10 травня 2022 року Справа № 160/3590/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
15.02.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) №045750015048 від 12.11.2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 статті 114 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням пільгового стажу за Списком 1 з 13.06.1988 року по 21.08.1988 року, з 10.07.1989 року по 03.09.1989 року, з 30.04.1996 року по 02.12.1999 року, з 02.08.1990 року по 21.09.1993 року, що становить 7 років 0 місяців 27 днів, та пільгового стажу за списком 2 з 24.09.1993 року по 05.01.1996 року, що становить 2 роки 3 місяці 13 днів.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач зазначив, що звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому рішенням відповідача-2 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач звертався до відповідача-1 із зверненнями щодо питання пенсійного забезпечення та листом у відповідь на звернення позивача було повідомлено, що до пільгового стажу та страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно наданих довідок від 16.08.2021 року №№ 7219/22, 7221/7, 7222/7, видані «Шахта ЗАРЯ» Донецької Народної Республіки, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 з 01.12.2014 на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України, не функціонують та за результатами розгляду документів, наданих до заяви, до пільгового стажу не зараховані періоди роботи з 13.06.1988 року по 21.08.1988 року, з 10.07.1989 року по 03.09.1989 року, з 24.09.1993 року по 05.01.1996 року, з 30.04.1996 по 02.12.1996 на шахті «Сніжнянська» та з 02.08.1990 по 21.09.1993 в шахтобудівельному управлінні № 7, згідно довідками від 16.08.2021 року №7218/7 та № 7221/7, оскільки зазначені документи завірені печатками підприємства та установи тимчасово окупованої території України. Позивач вважає рішення №045750015048 від 12.11.2021 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивач має необхідний пільговий стаж, що підтверджується трудовою книжкою та пільговими довідками. З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
18.02.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
22.03.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
04.05.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у звязку з відсутністю необхідного пільгового стажу та неможливістю зарахування до пільгового періоду періоди роботи позивача з 13.06.1988 року по 21.08.1988 року, з 10.07.1989 року по 03.09.1989 року, з 24.09.1993 року по 05.01.1996 року, з 30.04.1996 по 02.12.1996 на шахті «Сніжнянська» та з 02.08.1990 по 21.09.1993 в шахтобудівельному управлінні № 7, згідно довідками від 16.08.2021 року №7218/7 та № 7221/7, оскільки зазначені документи завірені печатками підприємства та установи тимчасово окупованої території України. З огляду на вказане відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області отримав ухвалу від 22.03.2022 року разом з позовними матеріалами - 18.04.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням долученим до матеріалів справи.
Станом на дату винесення рішення по справі відповідачем-2 відзив на позовну заяву та витребувані судом докази до суду не надано, про причини такого неподання суд не повідомлено.
Відповідно до ч. 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням №045750015048 від 12.11.2021 року відмовлено позивачу призначенні пенсії, вказане рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021 року за № 359/35961.
Позивач звертався до відповідача-1 із зверненнями щодо питання пенсійного забезпечення та листом у відповідь на звернення позивача було повідомлено, що до пільгового стажу та страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно наданих довідок від 16.08.2021 року №№ 7219/22, 7221/7, 7222/7, видані «Шахта ЗАРЯ» Донецької Народної Республіки, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 з 01.12.2014 на територіях, які тимчасово не контролюються українською владою, органи державної влади, в тому числі Пенсійного фонду України, не функціонують та за результатами розгляду документів, наданих до заяви, до пільгового стажу не зараховані періоди роботи з 13.06.1988 року по 21.08.1988 року, з 10.07.1989 року по 03.09.1989 року, з 24.09.1993 року по 05.01.1996 року, з 30.04.1996 по 02.12.1996 на шахті «Сніжнянська» та з 02.08.1990 по 21.09.1993 в шахтобудівельному управлінні № 7, згідно довідками від 16.08.2021 року №7218/7 та № 7221/7, оскільки зазначені документи завірені печатками підприємства та установи тимчасово окупованої території України.
Позивач не погоджується із рішенням про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та вважає його таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років) та соціальні пенсії.
Умови та особливості призначення пенсії за віком окремим категоріям працівників визначені у ст.ст.12-18 вказаного Закону. Вказані норми права передбачають призначення пенсії за віком на загальних підставах; пенсії за віком на пільгових умовах; особливості пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, пенсії громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; пенсії за віком інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та поліцейських; пенсії за віком багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства, а також пенсії за віком окремим категоріям громадян.
Згідно ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон 1788) та ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 (далі - Закон №1058) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому, пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Так, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.
З матеріалів справи вбачається, що відомості трудової книжки позивача містить відомості, зокрема спірні періоди роботи позивача:
- з 13.06.1988 року по 21.08.1988 року прохідник підземний з повним робочим днем під землею - шахта «Сніжнянська» промислове об'єднання «Торезантрацит» (наказ про призначення від 17.06.1988 року №71/к, наказ про звільнення від 22.08.1988 року №97/К);
- з 10.07.1989 року по 20.07.1989 року учень гірника очисного забою з повним робочим днем під землею шахта «Сніжнянська» промислове об'єднання «Торезантрацит» (наказ про призначення від 80/к від 12.07.1989 року);
21.07.1989 року по 03.09.1989 року гірник очисного забою підземний з повним робочим днем в шахті шахта «Сніжнянська» промислове об'єднання «Торезантрацит» (наказ про призначення №86/к від 21.07.1989 року, наказ про звільнення від 04.09.1989року №100/к;
- з 02.08.1990 року по 25.07.1992 року гірний майстер підземний Шахтобудівне управляння №7 виробниче об'єднання «Торезантрацит» (наказ про призначення №38л/с від 30.07.1990 року);
- 26.07.1992 року по 18.04.1993 року помічник начальника гірничої ділянки №1 Шахтобудівне управляння №7 виробниче об'єднання «Торезантрацит» (наказ про переведення №37л/с від 27.07.1992 року);
- 19.05.1993 року по 21.09.1993 року гірничий майстер на гірничій ділянці №1 Шахтобудівне управляння №7 виробниче об'єднання «Торезантрацит» (наказ про переведення №26л/с від 15.05.1993 року, наказ про звільнення №76л/с від 21.09.1993 року);
- з 24.09.1993 року по 05.01.1996 року заступник головного інженера по капітальному будівництву шахта «Сніжнянська» промислове об'єднання «Торезантрацит» (наказ про призначення №72/п від 24.09.1993 року, наказ про звільнення №3/к від 12.01.1996 року;
- з 30.04.1996 року по 02.12.1999 року прохідник 5р з повним робочим днем під землею, шахта «Сніжнянська» промислове об'єднання «Торезантрацит» (наказ про призначення від 28/к від 30.04.1996 року, наказ про звільнення №63к від 03.12.1999 року).
У оскаржуваному рішенні відповідач-2 вказав про неможливість для зарахування до пільгового стажу вищевказані періоди роботи позивача, у зв'язку з тим що надані уточнюючі довідки видані підприємством на непідконтрольній території.
При цьому, суд зазначає, що у відповіді відповідача відсутні будь-які посилання щодо невідповідності даних щодо вказаних періодів, зазначених у трудовій книжці, помилок у їх оформленні, а лише вказано, на невідповідність уточнюючих довідок.
Суд звертає увагу, що зазначені записи в трудовій книжці позивача чітко містять відомості щодо характеру роботи позивача у спірні періоди з повним робочим днем під землею. Також, в трудовій книжці є посилання на відповідні накази, записи завірені підписом повноважної особи та печаткою, які оформлені належним чином. Даний факт відповідачами не оспорюється, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для подання позивачем уточнюючої довідки.
Водночас, суд звертає увагу, що здійснення перевірки довідок, пенсійним фондом здійснюється лише у разі відсутності записів у трудовій книжці. Натомість, періоди роботи належним чином зафіксовані у трудовій книжці позивача.
Крім того, вказані професії позивача включені до Списку № 1, що затверджений постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 р. № 461 та відносяться до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого постановою КМУ від 31.03.1994 № 202.
Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Також, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.
Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Також, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, судом встановлено, що в трудовій книжці йдеться посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені підписом повноважної особи та печаткою, не містять виправлень, підчисток, тобто оформлені належним чином. Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірні періоди, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
Щодо не прийняття відповідачем до розгляду довідок наданих позивачем, оскільки останні видані органом, який непідконтрольні українській владі, суд зазначає наступне.
Так, позивачем було надано відповідачу уточнюючі довідки від 16.08.2021 року №№ 7218/22, 7219/22, 7221/27, 7222/27, видані «Шахта ЗАРЯ».
Згідно довідки від 16.08.2021 року № 7218/22, виданої «Шахта ЗАРЯ» ОСОБА_1 працював у Шахтобудівному управлінні №7 виробничому управлінні «Торезантрацит» у період з 02.08.1990 року по 25.07.1992 року - гірним майстром підземним з повним робочим днем в шахті, з 26.07.1992 року по 18.05.1993 року помічником начальника ділянки підземної з повним робочим днем в шахті, з 19.05.1993 року по 21.09.1993 року - гірним майстром підземним з повним робочим днем в шахті.
Довідкою від 16.08.2021 року № 7219/22, 7220/27 виданою «Шахта ЗАРЯ» визначено заробітну плату позивача за період з серпня 1990 року по грудень 1991 року та з січня 1992 року по вересень 1993 року.
Згідно довідки від 16.08.2021 року № 7221/22, виданої «Шахта ЗАРЯ» ОСОБА_1 працював в шахті «Сніжнянська» з 13.06.1988 року по 21.08.1988 року прохідник підземний з повним робочим днем під землею, з 10.07.1989 року по 20.07.1989 року учень гірника очисного забою з повним робочим днем під землею, з 21.07.1989 року по 03.09.1989 року гірник очисного забою підземний з повним робочим днем в шахті; - з 24.09.1993 року по 05.01.1996 року заступник головного інженера по капітальному будівництву, з 30.04.1996 року по 02.12.1999 року прохідник 5р з повним робочим днем під землею.
Довідкою від 16.08.2021 року № 7223/22, 7220/27 виданою «Шахта ЗАРЯ» визначено заробітну плату позивача.
Слід зазначити, що в межах даної справи суд досліджує правомірність неприйняття відповідачем вказаних довідок на підставі того, що вони були видані органом, що знаходиться на непідконтрольній території України.
Згідно з частиною другою статті 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-ІV «Про боротьбу з тероризмом» (зі змінами, внесеними Законом України від 05 червня 2014 року) у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.
Закон України від 18 січня 2018 року № 2268-VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» (далі - Закон № 2268-VIII) має на меті визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
У межах тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях діє особливий порядок забезпечення прав і свобод цивільного населення, визначений цим Законом, іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Як вбачається з наданих позивачем довідок, вони видані «Шахта ЗАРЯ», адміністрацією міста Донецьк, тобто видані на тимчасово окупованій території України, а саме у м.Донецьк, яке включене до Переліку територій на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Внаслідок чого, враховуючи частини 1 та 3 статті 9 вищезазначеного Закону вказані документи є недійсними і не створюють правових наслідків.
Разом з тим, стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Отже, надання позивачу довідок, які підтверджують стаж роботи установою, яка знаходиться на непідконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови йому у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25.09.2018 року у справі № 242/65/17.
Враховуючи викладене, у зв'язку із наявністю відповідних записів у трудовій книжці позивача, суд дійшов висновку про те, що відповідачем-2 протиправно було відмовлено позивачу у призначенні пенсії з підстав незарахування до пільгового стажу позивача періоди роботи з 13.06.1988 року по 21.08.1988 року, з 10.07.1989 року по 03.09.1989 року, з 30.04.1996 року по 02.12.1999 року, з 02.08.1990 року по 21.09.1993 року, з 24.09.1993 року по 05.01.1996 року.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 12.11.2021 року.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо вимог про зобов'язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачі суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №1231-8070-2438-7521 від 08.02.2022 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково а оскаржуване рішення прийнято, саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 496,20 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, Одеська обл., місто Одеса, вул.. Канатна, будинок 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішення №045750015048 від 12.11.2021 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.11.2021 року (дати звернення) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв