16 травня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/826/21
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
при секретарі судового засідання Бега В.М.
розглянув справу
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (вул. Кудрявський узвіз, 5-Б, м. Київ, 04053)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Агро Ком” (вул. Центральна, буд. 7Є, с. Коршилівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47831)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Приватний виконавець Виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолія Івановича (вул. Живова, буд. 32-А, м. Тернопіль, 46008)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
про стягнення 17200 грн майнової шкоди.
За участю від:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
третя особи 1 - ОСОБА_2
третя особи 2 - не з'явився
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Софія Агро Ком” про стягнення 17200 грн майнової шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві №55961 від 15.12.2021 (вх. №919 від 21.12.2021) зазначив, що відповідачем/роботодавцем не вчинено дій щодо виконання винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А.І. постанови №ВП62885481 від 31.08.2020 про звернення стягнення на заробітну плату боржника - Боровського В.В., як працівника ТОВ “Софія Агро Ком”. Зазначена постанова винесена на примусове виконання виконавчого листа від 19.03.2020 у справі №1915/19481/2012, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області на примусове виконання рішення від 27.12.2012. У зв'язку з цим, ТОВ "Вердикт Капітал" за період з 01.09.2020 по 01.12.2021 заявлено до стягнення з відповідача заподіяну майнову шкоду в розмірі 17200 грн. Посилаючись на ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що розмір стягнення складає 20% заробітку працівника. При цьому, у зв'язку з відсутністю у позивача інформації про розмір виплачуваних ОСОБА_1 доходів, вказану суму обчислено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на 2020, 2021 роки, з урахуванням приписів Законів України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст.165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 18.01.2022 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно ч.4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Позиція третьої особи 1 - Приватного виконавця Виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолія Івановича.
Приватний виконавець Мелих А.І. пояснень, в порядку ст. 168 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 18.01.2022 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Позиція третьої особи 2 - ОСОБА_1
ОСОБА_1 пояснень, в порядку ст. 168 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 18.01.2022 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою суду від 22.12.2021 позовну заяву ТОВ "Вердикт Капітал" було залишено без руху, на підставі ст. 174 ГПК України, у зв'язку з недотриманням заявником вимог ст. 164 ГПК України при її подачі до суду.
Ухвалою суду від 18.01.2022: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/826/21 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 14.02.2022; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного виконавця Виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолія Івановича та ОСОБА_1 ; встановлено відповідачу та третім особам строк для подачі відзиву та пояснень; зазначено, що клопотання б/н, б/д ТОВ "Вердикт Капітал" про витребування доказів, буде вирішено в підготовчому судовому засіданні 14.02.2022.
Ухвалою суду від 14.02.2022: задоволено клопотання ТОВ "Вердикт Капітал" б/н б/д (вх. № 10386 від 21.12.2021) та зобов'язано ТОВ “Софія Агро Ком” до 03.03.2022 надати суду докази виплати ОСОБА_1 заробітку (доходу) в період з 31.08.2020 по 01.12.2021; відкладено підготовче судове засідання на 10.03.2022.
Ухвалою суду від 10.03.2022: продовжено строк підготовчого провадження по справі №921/826/21; підготовче судове засідання у справі № 921/826/21 відкладено 14.04.2022; зобов'язано ТОВ “Софія Агро Ком” до 14.04.2022 надати суду докази виплати ОСОБА_1 заробітку (доходу) в період з 31.08.2020 по 01.12.2021.
Надалі, ухвалою суду від 14.04.2022 закрито підготовче провадження по справі №921/826/21 та призначено її до розгляду по суті в судовому засідання 16.05.2022.
Третьою особою - приватним виконавцем Мелих А.І. в судовому засіданні 16.05.2022 підтримано позовні вимоги. У відповідь на запитання суду ним зазначено: наведена у постанові від 31.08.2020 сума 336890,95 грн складається з: 999,78 грн - витрат виконавчого провадження; 30535,56 грн - виконавчого збору; 305355,61 грн - самого грошового зобов'язання у гривневому еквіваленті, оскільки у виконавчому документі борг складається з 11113,58 дол. США та окремо суми судового збору 888,30 грн; жодних заходів, передбачених ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 188-13 КУпАП, до роботодавця/ відповідача приватним виконавцем не вживалось.
Cторони та третя особа 2 - ОСОБА_1 явку повноважних представників в судове засідання 16.05.2022 не забезпечили.
Рекомендовані повідомлення від 19.01.2022, від 15.02.2022, від 11.03.2022 із штрихкодовим ідентифікатором 4602510134960, 4602510182566, 4602510186324, якими на адресу відповідача направлялась копії ухвал від 18.01.2022 (про відкриття провадження у справі), від 14.02.2022 та 10.03.2022 (про відкладення підготовчих судових засідань) повернулось на адресу суду із відмітками про вручення адресату 28.01.2022, 21.02.2022, 17.03.2022.
Таким чином, відповідач обізнаний про перебування в провадженні Господарського суду Тернопільської області справи №921/826/21.
Рекомендовані повідомлення від 19.01.2022, від 15.02.2022, 11.03.2022, від 14.04.2022, із штрихкодовими ідентифікаторами 4602510134979, 4602510182558, 4602510186332, 4602510243638, якими на адресу третьої особи 2 - Боровського В.В. направлялись копії ухвал від 18.01.2022 (про відкриття провадження у справі), від 14.02.2022 та 10.03.2022 (про відкладення підготовчих судових засідань), від 14.04.2022 (про закриття підготовчого провадження по справі та призначення її до розгляду по суті) повернулись на адресу суду без вручення адресату, із відмітками підприємства зв'язку: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Рекомендовані повідомлення від 22.03.2022, від 14.04.2022, із штрихкодовими ідентифікаторами 4602510207089, 4602510243450, якими на адресу позивача направлялись копії ухвал від 10.03.2022 (про відкладення підготовчого судового засідання), від 14.04.2022 (про закриття підготовчого провадження по справі та призначення її до розгляду по суті) повернулись на адресу суду 10.05.2022 без вручення адресату, із відмітками підприємства зв'язку: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Не перебування учасника справи за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.
Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17.
Суд звертає увагу, що про обізнаність позивача щодо розгляду судом справи №921/826/21 також свідчить рекомендовані повідомлення від 19.01.2022, від 15.02.2022 із штрихкодовими ідентифікаторами 4602510134952, 4602510182574, якими на адресу позивача направлялись копії ухвал суду від 18.01.2022 (про відкриття провадження у справі) та від 14.02.2022 (про відкладення підготовчого судового засідання), із відмітками про їх вручення адресату, а також те, що його представник приймав участь по справі в підготовчому судовому засіданні 14.02.2022.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Суд, у судовому засіданні 16.05.2022, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебувала справа №1915/19481/2012 за позовом ПАТ "'Райффайзен Банк Аваль" в особі Тернопільської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту в сумі 11113,58 доларів США, що еквівалентно 88830 грн 84коп., з яких: 6023,85 доларів США. - сума основного боргу по кредиту; 1020,52 доларів США - заборгованості по відсотках за користування кредитом; 4069,21 доларів США - пені за порушення строку сплати кредиту та відсотків.
Посилаючись на укладення 14.03.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору №014/73/0046/30634, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 25000 доларів США терміном на 84 місяців по 13.03.2014 зі сплатою 13,5 відсотків річних за користування кредитними коштами, невиконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань, позивач просив суд задоволити позов, стягнувши із боржника вищевказану суму заборгованості.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.12.2012 у справі №1915/19481/2012: позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 в користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль'в особі Тернопільської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» 11113,58 доларів США, що еквівалентно 88830 грн 84 коп. заборгованості по кредитному договору, а також 888 грн 30 коп. сплаченого судового збору.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2019 у справі №1915/19481/2012: задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження; замінено сторону у виконавчому провадженні, а саме стягувача Публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» у справі №1915/19481/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром №014/73/0046/30634.
Надалі, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.02.2020 у справі №1915/19481/2012: задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про видачу дубліката виконавчого листа № 1915/19481/12 та поновлення строку для його пред'явлення на примусове виконання відносно ОСОБА_1 , виданого 10.04.2013 на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 1915/19481/12 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 11113,58 дол. США, що еквівалентно 88830 грн 84 коп. заборгованості за кредитним договором, а також 888 грн 30 коп. сплаченого судового збору; видано дублікат виконавчого листа № 1915/19481/12 відносно ОСОБА_1 , виданого 10.04.2013 на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 1915/19481/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 11113,58 дол. США, що еквівалентно 88830 грн. 84 коп. заборгованості за кредитним договором, а також 888 грн. 30 коп. сплаченого судового збору; поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 1915/19481/12 відносно ОСОБА_1 , виданого 10.04.2013 на виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі № 1915/19481/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 11113,58 дол. США, що еквівалентно 88830 грн 84 коп. заборгованості за кредитним договором, а також 888 грн 30 коп. сплаченого судового збору.
31.08.2020 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом Анатолієм Івановичем, в рамках виконавчого провадження №62885481, під час примусового виконання виконавчого листа №1915/19481/2012, виданого на виконання ухвал від 08.11.2019 та від 10.02.2020 у справі №1915/19481/2012 про стягнення з ОСОБА_1 11113,58 доларів США та 888,30 грн судового збору, було винесено та направлено 31.08.2020 (з супровідним листом №1694 від 31.08.2020) для виконання за місцем роботи боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Агро Ком" за адресою: Тернопільська область, Підволочиський район, с. Коршилівка, вул. Центральна, 7Є, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника у розмірі 20 % від суми, що підлягає виплаті боржнику, з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій до виплати загальної суми боргу 336890,95 грн.
В судовому засіданні 16.05.2022 приватним виконавцем зазначено, що наведена у постанові від 31.08.2020 сума 336890,95 грн складається з: 999,78 грн - витрат виконавчого провадження; 30535,56 грн - виконавчого збору; 305355,61 грн - самого грошового зобов'язання у гривневому еквіваленті, оскільки у виконавчому документі борг складає 11113,58 дол. США та 888,30 грн судового збору.
За твердженням позивача у позові та приватного виконавця в судовому засіданні 16.05.2022, як станом на 01.12.2021, так і на 16.05.2022 відповідач на виконання постанови здійснювати відрахувань із доходів боржника не розпочав, жодного платежу на користь позивача не здійснив та про розмір виплачуваних боржнику доходів інформації не надав.
Позивач виходить із припущення, що розмір заробітної плати боржника не може бути нижчим розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством, у відповідному періоді.
Розмір заподіяної шкоди дорівнює сумі усіх нездійснених відповідачем відрахувань із заробітної плати боржника.
Розрахунок заборгованості за відрахуваннями здійснювався позивачем за період з 01.09.2020 до 01.12.2021 (включно). Таким чином, позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний здійснювати відрахування щомісячно у наступні періоди:
- з 01.09.2020 до 01.10.2020 - 1000 грн;
- з 01.10.2020 до 01.11.2020 - 1000 грн;
- з 01.11.2020 до 01.12.2020 - 1000 грн;
- з 01.12.2020 до 31.12.2020 - 1000 грн;
- з 01.01.2021 до 01.02.2021 - 1200 грн;
- з 01.02.2021 до 01.03.2021 - 1200 грн;
- з 01.03.2021 до 01.04.2021 - 1200 грн;
- з 01.04.2021 до 01.05.2021 - 1200 грн;
- з 01.05.2021 до 01.06.2021 - 1200 грн;
- з 01.06.2021 до 01.07.2021 - 1200 грн;
- з 01.07.2021 до 01.08.2021 - 1200 грн;
- з 01.08.2021 до 01.09.2021 - 1200 грн;
- з 01.09.2021 до 01.10.2021 - 1200 грн;
- з 01.10.2021 до 01.11.2021 - 1200 грн;
- з 01.11.2021 до 01.12.2021 - 1200 грн.
Отже, за розрахунком позивача загальний розмір заборгованості становить 17200 грн.
Підставою для звернення позивача з позовом до суду про відшкодування заподіяної майнової шкоди, у зв'язку з невиконанням відповідачем постанови приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 31.08.2020 ВП №62885481 з виконання виконавчого листа у справі №1915/19481/2012. При цьому ТОВ «Вердикт капітал» зазначає, що цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 ЦК України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Відповідно до ч.2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За приписами ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням прав, доказується кредитором.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.1, ч.3 ст. 74 ГПК України).
Тож, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.
Предметом доказування у даній справі є встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин, пов'язаних з фактом заподіяння шкоди шляхом невиконання виконавчого документу у справі №1915/19481/2012 від 19.03.2020 в ході виконавчого провадження №62885481.
Подібні спори за позовом ТОВ "Вердикт Капітал" розглядались по суті господарськими судами. Зокрема у справах №916/1546/21, 927/1047/20, 916/1547/21, 904/4624/21, 911/3627/21, тощо.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Частиною 1 статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:
у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;
за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках.
За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно ст.ст. 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем Мелихом А.І. зобов'язано ТОВ "Софія Агро Ком" здійснювати відрахування у розмірі 20% від загальної суми боргу 336890,95 грн, перераховуючи їх за наступними реквізитами: отримувач: приватний виконавець Мелих Анатолій Іванович, р/р НОМЕР_1 , код НОМЕР_2 , АТ КБ «Приватбанк». Наведена сума зазначена приватним виконавцем з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат на проведення виконавчих дій.
Тобто, відповідач повинен здійснювати відрахування із заробітної платні Боровського В.В. та перераховувати їх безпосередньо на рахунок приватного виконавця. Надалі приватний виконавець, при виконанні рішення, повинен здійснити перерахування відповідної суми стягнення на рахунок стягувача.
Суд зауважує, що відповідно до чинного законодавства саме на приватного виконавця Мелих А.І. покладено обов'язок щодо примусового виконання рішення у справі №1915/19481/2012, на підставі якого 19.03.2020 видавався виконавчий лист.
Разом з тим, згідно ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження", за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог цього закону, в тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання боржником на вимогу виконавця декларації чи зазначення у декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну таких відомостей, неповідомлення боржником про зміну місця проживання (перебування) чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом виконавця, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
Чинним законодавством встановлено адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця, яка передбачена ст.188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судовому засіданні 16.05.2022 приватним виконавцем зазначено, що ним не вживались до відповідача заходи, передбачені ст. 76 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 188-13 КУпАП.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ст. ст. 447, 448 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (тобто до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області).
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протиправну поведінку ТОВ "Софія Агро Ком" щодо виконання постанови приватного виконавця. Зокрема щодо отримання ОСОБА_1 протягом вересня 2020 - листопада 2021 заробітку (доходу від ТОВ "Софія Агро Ком").
Судом також установлено відсутність такої складової цивільного правопорушення як майнова шкода, оскільки неотримані кошти ТОВ «Вердикт Капітал», як стягувачем за виконавчим листом №1915/19481/2012 від 19.03.2020 (ВП №62885481) за рахунок відрахувань із заробітної плати та інших виплат (20 відсотків) боржника за основним місцем роботи в ТОВ "Софія Агро Ком", не підпадає під визначення збитків, у розумінні статті 22 ЦК України та статті 224 ГК України.
Отже, врахувавши наведені законодавчі приписи та встановивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності складу цивільного (господарського) правопорушення, як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення матеріальної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 50, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено 19 травня 2022 року.
Суддя І.П. Шумський