вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
11.05.2022 Справа № 917/1662/21
за позовною заявою 1. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
2. ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика", вул. Лесі Українки, буд. 2, с. Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39741
про стягнення вартості часток у статутному капіталі товариства,
Суддя Тимощенко О.М.
Секретар судового засідання Михатило А.В.
Представники учасників справи:
Позивачів: Рило Н.О., паспорт НОМЕР_1 від 16.02.99
Представник відповідача: Захарова Т.В., довіреність від 16.09.2021 р., свідоцтво серія ПТ №3588 від 21.07.2020р., ордер № 1060879 від 15.11.21
Обставини справи: 28.10.2021 до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька Птахофабрика" про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька Птахофабрика" на користь ОСОБА_1 вартість належної ОСОБА_1 частки у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька Птахофабрика" у розмірі 118 905,20 грн.
Ухвалою від 01.11.2021 року суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
09.11.2021 року до суду від позивача надійшло повідомлення на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2021 року про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою від 10.11.2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі № 917/1662/21 у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 02.12.2021 року на 10:30 год.
Судове засідання у справі № 917/1662/21, призначене на 02.12.2021 року, не відбулось в зв'язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. на лікарняному.
25.11.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (з додатками), відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (вх. № 13073).
29.11.2021 року на адресу суду від позивача 1 надійшла відповідь на відзив з додатками ( вх. № 13210).
Крім того, 08.11.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 про стягнення вартості належної ОСОБА_2 частки у Статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю “Кременчуцька птахофабрика” у розмірі 126 504,00 грн.
Ухвалою від 10.11.2021 року суд залишив позовну заяву ОСОБА_2 без руху та надав позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви. ( справа № 917/1738/21).
Ухвалою від 23.11.2021 року суд відкрив провадження у справі № 917/1738/21, призначив підготовче засідання на 23.12.2021 року.
03.12.2021 р. на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строку для подання доказу та приєднання доказу до матеріалів справи ( в т.ч. заяви свідка ОСОБА_3 ).
06.12.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву по справі № 917/1738/21 (з додатками).
06.12.2021 р. від ОСОБА_2 надійшли клопотання про поновлення строку для подання доказу та приєднання доказу до матеріалів справи № 917/1738/21 (з додатками) (вх. № 13523 від 06.12.2021 р.), відповідь на відзив (вх. № 13817 від 13.12.2021 р.) та доповнення до відповіді на відзив (вх. № 13915 від 15.12.2021 р.).
13.12.2021 р. та 20.12.2021 р. від відповідача надійшли заперечення з додатками (відповідно вх. № 13815 та вх. № 14162).
Ухвалою суду від 22.12.2021 р. було об'єднано справи №917/1662/21 та №917/1738/21 в одне провадження та присвоєно номер - №917/1662/21.
Від представника позивачів ОСОБА_4 через канцелярію суду надійшли клопотання про приєднання документів (з додатками) (вх. № 14326 від 23.12.2021 р.) та пояснення (з додатками) (вх. № 1157 від 01.02.2022 р.).
Протокольною ухвалою суду від 23.12.2022 року судом було оголошено перерву в підготовчому засіданні до 10.02.2022 року 11 год. 00 хв.
01.02.2022 року від позивачів до суду надійшли пояснення з додатками (арк. справи 191-196, том 2).
09.02.2022 року на електронну адресу господарського суду Полтавської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Згідно відмітки, проставленої особою, відповідальною за приймання електронної кореспонденції у суді, дане клопотання не скріплене ЕЦП (не підписане).
Ухвалою від 10.02.2022 року було повернуто представнику відповідача без розгляду клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 10.02.2022 року було відкладено підготовче засідання на 10.03.2022 р. (у зв'язку з неявкою представників учасників справи).
15.02.2022 року на адресу суду надійшло пояснення, надане позивачем ОСОБА_1 (арк. справи 211, том 2).
10.03.2022 року на електронну адресу суду від позивачів 1, 2 надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання без участі позивачів, відповідно до якого вони підтримують позовні вимоги в повному обсязі та просять закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті (вх. № 2189).
10.03.2022 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 2187).
Ухвалою суду від 10.03.2020 року закрито підготовче провадження по справі 917/1662/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.04.2022 р. на 09:00 год.
08.04.2022 року до суду від позивачів надійшло клопотання про проведення судового розгляду по суті без їх участі (з додатками), відповідно до якого просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (вх. № 2479).
Також, від позивача ОСОБА_1 надійшли: клопотання по приєднання до матеріалів справи документів, що підтверджують її витрати на правничу допомогу (вх. № 2480), а також заява про повернення оригіналу квитанції про сплату судового збору (платіжного документу № 1014321407 від 12.05.2021 р.) (вх. № 2481).
08.04.2022 року від представника відповідача через систему "Електроний суд" до суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
Ухвалою від 12.04.2022 року суд відклав розгляд справи на 05.05.2022 року.
У судовому засіданні 05.05.2022 року суд заслухав пояснення позивача ОСОБА_1 та відповідача, оголосив перерву до 11.05.2022 року до 10.00 год.
Позивач ОСОБА_2 в судові засідання 05.05.2022 року та 11.05.2022 року не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи в судовому засіданні 11.05.2022 року без його участі, просив суд задовольнити його позовні вимоги.
11.05.2022 року позивач ОСОБА_1 заявила клопотання про залучення до справи в якості свідка ОСОБА_3 , який також прибув в судове засідання і був готовий давати покази.
Суд зазначає, що позивачами було подано заяви свідка ОСОБА_3 разом із клопотанням про поновлення строку на подачу доказів, яке судом задоволено. Відповідно до приписів ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
У даній справі з огляду на предмет доказування та подані докази суд не вбачав підстав для виклику свідку.
В судовому засіданні 11.05.2022 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз'яснив порядок набрання чинності рішенням та його оскарження.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачі є власниками цінних паперів (іменних акцій) ЗАТ “Птахофабрика Росія”, що було перетворено у ТДВ “Птахофабрика Росія”, яке в подальшому змінило назву на ТДВ “Кременчуцька птахофабрика” (Відповідач). 31 травня 2011 року відбулися Загальні Збори учасників Закритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Росія” на яких було прийнято рішення про припинення Закритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Росія” шляхом перетворення в Товариство з додатковою відповідальністю. В подальшому, 17 серпня 2011 року мали місце Установчі збори учасників (засновників) товариства з додатковою відповідальністю “Птахофабрика Росія”, що внаслідок низької явки були перенесені на 31 серпня 2011 року, за результатами яких складений Протокол № 1.
Позивачі вказують, що на час проведення зборів уже не працювали на птахофабриці, жодних повідомлень про проведення установчих зборів 17.08.2011р. та 31.08.2011р. не отримували, оголошень про їх проведення у пресі не зустрічали, тож не могли взяти в них участь. Відтак, позивачі були позбавлені права подати заяву про вступ то ТДВ “Птахофабрика Росія” та фактично втратили свою частку, на яку мали право як акціонери ЗАТ - на даний час частка позивачів та інших колишніх акціонерів закріплена за Товариством з додатковою відповідальністю “Кременчуцька птахофабрика”, що не заперечується відповідачем та підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Про порушення своїх прав позивачі дізналися у 2018 році, зверталися до відповідача з вимогою включити їх до складу учасників ТДВ “Кременчуцька птахофабрика”, однак позивачів до складу учасників ТДВ “Кременчуцька птахофабрика” не включили, добровільного врегулювання спору досягти не вдалося, що й стало підставою для звернення позивачів до суду із позовами.
Як докази позивачі подали копії: сертифікатів акцій, протокол №1 установчих зборів учасників (засновників) ТДВ “Птахофабрика Росія”, звіту про наслідки обміну акцій у статутному капіталі ЗАТ “Птахофабрика Росія” на письмові зобов'язання про видачу часток у статутному капіталі ТДВ Птахофабрика Росія” від 12 серпня 2011 року, трудових книжок позивачів, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Постанови № 94-ПО від 17 жовтня 2006 року, Постанови № 95-ПО від 17 жовтня 2006 року , виписки з Протоколу № 5 від 21.06.2004 року , заяви за вих. № 1 від 31 травня 2021 року та копія відповіді на цю заяву, заяви за вих. № 3 від 20 липня 2021, заяви за вих. № 4 від 20 липня 2021 року, сертифікату учасника ТДВ “Кременчуцька птахофабрика” ОСОБА_3 , письмове зобов'язання ОСОБА_5 № 335 від 11 липня 2011 року, витягу з протоколу № 6 від 14 травня 2019 року, довідки АТ КБ “Приват Банк” від 13 жовтня 2021 року, Лист за вих. № 214 від 03 липня 2019 року, заяви свідка ОСОБА_3 , передавального акту станом на 31 липня 2011 року, виписки з Протоколу № 5 від 21.06.2004 року, заяви від 14 травня 2019 року, відповіді на заяву №272 від 07.09.2020 року, заяви за № 3 від 12 вересня 2021 року, заяви за № 2 від 12 вересня 2021 року, листа за № 112 від 03.06.2021 року, сертифікату учасника ТДВ “Кременчуцька птахофабрика” ОСОБА_3 , рішення суду у справі № 917/1200/20, письмові зобов'язання Третяк ВХ № 335 та ОСОБА_6 № 333 від 11 липня 2011 року
Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у відзивах ( арк. справи 111-146, том 1, арк. справи 70-92, том 2). Зокрема, відповідач вказує, що:
- повідомлення з наслідками щодо обміну акцій ЗАТ “ПТАХОФАБРИКА РОСІЯ” на долю в складі учасників ТДВ “ПТАХОФАБРИКА РОСІЯ” було направлено всім учасникам Товариства;
- повідомлення про загальні збори ЗАТ “ПТАХОФАБРИКА РОСІЯ”, призначені на 31 травня 2011 року, серед порядку денного якого є реорганізація Товариства з ЗАТ до ТДВ та повідомлення про загальні збори ТДВ “ПТАХОФАБРИКА РОСІЯ”, призначені на 17 серпня 2011 року, серед порядку денного якого є затвердження звіту та порядку обміну зобов'язань на частку у статутному капіталі Товариства та затвердження кількості учасників Товариства, були оприлюднені в газеті.
- позивачами пропущені строки позовної давності. На думку відповідача, саме з серпня 2011 року позивачі могли дізнатися про своє порушене право, оскільки на відміну від акціонерного товариства, перелік учасників товариства з додатковою відповідальністю є відкритим та відображається у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, в своїй позовній заяві по справі № 917/1200/20 ОСОБА_1 зазначає, що про те, що про зазначені події позивач 1 дізналась у березні 2018 року, а ОСОБА_2 у березні 2018 року звертався до відповідача із заявою про включення до складу учасників.
- відповідно до Рішення державної комісії з цінних паперів та фондового ринку “Про затвердження Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій” викуп акцій здійснюється за договірною ціною, але не нижче номіналу. Навіть, якщо припустити, що позивачі не порушили строк позовної давності та мають право на отримання коштів у зв'язку з викупом акцій в процесі реорганізації ЗАТ “Птахофабрика “Росія”, то вартість таких коштів для позивача ОСОБА_2 становить від 1 191,25 грн (номінальна вартість акцій позивача) до 4 526,75 грн (ринкова вартість акцій позивача), а для ОСОБА_1 максимальна сума становить 1 1187,75 грн.
Заперечення відповідач обґрунтовує такими доказами: передавальний акт станом на 31.07.2011р., звіт про наслідки обміну акцій у статутному капіталі ЗАТ “Птахофабрика Росія” на письмові зобов'язання про видачу часток у статутному капіталі ТДВ від 12.08.2011р., витяги з преси (оголошення); копія позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 9171200/20, лист про включення до складу учасників від 16.03.2018 року; копією висновку про вартість майна від 20.06.2011 року, копіями протоколів ТДВ “Птахофабрика Росія” від 17.08.2011року, загальних зборів ЗАТ “Птахофабрика Росія” від 31.05.2011 року, загальних зборів ЗАТ “Птахофабрика Росія” від 17.08.2011 року, протоколу № 4 від 18.07.1995 року про створення ЗАТ “Птахофабрика Росія”.
Судом досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Досліджуючи подані докази, суд звертає увагу, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
Некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства (постанова ВС від 15.09.2021 у справі №372/2583/18).
При вирішенні спору суд враховує наступне.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
Зміст статей 3, 15, 16 ЦК України свідчить, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Такі висновки, викладені також у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17.
Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності/відсутності: порушеного права позивачів та обґрунтованості позовних вимог, ефективності обраного позивачами способу захисту, вирішення питання чи пропущено позивачами строк позовної давності при зверненні до суду.
Матеріали справи свідчать, що позивачі були власниками цінних паперів (іменних акцій) ЗАТ “Птахофабрика Росія”, що підтверджується Сертифікатами акцій (копія - а с. 9, том 1, а.с. 10, том 2).
Закон України "Про акціонерні товариства", прийнятий 17.09.2008, набрав чинності 29.04.2009.
Пунктом 2 Розділу VXII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про акціонерні товариства" в редакції, в якій він був прийнятий, було передбачено, що через два роки з дня набрання чинності цим Законом втрачають чинність статті 1-49 Закону України "Про господарські товариства" у частині, що стосується акціонерних товариств.
Згідно з пунктом 4 Розділу VXII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про акціонерні товариства" до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 5 Розділу VXII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про акціонерні товариства" статути та інші внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.
З моменту прийняття Закону України "Про акціонерні товариства" його норми стали спеціальними в регулюванні правовідносин зі створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, визначенні їх правового статусу, прав та обов'язків акціонерів та підлягали застосуванню з моменту набрання ним чинності.
Пункт 14 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" ( в редакції на момент проведення зборів 31.05.2011 року) визначав повідомлення акціонерам як повідомлення, повідомлення акціонерам - повідомлення, що містить передбачену законом та статутом акціонерного товариства інформацію і направляється адресату в письмовій формі у спосіб, визначений статутом товариства.
Частиною першою статті 35 Закону "Про акціонерні товариства" передбачено, що письмове повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства та їх порядок денний надсилається кожному акціонеру, зазначеному в переліку акціонерів, складеному в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему
України, на дату, визначену наглядовою радою, а в разі скликання позачергових загальних зборів на вимогу акціонерів у випадках, передбачених частиною шостою статті 47 цього Закону, - акціонерами, які цього вимагають. Встановлена дата не може передувати дню прийняття рішення про проведення загальних зборів і не може бути встановленою раніше, ніж за 60 днів до дати проведення загальних зборів.
Письмове повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається акціонерам персонально (з урахуванням частини другої цієї статті) особою, яка скликає загальні збори, у спосіб, передбачений статутом акціонерного товариства, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. Повідомлення розсилає особа, яка скликає загальні збори, або особа, яка веде облік прав власності на акції товариства у разі скликання загальних зборів акціонерами.
Товариство не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів публікує в офіційному друкованому органі повідомлення про проведення загальних зборів. Публічне акціонерне товариство додатково надсилає повідомлення про проведення
загальних зборів та їх порядок денний фондовій біржі, на якій це товариство пройшло процедуру лістингу, а також не пізніше ніж за 30 днів до дати проведення загальних зборів розміщує на власній веб-сторінці в мережі Інтернет інформацію, передбачену частиною третьою цієї статті.
31.05.2011 року відбулися чергові загальні збори акціонерів ЗАТ “Птахофабрика Росія”, на яких було прийнято рішення про припинення Закритого акціонерного товариства “Птахофабрика Росія” шляхом перетворення в Товариство з додатковою відповідальністю “Птахофабрика Росія”, оформлене протоколом № 3 від 31.05.2011 року ( арк. справи 133-147, том 2).
17.08.2011 року були проведені Установчі збори учасників (засновників) ТДВ “Птахофабрика Росія” .
Відповідно до протоколу №1 Установчих зборів учасників (засновників) ТДВ “Птахофабрика Росія” від 17.08.2011р. (арк. справи 122-132, том 2) було прийнято рішення оголосити перерву в установчих зборах до 31.08.2011 року та повідомити акціонерів про таку перерву шляхом розміщення оголошення в офіційному друкованому органі районного значення.
Після перерви на вказаних зборах, серед іншого, були прийнято рішення, що частки акціонерів - власників акцій ЗАТ “Птахофабрика Росія”, які до дати проведення установчих зборів не подали відповідні заяви до ЗАТ про бажання вступити до ТДВ та не надали згоду на обмін їх акцій на частки в статутному капіталі ТДВ, закріплюються за ТДВ “Птахофабрика Росія”. Перелік таких акціонерів додається до передавального акту, згідно якого ТДВ “Птахофабрика Росія” буде прийнято все майно, права та обов'язки ЗАТ “Птахофабрика Росія”. У разі звернення таких акціонерів ЗАТ до його правонаступника - ТДВ “Птахофабрика Росія” такі акціонери будуть включені до складу ТДВ “Птахофабрика Росія”. Термін обміну письмових зобов'язань на частки у статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика Росія” не обмежується (арк. справи 122-132, том 2).
Відповідно до передавального акту станом на 31 липня 2011 року ( арк. справи 16, том 1) всі майнові права, грошові кошти, зобов'язання та інші обов'язки, які у зв'язку з перетворенням Закритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Росія” перейшли до його правонаступника - Товариства з додатковою відповідальністю “Птахофабрика Росія”. Також в акті вказано, що частки акціонерів ЗАТ “Птахофабрика “Росія” власники письмових зобов'язань, які до дати проведення установчих зборів ТДВ “Птахофабрика “Росія” не виявили бажання вступити до складу ТДВ “Птахофабрика “Росія” та не надали згоду на обмін їх акцій на частки в статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика “Росія” закріплюються за ТДВ “Птахофабрика “Росія”. Перелік таких власників додається до даного Передавального акту та є його невід'ємною частиною. Термін обміну письмових зобов1язань на частки у статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика “Росія” не обмежується.
У Звіті про наслідки обміну акцій у статутному капіталі ЗАТ “Птахофабрика Росія” на письмові зобов'язання про видачу часток у статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика Росія” від 12.08.2011 року ( арк. справи 20, том 1) вказано, що письмові зобов'язання надані всім акціонерам ЗАТ “Птахофабрика Росія” шляхом направлення рекомендованих поштових листів згідно реєстру відправлень рекомендованих повідомлень від 15.07.2011 року. Письмові зобов'язання про надання часток у статутному (складеному) капіталі ТДВ “Птахофабрика Росія” надіслані 415 акціонерам, на суму 4 207 476 акцій загальною вартістю 1 051 869 грн. У акціонерів Закритим акціонерним товариством “Птахофабрика Росія” акцій викуплено не було, так як жоден з акціонерів не подав заяву про викуп у них акцій ЗАТ “Птахофабрика Росія”.
Також 17.08.2011 року відбулися позачергові загальні збори акціонерів ЗАТ “Птахофабрика Росія” , на яких прийнято рішення, оформлені протоколом № 4 ( арк. справи 149-160, том 2). Зокрема, на вказаних зборах прийняті рішення про затвердження передавального акту ЗАТ “Птахофабрика Росія” , затвердження звіту про наслідки обміну акцій у статутному капіталі ЗАТ “Птахофабрика Росія” на письмові зобов'язання про видачу відповідної кількості часток у статутному ТДВ, що створюється внаслідок реорганізації ЗАТ “Птахофабрика Росія”, визначення строків та порядку обміну та ін.
В матеріалах справи відсутні докази персонального письмового повідомлення позивачів про збори акціонерів 31.05.2011 року та 17.08.2011, про установчі збори 17.08.2011 року та 31.08.2011 року.
Також відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження факту направлення позивачам письмового зобов'язання про надання часток у статутному (складеному) капіталі ТДВ “Птахофабрика Росія”.
Обов'язків викуп акцій у позивачів не був здійснений, що визнається учасниками справи.
Отже, у позивачів наявне право на отримання частки у статутному капіталі Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика" в обмін на письмові зобов'язання ЗАТ “Птахофабрика Росія”.
Згідно з частиною 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до пункту 5 Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 222 від 30.12.1998 року, акціонерне товариство, що прийняло рішення про припинення діяльності товариства шляхом його реорганізації, зобов'язано здійснити оцінку та викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, у разі, коли ці акціонери не голосували за прийняття загальними зборами акціонерів рішення про припинення діяльності товариства шляхом його реорганізації та звернулись до товариства з письмовою заявою. Викуп акцій здійснюється за ціною, що визначається за домовленістю сторін, але не нижчою за номінальну вартість. Пунктом 7 цього ж Порядку передбачено, що акціонерне товариство, що прийняло рішення про припинення діяльності товариства шляхом його реорганізації, зобов'язано здійснити обмін акцій на частки у статутному фонді товариств, що створюються під час реорганізації, або викуп акцій до їх державної реєстрації.
Всупереч наведеному та передавального акту станом на 31 липня 2011 року акції позивачів не були ані викуплені, ані обміняні акцій на частки у статутному фонді товариств, що було створено, чим безумно порушено права позивачів.
Листами від 16.03.2018 року, 14.05.2019 року, 31.05.2021 року, 12.10.2021 року (арк. справи 29-31, том 1, арк. справи 31, том 2, арк. справи 34-35, том 2 , арк. справи 136, том 2 ) позивачі зверталися до відповідача з проханням включити їх до складу учасників товариства, провести виплату за частку, надати документи.
Відповідач листами від 03.06.2021 року ( зворотній бік арк. справи 29, том 10, від 03.07.2020 року ( арк. справи 40, том 1) відмовив позивачам у вступі до складу учасників товариства мотивуючи тим, що керівник товариства не уповноважений на внесення змін до складу учасників Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика" та введення карантину в Україні, що перешкоджає проведенню загальних зборів.
У листі від 07.09.2020 року на адресу ОСОБА_2 ( арк. справи 32-33, том 1) відповідач зазначив, що товариство не уповноважене на внесення змін до реєстру щодо зміни складу учасників та не має і не може мати документи, які б могли бути подані з метою включення учасника товариства.
Такі дії відповідача свідчать, що він усіляко ухилявся від вирішення питання про включення позивачів до складу учасників ТДВ “Кременчуцька птахофабрика”.
Згідно з частинами 3, 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Згідно із статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 353 цього Кодексу.
Вказані норми Конституції України, Конвенції та ЦК України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності. При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності перебачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна).
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити зазначеним нормам Конституції України та Конвенції.
Згідно із частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно ч.1,2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ГПК України).
Верховний суд у постанові від 28.02.2018 року у справі № 923/1106/16 констатував, що встановивши наявність порушеного права позивача, суд повинен при прийнятті рішення враховувати мету звернення позивача до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав.
Отже, склалася ситуація, за якою не виконано письмове зобов'язання про обмін акцій на частку у статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика “Росія” (правонаступником якого є відповідач), вартість належних позивачам акцій ЗАТ “Птахофабрика Росія” їм не відшкодована, обов'язків викуп акцій не був здійснений, позивачів до складу учасників відповідача не прийнято, рішенням суду у справі № 917/1200/20, яке набрало законної сили, позивачу ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ТДВ “Кременчуцька птахофабрика” включити ОСОБА_1 до складу учасників Товариства.
У зв'язку з чим суд погоджується із позивачами, що за таких умов єдиним ефективним способом захисту порушеного права позивачів буде відшкодування вартості їх корпоративних прав ( часток).
При розрахунку ціни позову в поданих позовних заявах про стягнення вартості часток у статутному капіталі товариства позивачі здійснювали розрахунок процентних часток акцій у статутному (складеному) капіталі ТДВ “Кременчуцька птахофабрика”, а також розрахунок фактичної вартості цих часток виходячи з фактичних розрахунків, що здійснені безпосередньо відповідачем, з іншими акціонерами, зокрема з ОСОБА_5 (стосовно процентної частки акцій у статутному (складеному) капіталі) та з ОСОБА_7 (стосовно вартості частки акцій у статутному (складеному) капіталі).
Заперечення відповідача щодо наведених розрахунків суд відхиляє, оскільки відповідачем не обґрунтовано різницю між виплатами одним колишнім акціонерам Закритого акціонерного товариства “Птахофабрика “Росія” та наданням при цьому пріоритету таким акціонерам перед іншими при здійсненні виплат.
Стосовно заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд враховує наступне.
Перебіг позовної давності обчислюється за загальним правилом від дня, коли особа довідалася (могла довідатись) про порушення свого права (частина перша статті 261 ЦК України).
Порівняльний аналіз термінів “довідався” та “міг довідатися”, що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Суд критично оцінює твердження відповідача, що позивачі могли дізнатися про порушення своїх прав у 2011 році з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази персонального письмового повідомлення позивачів про збори акціонерів 31.05.2011 року та 17.08.2011, про установчі збори 17.08.2011 року та 31.08.2011 року.
Також відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження факту направлення позивачам письмового зобов'язання про надання часток у статутному (складеному) капіталі ТДВ “Птахофабрика Росія”.
Наведеного відповідачем не спростовано, доказів, що позивачі мали об'єктивну можливість у 2011 році дізнатись про припинення ЗАТ “Птахофабрика Росія” , утворення та не включення їх до ТДВ “Птахофабрика Росія” за умови не повідомлення їх про збори, відповідачем не надано.
При цьому відповідач не заперечує, що позивачі зверталися до нього у березні 2018 року із листами про включення до складу учасників товариства. Що підтверджує ту обставину, що про порушення їх прав позивачі дізналися лише у березні 2018 року.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України. Карантин неодноразово продовжувався. Так, п. 1 Постанови КМУ “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 09.12.2020 № 1236 “установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 р. до 31 травня 2022 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” (зі змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022).
Крім того, як вже зазначав суд вище, відповідно до передавального акту станом на 31 липня 2011 року ( арк. справи 16, том 1) частки акціонерів ЗАТ “Птахофабрика “Росія” власники письмових зобов'язань, які до дати проведення установчих зборів ТДВ “Птахофабрика “Росія” не виявили бажання вступити до складу ТДВ “Птахофабрика “Росія” та не надали згоду на обмін їх акцій на частки в статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика “Росія” закріплюються за ТДВ “Птахофабрика “Росія”. Термін обміну письмових зобов1язань на частки у статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика “Росія” не обмежується.
Отже, на період встановленого карантину строки позовної давності було продовжено, термін обміну зобов1язань на частки у статутному капіталі ТДВ “Птахофабрика “Росія” не обмежувався, а тому заперечення відповідача щодо пропуску позивачами строку позовної давності необґрунтовані, позивачі звернулися до суду в межах строку позовної давності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, з урахуванням наведеного суд задовольняє позовні вимоги.
За ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Також відповідно до змісту позовних заяв, позивачі просили суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Понесення позивачем ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3860 грн. підтверджується наступними доказами: Договір про надання професійної правничої допомоги від 18 жовтня 2021 року, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу до Договору про надання правничої допомоги від 18 жовтня 2021 року, Акт приймання-передачі виконаних робіт при наданні професійної правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 18 жовтня 2020 року, квитанція адвоката на суму 3 000 (три тисячі) грн., договір про надання професійної правничої допомоги від 20 грудня 2021 року, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу до Договору про надання правничої допомоги від 20 грудня 2021 року, Акт приймання-передачі виконаних робіт при наданні професійної правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 20 грудня 2021 року, квитанція адвоката на суму 860 (вісімсот шістдесят) грн., ордер серія ВІ № 1071652 на надання правничої (правової) допомоги від 20 грудня 2021 року, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2081 представника (адвоката) Кожаріна Сергія Валентиновича, копія посвідчення № 2081 представника (адвоката) Кожаріна Сергія Валентиновича, Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України щодо представника (адвоката) Кожаріна Сергія Валентиновича ( арк. справи 172-184, том 2).
Понесення позивачем Рило витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. підтверджується наступними доказами: Договір про надання професійної правничої допомоги від 01 жовтня 2021 року, розрахунок витрат на професійну правничу допомогу до Договору про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2021 року, Акт приймання-передачі виконаних робіт при наданні професійної правничої допомоги від 15.10.2021 року за Договором про надання правничої допомоги від 01 жовтня 2020 року, квитанція адвоката на суму 3 000 (три тисячі) грн., копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2081 представника (адвоката) Кожаріна Сергія Валентиновича, копія посвідчення № 2081 представника (адвоката) Кожаріна Сергія Валентиновича.
Суд встановив, що вказані судові витрати пов'язані з розглядом даної справи; їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову. Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика" (вул. Лесі Українки, буд. 2, с. Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39741, ідентифікаційний код 05387914) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 118 905,20 грн. вартості частки, 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Кременчуцька птахофабрика" (вул. Лесі Українки, буд. 2, с. Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39741, ідентифікаційний код 05387914) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) 126 504 грн. вартості частки, 3860 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 2270 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази із набранням цим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19.05.2022 року
Суддя Тимощенко О.М.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.257 ГПК України).