Справа № 534/1728/20 Номер провадження 22-ц/814/556/22Головуючий у 1-й інстанції Куц Т. О. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.
19 травня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: судді Кривчун Т.О.
Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.
Секретар Клименко Я.О.
За участю відповідача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адв. ОСОБА_2
на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 листопада 2021 року (повний текст складено 06 грудня 2021 року)
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача
У листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернулася до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому прохала здійснити поділ квартири АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивувала тим, що вона перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 23.07.2010 року, який було розірвано 14.05.2020 року. В період перебування у шлюбі ними була придбана квартира АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована за відповідачем.
03.03.2021 року від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява про поділ спільного сумісного майна подружжя, яка ухвалою суду від 25.03.2021 року прийнята судом, в якому позивач просить визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 та на 1/2 частину автомобіля Renault Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 та визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину зазначеного вище майна. Свої вимоги мотивував тим, що під час шлюбу з ОСОБА_3 вони придбали квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль Renault Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_1 , які були зареєстровані за ОСОБА_3
12.04.2021 року надійшов відзив ОСОБА_3 на зустрічну позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_3 була придбана за кошти з продажу квартири батьків, де їй належала 1/4 частина, продаж було здійснено за 18420,00 грн., де її частка склала 45105,00 грн., а квартиру АДРЕСА_3 придбано того ж дня за 30050,00 грн. Щодо автомобіля Renault Kangoo зазначає, що вказаний автомобіль знаходиться у неї в користуванні, а у відповідача залишилося інше майно (меблі, побутова техніка, предмети побуту), у зв'язку з чим просить право власності на автомобіль залишити за нею.
Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.
Поділено спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля Renault Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 . В решті позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 25.03.2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 1567,91 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 454,00 грн.
З вказаним рішенням не погодився відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , вважає його необґрунтованим та незаконним в частині відмови в поділі спільного майна подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилаються на те, що висновок місцевого суду про те, що в період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було набуто в сумісну власність подружжя квартиру АДРЕСА_2 за договором купівлі-продажу від 20.07.2018 року та автомобіль Renault Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_1 за договором купівлі-продажу від 07.03.2017 року.
Вказує, що квартира АДРЕСА_2 була придбана за спільні кошти подружжя, що підтверджується відповідною заявою, складеною 20.07.2018 року під час укладення договору купівлі-продажу та нотаріально посвідченою приватним нотаріусом Горішньоплавнівського міського нотаріального округу Полтавської області Куц С.М. та зареєстрованою в реєстрі за №2265,
Зазначає, що судом першої інстанції не досліджено доказів щодо придбання даної квартири та взагалі, при винесені рішення не вирішувалося питання щодо поділу даної квартири між подружжям.
Наголошує, що обґрунтовуючи відмову в поділі квартири АДРЕСА_2 суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначає, що, оскільки 1/4 частини квартири, належної на праві приватної власності ОСОБА_3 , продано нею 20.07.2018 року за 45105,00 грн, а спірна квартира була придбана того ж дня за 30050,00 грн., то спірна квартира, куплена за кошти ОСОБА_3 , та не є спільною власністю подружжя.
Вважає, що сам по собі факт продажу однієї квартири та придбання іншої в один день, не є належним доказом того, що спірна квартира набута ОСОБА_3 за її особисті кошти в особисту приватну власність.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Макарчук Ю.М. вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, надуманими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи. Просить рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26.11.2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Наголошує, що суд першої інстанції правомірно не досліджував заяву від 20.07.2018 року, посвідчену приватним нотаріусом Горішньоплавнівського міського нотаріального округу Полтавської області Куц С.М., оскільки її не було подано як доказ до суду першої інстанції, та, посилаючись на ст.367 ЦПК України вказує, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Зазначає, що квартира АДРЕСА_2 була придбана позивачкою за договором купівлі-продажу від 20.07.2018 року за рахунок коштів, отриманих від продажу набутої до шлюбу частини квартири АДРЕСА_4 згідно договору купівлі-продажу від 20.07.2018 року, тобто за кошти, які належали позивачці особисто, а відтак, являється майном, що є її особистою приватною власністю та не може вважатися спільною сумісною власністю подружжя і не підлягає поділу.
Вважає, що жодним нормативним документом не передбачено обов'язок нотаріуса з'ясовувати джерело придбання майна одним із подружжя, отже, формальний підхід нотаріуса при посвідченні правочину та включення до тексту договору посилання на отримання згоди іншого з подружжя, жодним чином не спростовують факт придбання майна за особисті кошти.
У судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав та прохав її задовольнити з зазначених у ній підстав.
Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з клопотанням про проведення засідання без участі її та її представника - адвоката Макарчука Ю.М. через відсутність палива у вільному доступі та регулярного міжміського транспортного сполучення. Просила, у разі необхідності забезпечити можливість присутності її представника у судовому засіданні шляхом проведення відеоконференції з Комсомольського міського суду .
Зазначала, що 21.01.2022 року на підставі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 нею змінено прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 , надала підтверджуючі документи (копію свідоцтва про шлюб, копію паспорту).
Суд, розглянувши клопотання, вважає можливим клопотання про проведення судового засідання без позивача за первісним позовом та її представника задовольнити. Щодо участі представника позивача-адвоката Макарчука Ю.М. у судовому засіданні шляхом забезпечення проведення відеоконференції, суд вважає її проведення неможливим на підставі ч.2 ст.212 ЦПК України, у якій вказано, що учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Оскільки клопотання позивача подано до суду 18.05.2022 року та не надано підтверджуючих документів про надіслання клопотання учасникам справи, суд відхиляє задоволення клопотання позивача у цій частині.
Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення відповідача, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 23.07.2010 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 (а.с.7).
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 19.09.2013р. ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1 . (а.с.19-20).
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 04.03.2017р. автомобіль Renault Kangoo реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_3 (а.с.58).
Окрім того, 20.07.2018 року, в період шлюбу, ОСОБА_6 купила квартиру АДРЕСА_2 , вартість якої зазначена 30050,00 грн.
Того ж дня, 20.07.2018 року, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 продали належну їм у рівних частках квартиру АДРЕСА_4 за 180420,00 грн. (а.с.86-88). При цьому ОСОБА_6 продала 1/4 частину належної їй на праві особистої приватної власності квартири року за 45105,00 грн., а спірна квартира була придбана того ж дня за 30050,00 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 місцевий суд виходив із того, що пояснення позивача за первісним позовом щодо повного використання коштів від продажу зазначеної вище квартири на купівлю спірної квартири, є достатніми та достовірними з огляду на те, що вказані договори купівлі-продажу квартир були вчинені в один день, тому зазначена квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_3 .
Проте, такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділ відповідно до чч.2,3 ст.325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції на предмет законності та обгрунтованості в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з того, що, судом першої інстанції не враховано, що у договорі купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_2 віл 20.07.2018 року зазначено, що цей договір укладається за згодою чоловіка Покупця - ОСОБА_1 , згідно його заяви, справжність підпису в якій засвідчено приватним нотаріусом Горішньоплавнівського міського нотаріального округу Полтавської області Куц С.М., 20.07.2018 року за реєстровим №2265. Будь-які застереження в договорі, що спірна квартира набута ОСОБА_3 за особисті кошти та у особисту приватну власність, відсутні. Також, позивачем за первісним позовом не надано до суду будь-яких інших угод чи шлюбних договорів щодо того, що спірна квартира є її особистою приватною власністю та залишається нею у випадку розлучення та розподілу спільної сумісної власності подружжя.
Висновки суду першої інстанції про те, що, якщо сам по собі факт продажу однієї квартири та придбання іншої в один день є належним доказом є хибними, оскільки у справі немає належних доказів того, що спірна квартира набута ОСОБА_3 за її особисті кошти в особисту приватну власність.
Натомість, колегія суду приходить до висновку, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Як убачається з матеріалів справи, будь-яких доказів, крім, особистих пояснень відповідача, які б підтверджували факт придбання спірної квартири за спільні кошти подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_10 позивачем не надано.
З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині відмови в поділі квартири АДРЕСА_2 , є таким, що не відповідає нормам ст.ст.60,63,70 СК України.
Враховуючи наведене, рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 щодо відмови в поділі квартири АДРЕСА_2 , з ухваленням нового рішення в цій частині, яким зустрічний позов задовольнити.
Доводи позивача у наданому відзиві на апеляційну скаргу про те, що суд першої інстанції не досліджував заяву від 20.07.2018 року, нотаріально посвідчену приватним нотаріусом Горішньоплавніського міського нотаріального округу Полтавської області Куц С.М., оскільки вона не була подана відповідачем до суду як доказ, а апеляційний суд не мав підстав приймати її як доказ, колегія суддів вважає необгрунтованими, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Окрім того, безпосередньо в п.9 договору купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_2 від 20.07.2018 року вказано, що цей договір укладається за згодою чоловіка покупця - ОСОБА_1 , згідно заяви, справжність підпису в якій засвідчено ОСОБА_11 , приватним нотаріусом Горішньоплавніського міського нотаріального округу Полтавської області за реєстровим № 2265. Копія цього договору додавалася позивачем до відзиву на зустрічну позовну заяву в якості доказу, який досліджено судом першої інстанції (а.с.81).
З огляду на вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що, оскільки наявність надання нотаріально посвідченого письмової згоди відповідачем на здійснення позивачем купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_2 передбачена договором купівлі-продажу квартири від 20.07.2018 року, який було досліджено судом першої інстанції, заява від 20.07.2018 року не є новим доказом по справі, який був наданий до апеляційного суду.
Додатковим рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 25.03.2022 року було вирішено розподіл судових витрат, в якому зазначено, що за зустрічною позовною заявою позивачем ОСОБА_1 був сплачений судовий збір у розмірі 908 грн., та, враховуючи що зустрічний позов задоволено частково, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 ухвалено стягнути судовий збір у розмірі 454 грн.
Враховуючи те, що апеляційна скарга представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Чабаненка Валерії Тарасівні підлягає задоволенню, з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати в сумі 2817,85 (454 грн. + 2363,85 грн.).
Як зазначено вище, ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням, в якому зазначала, що на підставі Свідоцтва про одруження нею змінено прізвище з ОСОБА_3 на « ОСОБА_4 », долучивши відповідні документи.
Відтак, суд вважає необхідним зазначити в резолютивній частині прізвище позивачки на даний час як « ОСОБА_4 ».
У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - адвоката Чабаненко Валерії Тарасівні, - задовольнити.
Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 26 листопада 2021 року в частині відмови у поділі квартири АДРЕСА_2 , - скасувати.
Ухвалити у цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 .
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_6 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 2817,85 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6408,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ: Т.О. Кривчун
СУДДІ: Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак
Повний текст постанови виготовлено 19.05.2022 року.