19 травня 2022 року ЛуцькСправа № 140/5857/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про стягнення ненарахованої та неотриманої різниці втраченого заробітку,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про стягнення на користь позивача ненараховану та неотриману різницю заробітної плати незаконно звільненого працівника у зв'язку зі зростанням посадового окладу, за період з 17.03.2015 по 21.12.2020 в розмірі 353627,90 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі №803/806/15-а позов позивача задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 №188-о «Про звільнення ОСОБА_2 » з посади першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області; поновлено позивача на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області з 17.03.2015; стягнуто з ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 508735,64 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 в адміністративній справі №803/806/15-а змінено, замінивши в абзаці четвертому резолютивної частини рішення цифри «508 735,64 грн (п'ятсот вісім тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 64 копійки)» цифрами «214 506,20 грн (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 20 копійок)»; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 наказом ДПС України від 05.04.2021 №695-0 «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_2 » поновлено позивача на посаді першого заступника начальника ГУ ДПС у Волинській області з 17.03.2015 та стягнуто з ГУ ДПС у Волинській області 214 506,20 грн.
Однак, позивач вказує, що виплачена заробітна плата не коригувалась на коефіцієнти підвищення посадового окладу, хоча за вказаний період у ГУ ДПС у Волинській області відбулось неодноразове підвищення заробітної плати (посадового окладу) першого заступника начальника ГУ ДПС у Волинській області. Зазначає, що з 17.03.2015 (наступний день після звільнення) по 11.12.2020 (строк, по який був чинний пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, далі - Порядок №100) за ним зберігався середній заробіток, а отже він має бути відкоригований відповідно до пункту 10 Порядку №100, а після втрати чинності вказаного пункту з 12.12.2020 по 21.12.2020 (дата винесення рішення суду про поновлення на роботі) має застосовуватись відкоригована заробітна плата. Позивач вважає, що у зв'язку з незаконним звільненням з посади ним втрачено частину середньої заробітної плати, тому наявні всі правові підстави для стягнення компенсації втрати частини середньої заробітної плати незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу за період з 17.03.2015 по 21.12.2020 в сумі 353627,90 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 провадження у даній справі в частині позовних вимог щодо стягнення з ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача ненараховану та неотриману різницю заробітної плати, незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу, за період з 17.03.2015 по 21.12.2020 в розмірі 353627,90 грн. - закрито.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 у справі №140/5857/21 скасовано, адміністративну справу № 140/5857/21 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про стягнення коштів в частині позовних вимог щодо стягнення з ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача ненараховану та неотриману різницю заробітної плати, незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу, за період з 17.03.2015 по 21.12.2020 в розмірі 353627,90 грн - направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 прийнято до провадження дану адміністративну справу та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву представник ГУ ДПС у Волинській області позовних вимог не визнав, посилаючись на те, що поняття «заробітна плата» та «середній заробіток за час вимушеного прогулу» не є тотожними, оскільки заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, водночас середній заробіток за час вимушеного прогулу не є заробітною платою, виплата середнього заробітку за рішенням суду є юридичним фактом, що носить разовий характер. Коефіцієнт підвищення заробітної плати, який просить врахувати при стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач, не може бути застосований з врахуванням того, що даний коефіцієнт не поширювався на виплати, з яких обрахована сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача. При цьому, посилаючись на висновки Верховного Суду у постанові від 29.04.2020 у справі №810/3246/16 вказує, що чинне законодавство, зокрема Постанова №100, не містить жодних положень щодо можливості розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням майбутнього підвищення заробітної плати за відповідною посадою, з якої було звільнено працівника, а передбачає здійснення відповідного розрахунку виключно з урахуванням розміру заробітної плати за 2 місяці, що передували події звільнення. Крім того, відповідно до змін, що внесені до Постанови № 100, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1213 (набрали чинності 12.12.2020), виключено пункт 10 Порядку, який передбачав необхідність проведення коригування виплат при підвищенні посадових окладів. Також вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений частиною 5 статті 122 КАС України. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2022 у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС у Волинській області про зупинення провадження у справі відмовлено.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі №803/806/15-а визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 №188-о «Про звільнення ОСОБА_2 » з посади першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області з 17.03.2015; стягнуто з ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 508 735,64 грн.; рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 2642,34 грн. звернуто до негайного виконання.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 в адміністративній справі № 803/806/15-а змінено, замінивши в абзаці четвертому резолютивної частини рішення цифри «508 735,64 грн (п'ятсот вісім тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 64 копійки)» цифрами «214 506,20 грн (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 20 копійок)»; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 наказом ДПС України від 05.04.2021 року №695-0 «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_2 » позивача поновлено на посаді першого заступника начальника Головного управління ДПС у Волинській області з 17.03.2015.
Оскільки судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції при винесенні рішення у справі №803/806/15-а не вирішувалось питання коригування оплати праці за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2015 по 21.12.2020 на коефіцієнт підвищення посадового окладу, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
При цьому, суд зауважує, що, скасовуючи ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 01.11.2021 про закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог та направляючи дану справу в частині позовних вимог щодо стягнення з ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача ненараховану та неотриману різницю заробітної плати, незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу, за період з 17.03.2015 по 21.12.2020 в розмірі 353 627,90 грн., Восьмий апеляційний адміністративний суду у постанові від 21.12.2021 зазначив, що суть позовних вимог у даній справі зводиться до оскарження правовідносин, що виникли після виконання судового рішення, ухваленого у справі № 803/806/15-а, яке фактично було виконаним, та полягає у не врахуванні коефіцієнту підвищення посадового окладу при здійсненні виплати позивачу його грошового забезпечення у зв'язку з незаконним звільненням; відтак у даному випадку між сторонами наявний новий спір.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком № 100, відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці».
Відповідно до пункту 1 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати, передбаченої цим Порядком застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу.
Згідно абзацу третього, четвертого пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Як передбачено абзацом третім пункту 4 Порядку №100, в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з пунктом 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі №803/806/15-а визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 16.03.2015 №188-о «Про звільнення ОСОБА_2 » з посади першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області з 17.03.2015; стягнуто з ГУ ДПС у Волинській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 508735,64 грн.; рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів у Волинській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в сумі 2642,34 грн. звернуто до негайного виконання.
При цьому, приймаючи рішення у справі №803/806/15-а в частині стягнення з ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу Волинський окружний адміністративний суд виходив з того, що ОСОБА_1 за останні два місяці, що передували звільненню, тобто за травень та червень 2014, нарахована заробітна плата за 15 фактично відпрацьованих робочих днів у розмірі 5284,67 грн (9573,35 грн +3579, 88 грн - 2248, 16 грн (лікарняні 5 днів за рахунок організації) - 5620, 40 грн (лікарняні за рахунок соцтраху) = 5284,67 грн. Таким чином, середньоденний заробіток позивача становив 352, 31 грн (5284, 67 грн : 15 робочих днів (фактично відпрацьованих позивачем) = 352, 31 грн), при цьому кількість календарних днів за період вимушеного прогулу, починаючи з 17.03.2015 (наступний день після звільнення) і по день прийняття даного рішення - 21.12.2020 становить 1444 днів. За таких обставин, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, становить: 352,31 грн х 1444 = 508735,64 грн.
Однак постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 в адміністративній справі № 803/806/15-а змінено, замінивши в абзаці четвертому резолютивної частини рішення цифри «508 735,64 грн (п'ятсот вісім тисяч сімсот тридцять п'ять гривень 64 копійки)» цифрами «214 506,20 грн (двісті чотирнадцять тисяч п'ятсот шість гривень 20 копійок)»; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Як слідує з постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №803/806/15-а, апеляційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначив, що середній заробіток ОСОБА_1 необхідно обраховувати з урахуванням приписів пункту 4 Порядку № 100, згідно з яким якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Посадовий оклад позивача за займаною на час звільнення посадою на 2015 рік встановлений у розмірі 2971 грн; відтак середньоденна заробітна плата буде складати: (2971 грн Ч 2 міс.) : 40 роб. днів Ч 1444 (дні вимушеного прогулу) = 214 506,20 грн.
Отже, згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №803/806/15-а середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 214506,20 грн., при цьому середньоденна заробітна плата, враховуючи посадовий оклад за займаною на час звільнення посадою на 2015 рік, становить 148,55 грн. ((2971 грн х 2 міс.) : 40 роб. днів).
Таким чином, судовими рішеннями у справі №803/806/15-а встановлено, що середньоденна заробітна плата, враховуючи посадовий оклад за займаною на час звільнення посадою на 2015 рік, становить 148,55 грн.; кількість календарних днів за період вимушеного прогулу, починаючи з 17.03.2015 по 21.12.2020 становить 1444 днів; середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу становить 214506,20 грн.
Відповідно частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У свою чергу, як вбачається із заявленого позову у цій справі, позивач вважає, що його права порушені невиплатою відкоригованої заробітної плати за час вимушеного прогулу в період з 17.03.2015 по 21.12.2020, з врахуванням коригування на коефіцієнти її підвищення.
Так, відповідно до абзаців першого, другого пункту 10 Порядку № 100 (в редакції до 12.12.2020) у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в
частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
З конструкції цієї норми слідує, що коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
Такий висновок випливає з того, що зазначена норма передбачає коригування заробітної плати у зв'язку з підвищенням саме посадового окладу (тарифної ставки).
Такий коефіцієнт має розраховуватися окремо в кожному випадку підвищення посадового окладу. Розрахований коефіцієнт слід множити на суми виплат за період до підвищення.
Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово у своїх постановах досліджував питання застосування пункту 10 Порядку №100 при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі №813/5855/15, від 03.10.2019 у справі №804/8042/17, від 15.04.2020 у справі №826/15725/17, від 15.10.2020 у справі №826/17601/14, від 11.02.2021 у справі №814/197/15, від 25.02.2021 у справі №816/4583/14, від 02.11.2021 у справі № 813/7713/14, які в силу положень частини 5 статті 242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Варто відзначити, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у вище перелічених постановах, яка полягає у необхідності застосування пункту 10 Порядку №100 у тому випадку, коли у розрахунковому періоді відбулося підвищення посадових окладів згідно з актами законодавства.
При цьому, заробітна плата (середній заробіток) яка коригується на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і окладів не залежить від наявності посади, а залежить від часу вимушеного прогулу (протягом якого за працівником зберігається середній заробіток) та зміни тарифної ставки (посадового окладу) за такою посадою чи аналогічною посадою.
Передумовою для здійснення розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з врахуванням коригування посадового окладу на коефіцієнт підвищення) є встановлення наявності в штатному розписі у відповідному органі посад, які аналогічні посаді позивача та інформації про посадові оклади відповідних працівників.
Доводи відповідача про неможливість розрахунку середньої заробітної плати звільненого працівника із урахуванням підвищених посадових окладів з посиланням на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 810/3246/16, суд вважає безпідставними оскільки правовідносини в цій справі не є тотожними з правовідносинами у справі, що розглядається.
Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.11.2021 у справі № 826/6301/15, від 18.04.2022 у справі № 802/4032/14-а.
Судом встановлено, що за час вимушеного прогулу з 17.03.2015 по 21.12.2020 розмір посадового окладу першого заступника начальника ГУ ДФС у Волинській області неодноразово підвищувався, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів позовної заяви лист ГУ ДПС у Волинській області від 28.05.2021 №8844/6/03-20-10-02-06, на підставі якого він самостійно відповідно до пункту 10 Порядку № 100 обчислив суму втрати частини середньої заробітної плати незаконно звільненого працівника у зв'язку зі зростанням посадового окладу за період з 17.03.2015 по 21.12.2020 в розмірі 353627,90 грн.
З метою з'ясування всіх обставин у справі, ухвалами суду від 14.04.2022 та від 06.05.2022 витребувано у ГУ ДПС у Волинській області довідку про розмір посадового окладу першого заступника начальника ГУ ДФС у Волинській області за період 17.03.2015 по 21.12.2020, із чітким зазначенням у ній актів законодавства, згідно яких відбулося підвищення у вказаний період посадового окладу за такою посадою, та дати, з якої вводилися в дію штатні розписи на відповідний рік (зміни до них).
На виконання вимог зазначених ухвал ГУ ДПС у Волинській області надано суду довідку від 16.05.2022 №35/03-20-10-02-04 про розмір посадового окладу першого заступника начальника ГУ ДФС у Волинській області за період 17.03.2015 по 21.12.2020, відповідно до якої розмір посадового окладу за вказаною посадою становить:
у 2015 році: посадовий оклад 2971,00 грн. (Штатний розпис на 2015 рік, затверджений Головою ДФС України 10.02.2015) - вводиться в дію з 01.01.2015; посадовий оклад 3640,00 грн. (Перелік змін до штатного розпису на 2015 рік, затверджений Головою ДФС України 23.12.2015) - вводиться в дію з 01.12.2015;
у 2016 році: посадовий оклад 3640,00 грн. (Штатний розпис на 2016 рік, затверджений Головою ДФС України 28.01.2016) - вводиться в дію з 01.01.2016; посадовий оклад 6220,00 грн. (Перелік змін до штатного розпису на 2016 рік, затверджений Головою ДФС України 10.06.2016) - вводиться в дію з 01.05.2016;
у 2017 році: посадовий оклад 6887,00 грн. (Перелік змін до штатного розпису на 2017 рік, затверджений Головою ДФС України 17.11.2017) - вводиться в дію з 01.01.2017; посадовий оклад 7760,00 грн. (Перелік змін до штатного розпису на 2017 рік, затверджений Головою ДФС України 28.12.2017) - вводиться в дію з 01.12.2017;
у 2018 році: посадовий оклад 10088,00 грн. (Штатний розпис на 2018 рік, затверджений Головою ДФС України 29.01.2018) - вводиться в дію з 01.01.2018;
у 2019 році: посадовий оклад 10660,00 грн. (Штатний розпис на 2019 рік, затверджений Головою ДФС України 04.03.2019) - вводиться в дію з 01.01.2019, та 10660,00 грн. розмір посадового окладу першого заступника начальника ГУ ДПС у Волинській області, яке є правонаступником ГУ ДФС у Волинській області (Штатний розпис на 2019 рік, затверджений Головою ДПС України 14.08.2019) - вводиться в дію з 15.07.2019;
у 2020 році: посадовий оклад 11640,00 грн. (Штатний розпис на 2020 рік, затверджений Головою ДПС України 04.02.2020) - вводиться в дію з 01.01.2020.
Оскільки підвищення посадового окладу проводилось неодноразово, для зручності розрахунку належних до виплати сум визначені періоди, протягом яких змінювались оклади («період А», «період Б», «період В», «період Г», «період Д», «період Е», «період Ж», «період З», період «И»).
За період з 17.03.2015 та до підвищення посадового окладу позивача, яке відбулось з 01.12.2015 («Період - А») кількість робочих днів вимушеного прогулу, протягом якого середньоденний розмір заробітної плати згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №803/806/15-а становить 148,55 грн., складає 178 робочих днів.
Отже, середній заробіток за цей період вимушеного прогулу склав 26441,90 грн. (148,55 грн. х 178 днів = 26441,90 грн), який був стягнутий на користь позивача згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №803/806/15-а.
За період з 01.12.2015 до 01.05.2016 («Період - Б») після першого підвищення посадового окладу позивача слід вирахувати коефіцієнт підвищення, на який необхідно скоригувати відповідні виплати.
В «Періоді А» посадовий оклад за посадою, яку займав позивач, складав 2971,00 грн., а в «Періоді Б» - 3640,00 грн., тобто, коефіцієнт підвищення, на який необхідно скоригувати виплату становить 1,22 - (3640,00 грн. / 2971,00 грн. = 1,22).
Таким чином, середньоденний розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт підвищення склав 181,23 грн. (1,22 х 148,55 грн.), тому за період з 01.12.2015 до 01.05.2016 у зв'язку з черговим підвищенням розміру посадового окладу з урахуванням кількості робочих днів, яка у «Періоді Б» складала 106 робочих днів, середній заробіток за час вимушеного прогулу склав 19210,38 грн. (106 днів х 181,23 грн.).
З 01.05.2016 посадовий оклад було підвищено вдруге, і його розмір склав 6220,00 грн.
Шляхом ділення окладу, встановленого після вказаного підвищення, на оклад до підвищення, розраховується коефіцієнт підвищення, на який необхідно скоригувати виплати: 1,70 (6220,00 грн./ 3640,00 грн.).
Таким чином, середньоденний розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт останнього підвищення склав 308,09 грн. (181,23 грн. х 1,70). Кількість робочих днів у «Періоді В» (з 01.05.2016 до 01.01.2017) складала 168 робочих днів, тому середній заробіток вимушеного прогулу у цьому періоді склав 51759,12 грн. (168 днів х 308,09 грн.).
У «Періоді Г» з 01.01.2017 до 01.12.2017 оклад за посадою, яку займав позивач, встановлений на рівні 6887,00 грн.
Шляхом ділення окладу, встановленого після вказаного підвищення, на оклад до підвищення, розраховується коефіцієнт підвищення, на який необхідно скоригувати виплати: 1,10 (6887,00 грн. /6220,00 грн.).
Середньоденний розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт останнього підвищення склав 338,89 грн. (308,09 грн. х 1,10). Кількість робочих днів у «Періоді Г» (з 01.01.2017 до 01.12.2017) складала 228 робочих днів, тому середній заробіток вимушеного прогулу у цьому періоді склав 77266,92 грн.(228 днів х 338,89 грн.).
У «Періоді Д» з 01.12.2017 до 01.01.2018 оклад за вказаною посадою встановлений у розмірі 7760,00 грн.
Шляхом ділення окладу, встановленого після вказаного підвищення, на оклад до підвищення, розраховується коефіцієнт підвищення, на який необхідно скоригувати виплати: 1,12 (7760,00 грн. /6887,00 грн.).
Таким чином, середньоденний розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт останнього підвищення склав 379,55 грн. (338,89 грн. х 1,12). Кількість робочих днів у «Періоді Д» (з 01.12.2017 до 01.01.2018) складала 21 робочих днів, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу у цьому періоді склав 7970,55 грн. (21 днів х 379,55 грн.).
У «Періоді Е» з 01.01.2018 до 01.01.2019 оклад за вказаною посадою встановлений на рівні 10088,00 грн.
Шляхом ділення окладу, встановленого після вказаного підвищення, на оклад до підвищення, розраховується коефіцієнт підвищення, на який необхідно скоригувати виплати: 1,3 (10088,00 грн. /7760,00 грн.).
Таким чином, середньоденний розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт останнього підвищення склав 493,41 грн. (379,55 грн. х 1,3). Кількість робочих днів у «Періоді Е» (з 01.01.2018 до 01.01.2019) складала 250 робочих днів, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу у цьому періоді склав 123352,50 грн. (250 днів х 493,41 грн.).
У «Періоді Ж» з 01.01.2019 до 01.01.2020 оклад за вказаною посадою встановлений на рівні 10660,00 грн.
Шляхом ділення окладу, встановленого після вказаного підвищення, на оклад до підвищення, розраховується коефіцієнт підвищення, на який необхідно скоригувати виплати: 1,05 (10660,00 грн. /10088,00 грн.).
Отже, середньоденний розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт останнього підвищення склав 518,08 грн. (493,41 грн. х 1,05). Кількість робочих днів у «Періоді Ж» (з 01.01.2019 до 01.01.2020) складала 250 робочих днів, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу у цьому періоді склав 129520,00 грн. (250 днів х 518,08 грн.).
У «Періоді З» з 01.01.2020 по 11.12.2020 включно оклад за вказаною посадою встановлений на рівні 11640,00 грн.
Шляхом ділення окладу, встановленого після вказаного підвищення, на оклад до підвищення, розраховується коефіцієнт підвищення, на який необхідно скоригувати виплати: 1,09 (11640,00 грн. /10660,00 грн.).
Отже, середньоденний розмір заробітної плати, скоригований на коефіцієнт останнього підвищення склав 564,70 грн. (518,08 грн. х 1,09). Кількість робочих днів у «Періоді З» (з 01.01.2020 по 11.12.2020 включно) складала 238 робочих днів, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу у цьому періоді склав 134398,60 грн. (238 днів х 564,70 грн.).
Щодо «Періоду И», а саме з 12.12.2020 до 21.12.2020, то суд зазначає, що пункт 10 Порядку №100 був чинним по 11.12.2020 включно (надалі був виключений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100», яка набрала чинності 12.12.2020), у зв'язку з чим застосуванню даний пункт стосовно обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача з урахуванням коефіцієнту підвищення підлягає лише по дату 11.12.2020 включно.
Вказані висновки відповідають висновкам Верховного Суду щодо застосування пункту 10 Порядку № 100 (з урахуванням Постанови № 1213) при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які зокрема, викладено у постановах від 04.11.2021 у справі № 826/6301/15, від 09.12.2021 у справі № 340/588/20, від 18.04.2022 у справі № 802/4032/14-а, та підлягають застосуванню і до обставин цієї справи.
Відтак суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що за період з 12.12.2020 по 21.12.2020 середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення посадового окладу.
Таким чином, оплата праці за час вимушеного прогулу за «Період И» (з 12.12.2020 по 21.12.2020) не підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення. При цьому, за вказаний період на користь позивача згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №803/806/15-а стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу, який становить 742,75 грн. (148,55 грн. х 5 днів = 742,75 грн.).
Враховуючи вищенаведені обставини, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2015 по 21.12.2020 з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу за зазначеними періодами становить 570662,72 грн. («Період А» + «Період Б» + «Період В» + «Період Г» + «Період Д» + «Період Е» + «Період Ж» + «Період З» + «Період И» = 26441,90+19210,38+ 51759,12 + 77266,92 +7970,55 +123352,50 + 129520,00 +134398,60 + 742,75 грн. = 570662,72 грн.).
У той же час, судовими рішеннями у справі №803/806/15-а стягнуто з ГУ ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 214506,20 грн.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 17.03.2015 по 21.12.2020 з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу, який підлягає до стягнення у даній справі, становить 356156,52 грн. (570662,72 грн. - 214506,20 грн.)
При цьому суд не бере до уваги порядок розрахунку кінцевої суми, яким керувався позивач (просить стягнути 353627,90 грн.), оскільки зі змісту позовної заяви слідує, що останній брав за основу для визначення такої суми лист ГУ ДПС у Волинській області від 28.05.2021 №8844/6/03-20-10-02-06, в якому не було зазначено дат, з яких вводилися в дію штатні розписи на відповідний рік (зміни до них), що призвело до неправильного розрахунку. Однак судом при вирішенні даної справи враховано саме довідку ГУ ДПС у Волинській області від 16.05.2022 №35/03-20-10-02-04 про розмір посадового окладу першого заступника начальника ГУ ДФС у Волинській області за період 17.03.2015 по 21.12.2020, яка була надана на виконання вимог ухвали від 06.05.2022, у якій зазначено розміри посадового окладу за вказаною посадою на відповідний рік та дати, з яких вводилися в дію штатні розписи на відповідний рік (зміни до них), відтак кінцева сума, визначена судом у розмірі 356156,52 грн., є більшою ніж та, яку просить стягнути позивач - 353627,90 грн.
При вирішенні даного спору судом також враховано, що судовими рішеннями у справі №803/806/15-а стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 214506,20 грн. саме з ГУ ДПС у Волинській області.
Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
З метою повного захисту прав і інтересів позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ГУ ДПС у Волинській області ненараховану та неотриману різницю заробітної плати незаконно звільненого працівника у зв'язку зі зростанням посадового окладу за період з 17.03.2015 по 21.12.2020 у розмірі 356156,52 грн.
При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, з огляду на таке.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь яким-строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другої статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.
Також необхідно зазначити, що право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною першою статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.
З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 43143484) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) ненараховану та неотриману різницю заробітної плати, незаконно звільненого працівника, у зв'язку зі зростанням посадового окладу за період з 17 березня 2015 року по 21 грудня 2020 року у розмірі 356156,52 грн. (триста п'ятдесят шість тисяч сто п'ятдесят шість грн. 52 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. О. Андрусенко