17 травня 2022 року Справа № 160/4413/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4413/22 за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, Набережна Перемоги, 26 код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 березня 2022 року, на електронну пошту Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 10.10.1984 р. по 11.08.1986 р. (один рік роботи як один рік шість місяців) в районах прирівняних до районів Крайньої Півночі;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.11.2021 р. №912420160277 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 10.10.1984 р. по 11.08.1986 р. (один рік роботи як один рік шість місяців) в районах прирівняних до районів Крайньої Півночі та зробити перерахунок пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як суб'єкта повноважень подати протягом 30 днів, з дня набрання постановою сили, звіт про виконання судового рішення, щодо передбачено ч.1 ст. 382 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , як пенсіонер перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком на підставі статей 27, 28, 33 та 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року та статей 49, 55, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року. За документами пенсійної справи № 160277 загальний стаж позивача становить 50 років, пільговий стаж за списком № 1 становить 11 років 15 днів. Разом страховий стаж позивача для нарахування пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком становить 60 років. 18 листопада 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 7293 щодо перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком із зарахуванням пільгового стажу з розрахунку один рік роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців. Однак, листом № 0400-010221-8/155122 від 26 листопада 2021 року, яким було зазначене рішення відповідача № 912420160277 від 23.11.2021 року про відмову проведення такого зарахування пільгового стажу та перерахунку пенсії з посиланням на те, що підстав у зарахуванні пільгового стажу з розрахунку один рік роботи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців не має. Позивач вважає свої права та захищені законом інтереси порушеними, а прийняте Пенсійним фондом рішення неправомірним та підлягає скасуванню. При цьому, зазначив, що на підтвердження наявності трудового стажу в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі позивач надав відповідачу трудову книжку, згідно записів якої позивач після закінчення вищого навчального закладу у м. Хабаровську працював, серед іншого, у період з 10 жовтня 1984 року по 11 серпня 1986 року вільнонайманим працівником на посаді інженера в планово-виробничому відділі СУ-240 Управління будівництвом № 106 «Дальспецстроя» у місті Советская Гавань Хабаровського краю. Відповідні записи у трудовій книжці позивача скріплені підписом уповноваженої особи роботодавця та відповідною печаткою, а також зазначено накази, згідно яких приймався на роботу та звільнявся у спірний період позивач.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №160/4413/22 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою суду, витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належним чином завіренні матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Також, відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
У строк, встановлений судом, відповідач надав на адресу суду відзив (вх. № 36395/22 від 16.05.2022 року), у якому заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи позов таким, що не підлягає задоволенню. Свою позицію відповідач мотивує тим, що статтею 3 Указу Президії Верховної ради СРСР від 26 вересня 1967 року № 1908-VІІ «Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» встановлено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з п'яти до трьох років та надавати зазначені пільги особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки. В трудовій книжці позивача, відсутні записи, що підтверджують право на пільги, встановлені для працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто, в трудовій відсутній запис (штапм підприємства), який свідчить про поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР № 148. В архівній довідці № 06-06/12 від 19.01.2022 зазначено, що підприємство на якому працював позивач (СУ-240 Управління будівництвом № 106) перебувало на території міста Советская Гавань Хабаровского краю, яке відноситься до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі. В архівній довідці інформація про поширення на позивача пільг по обчисленню стажу відсутня. В архівній довідці № 06-06/1332-757 від 14.11.2008 зазначено, що строкові трудові договори працівників СУ-240 УБ № 106 на зберігання до архівного відділу не надходили. Також зазначено, що в наказах начальника СУ-240 за 1984-1986 роки, відомості про укладення трудового договору із ОСОБА_1 відсутні. В даній архівній довідці також відсутня інформація про поширення на позивача пільг по обчисленню. Отже, до Пенсійного фонду не були надані трудові договори за періоди роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у яких зазначається розповсюдження на працівника пільг по обчисленню стажу, також не надана довідка роботодавця про факт роботи за строковим трудовим договором, в архівних довідках така інформація також не значиться, а тому підстави для обчислення стажу позивача з урахуванням кратності відсутні. Щодо позовної вимоги про зобов'язання надати до суду звіт про виконання судового рішення, то позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які б свідчили про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ухилятиметься від його виконання за наслідками набрання даним рішенням законної сили.
Разом з відзивом на позовну заяву, на виконання вимог ухвали суду від 17 березня 2022 року представником відповідача до суду надано копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян № 18 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про здійснення перерахунку його пенсії (вид перерахунку: зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2004).
До вказаної заяви позивачем подано пакет документів для здійснення його перерахунку пенсії, зокрема, документи про стаж, що визначенні Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, № 0606/1332-757.
Рішенням від 23.11.2021 року за № 912420160277 відділ перерахунку пенсій № 3 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачу про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії згідно із заявою від 18.11.2021 року.
Означене рішення відповідача обґрунтоване наступним.
Пільгове обчислення страхового стажу, провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, користування пільгами, передбаченими визначеними нормативно-правовими актами. Пільги, передбачені ст. 5 Указу від 10.02.1960 року, зокрема щодо пільгового обчислення стажу надавалися за умови укладення строкових трудових договорів про роботу в цих районах. Таким чином, для підтвердження права на пільгове обчислення стажу роботи на Крайній Півночі необхідно надати будь-який документ, що підтверджує факт укладення трудового договору про роботу на Крайній Півночі протягом не менше 3 років.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Предметом спору у даній справі є не зарахування до загального страхового стажу позивача періоду його роботи з 10.10.1984 року по 11.08.1986 року в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, виходячи з пільгового розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 5 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (далі - Указ від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року № 1908-VІІ "Про розширення пільг на осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, що прирівнюються до районів Крайньої Півночі" (далі - Указ від 26 вересня 1967 року).
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абзац третій пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Статтями 1-4 Указу від 10.02.1960 передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до пункту д статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР Про впорядкування для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі від 10.02.1960 працівникам, що переводяться, направляються, запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надати додаткові пільги - зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.
Згідно статті 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі від 26.09.1967 №1908-VІІ скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР лютого 1960 року Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з п'яти до трьох років.
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Абзацом першим пункту 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Про надання пільг, передбачених статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, незалежно від наявності письмового строкового трудового договору, а пільг, передбачених статтею 5 Указ від 10 лютого 1960 року, - за умови укладання трудового договору, йдеться і в Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 (далі - Інструкція).
Абзацом 2 пункту 2 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затв. постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 №530/П-28, передбачено, що пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10.02.1960 та статтею 3 Указу від 26.09.1967 надаються додатково працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі і в місця, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни (включаючи осіб, які прибули з власної ініціативи), при умові укладення ними трудових договорів, про роботу в цих районах, місцевостях на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки.
За змістом пункту 7 Інструкції трудові договори на певний строк (три або два роки) укладаються у письмовій формі міністерствами, відомствами, центральними установами, а також підприємствами, установами та організаціями, які розташовані в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з працівниками, які прибули на роботу в ці місцевості з інших районів держави.
Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Згідно частини першої, другої статті 6 цієї Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993 громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі. У випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.
Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, укладену в рамках Співдружності Незалежних Держав і підписану від імені Уряду України у м. Москві 15 квітня 1994 року, ратифіковано Законом України від 11.07.1995 №290/ 95-ВР.
Згідно статті 4 цієї Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про утвір, що відповідають документи про присвоєння звання, розряду, кваліфікації й інші необхідні для здійснення трудової діяльності документи й завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку їх переклад на державну мову Сторони працевлаштування або російська мова. Виробничий стаж, включаючи стаж на пільгових підставах і за фахом, взаємно визнається Сторонами. При остаточному виїзді трудящого-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавцем (наймачем) видається йому довідка або інший документ, що містить відомості про тривалість роботи й заробітній платі щомісячно.
Так, Верховний Суд розглядав справу № 396/153/17 (2-а/396/13/17), обставини якої є подібними, та у постанові від 08.11.2019 зазначив, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Так, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Згідно копії трудової книжки позивача виданої 01.09.1974 року, позивач з 10.10.1984 року по 11.08.1986 року працював на посаді інженера-економіста ПО Будівельного управління №240 м. Радянська Гавань Хабаровського краю. Відповідно до запису № 13 трудової книжки, позивача було звільнено за власним бажанням, відповідно до статті 51 КЗОТ РСФСР.
Дані обставини також підтверджено архівними довідками № 06-06/1332-757 від 14.11.2008, № 06-06/12 від 19.01.2022, виданими адміністрацією Радянсько-Гаванського муніципального району Хабаровського краю із зазначенням помісячного заробітку за період його роботи в Будівельному управління №240 Управління будівництва м. Радянська Гавань Хабаровського краю, з жовтня 1984 року по серпень 1986 року.
Факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується записами в його трудовій книжці, який також безпосередньо кореспондуються із наданими архівними довідками, які уточнюють особливий характер роботи.
Так, місто Радянська Гавань і Радянсько-Гаванський район Хабаровського краю відносяться до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, згідно з Переліком районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029.
Суд зазначає, загальний трудовий стаж за спірний період (з 10.10.1984 року по 11.08.1986 року) роботи позивача становить - 1 рік 10 місяців 1 день.
Однак, на працівників, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10 лютого 1960 року, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються, оскільки відсутній трудовий договір строком на три роки.
Таким чином, зарахувати зазначений стаж з урахуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців), в даному випадку неможливо, оскільки умова, з якою пов'язана можливість пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (ст.5 Указу), а саме укладення трудового договору про роботу та строком на три роки, позивачем не дотримано, відповідних доказів до суду не надано.
Враховуючи зазначене вище, дії відповідача щодо не зарахування до загального страхового стажу позивача періоду його роботи з 10.10.1984 року по 11.08.1986 року в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, виходячи з пільгового розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців відповідають нормам чинного законодавства.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то підстави для встановлення судового контролю відсутні.
В силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, Набережна Перемоги, 26 код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко