Справа № 761/26256/21
Провадження № 2/761/4838/2022
16 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В
за участю секретаря: Бражніченко І.О.
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянувши в спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів, -
У липні 2021 до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, згідно з якої просила суд: змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 , на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2014 р. на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/2 частки його заробітку, на 8000 грн. (вісім тисяч грн.), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитини повноліття, щомісячно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 30.01.2010 року, серія НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві. У період спільного проживання, як чоловіка та жінки у сторін народилася дитина: донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . По документам та фактично, позивач для дитини - мати, а відповідач - батько.
Позивачем зазначено, що 15 травня 2012 року, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва цивільний шлюб подружжя було розірвано. Після припинення фактичних сімейних стосунків з Відповідачем, дитина проживає разом зі позивачем та знаходиться на її повному утриманні.
Так, позивач вказує, що 28.11.2014р. рішенням Шевченківського районного суду м. Києва з відповідача стягнуто на утримання доньки аліменти в розмірі 1/2 частки його заробітку, щомісячно починаючи з 25.09.2014 року і до досягнення дитиною повноліття, на підставі вищевказаного рішення видано виконавчий лист для примусового стягнення. Виконавчий лист для примусового виконання і відділу виконавчої служби позивачем пред'явлено не було, та як відповідач добровільно сплачував аліменти на утримання доньки в сумі 2500 грн. щомісяця. Починаючи з лютого 2021 року, відповідач перерахував аліменти в сумі 3000 грн. на місяць. Будь яку іншу матеріальну допомогу, відповідач дитині не надає.
При цьому, позивачем зазначено, що з листопада 2014 року по теперішній час, у зв'язку із інфляційними процесами, наслідків від COVID-19, відбулося значне подорожчання товарів та послуг, та з урахування вікових особливостей дитини значно зросли витрати на її утримання, що вплинуло на її матеріальний стан у сторону його погіршення. Зокрема з часу присудження аліментів змінився прожитковий мінімум на дитину, постійно зростають цині на одяг, продукти, а отже і відповідні витрати на її утримання.
Позивач вказує, що вона не в змозі самостійно утримувати доньку, оскільки не працює, вимушена постійно знаходиться разом з нею, так як вона є інвалідом, страждає на шизофренію параноїдальної форми та потребує постійного догляду. Інші види доходу у позивача відсутні. Позивачем зазначено, що зі свого боку вона прикладає усі зусилля для забезпечення потреб дитини, власними силами намагається матеріально забезпечити, доглядати та виховувати її, але це не дозволяє її повністю забезпечити та задовольнити потреби дитини на повноцінне харчування, купівлю необхідного одягу та взуття, ліків у разі хвороби, та інші життєві потреби. Аліменти, які перераховує відповідач на утримання доньки є недостатніми для її повного забезпечення всім необхідним.
Крім того, позивач зазначає, що на її неодноразові прохання та вимоги до Відповідача про сплату аліментів у більшому розмірі на утримання доньки, він не звертав ніякої уваги, що ставить її у вкрай крутне становище. Також, позивач стверджує, що відповідач постійно приховує дійсний розмір своїх доходів і належної матеріальної допомоги не дає. Витрати позивача за місяць на утримання доньки складаються з наступного: - сплата за харчування дитини (їжа)- 5162грн.50коп (щомісячно); - побутові витрати - 232 грн.00коп(щомісячно); - розваги та дозвілля дитини - 1470грн.00коп.(щомісячно); - сплата за комунальні послуги - 1570грн.00коп. (щомісяця); - лікування-3983грн.00коп.(щомісячно); - шкільні приладдя (канцтовари) - 147 грн.00коп.(щомісячно); - одяг-876грн.25коп.(щомісяця). Разом витрачені кошти за місяць кошти складають-13 440грн.75коп.
При цьому, позивачем зазначено, що дитина росте, а відповідно і збільшується вартість витрат на повсякденний одяг, косметичні вироби, крім того необхідно придбати канцтовари, зошити, підручники, здавати кошти на ремонт класу, школи. Також необхідно придбати ліки (дитина знаходиться на обліку з діагнозом діскенезія ЖВШ та хронічний обструктивний бронхіт, крім цього хворіє ГРВІ до 6 разів на рік, також у доньки вроджена амбліопія на оба ока, у зв'язку з чим вона знаходиться на обліку у центрі мікрохірургії ока, а додаткові консультації на платній основі проходить у центрі «Ексімер»).
Позивач зазначає, що відповідач працездатний, інших утриманців не має, стан його здоров'я дозволяє працювати, має у власності легковий автомобіль. Крім того, звертаю увагу суду, що відповідач має фінансову можливість наймати житло в м. Києві, а також додатково витрачаються кошти на сплату житлово-комунальних послуг. З цього позивачем зроблено висновок, що станом на дату подання позовної заяви у Відповідача є фінансова можливість сплачувати аліменти на утримання нашої дитини у більшому розмірі.
У зв'язку із викладеним, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.07.2021 року відкрито провадження в цивільній справі за вказаним позовом, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного провадження.
20.10.2021 року до суду надійшов відзив відповідача на позову заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Відповідачем зазначено, що з травня 2012 року по вересень 2014 року відповідач у добровільному порядку, без рішення суду, сплачував позивачу аліменти на утримання їх спільної доньки. Надалі рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2014 у цивільній справі № 761/28864/14-ц стягнуто з Відповідача на користь Позивача аліменти на утримання спільної доньки у розмірі 1/2 частки його заробітку, починаючи з 25.09.2014 до досягнення донькою повноліття. З вересня 2014 року по теперішній час на виконання рішення суду, Відповідач своєчасно та у повному обсязі сплачує позивачу аліменти на утримання їх спільної доньки. Зокрема, у 2017 році відповідачем сплачено позивачу щомісячних платежів на загальну 19 200 гривень; у 2018 році відповідачем сплачено позивачу щомісячних платежів на суму 27 600 гривень; у 2019 році відповідачем сплачено позивачу щомісячних платежів суму 30 000 гривень; у 2020 році відповідачем сплачено позивачу щомісячних на загальну суму 30 000 гривень; у 2021 році відповідачем сплачено позивачу платежів на загальну суму 30 000 гривень. Крім того, Відповідачем також сплачуються (відшкодовуються) Позивачу необхідні витрати на утримання дитини, за відшкодуванням яких до останнього звертався позивач. Зокрема, у 2018 році Відповідачем сплачено (відшкодовано) Позивачу 600 гривень за навчання доньки; у 2020 році Відповідачем сплачено (відшкодовано) Позивачу 3 300 гривень за лікваеея доньки; у 2021 році Відповідачем сплачено (відшкодовано) Позивачу 972 гривень за проходження донькою відповідних медичних досліджень.
Крім того відповідачем зазначено, що у позові не викладено обставини та не надано належних та допустимих доказів які б мали підстави для збільшення розміру аліментів. Також відповідачем зазначено, що він не працює, натомість розмір його заробітної плати до звільнення з попередньої роботи складав 6300 грн. (з урахуванням податків).
26 .10.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив відповідача.
11.11.2021 року до суду від відповідача надійшли заперечення на пояснення, міркування і аргументи, наведені у відповіді на відзив.
26.11.2021 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
15.02.2022 року до суду найшло клопотання представника позивача про приєднання письмових доказів.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.02.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, у зв'язку із його необґрунтованістю.
Вислухавши пояснення учасників спроцесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 30.01.2010 року, який рішенням Шевченківського районного суду м. Києві від 15.05.2012 року у справі № 2610/9138/2012 - розірвано. (а.с.7, 8).
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 . (а.с. 6).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2014 року було ухвалено рішення у справі № 761/28864/14, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/2 частки його заробітку, починаючи з 25.09.2014 року до досягнення ОСОБА_5 , повноліття (а.с. 10).
Позивач просить задовольнити вимоги та збільшити розмір аліментів з 1/2 частини заробітку (доходів) відповідача та зімінити на тверду грошову суму у розмірі 8 000 грн., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку , вказуючи на те, що розмір присуджених аліментів не дає їй змоги самостійно утримувати доньку, і вказаний розмір аліментів не дозволяє її повністю забезпечити та задовольнити потреби дитини на повноцінне харчування, купівлю необхідного одягу та взуття, ліків у разі хвороби, та інші життєві потреби. Аліменти, які перераховує відповідач на утримання доньки є недостатніми для її повного забезпечення всім необхідним та вказуючи, що відповідач спроможний сплачувати таку суму аліментів.
Відповідач проти вказаних тверджень заперечував та вважав їх безпідставними.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789 ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Аналізуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Так, Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Водночас, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що позивачем не доведено підстав для задоволення позову, передбачених ст.192 СК України.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, вимагаючи зміни розміру аліментів у даному випадку, позивач мала довести факт зміни будь-якої з обставин, зазначеної вст. 192 СК України.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Так, суд не приймає до уваги твердження позивача в обґрунтування вимог на те, що розміру стягнутих аліментів недостатньо для утримання сина, враховуючи розвитку здібностей сина, його культурно-естетичного виховання, забезпечення належного фізичного розвитку, медичного догляду та відпочинку, оскільки вказані твердження не доведені доказами по справі.
Такі твердження позивача не підтверджуються жодними доказами. До позовної заяви не надано документів, які би підтверджували, що дитина відвідує гуртки, курси, спортивні секції тощо, перебував на відпочинку, проходив спеціальне обстеження, тощо.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Суд враховує, що згідно листа Головного управління ДПС у м. Києві, а саме інформації про суму виплачених доходів та утриманих податків фізичної особи ОСОБА_4 за період з І кварталу 2019 року по IV квартал 2020 року (з 01.01.2019 року по 31.12.2020 року), що за 2-4 квартал 2020 року відповідачу нараховану дохід в розмірі 37 786,31 грн., інформація про інші періоди інформація відсутня (а.с. 157).
Відтак, доказів того, що після ухвалення рішення у відповідача покращилося матеріальне становище, або змінились обставини, визначені ст.192 СК України, що дають підстави для збільшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Також, позивачем не надано і доказів зміни її матеріального чи сімейного стану, стану здоров'я, внаслідок чого виникла необхідність у збільшенні розміру аліментів. Інші доводи позивача не можуть бути прийняті судом, оскільки не відносяться до безумовних підстав для збільшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Відтак позивачем зобов'язана надавати рівнозначний розмір утримання на неповнолітнього сина, однак, ОСОБА_1 не доведено, що нею щомісячно також витрачається на утримання доньки 8 000 грн.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Таким чином, враховуючи вищевикладене та те, що належних доказів в обґрунтування позову не надано, суд не вбачає підстав для задоволення ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5-7, 10-12, 76-83, 189, 200, 211, 258, 259 ЦПК України, статтями 11, 27, 104, 105, 110, 111, 112, 180, 181, 182, 184, 191, 192 СК України, суд, -
в задоволенні позову - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст складений 12.04.2022.
Суддя: