м. Вінниця
17 травня 2022 р. Справа №120/15983/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Томашпільської селищної ради.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 05 жовтня 2021 року звернулася до Томашпільської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0523982600:04:000:0568 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області.
Однак, відповідач всупереч земельному законодавству не прийняв рішення про надання дозволу або про відмову у наданні такого, що, на думку позивача, вказує на протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатами розгляду поданого позивачем клопотання.
Відтак, на думку позивача, слід зобов'язати Томашпільську селищну раду розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою або відмовити у наданні такого дозволу.
Ухвалою від 22 листопада 2021 відкрито провадження в адміністративній справ та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у Томашпільської селищної ради належним чином засвідчені копії клопотання ОСОБА_1 від 05 жовтня 2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства із відповідними додатками.
10 січня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Такий, окрім іншого, обґрунтований тим, на виконання вимог статті 118 Земельного кодексу України питання про надання позивачці дозволу було винесено на розгляд чергової сесії ради, однак проект рішення про надання відповідного дозволу не був підтриманий більшістю голосів від загального складу депутатів Томашпільської селищної ради, а тому рішення з цього питання прийнято не було. Відтак, на переконання відповідача, при розгляді клопотання ОСОБА_1 відсутні ознаки бездіяльності, оскільки вказане питання розглядалося на 16 сесії Томашпільської селищної ради, що підтверджується протоколом засідання селищної ради від 15 листопада 2021 року. За наведених обставин відповідач вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано витребувані судом документи.
13 січня 2022 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачем додатково наведені аргументи щодо задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Томашпільської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0523982600:04:000:0568 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області.
Зі змісту протоколу засідання 16 чергової сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради, що відбулося 15 листопада 2021 року, слідує, що питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки виносилось на обговорення депутатів селищної ради. Проте, за результатами голосування за надання такого дозволу голоси депутатів селищної ради розподілились наступним чином: із 23 депутатів, що були присутні на засіданні ради, 7 проголосувало за надання відповідного дозволу, 1 проголосував проти надання відповідного дозволу, 2 не голосували, а 13 утрималися від голосування, що свідчить про те, що рішення з даного питання не прийнято.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Суб'єктивне право на земельну ділянку виникає та реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких, зокрема, належать і землі сільськогосподарського призначення.
Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначається главою 19 розділу IV ЗК України.
Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Водночас, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.
Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до приписів частини 7 статті 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, у частині 7 статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки уповноваженого органу в разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: прийняти рішення про надання такого дозволу або про відмову в наданні дозволу.
При цьому, ЗК України встановлено місячний строк для розгляду органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
В той же час, за правилами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відтак, в даному випадку рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою належить до виключних повноважень Томашпільської селищної ради, що реалізується шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.
Проте, із встановлених в ході судового розгляду обставин слідує, що за наслідками розгляду клопотання позивачки від 05 жовтня 2021 року Томашпільською селищною радою не прийнято жодного з можливих рішень, що підтверджується витягом із протоколу 16-ої сесії 8 скликання Томашпільської селищної ради від 15 листопада 2021 року, адже із 23 депутатів, що були присутні на засіданні ради, 7 проголосувало за надання відповідного дозволу, 1 депутат - проти надання відповідного дозволу, 2 депутати не голосували, а 13 депутатів утрималися від голосування.
При цьому, загальний склад Томашпільської селищної ради складає 26 депутатів.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 59 "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Тобто, рішення про надання позивачці відповідного дозволу або про відмову у прийнятті такого могло бути прийняте Томашпільською селищною радою лише за умови, якщо б за або проти винесеного на розгляд проекту рішення проголосували щонайменше 17 депутатів селищної ради.
Відтак, відповідачем не прийнято жодного з передбачених ЗК України рішень за результатами розгляду клопотання позивача.
Така бездіяльність органу місцевого самоврядування спричиняє правову невизначеність, оскільки клопотання позивача залишається невирішеним через відсутність будь-якого конкретного рішення уповноваженого органу.
Більше того, такий результат голосування не можна розцінювати як виконання відповідачем свого обов'язку щодо прийняття за результатами розгляду відповідного клопотання одного з передбачених ЗК України рішень, оскільки відповідач повинен був прийняти рішення, обираючи з двох можливих та передбачених ЗК України варіантів: або надати дозвіл, або відмовити у наданні такого дозволу, враховуючи при цьому вимоги та обмеження, встановлені законом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйняті у встановлений частиною 7 статті 118 ЗК України строк рішення як розпорядчого акту за наслідками розгляду клопотання позивачки від 05 жовтня 2021 року.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача розглянути клопотання від 05 жовтня 2021 року та за результатами розгляду такого прийняти рішення про надання або відмову у наданні відповідного дозволу, то така вимога є похідною, адже залежить від задоволення основної вимоги (про визнання протиправною бездіяльності), а тому також підлягає задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатила судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією від 15 листопада 2021 року.
Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Що ж до встановлення судового контролю, то відповідно до змісту частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду і має застосовуватись у виключних випадках.
Водночас, позивач, вказуючи на необхідності встановлення судового контролю, не зазначає причин такої необхідності чи обставин, які б свідчили, що ухвалене судове рішення не буде виконано відповідачем.
Отже, за наведених обставин суд не знаходить достатніх та обґрунтованих підстав для встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Томашпільської селищної ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 05 жовтня 2021 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0523982600:04:000:0568 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області.
Зобов'язати Томашпільську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05 жовтня 2021 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0523982600:04:000:0568 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована на території Томашпільської селищної територіальної громади Тульчинського району Вінницької області та за результатами розгляду такого прийняти рішення про надання або про відмову у наданні відповідного дозволу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Томашпільської селищної ради витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
Відповідач: Томашпільська селищна рада (місцезнаходження: 24200, Вінницька обл., смт. Томашпіль, вул. Т. Шевченка, буд. 1; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04326218)
Повний текст рішення суду складено 17.05.2022
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович