ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.05.2022Справа № 910/20019/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Автомаш"
до Комунального підприємства "Київпастранс"
про стягнення 303 939,34 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спец-Автомаш" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Київпастранс" (відповідач) про стягнення 303 939,34 грн., з яких 264 565, 80 грн. основного боргу, 18 924, 53 грн. пені, 15 659, 90 грн. інфляційних втрат, 4 789, 11 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 52.19-504 від 08.10.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/20019/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.
Відзив відповідача на позовну заяву до Господарського суду міста Києва не надходив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/20019/21 відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення.
Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.
Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
08.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Автомаш" (постачальник) та Комунальним підприємством "Київпастранс" (покупець) укладено Договір поставки № 52.19-504 (надалі також - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю "Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху" код 34630000-2 за ДК 021:2015 (амортизатори, обкатні пари, кільця, пресмасльонки для тролейбусів), надалі - товар, а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток № 1), що додасться до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
Як встановлено у п. 3.1 Договору, сума цього Договору (ціна Договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору і становить 3 053 390,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 610 678,00 грн., разом ціна Договору становить 3 664 068,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.
Строк поставки товару: протягом строку дії Договору. (п. 5.1 Договору).
Цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 08.10.2020 року включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії нього Договору. (п. 11.1 Договору).
У Додатку № 3 до Договору сторони погодили порядок приймання-передачі товару, гарантійні зобов'язання, зокрема:
-Датою поставки товару за Договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар (п. 1.1);
-Право власності товару від постачальника до покупця переходить після передачі товару та підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар (п. 1.5);
-Товар поставляється з такими документами: видаткова накладна на товар; товарно-транспортна накладна на товар; оригінал або копія офіційних документів, які засвідчують якісні, конструктивні, технічні характеристики товару, його походження (копії технічних умов (в тому числі креслення); сертифікатів відповідності; паспортів якості (заводських посвідчень); технічних паспортів (етикеток) з відміткою приймання ВТК (відділом технічного контролю), санітарно-епідеміологічних та гігієнічних висновків, декларацій про відповідність, свідоцтва про визнання та/або інших відповідних документів передбачених законодавством для товарів даного виду) (п. 1.9).
На підтвердження виконання умов Договору щодо поставки товару позивач надав суду видаткову накладну № 111 від 15.12.2020 на суму 80 580,00 грн. та товарно-транспортну накладну № Р111 від 15.12.2020, видаткову накладну № 110 від 14.12.2020 на суму 75 205,92 грн. та товарно-транспортну накладну № Р110 від 14.12.2020, видаткову накладну № 109 від 15.12.2020 на суму 108 779,88 грн. та товарно-транспортну накладну № Р109 від 15.12.2020, всього на загальну суму 264 565,80 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не було здійснено оплату за отриманий товар, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 264 565,80 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати поставленого товару позивачем заявлено до стягнення, крім основного боргу 18 924, 53 грн. пені, 15 659, 90 грн. інфляційних втрат, 4 789, 11 грн. 3 % річних.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 264 565,80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 111 від 15.12.2020 на суму 80 580,00 грн. та товарно-транспортною накладною № Р111 від 15.12.2020, видатковою накладною № 110 від 14.12.2020 на суму 75 205,92 грн. та товарно-транспортною накладною № Р110 від 14.12.2020, видатковою накладною № 109 від 15.12.2020 на суму 108 779,88 грн. та товарно-транспортною накладною № Р109 від 15.12.2020.
Факт отримання товару за вказаними документами відповідач не спростував та не заперечив.
З урахуванням визначеного у п. 4.1 Договору строку та припису ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що відповідач мав оплатити поставлений товар за видатковою накладною № 110 від 14.12.2020 до 12.02.2021, а тому з 13.02.2021 розпочався період прострочення відповідача, а за видатковою накладною № 111 від 15.12.2020 та видатковою накладною № 109 від 15.12.2020 до 15.02.2021, а тому з 16.02.2021 розпочався період прострочення відповідача, а не з 14.02.2021, як вважає позивач.
З урахуванням наведених вище доказів судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за договором, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 264 565,80 грн., факт існування якої відповідачем відповідними засобами доказування не спростований.
Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 264 565,80 грн.
Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 264 565,80 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 18 924, 53 грн. пені, 15 659, 90 грн. інфляційних втрат, 4 789, 11 грн. 3 % річних.
Згідно з приписами ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України ).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За приписам п. 7.3 Договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за розрахунком суду, на суму 18 800,01 грн.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013).
Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, за розрахунком суду, на суму 14 590,34 грн. інфляційних втрат та 4 757,98 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 264 565,80 грн. основного боргу, 18 800,01 грн. пені, 14 590,34 грн. інфляційних втрат, 4 757,98 грн. 3% річних.
Судовий збір за розгляд справи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Автомаш" до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 303 939,34 грн. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Автомаш" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, ідентифікаційний код 42169799) 264 565 (двісті шістдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 80 коп. основного боргу, 18 800 (вісімнадцять тисяч вісімсот) грн. 01 коп. пені, 14 590 (чотирнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 4 757 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 98 коп. 3% річних, 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн. 71 коп. судового збору.
3.У іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.05.2022.
Суддя С. В. Стасюк