79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
19.05.2022 Справа № 914/6/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк розглянувши матеріали заяви: представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР'ЄР ЕКСПЕРТ», м. Івано - Франківськ,
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі №914/6/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР'ЄР ЕКСПЕРТ», м. Івано - Франківськ,
до відповідача: Приватного підприємства «АНЕД-УКРАІНА», м. Львів,
про: стягнення заборгованості по договору в розмірі 99 713,40 грн,
Представники сторін не викликались (не повідомлялись)
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/6/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР'ЄР ЕКСПЕРТ» до Приватного підприємства «АНЕД-УКРАІНА» про стягнення заборгованості по договору в розмірі 99 713,40 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.04.2022 у справі №914/6/22 суд позовні вимоги задовільнив, стягнув з Приватного підприємства «АНЕД-УКРАЇНА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР'ЄР ЕКСПЕРТ» 99 713,40 грн - кошти за оплачений та непоставлений товар та 2270,00 грн відшкодування витрат судового збору.
На адресу суду, 16.05.2022 (вх. №1371/22) від представника позивача поштою надійшов детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 03.05.2022 вих №111, в якому просить суд стягнути розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8200,00 грн.
Розглянувши заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи викладені вимоги ГПК України, суд зазначає, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.
В свою чергу, рішення суду у справі ухвалено 15.04.2022 та отримано позивачем 09.05.2022 за допомогою засобі поштового зв'язку, а заява позивача про ухвалення додаткового рішення надіслана на адресу суду 03.05.2022, тобто в межах встановленого строку на її подання.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР'ЄР ЕКСПЕРТ» представляв адвокат Іванович Андрій Михайлович.
Першою заявою по суті спору є позовна заява, у додатках до якої представником позивача -Іванович А.М. долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат по суті.
Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд, з урахуванням вимог ст.ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України дослідивши надані заявником докази на підтвердження об'єму наданих послуг, встановив, що надання позивача правничої допомоги підтверджується доданими до заяви доказами, а саме:
- копія ордеру серії Ат №1013998 від 20.08.2021;
- копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001323 виданого на основі рішення Ради адвокатів Івано - Франківської області від 06.07.2018 №1/07 06.07.2018;
- копія договору про надання правової допомоги від 20.08.2021;
- копія акту приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2022 №1 на суму 8200,00 грн.;
- копія платіжного доручення № 7569 від 15.04.2022 на суму 8200,00 грн;
- копія виписки з банківського рахунку АО «Джаст Лоєрс» від 15.04.2022.
Таким чином, судом встановлено, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8200,00 грн. є підтвердженими, а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України.
Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.
Згідно з приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відтак, оскільки розгляд справи № 914/6/22 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, додаткове рішення ухвалюється судом у даній справі також без повідомлення (виклику) сторін, з огляду на приписи ч. 3 ст. 244 ГПК України.
За наведених обставин, з огляду на надані представником позивача докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, про необхідність ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за правилами, передбаченими ст. 129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 233, 236-240, 244 ГПК України, суд
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР'ЄР ЕКСПЕРТ» про стягнення судових витрат на правову допомогу від 03.05.2022 №111- задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «АНЕД-УКРАЇНА» (Код 34943263, місцезнаходження: 79038, Львівська обл, м. Львів, вул. Пасічна, буд. 75, кв. 47) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР'ЄР ЕКСПЕРТ» (Код 37952092, місцезнаходження: 76018, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Гаркуші, 10) 8200,00 грн - понесених судових витрат, пов'язаних із отриманням правничої допомоги адвоката.
3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення відповідно до ст. ст. 240-241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Березяк Н.Є.