ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2022Справа № 910/1784/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Самойлова Олексія Анатолійовича
до Міністерства оборони України
про стягнення 631200,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Самойлов Олексій Анатолійович звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення заборгованості у сумі 631200,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання за договором про поставку для державних потреб матеріально- технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/20/219 від 02 жовтня 2020 року в частині оплати за поставлений товар.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.02.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1784/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
23.02.2022 через відділ діловодства суд від відповідача надійшов відзив на позов.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
02.10.2020 між Фізичною особою-підприємцем Самойловим Олексієм Анатолійовичем (надалі - постачальник) та Міністерством оборони України (надалі - замовник) укладений договір №286/3/20/219 про поставку для державних потреб матеріально- технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), надалі - договір.
Відповідно до п.1.1. договору предметом договору є інвентар для спортивних ігор на відкритому повітрі (37410000-5) (Килим спальний польовий ізоляційний, тип 1, вид 2).
Згідно із п.1.2. договору, постачальник зобов'язується у 2020 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості та у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник - забезпечити приймання та оплату товару.
За умовами п.1.3 договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно з якими виготовляється товар, терміни виконання договору визначаються специфікацією, викладеною в цьому пункті, а саме: інвентар для спортивних ігор на відкритому повітрі (37410000-5) (Килим спальний польовий ізоляційний, тип 1, вид 2) у кількості 20000 шт.; строк поставки - до 30.11.2020 включно; загальна вартість - 3156000,00 грн.
Додатковою угодою №2 від 22.03.2021 сторони дійшли згоди доповнити пункт 1.3. розділу І. "Загальні умови" договору Специфікацією на 2021 рік, згідно із якою визначено поставку товару: Інвентар для спортивних ігор на відкритому повітрі (37410000-5) (Килим спальний польовий ізоляційний, типі, вид 2) у кількості 4000 шт., строк поставки - до 31.03.2021 включно; загальна вартість - 631200,00 грн.
Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною цього договору (п.1.5. договору).
Згідно з п.3.1 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 22.03.2021) ціна договору становить 3878200,00 грн, у тому числі ПДВ - 631200,00 грн: у 2020 році за Специфікацією становить 3156000,00 грн, у тому числі ПДВ 526000,00 грн (за загальним фондом); у 2021 за Специфікацією становить 631200,00 грн, у тому числі ПДВ 105200,00 грн (за загальним фондом).
Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунки за фактично поставлений товар здійснюються протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого комплекту документів на відвантажений товар, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року. До належним чином оформленого комплекту документів, що вказаний у даному пункті договору входить:
рахунок-фактуру на відвантажену продукцію, яка підписана керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі);
видаткова накладна постачальника, яка містить обов'язкові реквізити та підписана Сторонами із зазначенням одержувача товару, дати здійснення господарської операції;
акт приймального контролю (якості) товару, що підтверджує одержання товару відповідної якості, що відповідає вимогам договору та який оформлений та підписаний відповідно до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що затверджений наказом Міністерстві оборони України від 19.07.2017 №375;
відповідно до Додаток 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), що затверджений наказом Міністерстві оборони України від 19.07.2017 №375 оформлені та підписані: оголошення, повідомлення та посвідчення, що підписані одержувачем товару та вказану фактичну кількість товару, що прийнятий на облік одержувачем товару;
повідомлення-підтвердження, яке оформлюється одержувачем товару відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міноборони України від 31.12.2016 № 757;
Відповідно до статей 48, 51, 112 Бюджетного кодексу України та зважаючи на п.2.4. Порядку обліку зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309, постачальник зобов'язаний надавати документи, який являється підставою для оплати товару протягом трьох робочих днів з дати прийняття одержувачем товару у місцях поставки товару.
Без документів зазначених в даному пункті або відсутності в них обов'язкових реквізитів, оплата відвантаженого товару не проводиться та такі документи повертаються постачальнику на усунення недоліків.
У випадку, якщо документи передбачені п.4.1. договору постачальником надано з порушенням встановлених термінів, то такі документи замовником не приймаються, оплата за такими документами не здійснюється та комплект документів повертається постачальнику без реалізації. (п. 4.2. договору).
За змістом пункту 5.1 договору товар постачається на об'єднані центри забезпечення замовника власними силами постачальника та за рахунок постачальника згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами. Термін поставки товару визначений в специфікації договору.
Відповідно до п.5.2 договору місцем поставки товару є об'єднані центри забезпечення Збройних Сил України, згідно з рознарядкою та ростовкою Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною договору, з обов'язковим дотриманням передбачених ними вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів товару та календарних днів відвантаження. Поставку товару одержувачам товару постачальник зобов'язаний провести з обов'язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, сортності виробів, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника. Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем товару несе постачальник.
Датою поставки товару вважається дата, вказана одержувачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку № 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 № 375 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 за № 1461/31329 (п. 5.3 договору).
Згідно п.10.1 договору (у редакції додаткової угоди №2 від 22.03.2021) договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2021 (включно). Після закінчення терміну дії договору, звіряння взаєморозрахунків здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння.
У відповідності до п.10.2 договору після закінчення терміну дії договору, товар визначений в п. 1.3 не підлягає постачанню замовнику за цим договором, документи, визначені п. 4.1 замовником не приймаються та повертаються постачальнику без реалізації.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що на виконання умов договору, згідно із Специфікації на 2021 рік та Рознарядки Міністерства оборони України (додаток 1 до додаткової угоди №2 від 22.03.2021 до договору), позивач поставив відповідачу (до в/ч НОМЕР_1 ; в/ч НОМЕР_2 ; в/ч НОМЕР_3 ; в/ч НОМЕР_4 ) товар на загальну суму 631200,00 грн, однак відповідач оплату поставленого товару не здійснив.
На підтвердження заборгованості відповідача за договором №286/3/20/219 від 02.10.2020 у сумі 631200,00 грн позивач надав у матеріали справи: видаткові накладні №1166 від 15.04.2021, №1189 від 16.04.2021, №1188 від 16.04.2021, №1187 від 16.04.2021; акти приймального контролю товару за якістю №177 від 14.04.2021, №179 від 14.04.2021, №180 від 14.04.2021, №178 від 14.04.2021; оголошення №1 від 08.04.2021, №2 від 08.04.2021, №3 від 08.04.2021, №4 від 08.04.2021; повідомлення та посвідчення №187 від 19.04.2021, №86 від 15.04.2021, №154 від 20.04.2021, №99 від 21.04.2021; повідомлення-підтвердження №81 від 20.04.2021, №182 від 21.04.2021.
Позивачем також виставлені відповідачу відповідні рахунки на оплату: №32406 від 15.04.2021, №32405 від 16.04.2021, №32404 від 16.04.2021, №32402 від 16.04.2021.
Позивач направив відповідачу претензії вих.№317 від 22.06.2021 та від 01.09.2021 про сплату заборгованості за договором 286/3/20/219 від 02.10.2020 у сумі 631200,00 грн. Проте відповідач відповіді на претензії не надав, оплату заборгованості не здійснив.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати за поставлений товар, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 631200,00 грн.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на наступні обставини:
у порушення умов договору поставка позивачем товару у строк до 31.03.2021 не здійснена;
заявлена до стягнення грошова суму 631200,00 грн не була зареєстрована як бюджетне зобов'язання та не могла бути оплаченою;
спірна сума заборгованості не була зареєстрована Державною казначейською службою України оскільки, позивачем в межах дії договору не було надано визначений пакет документів, що підтверджує постачання товару;
зазначені у пункті 4.1. договору документи не були взяті на облік та не зареєстровані як бюджетні зобов'язання Державною казначейською службою України;
обов'язкова умова визначена договором за якої здійснюється оплата - надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків, однак оскільки кошти на оплату товару не були передбачені, то реалізувати таку оплату було не можливо.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором №286/3/20/219 від 02.10.2020 позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на суму 631200,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №1166 від 15.04.2021, №1189 від 16.04.2021, №1188 від 16.04.2021, №1187 від 16.04.2021 та актами приймального контролю товару за якістю №177 від 14.04.2021, №179 від 14.04.2021, №180 від 14.04.2021, №178 від 14.04.2021.
Видаткові накладні та акти приймального контролю товару за якістю підписані відповідачем без заперечень та зауважень.
У відповідності до п.4.1., Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерстві оборони України від 19.07.2017 №375 сторонами підписані та оформлені оголошення №1 від 08.04.2021, №2 від 08.04.2021, №3 від 08.04.2021, №4 від 08.04.2021 та посвідчення №187 від 19.04.2021, №86 від 15.04.2021, №154 від 20.04.2021, №99 від 21.04.2021, а також позивачем надані оформлені відповідно до зазначеного Порядку повідомлення.
Згідно із Порядком розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, затвердженого наказом Міноборони України № 757 від 31.12.2016 одержувачами (Військовими частинами) товару оформлені повідомлення-підтвердження №81 від 20.04.2021, №182 від 21.04.2021.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Підписання відповідачем видаткових накладних, приймального контролю товару за якістю, посвідчень, які за умовами договору є первинними обліковими документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом п.6.1. договору передбачено, що розрахунки за фактично поставлений товар здійснюються протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого комплекту документів на відвантажений товар, але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року, а саме: рахунку-фактури, видаткової накладної, акту приймального контролю (якості) товару, оголошення, повідомлення, посвідчення, повідомлення-підтвердження.
Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов договору в частині надання зазначених вище документів. Згідно із матеріалами справи позивачем надано документи у строки встановлені у п.4.1. договору, а відповідач прийняв їх у порядку встановленому договором.
Посилання відповідача на те, що позивач не здійснив поставку у строк до 31.03.2021 та не надав передбачені пунктом 4.1. договору документи в межах дії договору, внаслідок чого у відповідача відсутні підстави для оплати за поставлений товар, суд відхиляє, оскільки відповідачем прийнято поставлений товар, документи, передбачені пунктом 4.1. договору, прийняті та підписані зі сторони відповідача та не повернуті позивачу, а відтак у відповідача наявний обов'язок здійснити оплату за поставлений позивачем товар.
Окрім того, пунктом 7.3.3. договору передбачена відповідальність за порушення позивачем строків поставки товару та як підтверджено матеріалами справи на виконання претензії відповідача від 07.05.2021 позивач здійснив на користь Міністерства оборони України оплату штрафних санкцій у сумі 11203,80 грн. Договором не встановлено звільнення від оплати за поставлений товар у разі прострочення строків поставки, натомість у п.7.3.3. договору визначена відповідальність за порушення позивачем строків поставки товару.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань оплату поставленого позивачем товару на виконання Специфікації на 2021 рік та рознарядки Міністерства оборони України (додаток 1 до додаткової угоди №2 від 22.03.2021 до договору) не здійснив, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем, становить 631200,00 грн.
Доводи відповідача про те, що кошти на оплату товару не були передбачені та зазначені у пункті 4.1. договору документи не були взяті на облік та не зареєстровані як бюджетні зобов'язання Державною казначейською службою України суд відхиляє з огляду на наступне.
Так, частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В свою чергу, бюджетним зобов'язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п.7 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України).
Таким чином, чинне законодавство розрізняє поняття "бюджетне зобов'язання" та "господарське зобов'язання".
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу приписів статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Окрім того, судом враховано, що Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" встановлено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Правова позиція про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання, викладена також у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 03.04.2018 у справі №908/1076/17.
З урахуванням наведеного враховуючи приписи статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому суд зазначає, що обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановленими вище обставинами підтверджено обґрунтованість заявлених позивачем вимог. відповідача, у свою чергу, обставин наведених позивачем у позові відповідач належними доказами не спростував, доказів оплати заборгованості не надав.
Невиконане зобов'язання за договором у сумі 631200,00 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлені продукти харчування у сумі 631200,00 грн відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 631200,00 грн належним чином доведена, відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 631200,00 грн.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Самойлова Олексія Анатолійовича.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Міністерства оборони України (03168, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6; ідентифікаційний номер 00034022) на користь Фізичної особи-підприємця Самойлова Олексія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) заборгованість у сумі 631200,00 грн та судовий збір у сумі 9468,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 18.05.2022.
Суддя С.О. Турчин