29 березня 2022 року Справа № 160/1803/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.01.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і скасувати рішення №047250011353 від 03.09.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.08.2021 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з зарахуванням до пільгового стажу з 01.09.1999 року по 10.05.2003 року - періоду навчання ОСОБА_1 в ПТУ - 68, а також з 13.05.2004 року по 18.10.2005 року - періоду проходження ОСОБА_1 військової служби в рядах Збройних Сил України.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 27.08.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте відповідач рішенням № 047250011353 від 03.09.2021 року відмовив позивачеві у призначенні такої пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. 25.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача за роз'ясненням вищевказаного рішення та з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №45564- 37136/М-01/8-0400/21 від 21.12.2021 року йому стало відомо, зокрема, що до його страхового стажу не було зараховано період проходження строкової військової служби з 13.05.2004 по 18.10.2005, оскільки згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, відсутні дані про сплату страхових внесків за зазначений період, а також до пільгового стажу - не зараховано період навчання з 01.09.1999 по 15.01.2003 у Марганецькому професійно - технічному училищі №68 через те, що після закінчення навчання позивач працював на пільговій роботі не за набутою професією. З викладеними в листі підставами відмови позивач не згоден та вважає, що він має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах з зарахуванням до пільгового стажу періоду проходження ним військової служби в рядах Збройних Сил України, а також періоду його навчання, оскільки це підтверджено відповідними записами в його трудовій книжці та військовому квитку, довідками, дипломом про навчання, тощо. Таким чином, не погоджуючись з вищевказаною відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2022 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду уточненої позовної заяви (відповідно до кількості учасників справи), в якій необхідно вказати вірне найменування відповідача.
На виконання вимог ухвали суду від 02 лютого 2022 року, позивачем 15.02.2022р. було усунуто означені недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1803/22 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 09.03.2022 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Згідно з довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду «Про доставку електронного листа», документ в електронному вигляді «ст. 169 ч. 3 Ухвала про відкриття після без руху» від 21.02.2022 по справі №160/1803/22 надіслано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в його електронний кабінет і доставлено до цього кабінету 27.02.2022.
Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, суд зазначає, що вжив заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному КАС України.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27.08.2021 р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 27.08.2021 р., Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області було винесено рішення № 047250011353 від 03.09.2021 року, яким відмовлено позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу роботи.
Крім того, у вищезазначеному рішенні було зазначено, що загальний страховий стаж роботи складає 20 років 04 місяці 10 днів; а пільговий стаж, що дає право виходу на пенсію незалежно від віку - 20 років 04 місяці 10 днів: відповідно до п.3 ст.114 (25 років) - 1 рік 02 місяці 18 днів; відповідно до п.3 ст. 114 (20 років) - 15 років 03 місяці 05 днів. При цьому, до загального стажу не враховано період проходження військової с 13.05.2004-18.10.2005, оскільки з 01.01.2004 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що міститься в системі персоніфікованого обліку, а в зазначений період відсутня інформація про внескі за даними реєстру про застрахованих осіб. До пільгового стажу зараховано всі періоди.
25.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за роз'ясненням вищевказаного рішення.
Листом №45564-37136/М-01/8-0400/21 від 21.12.2021 року, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивачеві, що враховуючи норми статті 24 Закону № 1058, його загальний страховий стаж становить - 20 років 4 місяці 10 днів. До страхового стажу не зараховано період проходження строкової військової служби з 13.05.2004 по 18.10.2005, оскільки згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відсутні дані про сплату страхових внесків за зазначений період. Пільговий стаж роботи становить - 20 років 4 місяці 10 днів. Згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 25.08.2021 № 268/31 та № 269/31, виданих АТ “Марганецький ГЗК”, пільговий стаж роботи складає: відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058 (20 років) - 15 років 3 місяці 5 днів; відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 (25 років) - 20 років 3 місяці 20 днів (1 рік 2 місяці 18 днів + 19 років 1 місяць 2 дні з урахуванням роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8). Зарахувати до пільгового стажу період навчання з 01.09.1999 по 15.01.2003 у Марганецькому професійно - технічному училищі № 68 немає підстав, оскільки після закінчення навчання позивач працював на пільговій роботі не за набутою професією. Період навчання зараховано лише до загального страхового стажу.
Незгода ОСОБА_1 з відмовою відповідача у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з приписами статті 62 Закон України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 “Про трудові книжки працівників”, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
За приписами з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Відповідно до п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви для призначення пенсії за віком додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про шлюб (для жінок); свідоцтво про народження дітей (для жінок); та інші документи.
Згідно з п.п.3 п.4.2 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що аналіз вищенаведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Суд зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах подано трудову книжку серії НОМЕР_1 , згідно з записами № 1-6, якої останній працював у такі періоди на таких посадах (далі - мовою оригіналу):
- до вступу до навчального закладу трудового стажу не має;
- 01.09.1999 р. прийнят на навчання до ПТУ №68 м. Марганець за спеціальністю: «Машиніст ел-воза; ел. слюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування; ел. зварник ручного зварювання.»;
- 15.01.2003 р. закінчив навчання і отримав кваліфікацію: «Машиніст ел-воза третього розр.; ел. слюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування - третього розр.; ел. зварник ручного зварювання - третього розряду» (диплом НОМЕР_2 від 15.01.2003 р.);
- 24.02.2003 р. принят на обособленный участок шахты №9/10-шахту №14/15 подземным машинистом электровоза 3 разряда (расп. №64 от 11.03.2003 г.);
- 10.05.2004 г. уволен согласно п. 3 ст. 36 КЗоТ Украины в связи с призывом на военную службу (распор. №340 от 18.05.2004 г);
- с 13.05.2004г. по 18.10.2005 г. служба в армии (в/б МО №615789 от 10.05.2004 г.);
- 21.11.2005 г. принят на обособленный участок шахты №9/10- шахту №14/15 подземным горнорабочим очистного забоя 5 разр. (расп. №1051 от 25.11.2005 г.).
Вказані записи в трудовій книжці є чіткими та не містять жодних виправлень чи неточностей.
Щодо зарахування до пыльгового страхового стажу періоду проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 13.05.2004 по 18.10.2005, суд зазначає наступне.
Умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є, зокрема, факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
Згідно з абзацу 1 частини першої статті 2 Закону України 'Про військовий обов'язок і військову службу' від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я та віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина перша статті 8 Закону України 'Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей' від 20 грудня 1991 року № 2011-XII і абзац 2 частини першої статті 2 Закону № 2232-XII).
Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією чи займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону № 1788-XII або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом № 1058-IV.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону Закон №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження строкової військової служби, який зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинен перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з записами військового квитка серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 13.05.2004 року по 18.10.2005 року проходив військову службу в Збройних Силах України.
На підставі вищезазначених документальних відомостей в трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 було внесено відповідний запис №5.
Крім того, довідкою від 11.08.2021 р. №4/402/14-2, виданою Нікопольським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримку, також підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно проходив військовуслужбу в Збройних Силах України з 13.05.2004 року по 18.10.2005 року (строкова військова служба).
Також, як вище було зазначено судом, військовій службі передувала робота ОСОБА_1 з 24.02.2003 р. по 10.05.2004 у обособленій дільниці шахти №9/10-шахти №14/15 за професією «підземний машиніст електровозу третього розряду» запис №№3-4 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 .
Згідно з правовою позицією суду, викладеною у висновках Верховного Суду в постанові від 23.12.2019 року у справі № 535/103/17 та в постанові від 26.03.2020 року у справі № 226/4/17 час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Отже, за встановлених судом обставин, позивач має право на зарахування до пільгового стажу роботи періоду проходження ним військової служби, оскільки призов до лав військової служби відбувався фактично під час його роботи у обособленій дільниці шахти №9/10-шахти №14/15 за професією «підземний машиніст електровозу третього розряду», що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Також, стосовно тверджень відповідача про неможливість зарахування періоду проходження строкової військової служби 13.05.2004 року по 18.10.2005 року до загального страхового та пільгового стажу позивача у зв'язку з тим, що згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відсутні дані про сплату страхових внесків за зазначений період, суд зазначає, що навіть відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) не може бути самостійною підставою для позбавлення особи права на врахування стажу або на пенсію. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 року в справі № 490/12392/16-а та від 04.09.2018 року в справі № 482/434/17.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 період проходження ним строкової військової служби у Збройних силах України з 13.05.2004 року по 18.10.2005 року, та, відповідно про зобов'язання відповідача здійснити зарахування цього періоду до пільгового стажу позивача, а, отже, про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо зарахування до пільгового страхового стажу періоду навчання ОСОБА_1 в ПТУ №68 м. Марганець з 01.09.1999 року по 10.05.2003 року, суд зазначає наступне.
Статтею 18 Закону України «Про професійну-технічну освіту» визначено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійної (професійно-технічної) освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання.
Відповідно до ст.38 Закону України «Про професійну-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Як вже було вищезазначено, в трудовій позивача серії НОМЕР_1 згідно з записами №№1-2 останнього 01.09.1999 р. прийнят на навчання до ПТУ №68 м. Марганець за спеціальністю: «Машиніст електровоза; електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування; електрозварник ручного зварювання.»; 15.01.2003 р. закінчив навчання і отримав кваліфікацію: «Машиніст електровоза третього розр.; електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування - третього розряду; електрозварник ручного зварювання - третього розряду» (диплом НОМЕР_2 від 15.01.2003 р.).
Позивачем додатково на підтвердження періоду навчання з 01.09.1999 року по 10.05.2003 року в ПТУ №68 м. Марганець надано Диплом кваліфікованого робітника серії А №449117 (НР №21335835 від 15.01.2003 р.) та атестат про повну загальну середню освіту (НР №21335995 від 15.01.2003 р.), копії яких містяться в матеріалах справи.
Згідно з записом №3 в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 останній почав працювати за набутою спеціальністю 24.02.2003р., тобто менше ніж через три місяця після закінчення навчання, отже, останнім дотримано вимоги ст.38 Закону України «Про професійну-технічну освіту», тому період навчання ОСОБА_1 в ПТУ №68 м.Марганець з 01.09.1999 року по 10.05.2003 року підлягає зарахуванню до пільгового стажу останнього, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
При цьому суд зауважує, що відповідачем не зазначено, а судом не виявлено доказів того, що записи про спірні періоди в трудовій книжці позивача можна визнати такими, які не відповідають дійсності чи зроблені з порушенням визначеної процедури.
Застосування правових норм при розгляді питання щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання у технікумі відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 17.05.2019 у справі № 644/2182/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17.
Крім того, суд ввважає безпідставним твердження відповідача про те, що зарахувати до пільгового стажу позивача період його навчання з 01.09.1999 по 15.01.2003 у Марганецькому професійно-технічному училищі № 68 немає підстав, оскільки після закінчення навчання він працювали на пільговій роботі не за набутою професією, оскільки відповідно до Диплому кваліфікованого робітника серії НОМЕР_4 від 15.01.2003 р.) ОСОБА_1 здобув професію «Машиніст електровоза; електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування; електрозварник ручного зварювання», а згідно з записом №3 в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 - почав працювати з 24.02.2003р. на посаді «підземний машиніст електровозу 3 розряда».
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 періоду його навчання в ПТУ №68 м. Марганець з 01.09.1999 року по 10.05.2003 року та, відповідно про зобов'язання відповідача здійснити зарахування цього періоду до пільгового стажу позивача, а, отже, про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047250011353 від 03.09.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в тому числі, в частині не зарахування до пільгового страхового стажу позивача періоду його навчання в ПТУ №68 м. Марганець з 01.09.1999 року по 10.05.2003 та проходження строкової військової служби в Збройних Силах України з 13.05.2004 по 18.10.2005 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення, та передчасною, а, отже, зважаючи на те, що права позивача порушені саме цим рішенням відповідача, а не його діями з цього приводу, як помилково зазначав позивач у позовних вимогах, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправним та скасування цього рішення відповідача.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047250011353 від 03.09.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
Зважаючи на встановлення судом протиправності відмови відповідача включити до пільгового трудового стажу позивача періоду його навчання в ПТУ №68 м. Марганець з 01.09.1999 по 10.05.2003 та період проходження строкової військової служби в Збройних Силах України з 13.05.2004 по 18.10.2005, суд, керуючись приписами ч.2 ст. 9КАС України, якою, зокрема, передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а також враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити до пільгового трудового стажу позивача, період його навчання в ПТУ №68 м. Марганець з 01.09.1999 року по 10.05.2003 та проходження строкової військової служби в Збройних Силах України з 13.05.2004 по 18.10.2005.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності “небезпідставної заяви” за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Отже, “ефективний засіб правого захисту” в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі “Chahal проти Об'єднаного королівства” (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним” як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі “Афанасьєв проти України”).
Таким чином, з метою поновлення порушених прав позивача та їх ефективного захисту, суд вважає за необхідне задовольнити іншу частину позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути його заяву від 27.08.2021 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства, позаяк попереднє рішення, прийняте відповідачем за цією заявою визнано судом протиправним та скасовано.
Одже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 992,40 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 047250011353 від 03.09.2021 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) зарахувати до пільгового трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) період його навчання в ПТУ №68 м.Марганець з 01.09.1999 року по 10.05.2003 року та період проходження ним строкової військової служби в Збройних Силах України з 13.05.2004 року по 18.10.2005 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 27.08.2021 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 29 березня 2022 року.
Суддя І.В. Тулянцева