Справа №760/14001/21
2/760/1467/22
18 травня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Трофимчук К.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання договору недійсним, -
26.05.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Веллфін» про визнання договору недійсним.
В обґрунтовання позову представник позивача зазначає, що 01.09.2020 року ОСОБА_1 звернулася до відділення АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання консультації щодо можливості та умов отримання кредиту. Співробітник банку після перевірки інформації про особу за базами даних кредитних історій виявив наявність оформленого на ім'я позивача онлан-кредитру: договір займу від 12.08.2020 року з ТОВ «Веллфін» на суму 2500 грн. Станом на лютий 2021 року заборгованість за даним кредитом складає 19 015 грн.
Позивачем 05.10.2020 року було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківській області, яке було внесено до ЄРДР за № 12020225540000499 від 22.10.2020 року.
16.11.2020 року складено листа до ТОВ «Веллфін» з вимогою про виключення запису з бази кредитних історій щодо факту оформлення на її ім'я онлайн-кредиту, який отримано 20.11.2020 року і залишено без реагування.
На адвокатський запит від 19.03.2021 року № 1314 щодо отримання копії договору займу та інших документів, з'ясування суми та складу заборгованості, який отримано відповідачем 25.03.2021 року, жодної відповіді не отримано.
Також було направлено адвокатський запит від 31.03.2021 року № 1537 до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» щодо зясування інформації про те, які саме відомості містяться в базах даних Товариства щодо заборгованості на ім'я ОСОБА_1 або наявності чиинних кредитних зобов'язань, даних про особу, яка була ініціатором внесення відповідної інформації та підстави її внесення, на який надано відповідь від 23.04.2021 року № 992 про відмову в надання запитуваної інформації.
Крім того, позивачем самостійно здійснено онлайн-звернення до ТОВ «Українське бюро кредитних історій». На даний час заборгованість за штучними кредитнимим зобов'язанніми на ім'я ОСОБА_1 існує та постійно збільшується. Оскільки, зокрема, позивач є приватним підприємцем, факт наяності таких зобов'язань порушує її права.
Вказує, що договір займу від 12.08.2020 року з ТОВ «Веллфін» на суму 2500 грн. був укладений без відома, дозволу чи волевиявлення ОСОБА_1 .
Пояснює також, що укладання зазначеного договору відбулося поза волею позивача, шахраями, які скористались доступом до персональних даних і документів з ними, які оприлюджнені на порталі державних закупівель «PROZORRO» через постійну участь позивача в державних закупівлях в статусі фізичної особи-підприємця. Зловмисники оформили кредит в ТОВ «Веллфін», яке надало кредит інішій особі, перерахувавши гроші на її картку. ОСОБА_1 не отримувала кредитних коштів, карток, а також не відкривала банківських рахунків, пов'язаних з отриманням кредиту. Не здійснювала дій для оформлення кредиту чи його отримання, не надавала ні згоди, ні доручень на це.
Таким чином, на ОСОБА_1 неводомою особою та ТОВ «Веллфін» було укладено кредитний договір, який не може відповідати волі позивача, не був нею отриманий, прочитаний, погоджений тощо.
Вважає, що оскільки саме факт наявності запису про заборгованість та істнування фіктивного кредитного зобов'язання порушує права позивача, то визнання договору позики недійсним і, таким чином, створення обов'язкової законної підстави для вилучення ТОВ «Українське бюро кредитних історій» відповідного запису про це буде необхідним та належним способом захисту та відновлення прав позивача.
Враховуючи викладене, просить визнати недійсним договір займу від 12.08.2020 року з ТОВ «Веллфін» на суму 2500 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 02.06.2021 року задоволено частково заяву сторони позивача про забезпечення доказів.
В ухвалі про відкриття провадження учасникам справи було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень щодо позову.
Уповноваженою особою відповідача копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява з додатками отримані 22.06.2021 року, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подано.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо:
- його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони;
- воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку;
- він підписаний його стороною (сторонами).
Виходячи зі змісту позовної заяви судом встановлено, що сторона позивача просить визнати недійсним договір, укладений 12.08.2020 року в електронінй формі з ТОВ «Веллфін», за яким у позивача наявна заборгованість перед відповідачем у розмірі 19 015 грн. (станом на лютий 2021 року), однак який який не може відповідати волі позивача, не був нею отриманий, прочитаний, погоджений тощо.
Електронний правочин в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
Електронний договір визначений як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який являє собою дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Статтею 8 цього Закону визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
За ч. 3 ст. 5 Закону України «Про електронну комерцію» правочин не може бути визнано недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
Сторона позивача посилається на те, що волі позивача на укладення спірного договору не було, договір укладено невідомою особою, з незаконним використанням персональних даних ОСОБА_1 . Зловмисники оформили кредит в ТОВ «Веллфін», яке надало кредит інішій особі, перерахувавши гроші на її картку. ОСОБА_1 не отримувала кредитних коштів, карток, а також не відкривала банківських рахунків, пов'язаних з отриманням кредиту. Не здійснювала дій для оформлення кредиту чи його отримання, не надавала ні згоди, ні доручень на це.
Позивачем 05.10.2020 року було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківській області, яке було внесено до ЄРДР за № 12020225540000499 від 22.10.2020 року.
В матеріалах справи наявні докази, що підтверджують відомості щодо відкритого за зверненням ОСОБА_1 кримінального провадження. При цьому, за фабулою кримінального провадження невідома особа вчинила шахрайницькі дії відносно заявниці - ОСОБА_1 . Про жодні дії, зокрема, що пов'язані з взломом її телефону та акаунтів, вказаний документ інформації не містить.
Однак, у випадку наявності ознак шахрайства, такі обставини мають встановлюватися відповідними правоохоронними органами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу:
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.
У випадку, коли воля суб'єкта правочину формувалася не вільно і не відповідала волевиявленню, тобто з дефектом волі правочини були вчинені: під впливом помилки (ст. 229 ЦК); під впливом обману (ст. 230 ЦК); під впливом насильства (ст. 231 ЦК); під впливом тяжкої обставини (ст. 233 ЦК); внаслідок зловмисної домовленості представника з другою стороною (ст. 232 ЦК), такі правочини визнаються недійсними.
Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести такі обставини.
Однак вбачається, що сторона позивача не обґрунтовує, з яких підстав, встановлених законом, договір полягає визнанню недійсним, а вказує на те, що такий договір був укладений без відома, дозволу чи волевиявлення позивача.
Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст.ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення електронного підпису), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Тобто, аналізуючи вказані норми, вбачається, що у разі, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Крім того, як вже було досліджено раніше, підпис на договорі є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Спірний договір сторонами суду не надано, відповідачем вимоги ухвали суду від 02.06.2021 року не виконані. Також від відповідача жодних спростувань відносно заявлених вимог не висловлено, не надано доказів, що саме електронним підписом позивача підписано спірний договір позики та надано їй грошові кошти. В матеріалах справи також відсутні відомості про заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»; про вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір; що також в свою чергу свідчить про неукладеність позивачем цього договору.
Слід зазначити, що за положеннями ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, згідно положень ст. 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
З огляду на вказані положення закону, договір позики є реальним та вважається укладеним із моменту передання грошей. Навіть сам по собі факт підписання сторонами тексту договору без передання грошових коштів не породжує обов'язку позичальника повернути грошові кошти. Якщо судом буде встановлено, що позикодавець не передав кошти позичальнику, договір позики вважається неукладеним.
Однак неукладеність і недійсність договору тягнуть за собою різні правові наслідки, оскільки договір є неукладеним, то і не потребує визнанню недійсним.
Так, в п. 8 постанови від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц дійшла висновку про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018року у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Так, визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом; судам слід відмовляти у задоволенні позову з такою вимогою.
Однак, якщо в ході розгляду судового спору суд виявить ознаки, за якими договір можна визначити як неукладений, а, отже, таким, що не породжує правових наслідків (ухвала ВССУ від 30.09.2015 року у справі № 6-22599св15), і тому не потребує визнання недійсним, то суд має вказувати про це у мотивувальній частині судового рішення.
Встановлені судом обставини не є підставою для визнання договору недійсним, а можуть лише бути підставою для відмови в задоволення вимог щодо стягнення коштів як за неукладеним договором.
Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. При цьому учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 89 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши надані документи, враховуючи норми чинного законодавства та судову практику, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів недійсності правочину за вказаних обставин матеріали справи не містять.
З огляду на наведене, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 202, 203, 205, 207, 215, 230-233, 626, 638, 640, 1046, 1051 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст. 3, 4, 12, 13, 16, 76-82, 89, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398) про визнання договору недійсним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: