79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.05.2022 Справа № 914/3793/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко - прикарпаття», м.Івано - Франківськ
до відповідача: Комунального підприємства «Комунальник» Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич
про: стягнення 536 628, 72 грн
Суддя Синчук М.М.
За участю секретаря судового засідання
Кравчук І.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Стасишин Р.М. - представник;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко - прикарпаття» до Комунального підприємства «Комунальник» Дрогобицької міської ради про стягнення 536 628, 72 грн.
Ухвалою суду від 20.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.01.2022.
Канцелярію Господарського суду 23.12.2021 зареєстровано клопотання позивача (Вх. 31083/21) про приєднання до матеріалів справи.
Клопотання долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 17.01.2022 розгляд справи відкладено на 07.02.2022.
На адресу Господарського суду 07.02.2022 надійшов відзив на позовну заяву (Вх. №3056/22).
Відзив долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 07.02.2022 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №914/3793/21 на 30 днів з 19.02.2022 та відклав розгляд справи на 21.02.2022.
На адресу Господарського суду 21.02.2022 надійшло клопотання (Вх. №666/22) позивача про зменшення розміру позовних вимог та відповідь на відзив (Вх. №4681/22).
Клопотання про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.
Відповідь на відзив долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 21.02.2022 оголошено перерву до 21.03.2022.
Ухвалою суду від 21.03.2022 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі №914/3793/21, розгляд справи по суті призначити на 28.04.2022.
Через канцелярію Господарського суду 28.04.2022 представник позивача подав заяву (Вх. 8673/22) про долучення доказів понесених судових витрат.
Заява долучена до матеріалів справи.
У судовому засіданні 28.04.2022 суд відклав розгляд справи по суті на 09.05.2022.
У судове засідання 09.05.2022 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.
У судове засідання 09.05.2022 представник відповідача не з'явився, на електронну адресу Господарського суду Львівської області 06.05.2022 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у з'язку із продовженням Указом Президента України № 259/2022 дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Розглянувши клопотання представника відповідача, суд дійшов висновку про відхилення останнього з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Представник відповідача у своєму клопотанні посилається на Указ Президента України № 259/2022 про продовження дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, однак не зазначає конкретної причини чому позбавлений можливості прибути в судове засідання.
Суд вказує, що відповідач знаходиться територіально близько до Господарського суду Львівської області, та те, що на території Львівської області бойові дії не проходять.
В той же час суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні іншого його представника.
Суд зазначає, що справа розглядається з 20.12.2021 та неодноразово відкладалась для надання сторонам часу скористатись своїми процесуальними правами.
Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 09.05.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів за договором №240920 від 24.09.2020.
Заявлені вимоги до відповідача позивач обґрунтовує тим, що Комунальне підприємство «Комунальник» Дрогобицької міської ради є правонаступником Дочірнього підприємства «Комунальник» Комунального підприємства Комбінат міського господарства на підставі рішень Дрогобицької міської ради № 376 від 27.05.2021 року «Про припинення діяльності Дочірнього підприємства «Комунальник» Комунального підприємства «Комбінат міського господарства» у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення в комунальне підприємство Дрогобицької міської ради» та № 550 від 12.08.2021р. «Про затвердження передавального акту та Статуту комунального підприємства «Комунальник» Дрогобицької міської ради», а відтак, відповідає за зобов'язаннями Дочірнього підприємства «Комунальник» Комунального підприємства Комбінат міського господарства, які виникли до реорганізації.
Правова позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив в задоволені позову відмовити з огляду на наступне.
По - перше, відповідач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО - ПРИКАРПАТТЯ» є комунальним підприємством, а тому виконало у повній мірі свої зобов 'язання перед позивачем у розмірі наявного фінансування на оплату даного виду послуг. За відсутності відповідного фінансування відповідач вправі відстрочити виконання своїх зобов'язань по оплаті згідно пункту 3.3. Договору без застосування до нього обов'язку щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов 'язань.
По - друге, згідно виписки з банківського рахунку позивача за 27.11.2020 року, відповідачем сплачено на користь позивача 20000,00 грн. (платіжне доручення № 309), 55000,00 грн. (платіжне доручення № 304), 75000,00 грн. (платіжне доручення № 303).
Однак відповідно до розрахунків, наведених позивачем, останнім протиправно лише частково зараховані вказані суми оплати у розмірі 75000,00 грн та 29726,00 грн. Позивачем також не долучено до позовної заяви жодних документів на підтвердження існування у відповідача заборгованості згідно інших договорів, які давали б підстави позивачу зараховувати суми таких оплат в інші господарські договори, укладені між сторонами.
Також, відповідач зазначає, що як вбачається з долученого розрахунку інфляційні втрати нараховані позивачем поденно з урахування суми боргу відповідача, яка існувала на відповідний день місяця, за який проводиться нарахування інфляційних втрат, а не на останній день місяця, що передує місяцю, за який проводиться нарахування інфляційних втрат, що не відповідає наведеній у відзиві правовій позиції Верховного Суду.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Двадцять четвертого вересня 2020 року між ТОВ «ЕКО-ПРИКАРПАТТЯ» (Виконавець, Відповідач) та ДП «Комунальник» КП Комбінат міського господарства Дрогобицької міської ради (Замовник, Позивач) було укладено договір про надання послуг № 240920 (надалі - Договір).
У відповідності до умов п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується у 2020 році надати Замовнику послуги, зазначені в п.1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.
Згідно п. 1.2. Договору найменування послуг - «Код національного класифікатора України ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник” - 90510000-5 - Утилізація сміття та поводження зі сміттям (Послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів)» (далі - Послуги), за видами послуг, кількістю та цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1 до договору), а також в терміни, передбачені Угодою.
Згідно п. 3.1 Договору ціна Угоди становить 6 252 000,00 грн. (шість мільйонів двісті п'ятдесят дві тисячі грн. 00 коп.) з ПДВ. Плановий обсяг послуг з вивезення та захоронення твердих побутових відходів за Угодою складає 6000 тон. Вартість послуг становить 1042,00 грн. (одна тисяча сорок дві грн. 00 коп) з ПДВ за 1 (одну) тону.
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що замовник, здійснює оплату за Послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на умовах відстрочки платежу до 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками Замовника і Виконавця актів наданих Послуг.
У п.5.1 договору сторони визначили, що загальний строк надання послуг - до 31 грудня 2020 року. Конкретні обсяги і терміни надання послуг визначаються Замовником, та надаються Виконавцю окремими заявками Замовника. Заявки надаються Виконавцю не менше ніж за 3 години до початку надання Послуг. Замовник власними силами або силами третіх сторін доставляє тверді побутові відходи (ТПВ) до місця надання послуг.
Двадцять четвертого грудня 2020 року сторони додатковою угодою №1 до договору №240920 від 24.06.2020 дійшли згоди продовжити термін виконання Договору до 31 грудня 2021.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 сторони домолись внести зміни у Договір та викласти в новій редакції наступні пункти Договору:
« 5.1.Загальний строк надання Послуг - до 31 грудня 2021 року. Конкретні обсяги і терміни надання послуг визначаються Замовником, та надаються Виконавцю окремими заявками Замовника. Заявки надаються Виконавцю не менше ніж за 3 години до початку надання Послуг. Замовник власними силами або силами третіх сторін доставляє тверді побутові відходи (ТПВ) до місця надання послуг.
Послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів надаються технікою і працівниками Виконавця. Подальша утилізація та знешкодження твердих побутових відходів здійснюється силами Виконавця.»
« 10.1.Угода вважається укладеною і набирає чинності після її підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31 грудня 2020 р.»
На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 5 033 461,48 грн, які прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Однак, відповідач не в повному обсязі виконано зобов'язання по оплаті за надані послуги. Всього відповідачем сплачено за надані по договору послуги 4 533 641,56 грн., що підтверджується банківськими виписками наданими позивачем до позовної заяви.
Позивач згідно з претензією №1121/6 від 18.11.2021 звернувся до відповідача з вимогою сплатити боргу у розмірі 549 999, 92 грн. Також разом з претензією було направлено 2 примірники Акту звірки взаємних розрахунків. Позивач стверджує, що відповіді на претензію відповідач не надав та підписаних актів звірки не повернув.
Після відкриття провадження, позивач надав суду акт звірки взаємних розрахунків від 08.11.2021, підписаний та скріплений печатками сторін.
Відповідно до акту звірки від 08.11.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становить 549 999, 92 грн.
Відповідно до рішень Дрогобицької міської ради № 376 від 27 травня 2021 року «Про припинення діяльності Дочірнього підприємства «Комунальник» Комунального підприємства «Комбінат міського господарства» у зв'язку з реорганізацією шляхом перетворення в комунальне підприємство Дрогобицької міської ради» та № 550 від 12.08.2021р. «Про затвердження передавального акту та Статуту комунального підприємства «Комунальник» Дрогобицької міської ради» Комунальне підприємство «Комунальник» Дрогобицької міської ради є правонаступником Дочірнього підприємства «Комунальник» Комунального підприємства Комбінат міського господарства.
Оцінка суду.
Згідно положень ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, двадцять четвертого вересня 2020 року між ТОВ «ЕКО-ПРИКАРПАТТЯ» (Виконавець, Відповідач) та ДП «Комунальник» КП Комбінат міського господарства Дрогобицької міської ради (Замовник, Позивач) було укладено договір про надання послуг № 240920 (надалі - Договір).
У відповідності до умов п.1.1 1.2. Договору виконавець зобов'язується у 2020 році надавати послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів, а замовник прийняти та оплатити такі послуги.
У п.5.1 договору сторони визначили, що загальний строк надання послуг - до 31.12.2020 року.
Додатковою угодою №1 від 24.01.2020 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2021.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як визначено в частині першій статті 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
На виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 5 033 461,48 грн, які прийняті відповідачем без зауважень, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).
В силу положень частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 4.2 Договору встановлено, що замовник, здійснює оплату за Послуги шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця на умовах відстрочки платежу до 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками Замовника і Виконавця актів наданих Послуг.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами господарської справи підтверджено, що відповідачем було частково здійснено оплати на рахунок позивача згідно платіжних доручень наявних в матеріалах справи, на загальну суму 4 533 641, 56 грн.
Крім того, як встановлено судом, сторонами складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків по Договору № 240920 від 24.09.2020, зі змісту якого вбачається, що станом на 07.12.2021 заборгованість на користь позивача становить 499 999, 92 грн.
Надаючи правову оцінку вказаному акту судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному.
Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Судом встановлено, що надані позивачем акт звірки взаємних розрахунків є підписаним без заперечень та скріплений печатками обох сторін, а відомості, що у ньому відображені підтверджуються первинними документами.
Враховуючи вищенаведене, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що згідно виписки з банківського рахунку позивача за 27.11.2020 року, відповідачем сплачено на користь позивача 20000,00 грн. (платіжне доручення № 309), 55000,00 грн. (платіжне доручення № 304), 75000,00 грн. (платіжне доручення № 303), однак позивач, лише частково зарахував вказані суми оплати у розмірі 75000,00 грн та 29726,00 грн, оскільки відповідач підписав та погодив такі зарахування у договір №240920 у акті звірки взаємних розрахунків.
Отже, як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем кореспондуючий обов'язок з оплати вартості поставленого Товару згідно Договору виконано частково.
Під час розгляду справи, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій надав докази сплати відповідачем частини заборгованості, а саме 80 000, 00 грн.
Відтак, згідно наданих банківських виписок заборгованість відповідача перед позивачем становить 419 999, 92 грн.
Згідно із частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, беручи до уваги те, що Комунальне підприємство «Комунальник» Дрогобицької міської ради є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Дочірнього підприємства «Комунальник» Комунального підприємства Комбінат міського господарства, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором № 240920 від 24.09.2020 з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог підлягає до задоволення.
Щодо твердження відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО - ПРИКАРПАТТЯ» є комунальним підприємством, а тому виконало у повній мірі свої зобов'язання перед позивачем у розмірі наявного фінансування на оплату даного виду послуг. За відсутності відповідного фінансування відповідач вправі відстрочити виконання своїх зобов'язань по оплаті згідно пункту 3.3. Договору без застосування до нього обов'язку щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, відповідач не надав суду жодних доказів того, що ним вчинялись дії щодо відтермінування оплати коштів, а за таких обставин суд вважає таке твердження відповідача безпідставним.
Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.
Згідно зі ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо доводів відповідача про неправильне нарахування інфляційних втрат, суд погоджується з доводами позивача про те, що враховуючи судову практику і правову позицію Верховного суду України, щодо нараховування інфляційних втрат, зокрема викладену у постанові від 13.01.2022р. № 921/27/21 «У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 викладений правовий висновок про те, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи вищенаведене, суд, розглянувши вимоги позивача про стягнення 8 538,62 грн трьох відсотків річних, 28 090, 18 грн інфляційних втрат, перевіривши наданий розрахунок, зазначає, що такий здійснено правильно, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин справи, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, зменшені позовні вимоги підлягають до задоволення.
Судові витрати.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір за подання позовної заяви підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Комунальник» Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Пилипа Орлика, 15; ідентифікаційний код 32300117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко - прикарпаття» (76018, Івано-Франківська обл., м. Івано - Франківськ, вул. Тичини, буд. 1, ідентифікаційний код 40112783) 419 999, 92 грн. суми основної заборгованості, 28 090, 18 грн. інфляційних втрат, 3 % річних в сумі 8 538, 62 та 6 849,43 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 18.05.2022.
Суддя Синчук М.М.