Справа № 761/5245/22
Провадження № 1-кп/761/2284/2022
18 квітня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100100005114 від 31.12.2021, відносно
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка, Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Маріуполь, Донецької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
Судом проводиться судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
Ухвалою суду від 21 лютого 2022 року відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожному було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 20 квітня 2022 року включно.
В судовому засіданні судом з урахуванням положень кримінального процесуального закону щодо судового контролю за дотриманням прав обвинувачених, у зв'язку із неможливістю закінчити розгляд кримінального провадження до спливу вказаного строку, поставлене питання про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кожного під вартою відповідно до ст.331 КПК України.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому оголосила письмові клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у виді тримання під вартою обумовлюючи обставинами кримінального правопорушення, його ступенем тяжкості, наслідками його вчинення, даними, які характеризують обвинувачених та ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити нове кримінальне правопорушення.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного акту стосовно ОСОБА_3 заперечував, мотивуючи тим, що вина ОСОБА_3 не доведена, при цьому всі докази в кримінальному провадженні вже зібрані тому ризики відсутні. При цьому, вказував, що обвинувачений ОСОБА_3 проживав у хостелі в м. Києві, працював неофіційно. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, пояснивши, що він вважає за можливе обрати місцем виконання такого запобіжного заходу костел.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора. Вказував, що ОСОБА_2 частково визнає вину, готовий давати показання. Звертав увагу, що ОСОБА_2 працював вантажником на залізничному вокзалі не офіційно, жив у хостелі у м. Києві. При цьому, стверджував, що ОСОБА_2 не має наміру переховуватись від суду. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, або домашній арешт у хостелі.
Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав свого захисника. Заявляв, що готовий вступити до лав ЗСУ або територіальної оборони, при цьому він вважає, що перебування у приміщенні ДУ «Київський слідчий ізолятор» наразі небезпечне.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що може проживати у своїх знайомих в Київській області. Переховуватись, або вчиняти новий злочин намірів не має. Готовий допомагати Батьківщині.
Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст.ст. 183, 331 КПК України, приходить до наступного висновку.
Проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінального правопорушення, враховуючи, що інкриміноване обвинуваченим кримінальне правопорушення є таким, що відноситься до тяжких злочинів, міри покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років майна, яка може бути призначена обвинуваченим у разі доведення їх винуватості, та усвідомлення ними цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого та експертів у цьому кримінальному провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому вони обвинувачуються.
Враховуючи особу кожного обвинуваченого окремо, фактичні обставини за яких обвинуваченим інкримінується вчинення цього правопорушення та наслідки його вчинення, міру покарання, яка загрожує обвинуваченим у разі визнання винуватими у скоєнні цих кримінальних правопорушень суд приходить до висновку про високий ступінь ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, щодо кожного із обвинувачених окремо.
Висунення ОСОБА_2 обвинувачення у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, фактичні обставини за яких йому інкримінується вчинення цього правопорушення та наслідки його вчинення, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який раніше неодноразово судимий, не має зареєстрованого місця проживання, офіційно не працює, відсутність у суду даних про сталі соціальні зв'язки останнього, свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинуваченого ОСОБА_2 у разі застосування до останнього більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому судом у контексті вирішення питання, щодо наявності ризику вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, враховується, що ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, а злочин в якому обвинувачується ОСОБА_2 вчинено через два тижні після звільнення останнього з місць позбавлення волі.
А тому, на даний час, суд не вбачає підстав для застосування щодо ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання щодо необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом також враховується вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_2 , відомості щодо соціальних та сімейних зв'язків.
Об'єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_2 в умовах тримання під вартою - відсутні.
Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд вважає, що ОСОБА_2 слід визначити заставу у співстановленні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного, у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи, що зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати його, ОСОБА_2 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.
При вирішенні клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 , судом враховуються дані про особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за який, зокрема, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років, і такі обставини судом оцінюються в контексті наявності ризику щодо повторного вчинення ним протиправних дій за умови перебування в межах менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 офіційно не працює, суспільно корисною працею не займається, а й отже не володіє стабільним джерелом прибутку, що у своїй сукупності вказує на існування реального ризику щодо можливості останнього, перебуваючи на волі, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, і згадані обставини свідчать про необхідність продовження до ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування менш суворого запобіжного заходу не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки.
При цьому суд звертає увагу на твердження ОСОБА_3 про наявність у нього можливості проживати в Київській області у знайомих, разом з тим не може надати повну та всебічну оцінку таким доводам, оскільки обвинуваченим не надано жодних документів на підтвердження таких тверджень, водночас перевірити наявність чи відсутність згоди зазначених обвинуваченим осіб суд перевірити не може. При цьому, суд нагадує учасникам кримінального провадження, що відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Враховуючи наведе, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, підстав для застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 - суд не вбачає.
Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Визначаючи відповідно до вимог ч.4 ст.182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд вважає, що ОСОБА_3 слід визначити заставу у співстановленні з існуючими ризиками та даними про особу підозрюваного, у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи, що зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати його, ОСОБА_3 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.
Крім того, суд, оцінюючи заяви обвинувачених про їх готовність допомагати Збройним Силам України, зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 616 КПК України у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Тобто, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може відбутись за наслідками розгляду судом відповідного клопотання прокурора, а не сторони захисту. В той же час сторона захисту має право звернутись до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Разом з цим, аналізуючи ст. 616 КПК можна дійти до висновку, що таке скасування можливе у разі, якщо прокурор дійде висновку про наявність обставин, які вказують на те, що відсутні ризики, передбачені частиною першою статті 177 цього Кодексу, а також ризик ухилення особи, стосовно якої пропонується скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, від проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а отже положення ст. 616 КПК України, якою передбачено можливість скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, не розповсюджуються на обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Таким чином суд приходить до висновку, що ст. 616 КПК України наразі не може бути застосована до обвинувачених як з формальної причини (не дотримано порядок подачі такого клопотання до суду та пряма заборона застосовувати процедуру скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, стосовно осіб, що обвинувачуються у вчинені злочину передбаченого ст. 186 КК України), так і з причин наявності щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожного окремо, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що відповідно до положень ст. 616 КПК України є імперативною умовою, яка в даному випадку унеможливлює скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Крім того, суд вважає необхідним проаналізувати твердження сторони захисту про те, що перебування обвинувачених у приміщенні ДУ «Київський слідчий ізолятор» неможливе у зв'язку з існуванням реальної загрози їх життю та здоров'ю з огляду на бойові дії та ракетні обстріли міста Києва.
Так, суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що по території міста Києва здійснюються ракетні обстріли, що створює небезпеку для мешканців міста.
Разом з тим, слід зауважити, що ДУ «Київський слідчий ізолятор», де утримуються під вартою обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є режимним об'єктом, де здійснюються посилені заходи безпеки до осіб, які тримаються під вартою. Крім того, розглядаючи вказане питання необхідно врахувати конкретні обставини у даний період часу та особливі правові механізми щодо забезпечення евакуації осіб, які утримуються в установах попереднього ув'язнення.
Так, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" із урахуванням продовження строку дії правового режиму згідно Указу Президента № 133/2022 від 14.03.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року
Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як: здійснювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, обов'язкову евакуацію затриманих осіб, що перебувають в ізоляторах тимчасового тримання; підозрюваних, обвинувачених осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, що перебувають в слідчих ізоляторах; етапування засуджених осіб, які відбувають такі покарання, як арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічне ув'язнення, з установ виконання покарань, розташованих у місцевостях, наближених до районів, де ведуться бойові дії, до відповідних установ, які розташовані в безпечній місцевості.
Відповідно до порядку проведення обов'язкової евакуації окремих категорій населення у разі введення правового режиму воєнного стану затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2018 р. № 934 рішення про проведення евакуації засуджених та осіб, взятих під варту, з місцевостей, наближених до районів, де ведуться бойові дії, до відповідних установ для попереднього ув'язнення та виконання покарань, які розташовані в безпечній місцевості, приймається відповідним військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення).
Організація проведення евакуації засуджених та осіб, взятих під варту, покладається на Мін'юст - стосовно підозрюваних, обвинувачених осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід - тримання під вартою, що перебувають у слідчих ізоляторах, засуджених осіб, які відбувають такі покарання, як арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.
У разі введення правового режиму воєнного стану у місцевостях, наближених до районів, де ведуться бойові дії, проводиться обов'язкова евакуація засуджених та осіб, взятих під варту.
Таким чином, аналізуючи чинне законодавство можна дійти до висновку, що у разі перебування осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах в районах де відбуваються активні бойові дії - тобто в районах, де існує безпосередня небезпека життю та здоров'ю таких осіб - такі особи підлягають евакуації в обов'язковому порядку. Разом з тим перелік таких районів визначається Міністерством оборони України, після чого Міністерство юстиції України, Національна поліція, СБУ, Служба правопорядку через їх територіальні (міжрегіональні, регіональні) органи здійснюють оповіщення про початок евакуації засуджених та осіб, взятих під варту.
Разом з тим, ДУ «Київський слідчий ізолятор» або інші органи не повідомляли суд про початок евакуації осіб, взятих під варту з приміщення слідчого ізолятора. Доказів, що така евакуація планується стороною захисту не надано
Відповідно до ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Наразі Збройні Сили України гідно захищають територію України, зокрема і її столицю місто Київ. При цьому від офіційних представників Збройних Сил України заяв про існування реальних ризиків проведення найближчим часом повномасштабних бойових дій у середмісті Києва, де розташований Київській СІЗО, що створює безпосередню небезпеку життю та здоров'ю ув'язнених осіб, не було. При цьому суд безумовно наголошує, що об'єктивних підстав критично сприймати позицію військово-політичного керівництва України щодо оперативної ситуації в місті Києві чи підстав піддавати сумнівам компетентність та реальну спроможність Збройних Сил України щодо захисту території України, зокрема і її столиці - міста Києва - не існує, суд повністю довіряє Збройним Силам України та закликає до такої ж довіри і інших учасників провадження.
Враховуючи ці обставини суд приходить до висновку, що стороною захисту не наведено доказів, що перебування обвинувачених у приміщенні ДУ «Київський слідчий ізолятор» неможливе у зв'язку з існуванням реальної загрози їх життю та здоров'ю.
Також суд вважає недоречними на даній стадії доводи сторони захисту про відсутність доказів причетності обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до вчинення інкримінованих їм злочинів.
Враховуючи викладене, керуючись 177, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 16 червня 2022 року включно.
Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 49 620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2022 року по справі № 761/5245/22.
На підставі ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати закордонний паспорт чи інший документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду обов'язків - 60 днів з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 16 червня 2022 року включно.
Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених КПК України у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 49 620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:
Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,
ЄДРПОУ: 26268059,
МФО: 820172,
Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,
р/р: № UA128201720355259002001012089,
призначення платежу: застава за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2022 року по справі № 761/5245/22.
На підставі ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов'язки:
- прибувати до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати закордонний паспорт чи інший документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.
Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою суду обов'язків - 60 днів з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена прокурором, обвинуваченими та їх захисниками до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали оголосити 21 квітня 2022 року о 10 год. 00 хв.
Суддя: ОСОБА_1