79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.05.2022 Справа № 914/527/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Андрусика В.Д., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД», м. Львів
до відповідача: Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Ходорівської міської ради, м. Ходорів, Львівська область
про стягнення 71 438,63 грн
за участю представників:
від позивача: Морганюк Ю.Є. - представник;
від відповідача: Баль Т.І. - представник
Обставини розгляду справи.
09.03.2022 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД», м. Львів до Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Ходорівської міської ради, м. Ходорів, Львівська область про стягнення 71 438,63 грн.
Ухвалою від 11.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 11.04.2022.
28.03.2022 через канцелярію суду від Відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Ходорівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6788/22 28.03.2022).
Ухвалою суду від 11.04.2022 судове засідання відкладено на 02.05.2022.
В судовому засіданні 02.05.2022 було оголошено перерву до 12.05.2022.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 11.01.2021 було укладено договір на постачання природного газу №1-Г, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність обумовлені обсяги природного газу. Відповідач згідно умов договору зобов'язувався контролювати власне газоспоживання та не допускати перевищення підтвердженого обсягу природного газу Однак, відповідачем у січні-травні 2021 було допущено небаланси, у зв'язку із чим позивачу завдано збитки у розмірі 71 438,63 грн. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 71 438,63 грн.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач зазначив, що акти-претензії за січень-травень 2021, у яких відображено розмір збитків внаслідок небалансів, був отриманий відповідачем разом із претензією лише 10.02.2022. Як ствердив відповідача, вказані акти мали бути надані позивачем у строки, визначені договором, разом із документами які підтверджували передані обсяги газу у спірному періоді. Також рахунки на оплату небалансів відповідачу не виставлялися, позивач листом від 18.10.2021 за вих. №1810/4 повідомив, що за відповідачем не обліковується жодна заборгованість.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
04.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (постачальник) та Відділом освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Ходорівської міської ради (споживач) було укладено договір №1-Г на постачання природного газу (далі - договір).
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставити (передати у власність) споживачу природний газ з 01.01.2021 р. до 31.12.2021 (за кодом ДК 021:2015 - 09120000-6 - Газове паливо) (далі - газ, товар) належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач (відповідач) зобов'язувався прийняти і оплатити газ в строки та порядку, визначених договором.
Плановий обсяг постачання газу - 302 100 куб.м, в т.ч. по місяцях: січень - 35,0; лютий - 60,0; березень - 50,0; квітень - 25,0; травень - 2,0; червень - 1,0; липень - 1,0; серпень - 1,0; вересень - 2,0; жовтень - 20,0; листопад - 45,0; грудень - 60,1 .
Відповідно до п. 4.1. договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.
Згідно п. 5.4. договору, споживач зобов'язався, зокрема, забезпечувати дотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу в обсягах та на умовах, визначених договором; контролювати власне газопостачання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання.
На виконання умов договору, позивач у січні 2021 передав у власність відповідачу природний газ в обсязі 34.88632 тис. куб.м на загальну суму 252 271,86 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №РН-0000054 та №РН-0000055, у лютому 2021 - природний газ в обсязі 63.925690 тис. куб.м на загальну суму 509 359,90 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №РН-0000162, у березні 2021 - природний газ в обсязі 33.318530 тис. куб.м на загальну суму 265 482,05 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №РН-0000377, у квітні 2021 - природний газ в обсязі 3,496790 тис. куб.м на загальну суму 26 680,51 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу №РН-0000590, у травні 2021 - природний газ в обсязі 0.47805 тис. куб.м на загальну суму 3 647,55 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №РН-0000738 та №РН-0000739. Факт отримання природного газу відповідачем у відповідних обсягах не оспорюється.
Добові обсяги відбору відповідачем природного газу наведено в Інформації з IP платформи SAP щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 556ХS000151IAH00H за січень-травень 2021.
29.01.2021, 03.02.2021, 19.04.2021, 05.05.2021, 11.05.2021, 07.06.2021, 11.06.2021, 14.06.2021 сторони уклали додаткові угоди №1/1, №1/2, №4/2, №6/3, №8/4, №10/5, №12/6, №14/7, якими внесли зміни до договору.
12.08.2021 сторони уклали додаткову угоду №1/9, яким розірвали договір з 01.09.2021.
Згідно з актами врегулювання щодобових небалансів за газові місяці січень-травень 2021, які складені між ТзОВ «Оператор ГТС України» та позивачем, сума плати замовника за добовий небаланс, або розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику за газовий місяць становили:
- за січень 2021 - 84 342,18 грн;
- за лютий 2021 - 32 558,53 грн;
- за березень 2021 - 283 244,87 грн;
- за квітень 2021 - 525 449,62 грн;
- за травень 2021 - 19 647,39 грн.
04.02.2022 позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №28/01-23 від 28.01.2022, у якій вимагав сплатити збитки в сумі 71 438,63 грн, завдані внаслідок небалансів споживання відповідачем природного газу, зокрема за січень 2021 - 30 789,43 грн; лютий 2021 - 18 570,50 грн, березень 2021 - 16 388,32 грн, квітень 2021 - 4 781,25 грн, травень 2021 - 909,13 грн. Такі ж суми відшкодування за вчинення небалансу постачання газу вказано і в актах-претензіях за січень-травень 2021, які долучені позивачем до претензії. Відповідачем вказана претензія залишена без розгляду та задоволення.
У зв'язку з недотримання відповідачем обсягів споживання природного газу, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 71 438,63 грн збитків.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Позивачем за недотримання відповідачем обсягів споживання природного газу нараховано та заявлено до стягнення 71 438,63 грн збитків.
Водночас, сторонами в договорі не встановлено розмір та порядок розрахунку збитків у разі невиконання відповідачем зобов'язання щодо обсягів споживання природного газу. Збитки позивачем розраховано на підставі Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496.
Позивачем надсилалися адресу відповідача акти-претензії із вимогами сплатити збитки, які залишені відповідачем без задоволення. Вказані акти надсилалися позивачем разом із претензією 04.02.2022.
В силу п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.
Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 226 ГК України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів запобігання збитків та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.
Отже, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягали доведенню позивачем перед судом.
Що стосується вини боржника у порушенні зобов'язання, то вона презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Умовами розділу 1 договору сторони передбачили замовлені обсяги природного газу, які можуть переглядатися та коригуватися за ініціативою споживача.
Пунктом 1 розділу VIІ Правил постачання природного газу передбачено, що відшкодування збитків споживачем, який не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках: якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період; якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за відповідною формулою.
Відповідно до пункту 2 розділу VIІ Правил постачання природного газу у договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Таким чином, враховуючи, зокрема, положення пункту 1 розділу VIІ Правил постачання природного газу та те, що договором передбачено обсяги природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший чи більший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).
При цьому визначальним є те, що пункт 1 розділу VIІ Правил постачання природного газу передбачає таку можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте, наявність такого права не вказує на безумовну можливість стягнення збитків. Вказане право на стягнення збитків зі споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки збитків позивачем складені не за підсумками розрахункового періоду (яким згідно умов договору є місяць), як це передбачено у п. 1 розділу VII Правил, а за кожен день споживання природного газу, залежно від того чи в конкретний день споживання відповідач допустив перевищення або не використав обсяги газу.
Водночас, такий порядок нарахування розміру збитків не відповідає розділу VII Правил, та не передбачений сторонами в укладеному договорі.
Розрахунки збитків, складені позивачем, ґрунтуються на розмірі плати за добовий небаланс сумі коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу (пункт 3 глави 1 розділу XIV Кодексу газотранспортних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2493 від 30.09.2015).
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу XIV Кодексу газотранспортних систем, оператор газотранспортної системи розраховує обсяг добового небалансу для кожного портфоліо балансування замовників послуг транспортування природного газу за кожну газову добу як різницю між алокаціями подач природного газу до газотранспортної системи та алокаціями відбору з газотранспортної системи (з урахуванням підтверджених торгових сповіщень).
Пункти 6 та 7 даної глави кодексу регулюють порядок розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу перед оператором газотранспортної системи.
Однак, аналіз зазначених положень Кодексу газотранспортних систем свідчить, що зазначені положення щодо оплати добового небалансу застосовуються у правовідносинах між замовником послуг транспортування природного газу та оператором газотранспортної системи.
Порядок відшкодування споживачем збитків постачальнику природного газу за недотримання дисципліни відбору (споживання) природного газу є відмінним від оплати добового небалансу замовником послуг транспортування природного газу в користь оператора газотранспортної системи, оскільки відшкодування збитків проводиться за результатами розрахункового періоду (у даному випадку - місяць), а не подобово; застосовуються різні математичні показники та формули для визначення розміру збитків та нарахування плати за добовий небаланс, існують різні правові підстави для стягнення збитків та нарахування плати за добовий небаланс, зокрема для стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Слід зазначити, що в межах даної справи розглядається спір між постачальником та споживачем природного газу, а не між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу (позивачем). Зважаючи на наведене, ні законодавством, ні умовами укладеного сторонами договору не передбачено обов'язків оплати добового небалансу споживачем природного газу в користь постачальника.
Згідно актів врегулювання щодобових небалансів, складених ТзОВ «Оператор ГТС України» щодо позивача, розмір коштів, які підлягають виплаті оператору, становлять:
- за січень 2021 - 84 342,18 грн;
- за лютий 2021 - 32 558,53 грн;
- за березень 2021 - 283 244,87 грн;
- за квітень 2021 - 525 449,62 грн;
- за травень 2021 - 19 647,39 грн.
Однак, із вказаних актів не вбачається, що у складі заборгованості за небаланси позивача перед ТзОВ «Оператор ГТС України» за відповідні періоди є заборгованість, яка виникла у відповідача перед позивачем у тому ж періоді через небаланси споживання. Також позивачем не долучено жодних доказів на підтвердження того, що заборгованість, яка відображена в актах врегулювання щодобових небалансів, сплачена позивачем на користь ТзОВ «Оператор ГТС України».
Звертаючись до суду з вимогою про відшкодування збитків, позивач, зокрема, посилаючись на пункт 1 розділу VIІ Правил постачання природного газу, зазначив про існування різниці між об'ємом замовленого та фактично спожитого відповідачем газу, здійснив розрахунок виходячи з вартості перевищених/невикористаних обсягів газу, при цьому, не надав жодних доказів в підтвердження понесення збитків від такої різниці та саме у заявленому розмірі.
З урахування наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено існування повного складу цивільного правопорушення, зокрема, збитки та їх розмір, що виключає підстави для задоволення позову.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 25.08.2021 у справі № 911/3215/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.
Оскільки спір виник з вини позивача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на позивача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326 ГПК України, суд -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 12.05.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.05.2022.
Суддя Мазовіта А.Б.