справа № 691/348/22
провадження № 2-н/691/19/22
16 травня 2022 року м. Городище
Суддя Городищенського районного суду Черкаської області Савенко О.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та видачу судового наказу про стягнення аліментів із заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,-
встановив :
16 травня 2022 року, через підсистему «Електронний суд», ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до Городищенського районного суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та видачу судового наказу про стягнення аліментів із заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Вивчивши матеріали за заявами про видачу судових наказів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , приходжу до висновку про підстави для відмови у видачі судових наказів, в силу наступного.
За змістом ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і за ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Положенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та згідно п.5 ч.2 ст.163 ЦПК Українимає бути перелік доказів з додатками, якими заявник обгрунтовує обставини, на яких грунтуються його вимоги.
Так, у поданій заяві представника заявника ОСОБА_1 в інтересах заявника ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та видачу судового наказу про стягнення аліментів від 16 травня 2022 року, а саме у вступній частині, всупереч вимог п.3 ч. 2 ст.163 ЦПК України, не вказано боржника, його місцезнаходження або місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків або номер і серія паспорта, а також офіційні електронні адреси та інші відомі дані, які ідентифікують його особу. Представник заявника вказує дві вимоги, з якими звертається до боржника - видачу судового наказу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та видачу судового наказу про стягнення аліментів, що не узгоджується із вимогами ст.161 ЦПК України. В прохальній частині заяви про видачу судового наказу зазначаються безпосередньо вимоги заяви про видачу судового наказу, проте із поданої представником заявника заяви, вбачається, що вона просить видати судовий наказ про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини в розмірі «?» від заробітку (доходу) боржника, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, тобто без зазначення частки, в той час, як вказана вимога є обов'язковою при подачі заяви про стягнення аліментів.
У заяві ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів від 06 травня 2022 року, заявник вказує дані про боржника та в описовій частині заяви зазначила, що малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з нею і знаходиться повністю на її утриманні. Вказана обставина документально не підтверджена суду. При цьому, не надано документів, які посвідчують особу заявниці, остільки зазначена в них інформація використовується при постановленні судового рішення з метою забезпечення його виконання, довідку про склад сім'ї заявниці, яка підтверджує факт утримання дитини саме нею, свідоцтво про шлюб або розірвання шлюбу, що у підсумку вказує на відсутність доказів та недотримання порядку їх подачі, як то визначено п.3 ч.2 ст.163 ЦПК України.
При надходженні різного змісту двох заяв про видачу судових наказів, суд орієнтований надати можливість сторонам привести у відповідність їх цілі, з метою належної реалізації права на звернення до суду за захистом прав та інтересів.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст.163 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Враховуючи вище викладене та вимоги п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, вважаю, що у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та видачу судового наказу про стягнення аліментів, із заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів, слід відмовити.
Керуючись ст.ст.163,164,165,166 ЦПК України, суддя, -
постановив:
у видачі судового наказу за заявою представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та видачу судового наказу про стягнення аліментів, із заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів - відмовити.
Роз'яснити представнику заявника ОСОБА_1 та заявнику ОСОБА_2 , що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Копію ухвали суду направити заявнику, представнику заявника, для відому.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Суддя О.М.Савенко