вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"19" травня 2022 р. м. Київ Справа № 911/108/22
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс", за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 74595,05 грн
без виклику учасників процессу
Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-страхування" (далі - позивач) подала до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" (далі - відповідач) про стягнення 74595,05 грн збитків в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 013334 від 12.10.2019 (повне каско), внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки “Lexus RX 300”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому, відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Оскільки у скоєнні ДТП визнано винним водія автомобіля “Zaz I-Van”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ТОВ "Автосервіс", позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування.
Ухвалою від 12.01.2022 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву ТОВ "Страхова компанія "Віді-страхування" без руху, у зв'язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог ст. 164, 174 України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.
04.02.2022 на адресу Господарського суду Київської області від ТОВ "Страхова компанія "Віді-страхування" надійшла заява від 31.01.2022 № 15/04/8/2/0258-22 про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ). Зобов'язано позивача не пізніше двох днів з дня вручення копї ухвали про відкриття провадження у справі направити копію позовної заяви з додатками третій особі, про що надати докази. Витребувано у відповідача докази перебування водія ОСОБА_1 у трудових відносинах та виконання ним трудових обов'язків під час скоєння ДТП 17.01.2020. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 09.03.2022 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 18.03.2022 (включно). Встановлено строк для подання третій особі - письмових пояснень щодо позову або відзиву на позов (за його наявності) з доказами в обґрунтування доводів та доказів направлення його копії з додатками іншим учасникам процесу в строк до 09.03.2022.
Копія відповідної ухвали суду отримана сторонами, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0103281540835, 0103281541025, 0103281541033.
18.02.2022 на виконання вимог ухвали суду від 07.02.2022 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення позовної заяви з додатками третій особі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, а також до прийняття рішення у справі не надав; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.
Крім того, третя особа правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористалась.
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
З огляду на зазначене, у відповідності з приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.
У строк, встановлений ч. 7 ст. 252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
12.10.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія "Віді-страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту АС № 013334 (далі - договір), відповідно до п. 1.3. якого страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, визначених цим договором, Правилами страхування та чинним законодавством України, а страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж у визначений цим договором строк та виконувати інші умови договору.
Відповідно до розділу 2 та п. 3.1. договору страхування предметом цього договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням ТЗ (ДО), зазначеним в спеціальній частині цього договору. За цим договором страховими випадками є події, передбачені в спеціальній частині цього договору, що відбулись протягом строку дії цього договору, на території дії цього договору, підтверджені документально, з настанням чого виникає обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування згідно з умовами цього договору.
Відповідно до спеціальної частини договору страхування сторони погодили, що:
- застрахований транспортний засіб «Lexus RX 300», д/н НОМЕР_4 , 2019 року випуску;
- страхові ризики - повне КАСКО (ДТП, ПДТО, пожежа, стихійні лиха, ВП та викрадення);
- франшиза, у разі пошкодження за ризиками ДТП, ПДТО, пожежа, стихійні лиха, ВП - 0,5 % від страхової суми;
- договір припиняє діяти та втрачає чинність з 24 год. 00 хв. 14.10.2020.
Згідно з ч. 1 ст.16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
У відповідності до ст. 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України “Про страхування” визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Як передбачено ст. 25 Закону України “Про страхування”, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
17.01.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Lexus RX 300», д/н НОМЕР_4 , яким керувала ОСОБА_2 та транспортного засобу «ZAZ I-VAN» д/н НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_1 .
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 січня 2020 року №359/781/20 ОСОБА_1 було визнано винним у спричиненні ДТП, вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил дорожнього руху, що призвело до пошкодження транспортних засобів) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Таким чином, ОСОБА_1 є винним у спричиненні пошкоджень автомобілю «Lexus RX 300», д/н НОМЕР_4 .
У відповідності до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В силу ч. 6 ст.75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 (страхувальник) звернулась до ТДВ «Страхова компанія "Віді-страхування" (страховик) з заявою про настання страхового випадку №СТ-009867/02/01 від 20.01.2020 та заявою про виплату страхового відшкодування №15/04/9.01/0331-20 від 06.02.2020 за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про оцінку КТЗ №01-01/02 від 03.02.2020, вартість завданих збитків внаслідок пошкодження транспортного засобу становить 411451,63 грн.
На виконання умов договору, відповідно до страхового акта № 5441 від 07.02.2020 позивачем як страховиком виплачено 403645,05 грн страхового відшкодування.
Обставини здійснення позивачем виплати страхового відшкодування підтверджуються наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 785 від 12.02.2020.
У відповідності зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦКУ до страховика (ТДВ «СК «Віді-страхування»), який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» за полісом обов'язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/6950795, яким встановлений ліміт відповідальності за шкоду майну в розмірі 100 000,00 грн., франшиза - 950,00 грн.
11.03.2020 ТДВ «СК «Віді-страхування») звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із Заявою про страхове відшкодування №15/04/8.04/080-20, відповідно до якої просило здійснити виплату страхового відшкодування в порядку суброгації, а також повідомити, про наявність дійсного на момент ДТП договору добровільного страхування цивільної відповідальності (якщо такий укладався) стосовно транспортного засобу «ЗАЗ I-VAN», реєстраційний номер НОМЕР_5 чи ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньотранспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2020 ПАТ «НАСК «Оранта» було здійснено виплату страхового відшкодування, відповідно до 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на користь ТДВ «СК «Віді-страхування» у розмірі 129 050,00 грн.
14.07.2020 ТДВ «СК «Віді-страхування» звернулось до ТОВ «Автосервіс» із Вимогою щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП № 15/04/8.05/144-20 відповідно до якої просило сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою здійсненою страховиком ТОВ «Автосервіс» у розмірі 274 595,05 грн.
У відповідь на вищезазначену вимогу, відповідач листом № 256 від 31.07.2020 повідомив позивача про наступне: 31.01.2020 постанового Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , який працює водієм в ТОВ «Автосервіс», було визнано винним у спричиненні ДТП.
Цивільно-правова відповідальність ТОВ «Автосервіс», як власника транспортного засобу «ZAZ 1-VAN», д.н.з. НОМЕР_6 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» окрім полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/6950795 від 24.12.2019 - Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів УБ 1415330 від 24.12.2019 року, страхова сума відповідно до якого складає 200 000,00 грн. франшиза - 0,00 грн.
Враховуючи, що ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було здійснено виплату страхового відшкодування лише за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АО/6950795 від 24, 12. 2019, ТОВ «Автосервіс» звернеться до даної страхової компанії із заявою щодо виконання взятих на себе зобов'язань по договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо здійснення виплати страхового відшкодування.
04.08.2020 ПАТ «НАСК «Оранта» здійснено доплату страхового відшкодування на користь ТДВ «СК «Віді-страхування» у розмірі 200 000,00 грн відповідно до Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 1415330 від 24.12.2019.
05 серпня 2020 року позивач звернувся до відповідача із вимогою щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП № 15/04/8.05/154-20 від 05.08.2020, відповідно до якої просив сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою здійсненою страховиком відповідача, у розмірі 74 595,05 грн.
20.08.2020 , у відповідь на вищезазначену вимогу відповідач листом № 288 від 20.08.2020 просив позивача надати копії документів для повного і всебічного розгляду вищевказаної Вимоги.
Як зазначає позивач, 08.09.2020 ТДВ «CK«ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» надало ТОВ «АВТОСЕРВІС» запитувані документи, що підтверджується листом № 15/04/8.05/160-20 від 08.09.2020.
19.03.2021 позивач повторно звернувся до відповідача із вимогою щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП № 15/04/8/5/0617-21 від 19.03.2021, якою просив сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою здйсненою страховиком відповідача у розмірі 74595,05 грн.
Відповідно до Схеми місця ДТП від 17.01.2020, складеної інспектором взводу № 1 роти № 4 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області лейтенантом поліції О. Загородньою та Довідки № 3020020385990414 про ДТП, транспортний засіб (автобус) «ZAZ I-VAN» д/н НОМЕР_5 , яким керував ОСОБА_1 , належить відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «АВТОСЕРВІС», у звязку з чим, позивач стверджує, що саме відповідач повинен сплатити сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Так, відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до п. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до статті 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Поряд з тим, приписами статей 1187, 1172 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Згідно п.п. «в» п.38. 1 ст. 38 вказаного Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Тлумачення ч. 1 ст. 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 905/1391/19.
Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В силу с. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи, що ОСОБА_1 на час ДТП був працівником відповідача, а також те, що транспортний засіб належить відповідачу, то в силу приписів ст. 1172 ЦК України відповідач повинен відшкодувати шкоду завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Таким чином, відповідач повинен відшкодувати позивачу решту суми невідшкодованих фактичних витрат з виплати страхового відшкодування в розмірі 74595,05 грн.
Судом враховано, що відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості та/або інших доказів на спростування позовних вимог суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Пунктами 1 та 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок відповідача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-страхування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс", за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про стягнення 74595,05 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс"(08363, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Сошників, вул. Іванова, 3; код ЄДРПОУ 30497614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-страхування" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 56, код ЄДРПОУ 35429675) 74595,05 грн (сімдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять гривень п'ять коп) заборгованості та 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: (http://court.gov.ua/fair/).
Суддя В.М. Антонова