Справа №127/9968/22
Провадження №1-кс/127/4174/22
18 травня 2022 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Устя-Біла Анадирського району Магаданської області СРСР, громадянки російської федерації, депутата державної думи федеральних зборів російської федерації, підозрюваного за ч. 3 ст. 110 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_6 .
Клопотання мотивовано тим, що УСБУ у Вінницькій області проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022000000000082 від 10.03.2022 за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_6 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії. Установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООНвід 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є: застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави; застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.
Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов'язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
Однак, всупереч вказаним нормам права, станом на 08.02.2022 вздовж усього кордону з Україною з боку рф, республіки білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140000 військових рф, включаючи повітряний та морський компонент.
Державна дума російської федерації 15.02.2022 звернулася до президента російської федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».
Вже, 21.02.2022 керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
В цей же день, президент російської федерації скликав позачергове засідання ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
Службові особи з числа вищого керівництва рф, які входять до складу ради безпеки рф, публічно підтримали звернення державної думи рф та заявили про необхідність визнання президентом рф незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
Цього ж дня президент російської федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
Так, 22.02.2022 президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані державною думою та радою федерації рф.
В цей же день президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до ради федерації рф звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке було задоволено.
23.02.2022 керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.
24 лютого 2022 року о 05:00 годині президент російської федерації оголосив про своє рішення повномасштабної війни з Україною.
В подальшому цього ж дня збройними силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і зс рф, віроломно здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами зс та інших військових формувань рф здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
Починаючи з 5 години 24 лютого 2022 року підрозділи зс та інших військових формувань рф здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об'єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
У свою чергу, 15.02.2022 депутат державної думи федеральних зборів рф ОСОБА_6 , будучи представником влади рф, уповноваженим приймати участь у засіданнях палати і голосувати за прийняття поставлених на голосування актів та інших питань, серед яких питання ратифікації міжнародних договорів російської федерації, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими депутатами та представниками влади і зс рф, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у тому числі загибелі людей, зокрема й цивільного населення, розуміючи, що він порушує встановлений ст. ст. 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення впливу рф, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, запровадження контролю російської федерації над політичними та економічними процесами в Україні, усвідомлюючи, що інші співучасники діють всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, порушують принципи Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року та вимоги частини 4 статті 2 Статуту ООН та Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХIХ), ст. 1-3, 68 Конституції України, за адресою: російська федерація, м. Москва, вул. Охотний ряд, буд. 1, прийняла участь у засіданні державної думи федеральних зборів рф, де підтримала постанову із зверненням до президента російської федерації з проханням розглянути питання про визнання російською федерацією самопроголошених Донецької та Луганської народних республік, як самостійних, суверенних і незалежних держав.
Крім того, 22.02.2022 депутат державної думи федеральних зборів рф ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, будучи представником влади рф, уповноваженим приймати участь у засіданнях палати і голосувати за прийняття поставлених на голосування актів та інших питань, серед яких питання ратифікації міжнародних договорів російської федерації, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з іншими депутатами та представниками влади і зс російської федерації, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, у тому числі загибелі людей, зокрема й цивільного населення, за адресою: АДРЕСА_1 , прийняла участь у засіданні державної думи федеральних зборів рф, де підтримала ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званою Донецької народною республікою та Договору про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу між рф і так званою Луганською народною республікою.
Дії рф призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 110 КК України - умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені особою, яка є представником влади, за попередньою змовою групою осіб, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків.
Повідомлення про підозру ОСОБА_6 , складено прокурором 15.04.2022 та вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлення.
Крім того, 06.05.2022 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук, здійснення якого доручено співробітникам третього відділу ГВ ЗНД УСБУ у Вінницькій області.
ОСОБА_6 15.04.2022 повідомлено про підозру. Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні беззаперечними доказами, зокрема, протоколами огляду, що в повній мірі підтверджують обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Тому, сторона обвинувачення вважає, що зібрані докази є вагомими та дають підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення вважає такі дії цілком вірогідними, беручи до уваги те, яке загрожує підозрюваному покарання у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому злочинах (у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої).
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Загалом, під час досудового розслідування на неодноразові виклики до слідчого підозрюваний не з'являвся, не дивлячись на те, що був повідомлений про виклики у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством, в тому числі шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Про поважні причини неприбуття підозрювана ОСОБА_6 не повідомила, що свідчить про її намір переховуватися від органу досудового розслідування, суду та уникнути кримінальної відповідальності.
У зв'язку із цим, підозрювана ОСОБА_6 на підставі постанови слідчого від 06.05.2022 оголошена у державний, міждержавний та міжнародний розшук.
Також, існують ризики, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 , є представником влади рф, уповноважена приймати участь у засіданнях палати і голосувати за прийняття поставлених на голосування нормативно-правових актів. Підозрювана має доступ до документів щодо його нормотворчої діяльності, зокрема під час голосування 15 та 22 лютого 2022 року, тобто документів, які зберегли сліди вчинення злочинів та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження.
Вказане свідчить про те, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Підозрювана ОСОБА_6 на даний час переховується від органів досудового розслідування, що свідчить про можливість незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у даному кримінальному провадженні, оскільки досудове розслідування не закінчено, тривають слідчі та процесуальні дії, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, підозрювана ОСОБА_6 , яка переховується від органу досудового розслідування перешкоджає кримінальному провадженню у виконанні покладених завдань та розумних строків досудового розслідування, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підозрювана ОСОБА_6 є депутатом державної думи федеральних зборів рф та уповноважений приймати участь у засіданнях палати і голосувати за прийняття поставлених на голосування законопроектів, нормотворчих актів, що свідчить про те, що підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення, що передбачено як ризик п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що підозрювана ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та знаходиться на території російської федерації, тобто держави-агресора, з метою уникнути кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим її на підставі постанови слідчого від 06.05.2022 оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук.
Таким чином, наявні усі підстави для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваної ОСОБА_6 .
На підставі викладеного, приймаючи до уваги те, що підозрювана ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та знаходиться на території російської федерації та оголошена у міжнародний розшук, враховуючи те, що наявні ризики для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому просив клопотання задоволити.
Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив щодо клопотання, вважає, що підозра не обгрунтована, ризики не доведені. Оскільки його підзахисна є членом колегіального органу рф, тому від її рішення нічого не залежало, крім того стороною обвинувачення не дотримано процедуру виклику підозрюваного, просив у клопотанні відмовити.
Прокурор клопотання слідчого підтримала, оскільки під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому необхідно застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, щодо процедури виклику ОСОБА_6 , повідомила, що виклик підозрюваної ОСОБА_6 , здійснено у порядку ч.6 ст.193 КПК України, зокрема виклик ОСОБА_6 , яка перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, здійснено через ЗМІ, а саме газету "Урядовий кур"єр" від 29.04.2022, поскільки обґрунтовано неможливо вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, а також опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Слід вказати, що застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України тотожна з процедурою дозволу особи на затримання з метою приводу для розгляду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, тому чинним законодавством України не передбачено вручення підозрюваній особі особисто клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою (повідомлення про підозру, тощо), яке розглядається в порядку ч.6 ст.193 КПК України.
Також слід зазначити, що Постановою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №483/1186/16-к визначено, що терміни " застосування запобіжного заходу" та " обрання запобіжного заходу" мають тотожне значення виходячи зі змісту диспозицій ст. 177, 178, 194, 196 КПК України та використовуються як синонимічні поняття за своїм правовим значенням, тому вимогу клопотання про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить залишити без змін.
Підозрювана ОСОБА_6 , в судове засідання не з'явилася, оголошена у державний, міждержавний та міжнародний розшук.
Вислухавши думку прокурора, слідчого, адвоката, дослідивши матеріали клопотання слідчого та докази надані прокурором, слідчий суддя встановив, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 110 КК України - умисні дії, вчинені з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинені особою, яка є представником влади, за попередньою змовою групою осіб, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, враховуючи, що підозрюваний усвідомлюючи можливість подальшого відбування покарання в місцях позбавлення волі, переховується від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання вказаних ризиків, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу крім тримання під вартою.
Згідно ч. 6, ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
06.05.2022 підозрювануОСОБА_6 оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук, здійснення якого доручено співробітникам третього відділу ГВ ЗНД УСБУ у Вінницькій області. 15.04.2022 ОСОБА_6 повідомлено про підозру.
Так, на час розгляду клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення обґрунтована, про що свідчать докази, які зібрані в кримінальному провадженні та доведені прокурором при розгляді даного клопотання.
Враховуючи вимоги ст.ст. 183, 193 КПК України, а також те що прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу доведено, що підозрювана ОСОБА_6 оголошена у державний, міждержавний та міжнародний розшук, слідчий суддя приходить до переконання, про необхідність обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задоволити.
Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Устя-Біла Анадирського району Магаданської області СРСР, громадянки російської федерації, депутата державної думи федеральних зборів російської федерації, підозрюваного за ч. 3 ст. 110 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На ухвалу може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: