79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.05.2022 Справа № 914/215/22
За позовом: Фізичної особи-підприємця Левицької Марії Зеновіївни, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика», м. Київ,
про: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Суддя Синчук М.М.
За участю секретаря судового засідання Кравчук І.В.
Представники учасників справи:
від позивача: Левицька М.З. - представник;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Фізичної особи-підприємця Левицької Марії Зеновіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою від 27.01.2022 суд задовільнив заяву Фізичної особи-підприємця Левицької Марії Зеновіївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про забезпечення позову у справі №914/215/22.
Ухвалою суду від 14.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; проведення судового засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.03.2022.
Ухвалою суду від 14.03.2022 суд постановив перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №914/215/22 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання у справі призначив на 11.04.2022.
Ухвалою суду від 11.04.2022 суд постановив закрити підготовче провадження у справі №914/215/22, розгляд справи №914/215/22 по суті призначити на 09.05.2022.
У судове засідання 09.05.2022 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.
У судове засідання 09.05.2022 представник відповідача не з'явився.
Водночас, станом на 09.05.2022 від відповідача не надходило відзиву на позов та інших заяв і клопотань. Крім того, судом встановлено, що судову кореспонденцію з ухвалами суду відповідач отримує, про що свідчить інформація відстеження поштових відправлень за трек-номерами - 7905800129727 (позовна заява, яка надсилалась позивачем на адресу відповідача, отримана 25.01.2022); 7901414417046 (ухвала про відкриття провадження від 14.02.2022, вручено за довіреністю 18.02.2022).
Розгляд справи неодноразово відкладався, кореспонденція направлялась на адресу відповідача згідно виписки ЄДРПОУ.
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Також суд зазначає, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасників справи.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні 09.05.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Правова позиція позивача.
Фізична особа-підприємць Левицька Марія Зеновіївна звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати виконавчий напис №14350 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем, таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений з порушенням положень ст. ст. 34, 87-91 ЗУ «Про нотаріат», а саме без додержання вимог щодо безспірності сум заборгованості, вказаних у Виконавчому написі. Позивач вказує, шо період, за який проводиться стягнення заборгованості та сума заборгованості - не є безспірними.
Правова позиція відповідача.
Відповідач, не скористався процесуальним правом, встановленим Господарським процесуальним кодексом України, відзиву на позовну заяву не подав.
Відтак, суд вирішує справу за наявними у матеріалах справи доказами.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Між Фізичною особою-підприємцем Левицькою Марією Зеновіївною (далі-позивач, позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (далі - відповідач, кредитодавець) 14.08.2020 укладено кредитний договір №127506-ЛВ1-001 (далі - договір), відповідно до Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень) на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підриємцям.
У пункті 1.1 договору визначено: тип договору: кредит; Строк кредиту: 16 тижнів; Процентна ставка в день: 1,24977500, фіксована; загальний розмір наданого кредиту: 20 00С ,00 грн; термін дії Договору до 04.12.2020; графік погашень наведений в Договорі.
Відповідно до п. 2 Договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Згідно графіку платежів у п. 3 Договору позивач, в період з 28.08.2020 по 04.12.2020 повинен здійснити вісім платежів в розмірі 4 880,00 грн. на загальну суму 39 040,00 грн.
На підставі вищевикладеного 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 14350, про стягнення з позивача на користь відповідача 48 895, 48 грн. на підставі кредитного договору.
Відповідно до виконавчого напису сума заборгованості становить 48 245, 48, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 20 000, 00 грн. та простроченої заборгованості по несплаті відсотків за користування кредитом в сумі 28 242, 48.
Четвертого серпня 2021 товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулось з заявою (Вих. №205095/2021) про примусове виконання рішення до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінської Юлії Андріївни, в якому просили розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, а саме виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за №14895, 48 грн від 22.06.2021.
Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Юлією Андріївною 04.02.2021 відкрито виконавче провадження №66393750 по стягнення за виконавчим написом №14350 від 22.06.2021 про стягнення з позивача 48 895, 48 грн.
Водночас, суд зауважує, що позивач вважає оскаржуваний виконавчий напис вчинений з порушенням норм матеріального права, а саме без додержання вимог щодо безспірності сум заборгованості, вказаних у Виконавчому написі.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Відповідач щодо заявлених вимог не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №308/11193/16-ц.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.
Крім цього, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (надалі також - Перелік, Постанова КМУ №1172). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Згідно п. 1 Постанови КМУ №1172 вказано процедуру стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
Для одержання виконавчого напису подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Підставою вчинення виконавчого напису, з у рахуванням судових рішень про скасування постанови КМУ №662, міг бути лише оригінал нотаріально посвідченого договору.
Як вбачається з копії договору позики, який став підставою для вчинення оспорюваного виконавчого напису, такий договір було укладено між «Фінансовою компанією «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Фізичною особою- підприємцем Левицькою Марією Зеновіївною року в електронній формі, і такий договір не посвідчений нотаріально.
Відповідачем не надано нотаріально посвідчений Кредитний договір №127506-ЛВ1-001 від 14.08.2020.
Для правильного застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Вищевикладене свідчить про те, що включена до виконавчого напису нотаріуса заборгованість не була безспірною.
Щодо доводів позивача про те, що період та розмір заборгованості є іншими, ніж ті, що зазначені у виконавчому написі, суд зазначає наступне.
Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов'язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.
З наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису позивачка мала безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що не встановлено судом факт отримання позивачкою повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, та чи була вона надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
В свою чергу, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус зобов'язаний запитувати пояснення боржника щодо безспірності заборгованості.
Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року по справі №758/14854/20, яка підлягає застосуванню по даній справі
Таким чином вбачається, що нотаріусом не встановлено період заборгованості, та строку дії договору. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.
Доводи позивача щодо не надання нотаріусу жодних первинних документів, які б свідчили про розмір та безспірність заборгованості - не спростовані, копії відповідних документів суду не надані, клопотань про їх витребування з боку відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О. при вчиненні виконавчого напису не пересвідчилася у безспірності вимог ТзОВ «Бізнес Позика» до Фізичної особи-підприємця Левицької Марії Зеновіївни та вчинив виконавчий напис в порушення вимог ч. 1ст. 88 Закону України «Про нотаріат», що є підставою для визнання виконавчого напису, вчиненого 22.06.2021 за № 14350, таким, що не підлягає виконанню, а тому вимоги позивачки є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичом, що зареєстрований в реєстрі за номером №14350 від 22.06.2021.
3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 524; ЄДРПОУ 41084239) на користь Фізичної особи-підприємця Левицької Марії Зеновіївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 2 481, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 524; ЄДРПОУ 41084239) на користь Фізичної особи-підприємця Левицької Марії Зеновіївни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 1240,50 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
5.Накази видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення виготовлено 17.05.2022.
Суддя Синчук М.М.