номер провадження справи 4/42/22
19.05.2022 Справа № 908/296/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Зінченко Наталі Григорівни, розглянувши матеріали справи № 908/296/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) представників учасників справи
за позовом Приватного підприємства “Святогора” (79066 м.Львів вул.Вулецька буд.11-Б )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» (70002, Запорізька область, м.Вільнянськ вул.Запорізька буд.65)
про стягнення 438090,58 грн.
Заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» 438090,58 грн. заборгованості, які складаються з 399701,45 грн. основного боргу за договором поставки товару б/н від 27.11.2020, 24 656,64грн.пені, 4 343,60грн. 3% річних та 9388,86грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару б/н від 27.11.2020 в частині розрахунку за отриманий товар, що є підставою для стягнення заборгованості та нарахованих за порушення зобов'язання пені, 3% річних та інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи ст.ст. 20, 173, 174,175 ГК України, ст.11,202,509,625,692,712 Цивільного кодексу України.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2022 справу № 908/296/22 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.03.2022, після усунення недоліків позовної заяви, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/296/22; присвоєно справі номер провадження 4/42/22; справу визнано малозначною, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - не пізніше 05.04.2022, проте не пізніше 15 днів з дня отримання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - до 21.04.2022, у строк до 03.05.2022 відповідачу запропоновано подати заперечення на відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштової кореспонденції повноважним представникам позивача від 04.04.2022 і відповідача 07.04.2022 (містяться в матеріалах справи).
28.04.2022 через канцелярію суду відповідачем (зданий на поштове відділення 24.04.2022) надано відповідний відзив з додатками, в якому останній зазначив, що погасив суму основного боргу в повному обсязі впродовж 07.03.2022-04.04.2022. Проти стягнення штрафних санкцій заперечив. Зазначив, що відповідач належить до об'єктів критичної інфраструктури й виробляє продукцію першої необхідності. В період воєнних дій , підприємство відповідача здійснює свою діяльність у вкрай важких умовах, а тому заборгованість яка виникає у розрахунках з контрагентами має об'єктивні причини. Просить врахувати наведені обставини та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою господарського суду від 17.05.2022 судом продовжено строк на подання відзиву, він прийнятий до матеріалів справи, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
10.05.2022 на електронну адресу суду від представника позивача у справі надійшли заперечення на відзив, не скріплені електронним цифровим підписом. Станом на час прийняття рішення у цій справі вказаний документ на адресу суду по пошті не надходив.
Згідно ч. 8 ст. 42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представником).
Отже, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.
Враховуючи надходження до суду заперечень на відзив позивача засобами електронного зв'язку без електронного цифрового підпису та відсутність в матеріалах справи, станом на час винесення рішення, відповідного заперечення в оригіналі, судом не прийнято даний документ до розгляду, оскільки він оформлений з порушенням Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг", а саме, заперечення не скріплено електронним цифровим підписом.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/296/22 дозволяють здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 19.05.2022.
Розглянувши матеріали справи, суд
27.11.2020 Приватним підприємством “Святогора” (Продавцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» (Покупцем, відповідачем у справі) укладений договір поставки товару без номеру (далі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах договору.
Згідно з п.2.2 договору найменування, асортимент, ціна та кількість товару, що постачаються , вказуються у супроводжувальних документах на Товар на кожну партію, а саме: рахунках-фактурах та/або товарних накладних, які є невід'ємною частиною договору . Якщо дата підписання цих супроводжувальних документів співпадає з часом дії цього Договору та /або у них є пряме посилання на Договір, всі ці супроводжувальні документи Сторони розглядають як його невід'ємну частину. Підписання представником Покупця товарної накладної або в разі попередньої оплати -оплата грошових коштів Продавцю є одночасним і беззаперечним свідченням про згоду щодо ціни, кількості, асортименту та загальної вартості Товару.
За визначенням пункту 6.1.1 Договору оплата за товар Покупцем здійснюється з відтермінуванням платежу протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.
Відповідно до п.9.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020року, але в будь якому випадку до остаточного виконання сторонами зобов'язань за договором. П.9.2 договору визначено, що у випадку коли жодна із сторін за один місяць до закінчення терміну дії даного договору не виявить бажання його розірвати, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік і на тих же умовах.
Доказів розірвання або припинення вказаного договору матеріали справи не містять.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачений договором товар на загальну суму 399 701,45грн. згідно наступних видаткових накладних:
ВН № РН_0000358 від 10.06.2021 на суму 41625,00грн.;
ВН № РН_0000359 від 10.06.2021 на суму 11565грн.;
ВН № РН_0000393 від 24.06.2021 на суму 9801,20грн.;
ВН № РН_0000400 від 29.06.2021 на суму 25195,97грн.;
ВН № РН_0000452від 12.07.2021 на суму 38250,00грн.;
ВН № РН_0000455від 15.07.2021 на суму 52392,00грн.;
ВН № РН_0000495від 27.07.2021 на суму 5871,00грн.;
ВН № РН_0000547від 16.082021 на суму 7875,00грн.;
ВН № РН_0000580від 30.08.2021 на суму 10000,00грн.;
ВН № РН_000603 від 06.09.2021 на суму 52392,00грн.;
ВН № РН_0000622 від 20.09.2021 на суму 11565,00грн.;
ВН № РН_0000630 від 21.09.2021 на суму 10000,00грн.;
ВН № РН_0000631 від 21.09.2021 на суму 70723,20грн.;
ВН № РН_0000801 від 22.11.2021 на суму 58008,00грн.;
Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень.
Зобов'язання з оплати отриманого товару відповідачем у строки передбачені умовами договору в повному обсязі не виконано.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Долучені до матеріалів справи видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписані з боку Покупця без зауважень.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Виходячи з умов п. 6.1.1 Договору оплата за поставлену за продукцію - 30 календарних днів з дня поставки товару. Поставка товару здійснена з червня по листопад 2021, отже останній день виконання зобов'язання по оплаті згідно останньої накладної -24.12.2021.
Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив. Факт отримання від позивача товару на суму 399 701,45грн. та не сплата його вартості відповідачем не заперечується.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманої продукції у визначений Договором строк є доведеним.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, в ході судового розгляду цієї справи відповідачем сплачено суму боргу за поставлений за спірним договором поставки товар в загальній сумі 399701,45 грн. , а саме 07.03.2022 в сумі 100 000, 00грн, 15.03.2022 в сумі 100 000,00грн, 17.03.2022 в сумі 100000,00грн., 04.04.2022 в сумі 99 701,45грн, про що останній надав картку з рахунку відповідача за вказаний період.
За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленої продукції у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем за отриманий товар в сумі 399 701,45грн грн., проте з урахуванням оплати основної суми заборгованості протягом судового розгляду справи провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 399701,45 грн. підлягає закриттю на підставі ч.1 п.2 ст.231 ГПКУ у зв'язку з відсутністю предмета позову в цій частині позовних вимог.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором про поставку товару б/н від 27.11.2020 підтверджено матеріалами справи.
Позивачем нарахована пеня в сумі 24656, 67грн. за загальний період з 12.07.2021 по 28.01.2022.
Пунктом 10.4 Договору встановлено, що у разі порушення термінів розрахунків , передбачених договором , Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати за кожен день прострочення.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов до висновку, що даний розрахунок виконаний неправильно. містить арифметичні помилки у визначенні періодів нарахування (невраховано що дата настання зобов'язання припадає на вихідні дні, а за накладною РН-0000580 взагалі невраховано відстрочку на 30 календарних днів). За перерахунком суду розмір пені становить 24897,96грн. Проте, з урахуванням ст.14 ГПК України, оскільки суд розглядає справи лише за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог, до стягнення підлягає сума 24 656,67 грн. пені.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 4 343,60грн. 3% річних та 9388,86грн. інфляційних втрат .
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, вказаний розмір відсотків не слід плутати з неустойкою: вони не є мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами, а тому стягуються в незалежності від вини боржника.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 12.07.2021 по 28.01.2022 в частині простроченої заборгованості в загальній сумі 399701,45грн. за допомогою калькулятора розрахунку штрафних санкцій “Законодавство. Ліга ”, суд встановив, що розрахунок позивача виконаний неправильно, містить арифметичні помилки у визначенні періодів нарахування (невраховано що дата настання зобов'язання припадає на вихідні дні, а за накладною РН-0000580 взагалі невраховано відстрочку на 30 календарних днів). За перерахунком суду розмір 3% річних становить 4305,67грн. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом частково в сумі 4305,67грн.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Перевіривши наведені позивачем розрахунки інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період: липень -грудень 2021 на загальну суму заборгованості 399701,45грн. за допомогою калькулятора розрахунку штрафних санкцій “Законодавство.Ліга ”, суд визнав його неправильним. Проте, за перерахунком суду, сума належна до стягнення є більшою ніж заявлено позивачем, а саме 14 654,96грн. Отже, з урахуванням ст.14 ГПК України, оскільки суд розглядає справи лише за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог, до стягнення підлягає сума 9388,86грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Заперечуючи проти стягнення нарахованих штрафних санкцій відповідач жодним належним та допустимим доказом не довів відсутності своєї вини у невиконані зобов'язання щодо оплати у строк встановлений договором. Суд враховує, що строк виконання зобов'язання щодо оплати товару, та період нарахування штрафних санкцій, спливали ще до введення воєнного стану у країні, а тому посилання відповідача на вказану обставину не можуть бути враховані судом як підстава для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог .
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми сплаченого судового збору в частині закриття провадження у справі за відповідним клопотанням позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі, крім випадків відмови позивача від позову.
Отже, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України сума сплаченого судового збору в розмірі 5995,52грн., за наявності відповідної заяви позивача.
Керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, ч.1 п.2 ст.231, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Вільнянський молокозавод» (70002, Запорізька область, м.Вільнянськ вул.Запорізька буд.65 код ЄДРПОУ43581147) на користь Приватного підприємства “Святогора” (79066 м.Львів вул.Вулецька буд.11-Б код ЄДРПОУ 38037550) 24 656,67 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят шість грн. 67коп.) пені, 9388,86грн. (дев'ять тисяч триста вісімдесят вісім грн. 86коп.) інфляційних втрат, 4305,67грн. (чотири тисячі триста п'ять грн. 67 коп.) 3% річних та 575,27грн. (п'ятсот сімдесят п'ять грн. 27коп.) судового збору. Видати наказ.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 399 701,45грн. основного боргу за відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Повернути позивачу судовий збір в сумі 5995,52 грн. за його письмовим клопотанням за відповідною ухвалою суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 19.05.2022.
Суддя Н.Г.Зінченко