ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2022Справа № 910/1846/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування 16 258,47 грн., без виклику представників сторін
У лютому 2022 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування 16 258,47 грн. шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на підставі ст. ст. 993, 1187, 1194 ЦК України та ст. 27 ЗУ "Про страхування".
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.05.2019 року в м. Києві, по вул. Світла 1-А, сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 (застрахований позивачем транспортний засіб) під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Богдан д.н.з. НОМЕР_2 (який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто"), під керуванням водія ОСОБА_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 59 727,90 грн.
Винною у ДТП особою є гр. ОСОБА_2 водій автомобіля Богдан д.н.з. НОМЕР_2 .
Цивільну відповідальність власника транспортного засобу Богдан д.н.з. НОМЕР_2 було застраховано в Публічному акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від сторін у встановлений законом строк не надано.
Відповідач відзив на позов не подав, про розгляд справи судом повідомлений належним чином.
Разом із позовом позивач подав до суду клопотання про витребування доказів від 02.02.2022 року.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Проте, позивачем всупереч вимогам п. 4 ч. 2 ст. 81 ГПК України не зазначено жодних заходів, яких він вжив для отримання цих доказів самостійно та не надано суду доказів вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів, а тому в задоволенні вказаного клопотання позивача про витребування доказів судом відмовлено.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.05.2019 року на вул. Світла, 1-А у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем автомобіля "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 та автомобіля Богдан д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 , якого було визнано винним у ДТП.
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 06.06.2019 року у справі № 753/11257/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 .
Пошкоджений автомобіль був застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО Класична" № 711006-2111-1000025 від 03.05.2019 року.
Згідно з ремонтною калькуляцією № 2057904 від 03.06.2019 року та рахунком на технічне обслуговування № 123039857 від 03.06.2019 року ФОП Кузовик С.В. вартість відновлювального ремонту автомобіля "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 склала 61 977,90 грн.
Як вбачається зі страхового акту № 24180/19 від 18.07.2019 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування на загальну суму 59 727,90 грн.
Зазначені кошти в сумі 59 727,90 грн. позивачем були виплачені, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4355 від 18.07.2019 року.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України"Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
03.12.2019 року позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" із заявою № 845-ЮР про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 59 727,90 грн.
Вказана заява про виплату страхового відшкодування була задоволена частково на суму 43 469,43 грн. з урахуванням коефіцієнту зносу замінених складових.
13.07.2020 року позивач направив на адресу відповідача претензією № 359 про відшкодування шкоди в сумі 16 258,47 грн., підтвердження направлення якої міститься в матеріалах справи.
Доказів оплати вказаної суми страхового відшкодування відповідачем суду не надано.
Як вбачається з довідки НПУ, транспортний засіб - автомобіль Богдан д.н.з. НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" та знаходився під керуванням водія ОСОБА_2 (водій юридичної особи, який має право керувати транспортним засобом), який станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем у справі. Вказаний факт не заперечувався та не спростовується відповідачем.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Тому, ОСОБА_2 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 , у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 має нести відповідач як юридична особа, з вини неправомірних дій водія (працівника) якого сталася ДТП, внаслідок якої вказаний автомобіль зазнав технічних ушкоджень.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
З огляду на зазначене, якщо розмір завданої шкоди перевищує належним чином визначену страхову суму (регламентну виплату), відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов'язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні ДТП) та потерпілого.
Тобто, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року у справі №753/4696/16-ц.
Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю "Volkswagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди в повному розмірі на користь власника зазначеного автомобіля, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 16 258,47 грн. (59 727,90 грн. - 43 469,43 грн.), яка не відшкодовується страховою компанією, підлягає задоволенню.
Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Авто" (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, 10-А, корпус 2, кв. 35; код 30729545) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, м. Київ, Велика Васильківська, буд. 102; код 22868348) 16 258 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 47 коп. страхового відшкодування та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. судового збору.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна