ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.05.2022Справа № 910/20050/21
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
до Державного підприємства "ЕКО"
про стягнення 652,79 грн.
Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ЕКО" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 652,79 грн., з яких 534,72 грн. основного боргу, 82,30 грн. інфляційних втрат, 35,77 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором на виконання робіт № 1765 від 15.01.2008 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за виконані роботи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/20050/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Відзив відповідача на позовну заяву до Господарського суду міста Києва не надходив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/20050/21 позивач та відповідач повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Водночас суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.
Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
15.01.2008 між Комунальним підприємством "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (виконавець) та Державним підприємством "ЕКО" (замовник) укладено Договір на виконання робіт (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе виконання робіт по обробці та підготовці інформації по пільговим категоріям громадян для вивантаження в систему ЄДАРП. Роботи виконуються спеціалістами виконавця та власних ПК з використанням програмного забезпечення виконавця.
Згідно з п. 2.4 Договору замовник зобов'язаний своєчасно, протягом 5-ти днів з дня отримання, розглядати надані виконавцем на підпис Акти виконаних робіт та, у відповідності до умов договору, оплачувати вартість виконаних робіт. В разі відсутності від замовника протягом п'яти робочих днів, по завершенню кожного календарного місяця, письмових зауважень щодо виконання робіт, обумовлених п. 1.1. договору, роботи вважаються виконаними належним чином.
Додатковою угодою від 05.01.2018 до Договору сторони погодили пункт 3.1. та підпункти 3.1.1, 3.1.2 розділу 3 Договору «Вартість послуг та порядок розрахунків» викласти в такій редакції:
« 3.1.Варість послуг, обумовлених даним Договором, розраховується на основі діючих прейскурантів та калькуляцій КП ГІОЦ і становить:
3.1.1.Введення базової інформації - 2,80 грн., крім того ПДВ за один документо-рядок.
3.1.2.Розрахунок відшкодувань та вивантаження інформації по пільгових категоріях громадян в електронному вигляді для системи ЄДАРП за один звітний період - 1,90 грн. за один документо-рядок, але не менше 90,00 грн., крім того ПДВ.»
Відповідно до п. 3.3. Договору виконані виконавцем роботи оплачуються замовником щляхом безготівкового розрахунку на основі, узгодженого сторонами, Акта виконаних робіт та по пред'явленню платіжної вимоги-доручення.
Згідно з п. 3.4. Договору вартість робіт, що обумовлені в Акті виконаних робіт, оплачується замовником протягом одного місяця з дня отримання Акта.
На виконання умов Договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 534,72 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом приймання-передачі наданих послуг № 335-14025 від 15.08.2019.
Позивач зазначає, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 534,72 грн. основного боргу, що і стало підставою для звернення до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 3.4. Договору вартість робіт, що обумовлені в Акті виконаних робіт, оплачується замовником протягом одного місяця з дня отримання Акта.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого обов'язку щодо оплати наданих за договором послуг у встановлений договором строк належним чином не виконав.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем визначених умовами договору послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині їх оплати підтверджений матеріалами справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 534,72 грн. основного боргу.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 82,30 грн. інфляційних втрат, 35,77 грн. 3% річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019 та у постанові Верховного Суду України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010).
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 35,12 грн. за період з 16.09.2019 по 23.11.2021, з урахуванням п. 3.4. Договору.
Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за належний період прострочення, за розрахунком суду їх розмір є більшим, ніж заявлено позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 82,30 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у межах заявлених позовних вимог.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" до Державного підприємства "ЕКО" підлягають частковому задоволенню у розмірі 534,72 грн. основного боргу, 82,30 грн. інфляційних втрат, 35,12 грн. 3% річних.
Судовий збір за розгляд справи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" до Державного підприємства "ЕКО" про стягнення 652,79 грн. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Державного підприємства "ЕКО" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 36 Б, ідентифікаційний код 32309722) на користь Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (02192, місто Київ, вул. Космічна, будинок 12-А, ідентифікаційний код 04013755) 534 (п'ятсот тридцять чотири) грн. 72 коп. основного боргу, 82 (вісімдесят дві) грн. 30 коп. інфляційних втрат, 35 (тридцять п'ять) грн. 12 коп. 3% річних, 2 267 (дві тисячі двісті шістдесят сім) грн. 74 коп. судового збору.
3.У іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16.05.2022.
Суддя С. В. Стасюк