Справа № 163/2720/21 Головуючий у 1 інстанції: Чишій С. С.
Провадження № 22-ц/802/533/22 Категорія: 39 Доповідач: Здрилюк О. І.
19 травня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О.І.,
суддів - Данилюк В.А., Карпук А.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача - Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Любомльського районного суду Волинської області від 15 березня 2022 року,
У листопаді 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 16.02.2018 між банком і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н шляхом підписання відповідачкою заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і Тарифів банку, які викладені на сайті банку. За умовами вищевказаного договору позичальник отримала на платіжну картку кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту.
Відповідачка погодилася на встановлення і зміну банком кредитного ліміту, на зміну тарифів та інших невід'ємних частин договору.
Позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, унаслідок чого станом на 18.10.2021 утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 13481,08 грн., з яких: 10837,44 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 2643,64 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, яку банк просив стягнути з відповідачки, а також відшкодувати судові витрати.
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 15 березня 2022 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачка не подала.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості по тілу кредиту скасувати з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Із матеріалів справи вбачається, що 16.02.2018 банком та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву, у якій зазначено про ознайомлення та погодження відповідача із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифів банку (а.с.12).
Разом із тим, у зазначеній анкеті-заяві відсутні дані щодо обраного відповідачкою типу кредитного продукту, умов про встановлення кредитного ліміту, процентів за користування кредитом, а також відповідальності у вигляді відсотків, нарахованих на прострочений кредит.
Посилання в апеляційній скарзі на підписання відповідачкою 16.02.2018 Паспорта споживчого кредиту (а.с.13-14), яким обумовлено проценти - відхиляються апеляційним судом, оскільки це є лише Інформація, яка містить відомості щодо користування двома різновидами кредитних карток і зберігає чинність та є актуальною до 03.03.2018, тобто не являється істотною умовою конкретно укладеного із відповідачкою кредитного договору.
Більше того, зі змісту цього Паспорта слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість 2 різновидів кредитів та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, а тому доводи банку про погодження умов кредитного договору шляхом підписання позичальником даного паспорту кредиту є необґрунтованими.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів, яка саме кредитна картка видана відповідачці.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що наданий банком витяг з Умов і Правил надання банківських послуг відповідачкою не підписаний. Позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами анкети-заяви діяли Умови і Правила надання банківських послуг саме в такій редакції, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Крім того, до позовної заяви приєднано витяг з Тарифів обслуговування чотирьох різновидів кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold», який відповідачкою також не підписаний, у зв'язку із чим цей документ не може бути допустимим доказом у цій справі (а.с.15).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
З урахуванням наведеного, банк безпідставно заявив до стягнення 2643,64 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, у зв'язку із чим рішення суду в означеній частині відповідає нормам матеріального права.
Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що навіть, якби умови щодо сплати процентів не були узгоджені в договорі, то позичальник повинен сплатити проценти на рівні облікової ставки НБУ (ч.1 ст.1048 ЦК України), але суд фактично повністю звільнив відповідачку від обов'язку сплатити проценти за користування кредитом - відхиляються апеляційним судом, оскільки не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність. В силу вимог ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за простроченими відсотками, розмір і порядок нарахування яких передбачено, на його думку, саме договором.
Ураховуючи межі заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості по відсотках.
Із позовної заяви вбачається, що позивач ставить вимогу про стягнення із відповідачки заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 10837,44 грн., а судом першої інстанції відмовлено у стягненні цієї заборгованості із математичним обґрунтуванням фактичного погашення нею використаних кредитних коштів.
Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з порушенням норм процесуального права.
Із наданих позивачем доказів вбачається, що відповідачка фактично отримала в банку кредитні кошти, якими активно користувалася.
Ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відповідачка своєї незгоди із заявленим до стягнення розміром заборгованості по тілу кредиту не подала.
Відповідачка активно користувалася кредитними коштами, що стверджується наданою позивачем випискою по рахунку. Неодноразово кошти погашалися нею особисто готівкою у відділеннях банку, а також через додаток Приват24. Жодних заперечень до банку щодо невірного розміру заборгованості за тілом кредиту відповідачка не подавала (а.с.70-72).
З урахуванням наведеного, вимоги банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту підлягають до задоволення у заявленому розмірі - 10837,44 грн..
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції в частині відмови у позові про стягнення заборгованості по тілу кредиту зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення у цій частині з ухваленням нового судового рішення.
У зв'язку із частковим задоволенням як позову, так і апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених вимог, а саме - 80,39 % як за подання позовної заяви, так і за подання апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст.ст.268 ч.ч.4, 5, 367, 369, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивача - Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Любомльського районного суду Волинської області від 15 березня 2022 року в частині відмови у позові про стягнення заборгованості по тілу кредиту скасувати і ухвалити у цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 10837 (десять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 44 коп. заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором б/н від 16.02.2018 та 1824 (одну тисячу вісімсот двадцять чотири) грн. 85 коп. судового збору.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 2737 (дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 28 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - суддя
Судді