Справа № 569/25957/21
19 травня 2022 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О.В.,
за участі секретаря судового засідання Янок М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ БАНК"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 12 429 грн 92 коп.
у судове засідання учасники справи не з'явилися
Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 27 червня 2019 року.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до вказаного договору відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Станом на 14 листопада 2021 року відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у результаті чого виникла заборгованість у розмірі 12 429 грн 92 коп., з яких: 7 660 грн 93 коп. заборгованість за кредитом; 4 768 грн 99 коп. заборгованість за відсотками.
Ухвалою суду від 04 січня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10 лютого 2022 року.
10 лютого 2022 року та 18 березня 2022 року розгляд справи було відкладено на 18 березня 2021 року та 19 травня 2022 року відповідно.
У судове засідання представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, в якому зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судові засідання тричі не з'явився, хоч про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки. Про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не подавав.
Відповідно до вимог ст.190 ЦПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. Одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Ухвала суду від 04.01.2022 разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів, відповідно до вимог ст. 190 ЦПК України, були направлені на адресу відповідача, за якою останній згідно з відповіддю з Управління державної Міграційної служби в Рівненській області зареєстрований та отримані ним особисто, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №3302810448927.
Крім того судові повістки, які були направлені відповідачу, повернулися до суду з відміткою пошти про причини невручення: "за закінченням терміну зберігання" та "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України, у разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення.
Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відтак, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідачки в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, судом встановлено таке.
27 червня 2019 року ОСОБА_1 заповнив та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку (надалі - Анкета-заява), отримавши, як вбачається із змісту позовної заяви, кредит у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок. У Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодний з його умовами. Бажаний кредитний ліміт у Анкеті-заяві не зазначений.
До кредитного договору позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг з тарифами.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 14 листопада 2021 року становить 12 429 грн 92 коп., з яких: 7 660 грн 93 коп. заборгованість за кредитом, 4 768 грн 99 коп. заборгованість за відсотками.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до положень ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Запропоновані АТ «АКЦЕНТ-БАНК» умови публічного договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Аналіз положень ст.ст.633, 634 ЦК України дає підстави для висновку, що споживач послуг банку (особа, яка підписує Анкету-заяву) приєднується до тих умов, з якими ця особа ознайомлена.
Аналіз положень ст.ст.549, 551, 1048, 1049, 1050, 1056-1 ЦК України дають підстави для висновку, що у разі укладення договору кредитного договору, проценти за користування кредитом та неустойка може встановлюватись законом та договором.
У Анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 27 червня 2019 року процентна ставка за користування кредитом, умови та порядок її зміни, порядок та умови збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань, порядок обчислення та розміри відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді неустойки (пені, штрафів), не зазначені. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у цій частині, крім розрахунку заборгованості за договором станом на 14 листопада 2021 року, посилається на Витяг з Тарифів Банку (надалі - Витяг з Тарифів) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів, а також Витягом з Умов та правил, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати неустойки (пені, штрафів).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, за відсутності у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, сплату неустойки, надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Щодо долученого позивачем Паспорту споживчого кредиту від 27 червня 2019 року суд зазначає, шо зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту.
Крім того, у Паспорті споживчого кредиту вказано, що інформація, яка міститься в ньому зберігає чинність та є актуальною до 01 січня 2019 року. Тобто, на момент формування такого паспорту - 27 червня 2019 року, інформація, вже не була чинною та актуальною.
За таких обставин, Паспорт споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не може бути взятий судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Отже, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил, надані до позовної заяви, не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 27 червня 2019 року шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви. А тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, встановлену у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Доцільність застосування цих висновків при відсутності заперечень щодо умов відповідного договору зі сторони відповідача та навіть при заочному розгляді справи підтверджена у низці постанов Верховного Суду, у т.ч.: від 09 жовтня 2019 року в справі № 180/1801/16-ц; від 31 липня 2019 року в справі № 755/1907/16-ц; від 24 липня 2019 року в справі № 203/3169/16-ц; від 31 липня 2019 року в справі 755/13316/16-ц; від 13 листопада 2019 року в справі № 755/17260/16-ц; від 24 липня 2019 року в справі №755/20484/15-ц; 21 жовтня 2019 року в справі №576/439/18; від 22 серпня 2019 року в справі № 243/515/16-ц; від 16 жовтня 2019 року в справі № 180/1706/16-ц; від 11 вересня 2019 року в справі № 753/23698/15-ц; від 30 жовтня 2019 року в справі № 355/558/18; від 04 вересня 2019 року в справі №382/1131/18.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь АТ «А-Банк» відсотків за користування кредитом в розмірі 4 768 грн 99 коп. суд зазначає, що останні є безпідставними через відсутність передбаченого обов'язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 27 червня 2019 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», які розміщені на сайті банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XIIспоживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «А-Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 27 червня 2019 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи, що строк повернення отриманих грошових коштів сторонами у Анкеті-заяві не встановлено, зобов'язання з їх повернення виникає у відповідача протягом строку, визначеного законом, з дня пред'явлення позивачем вимоги про це, тобто у даній справі - з дня пред'явлення позову.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення непогашеного тіла кредиту.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума непогашеного тіла кредиту в розмірі 7 660 грн 93 коп.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 1 399 грн 07 коп. (7 660 грн 93 коп. х 2 270 грн. 00 коп. /12 429 грн 92 коп.).
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ВИРIШИВ:
Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 12 429 грн 92 коп. задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 27 червня 2019 року у розмірі 7 660 грн 93 коп.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками в розмірі 4 768 грн 99 коп. відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 399 грн 07 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (вул. Батумська, буд. 11, м.Дніпро, 49074, ІК 14360080);
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене та підписане 19 травня 2022 року.
Суддя Левчук О. В.