(заочне)
Справа №568/139/22
Провадження №2/568/200/22
19 травня 2022 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
в складі головуючої судді Троцюк В.О.
секретаря судового засідання Гуменюк Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Радивилів цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить їй на праві приватної власності. Відповідач є чоловіком її сестри, колишньої власниці будинку та зареєстрований в належному їй будинку, хоча фактично не проживає у ньому. Його реєстрація у житловому будинку порушує права позивача, як власника майна, щодо вільного розпорядження ним та створює перешкоди при оплаті комунальних послуг. За наведених обставин, вважає, що є всі підстави для визнання відповідача таким, що втратив право на користування вищевказаним житловим будинком.
Ухвалою судді Радивилівського районного суду Рівненської області від 15 лютого 2022 року прийнято до провадження, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач в судове засідання не з'явилася, подавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, просить задоволити.
Відповідач в судове засідання двічі не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, відзив на позову заяву не подав, заяв та клопотань не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Суд у зв'язку з його неявкою та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідача, який не з'явився, у порядку заочного розгляду справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Суд, з'ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов належить задовольнити зважаючи на таке.
Судом установлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , що стверджується договором дарування від 10.08.2017 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.(а.с.7, 8, 9)
При цьому, з довідки про складі сім'ї або зареєстрованих у житловому будинку осіб №1434/01.10-36 від 30.12.2021, виданої центром надання адміністративних послуг Радивилівської міської ради, судом установлено, що ОСОБА_2 з 16.12.2005 року зареєстрований в житловому будинку по АДРЕСА_1 . (а.с.7).
Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 в належному позивачу житловому будинку підтверджено актами обстеження будинковолодіння, складеними комісією Радивилівської міської ради від 05.01.2022 року, 17.01.2022 року, 25.01.2022 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 не проживає, а також на час обстеження в будинку відсутні його особисті речі. Інформацію підтверджують сусіди ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.8, 9, 10).
Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Положення цього конституційного принципу закріплені у ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.
Згідно вимог ст. 317 ЦК України кожен громадянин має право вільно володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому на праві власності майном.
Відповідно до статті 321 ЦК України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 383 ЦК України та ст. 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру користуються ними для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Згідно із ст.ст. 383, 391 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Відповідно до норм ст.ст. 71, 72, 107 ЖК України, особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо без поважних причин не проживає на спірній жилплощі понад встановлені законом строки, або вибула на інше постійне місце проживання.
Отже, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику квартири (будинку) право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння.
Таким чином, оцінивши наведені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, позов слід задовольнити, а відповідача ОСОБА_2 слід визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 992,40 грн. судового збору. У зв'язку із задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 16, 29, 334 ЦК України, ст. 72, 150 ЖК України, ст. ст. 13, 141, 263, 265, 268, 272, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .
Суддя В.О. Троцюк