вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" травня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/41/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 03366701)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд.27, код ЄДРПОУ 36598008)
про стягнення в сумі 31 297 005 грн.99 коп..
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: адвокат Янкевич Л.Д.;
від відповідача: адвокат Москаль Я.О..
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (далі по тексту Позивач, АТ "ОГС "Рівнегаз") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі по тексту Відповідач, ТОВ "Рівнетеплоенерго") в якому просить стягнути з останнього 31 297 005 грн.99 коп..
Даний позов обгрунтовує тим, що на підставі типового договору розподілу природного газу між сторонами підписано заяву-приєднання №094210GM08АТ016 від 01.01.2016 року, відповідно до якої, Позивачем надано Відповідачу за період вересень-грудень 2021 року послугу з розподілу природного газу на загальну суму 32 925 638 грн. 23 коп.. Однак Відповідач розрахунки з Позивачем за розподіл природного газу провів частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 30 107 047 грн. 82 коп.. Крім того, на суму заборгованості Позивачем нараховано пеню у розмірі 734 232, 00 грн. за період з 12.10.021 по 12.01.2022 року, 3 % річних у розмірі 125 679, 60 грн. за цей же період, інфляційні втрати у розмірі 165 023,30 грн. за листопад-грудень 2021 року.
Ухвалою суду від 20 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
14.02.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшла заява, в якій суму основного боргу визнає та просить зменшити на 100% заявлені АТ "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" до стягнення штрафні санкції.
15.03.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву про зменшення штрафних санкцій, в якій просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 734232,00 грн., 3% річних у розмірі 125679,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 165023,30 грн. та суму заборгованості, вважає, що підстави для зменшення відсутні.
Ухвалою суду від 23 березня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
19.04.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання разом із копіями платіжних доручень про часткову оплату основного боргу у сумі 17 351 756,03 грн..
10 травня 2022 року від представника позивача надійшла заява у якій просить закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 30 107047 грн. 82 коп. основного боргу у зв'язку з його сплатою та повернути судовий збір від вказаної суми.
17.05.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання разом із копіями платіжних доручень про часткову оплату основного боргу у сумі 19 120 346,52 грн..
У судовому засіданні при розгляді справи по суті представник позивача позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 734 232, 00 грн., 3 % річних у розмірі 125 679, 60 грн., інфляційні втрати у розмірі 165 023,30 грн. підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Натомість представник відповідача суму основного боргу визнав, просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.
Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» на підставі типового договору розподілу природного газу, який є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи, надається послуга з розподілу природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго», про що підписана заява-приєднання №094210СМ08АТ016 від 01.01.2016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
Відповідно до 1.3. Договору, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За цим Договором (п.2.1 розділу II) Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Відповідно до пункту 2.3. розділу II Типового договору, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем.
Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.
Порядок обліку природного газу, що передається Споживачу встановлено розділом V Типового договору, зокрема:
Пунктом 5.1. передбачено, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Пунктом 5.2. встановлено визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором.
Якщо комерційний вузол обліку встановлений не на межі балансової належності сторін (точка вимірювання не збігається з точкою комерційного обліку), фактичний об'єм природного газу визначається з урахуванням втрат та витрат природного газу між точкою вимірювання і межею балансової належності сторін шляхом їх додавання/віднімання до/від об'єму природного газу, визначеного комерційним вузлом обліку в точці вимірювання, відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Для визначення об'єму розподілу та споживання природного газу беруться дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ беруться дані комерційного вузла обліку Споживача.
Відповідно до пункту 5.3. за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем.
Пунктом 5.4. встановлений порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору.
Розділом VI Типового договору, зокрема пунктами 6.1., 6.2., 6.3., 6.4.,6.5.,6.6. передбачено, що:
6.1.Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
6.2.Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.
6.3.Величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
6.4. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
6.5. У випадку якщо Споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об'єктах (об'єкту) в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, велична якої визначається за формулою.
6.6. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від З0 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Судом встановлено, що у вересні - грудні 2021р. відповідачу надано послугу з розподілу природного газу, що підтверджується актами наданих послуг з розподілу природного газу на загальну суму 32 925 638 грн. 23 коп.
Незважаючи на це, взяті відповідачем зобов'язання по оплаті не виконані, оплата за надані послуги з розподілу природний газ проведена частково в сумі 2 818 590 грн 41 коп. (з оплати проведеної 28.12.2021р. в сумі 4 000 000,00 грн - сума 818 590,41грн зарахована в оплату вересня 2021 року). Крім того 29.12.2021р. проведена оплата, яка зарахована в оплату вересня 2021р. Загальна сума оплати - 2 818 590,41 грн
Внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо оплати за відповідачем станом на день звернення з позовом утворилась заборгованість, яка становить 30 107 047 грн. 82 коп.
Пунктом 10 глави 6 Розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ.
Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.
До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Акти наданих послуг підписані відповідачем.
За розглядами матеріалів справи судом встановлено, що після відкриття провадження у справі Відповідачем на рахунок Позивача сплачено 30 107047 грн. 82 коп.. Сплата вказаних коштів підтверджується платіжними дорученнями: №950 від 31.01.22р. на суму 8 231409 грн. 55 коп., №12252 від 28.02.22р. на суму 9 120346 грн. 48 коп., №12612 від 29.04.22р. на суму 9 120346 грн. 52 коп., №12613 від 29.04.22р. на суму 10 000000 грн. 00 коп. та не заперечується представниками сторін.
Відтак суд констатує, що відносно стягнення вищевказаних сум між сторонами відсутній предмет спору.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського кодексу України господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Таким чином провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 30 107 047 грн. 82 коп. основного боргу підлягає закриттю.
Стосовно позовних вимог про стягнення з Відповідача пені у розмірі 734 232, 00 грн. за період з 12.10.021 по 12.01.2022 року, 3 % річних у розмірі 125 679, 60 грн. за цей же період, інфляційних втрат у розмірі 165 023,30 грн. за листопад-грудень 2021 року суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів
Приписами ч. 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Суд, здійснивши перерахунок нарахованих Позивачем сум пені встановив, що наданий Позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені є законними та обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.
Стосовно клопотань Відповідача про зменшення нарахованих Позивачем штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Аналогічні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 року №902/417/18.
Таким чином, керуючись наведеними вище положеннями чинного законодавства України та висновками Верховного суду щодо практики застосування ст. 233 Господарського кодексу України і ст. 551 Цивільного кодексу України право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності "значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків" і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з'ясувавши наявність "перевищення розміру неустойки перед розміром збитків" суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема: "об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків".
ТОВ «Рівнетеплоенерго» є об'єктом критичної інфраструктури, має стратегічне значення і залишається практично єдиним постачальником послуг з централізованого гарячого водопостачання, теплової енергії та електричної енергії населенню та підприємствам, установам, організаціям, об'єктам соціальної інфраструктури міста Рівне.
Так, серед іншого, Відповідач надає послуги з постачання теплової енергії, в т.ч. пари, гарячої води, пов'язаної продукції населенню м. Рівного, підприємствам установам та організаціям а також релігійним установам.
Згідно п. 1. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» до об'єктів критичної інфраструктури можуть бути віднесені підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, які провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної промисловості, транспорту, інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах та надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, водовідведення, постачання електричної енергії і газу, виробництва продуктів харчування, сільського господарства, охорони здоров'я.
ТОВ «Рівнетеплоенерго» є підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам, організаціям. Підприємство спрямовує свою діяльність на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на експлуатацію обслуговування, поточний та капітальний ремонт котелень і теплових мереж та здійснює забезпечення мешканців міста Рівне, навчальних закладів, дитячих садків, інших споживачів послугами з теплопостачання.
Відповідач не є кінцевим споживачем за спірним договором, природний газ та послуги щодо його розподілу використовувався Відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та іншим споживачам.
ТОВ «Рівнетеплоенерго» знаходиться в скрутному майновому стані, що викликаний незалежними від нього економічними обставинами - несвоєчасними та неповними розрахунками населення міста Рівне за послуги з теплопостачання та несвоєчасним відшкодуванням державою різниці в тарифах та низьку платоспроможність значної кількості споживачів теплової енергії у важких умовах економічної ситуації, що спричинено пандемією коронавірусу COVID-19 та світовою економічною кризою.
Надходження коштів па рахунок підприємства та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати кінцевими споживачами на користь Відповідача відповідних платежів.
Згідно довідки №03-05/463/466 від 09.02.2022 року заборгованість споживачів перед ТОВ «Рівнетеплоенерго» становить:
- станом на 01.01.2019 року - 137,7 млн.грн. по категорії населення та 23,7 млн. грн. по юридичних особах (в тому числі відомче житло та релігійні установи);
- станом на 01.01.2020 року - 175,1 млн.грн., по категорії населення та - 8,2 млн.грн. по юридичних особах (в тому числі відомче житло та релігійні організації);
- станом на 01.01.2021 року - 217,2 млн.грн., по категорії населення та - 14.2 млн.грн. по юридичних особах (в тому числі відомче житло та релігійні організації);
Неповна і несвоєчасна оплата споживачами за послуги теплопостачання та заходи у вигляді претензійно-позовної роботи, які вживає у зв'язку з цим ТОВ «Рівнетеплоенерго», не дають належних результатів через відсутність необхідних коштів на сплату судового збору та низький відсоток виконання рішень органами Державної виконавчої служби.
За період з 01.01.2018 по 01.01.2019 року подано 255 позовних заяв на загальну суму - 8 588,3 тис. грн.. а ДВС стягнуто - 2 153,6 тис.грн.
За період з 01.01.2020 по 31.12.2020 року подано 823 позовних заяв на загальну суму - 25 318 тис. грн., а ДВС стягнуто - 3 237,5 тис.грн.
За період з 01.01.2021 по 21.12.2021 року подано 1 320 позовних чаяв на загальну суму 65 640.5 тис. грн.. а ДВС стягнуто - 6 177.7 тис.грн.
Крім того, Відповідач не має законної можливості припинити постачання теплової енергії споживачам категорії «населення» та суб'єктам господарювання, які знаходяться в багатоквартирних будинках.
В той же час, станом на 01.01.2022 рік Відповідач має заборгованість також за спожитий природний газ:
- перед ПАТ НАК «Нафтогаз України» в розмірі 389 567 597,96 грн., в тому числі заборгованість передана в складі цілісного майнового комплексу КП РМР «Теплотранссервіс», що підтверджується передавальним балансом;
-перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» в сумі146 862 497,40 грн..
Крім цього, має місце значна заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення перед РОВКПВКГ «Рівнеоблводоканал» в сумі 2 329 021,45 грн..
Вказана заборгованість також виникла через неповну і несвоєчасну оплату споживачами наданих послуг, що підтверджується Довідкою про заборгованість ТОВ «Рівнетеплоенерго» за енергоносії.
З наданого Позивачем розрахунку штрафних санкцій вбачається, що Відповідач оплачував вартість розподілу природного газ за спірний період декількома значними платежами. Вказаний факт підтверджується Позивачем і у самій позовній заяві. Такі дії Відповідача свідчить про факт вчинення Відповідачем всіх можливих заходів для виконання зобов'язання (якнайшвидшої оплати за надані послуги розподілу природного газу) та, як наслідок, добросовісну поведінку та відсутність в діях Відповідача прямого умислу.
Крім цього, до моменту розгляду даної справи в суді, ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснило оплату заборгованості перед Позивачем в сумі 8 231 409,55 гри., що підтверджується платіжним дорученням №950 від 31.01.2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником: майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання Позивачу збитків саме в результаті порушення ТОВ «Рівнетеплоенерго» умов Договору.
В той же час, Відповідач має значні ускладнення в господарській діяльності за останні роки та отримує збитки, що підтверджується наступним:
Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2019 рік - збитки у розмірі 56 969 тис. грн..
Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2020 рік - збитки у розмірі 46 822 тис. грн..
Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 півріччя 2021 рік - збитки у розмірі 98 019 тис. грн.
Між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та Управлінням житлово-комунального господарства Рівненської міської ради було укладено договір оренди будівель котелень та теплопунктів від 29.10.2009 року з метою надання послуг теплопостачання споживачам м. Рівне.
На підставі цього договору та ліцензії на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, з 11.11.2009 року ТОВ «Рівнетеплоенерго» надає послуги теплопостачання споживачам м. Рівне (юридичним особам, бюджетним організаціям та населенню).
Котельні, індивідуальні теплові пункти, тепломережі, які є власністю територіальної громади м. Рівне, передані в оренду та обслуговування TОB «Рівнетеплоенерго» без права подальшого відчуження.
Крім цього, 25.07.2013 року між ТОВ «Рівнетеплоенерго» та Рівненською міською радою було укладено договір оренди об'єкта централізованого теплопостачання - цілісного майнового комплексу Комунального підприємства «Теплотранссервіс» Рівненської міської ради.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).
Таким чином, на підставі укладеного договору оренди ТОВ «Рівнетеплоенерго» стало правонаступником боргових зобов'язань за природний газ, який був спожитий КП РМР «Теплотранссервіс», в період до 21.08.2013 року, всього на загальну суму 88 045,5 тис.грн. в тому числі штрафні та фінансові санкції, що підтверджується копією Звіту про передавальний баланс від 21.08.2013 року.
Так, станом на 01.01.2022 року ТОВ «Рівнетеплоенерго» має заборгованість у розмірі 11 945 826,78 грн,, за вищевказаними договорами оренди, що підтверджується довідками про нараховану, сплачену орендну плату до місцевого бюджету за 2019-2022 роки станом на 01.01.2022 рік.
Відтак, Відповідач має чіткі зобов'язання з оплати у встановлені терміни орендної плати до місцевого бюджету, несплата якої може призвести до повної зупинки діяльності об'єкта критичної інфраструктури та постачання централізованого гарячого водопостачання, теплової енергії та електричної енергії населенню та підприємствам, установам, організаціям, об'єктам соціальної інфраструктури міста Рівне.
ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснюючи виробництво, постачання транспортування теплової енергії, а також надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, керується Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Виходячи з наведеного, господарська діяльність ТОВ «Рівнетеплоєнерго» підпадає під вимоги державного регулювання та повинна здійснюватися в порядку, визначеному Законом України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», оскільки Товариство являється суб'єктом природної монополії, тобто провадить діяльність на ринку, що перебуває у стані природної монополії, у сфері транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.
Статтею 10 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» передбачено, що тарифи на комунальні послуги суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обгрунтованих планованих витрат на їх виробництво з урахуванням планованого прибутку. Встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво, не допускається і може бути оскаржено в суді.
Водночас у зв'язку із зміною ціни основної витратної складової тарифу - природного газу по категоріях споживачів «інші» та «релігійні організації» та невчасним коригування тарифу НКРЕКП у зв'язку із такими змінами, ТОВ «Рівнетеплоенерго» несло збитки у вигляді різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами.
Так, станом на 01.01.2022 року, невідшкодована різниця між встановленими тарифами та фактичними витратами становить:
по категорії «інші», в сумі 19 499 352,47 грн. без ПДВ;
по категорії «релігійні організації» 220 771,01 грн. без ПДВ.
Крім цього, у відповідності до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання» 12.10.2021 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради ухвалене рішення №98 «Про встановлення тарифів ТОВ «Рівнетеплоенерго», ким визначені розміри економічно обгрунтованих тарифів на теплову енергію, її виробництво, постачання та транспортування, в розрізі категорій споживачів із затвердженням відповідної структури тарифу.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обгрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Проте, згідно рішення сесії Рівненської міської ради №1405 від 21.10.2021 року «Про підтримку населення під час застосування тарифів на послуги з постачання теплової енергії продовж опалювального періоду 2021-2022 років» (пункт 1) зобов'язано виконавчий комітет Рівненської міської ради розглянути проекти рішень про застосування тарифів ТОВ «Рівнетеплоенерго» на послугу з постачання теплової енергії для потреб населення не вище 2 375.45 грн. за Гкал. (з ПДВ), який є нижчим за економічно обґрунтований.
Згідно п.3 зазначеного рішення сесії, різницю, яка виникне між тарифами на послуги з постачання теплової енергії для потреб населення, які встановлені рішеннями виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12.10.2021 № 96 та від 12.10.2021 № 98 і тими тарифами, які будуть визначені до застосування згідно з пунктом і цього рішення, компенсувати з бюджету Рівненської міської територіальної громади за умови врегулювання на державному рівні механізму компенсації різниці в тарифах шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів та виконання державними органами України зобов'язань щодо надходження передбачених компенсаторів (податок на доходи фізичних осіб у розмірі 4 % тощо) до бюджету громади.
На виконання рішення сесії Рівненської міської ради №1405 від 21.10.2021 року, виконавчим комітетом Рівненської міської ради прийняте рішення №99 від 29.10.2021 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 12.10.2021 №98», за змістом якого внесені зміни до наведеного рішення, шляхом доповнення пункту 6 підпунктом 3, який зобов'язує ТОВ «Рівнетеплоенерго» застосовувати тариф на послугу постачання теплової енергії для потреб населення не вище 1 913,16 грн (з ПДВ) з початку та до кінця опалювального сезону 2021-2022 років.
Прийняття рішень органами місцевого самоврядування щодо зобов'язання застосовувати ТОВ «Рівнетеплоенерго" тарифу на послуги з постачання теплової енергії нижчого за економічно обгрунтований, спричинило збитки для Товариства за листопад, грудень 2021 року та січень 2022 року на суму 118 823 517,67 грн.
Разом з тим, рішенням Рівненської міської ради від 09.12.2021 року №1699 затверджено Програму відшкодування різниці між тарифами на послуги з постачання теплової енергії для потреб населення, встановленими уповноваженими органами, на 2021-2022 роки (із змінами внесеними рішенням Рівненської міської ради №1962 від 27.01.2022 року).
За вказаною програмою, станом на 11.02.2021 року невідшкодована різниця між тарифами в сумі 90 152 507,44 грн., вказана сума могла бути скерованою па погашення всієї заборгованості перед Позивачем.
Пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки Позивач не може, адже окрім стягнення пені Позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів Відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
З урахуванням вищенаведеного, стягнення з Відповідача пені у заявленому Позивачем розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище підприємства, спричинить для нього значні додаткові збитки, які не мають джерел покриття та призведе до повної зупинки діяльності об'єкта критичної інфраструктури для м. Рівне.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18. від 04.12.2018 у справі № 916/65/18. від 03.07.2019 у справі №917/791/18.)
З огляду на вищевказані норми суд вважає, що Відповідач довів належними та допустимими доказами наявність істотних обставин для зменшення розміру неустойки, а саме майнового стану Відповідача, та того, що заборгованість за природний газ, отриманий Відповідачем від Позивача, виникла через несплату споживачами заборгованості за використану теплову енергію, різницю в тарифах серед населення, організаціям, установам, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, і які із державного бюджету Відповідачу не відшкодовані, та те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі із збитками кредитора, а також із врахуванням специфіки діяльності Відповідача, діяльності якою є збитковою, того, що підприємство існує лише із діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд доходить висновку про зменшення нарахованої Позивачем пені на 50 відсотків.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума 3% річних згідно з розрахунком Позивача за період з 12.10.2021 по 12.01.2022 становить 125 679,60 гривень, сума інфляційних витрат за листопад-грудень 2021 становить 165 023,30 гривень.
Вказані розрахунки перевірені судом та визнані арифметично правильними.
Враховуючи вищенаведене ТОВ «Рівнетеплоенерго» зобов'язане сплатити на користь АТ «Рівнегаз» три відсотки річних у розмірі 125 679,60 грн,, суму інфляційних витрат 165 023,30 гривень.
Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 р. у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16.
Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018р. у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 р. у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 р. у справі №903/962/17, від 23.05.2018 р. у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 р. у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 р. у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 р. у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 р. у справі № 911/2845/18.
Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищезазначене, та те що Позивач довів належними та допустимими доказами факт несвоєчасної оплати Відповідачем вартості послуг з розподілу природного газу, а Відповідач вказаного не спростував, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі, від розміру розглянутих позовних вимог, покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 30 107 047 грн. 82 коп..
2. Позов задоволити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Данила Галицького, буд.27, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 03366701) 367 116 грн. 00 коп. пені, 3 % річних у сумі 125 679 грн.60 коп., інфляційних втрат у сумі 165 023 грн. 30 коп.. та судовий збір у сумі 17879 грн. 37 коп..
4. В решті позову відмовити у задоволенні.
5. Повернути Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (33027, м. Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 03366701) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 451605 грн. 72 коп., сплачений по платіжному дорученню №867 від 17.01.2022 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи №918/41/22.
6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 19 травня 2022 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.