ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2022Справа № 910/1895/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Заїки О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед) в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток"
до ОСОБА_1
про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою 1 495 000 грн.
Представники учасників справи:
Від позивача: Видай Т.О.
Від відповідача (в режимі відеоконференції EasyCon): Самох М.Ю.
Velgevos Enterprises Limited (Велгевос Ентерпрайзес Лімітед), як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток" звернулося до Господарського суду міста Києва в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток" з позовом до ОСОБА_1 з позовом про відшкодування збитків, завданих посадовою особою позивача у розмірі 1 695 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що директором ТОВ "Хот-Сток" вчиненням правочинів було завдано товариству збитки, які учасник ТОВ "Хот-Сток" в інтересах товариства просить стягнути на користь останнього у сумі 1 695 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у позові Ligion Trading Limited в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 1695000,00 грн відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 апеляційну скаргу Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед) залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі № 910/1895/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21.09.2021 касаційну скаргу Ligion Trading Limited задоволено. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі № 910/1895/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва
Протоколом автоматизованого розподілу справи від 12.10.2021 справу № 910/1895/20 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 прийнято справу № 910/1895/20 до свого провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.11.2021.
08.11.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використання власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено
12.11.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використання власних технічних засобів за допомогою програми EasyCon.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 заяву відповідача про проведення підготовчого засідання по справі № 910/1895/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У підготовчому засіданні 15.11.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 06.12.2021.
19.11.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використання власних технічних засобів, в якому відповідач просить суд проводити всі судові засіданні по справі № 910/1895/20 в режимі відео конференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 заяву відповідача про проведення підготовчого засідання по справі № 910/1895/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
23.11.2021 засобами поштового зв'язку від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
30.11.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли наступні документи:
- заява про відмову від частини позовних вимог;
- заперечення на клопотання про призначення почеркознавчої експертизи;
- заперечення проти витребування доказів;
- клопотання про залишення клопотання про залишення судової почеркознавчої експертизи без розгляду.
06.12.2021 через електронну пошту суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи та письмові пояснення щодо клопотання про витребування доказів.
У підготовчому засіданні 06.12.2021 представник позивача подав заперечення проти призначення судової почеркознавчої експертизи, серед якого наявний Висновок експерта № СЕ-19/111-21/51587- ПЧ від 01.11.2021.
У підготовчому засіданні 06.12.2021 судом прийнято до розгляду заяву про відмову від частини позовних вимог у розмірі 200 000, 00 грн, спір вирішується з її урахуванням.
Судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.12.2021.
21.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення щодо підстав для залишення клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи без розгляду, з огляду на пропуск строку, встановленого судом для подання заяв та клопотань.
22.12.2021 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 12019110200006111.
Представник позивача у підготовчому засіданні 22.12.2021 заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про витребування доказів та призначення у справі почеркознавчої експертизи, враховуючи їх безпідставними та необґрунтованими.
Крім того у підготовчому засіданні 22.12.2021 представник позивача доповнила свої заперечення в частині клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи обставиною пропуску строку встановленого судом для подання заяв та клопотань та просила суд залишити дане клопотання без розгляду.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 22.12.2021 підтримав подані клопотання, обґрунтував причини пропуску строку, просив його поновити.
Судом у підготовчому засіданні 22.12.2021 вирішено відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.
У підготовчому засіданні 22.12.2021 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, надав пояснення по справі.
Представник позивача у підготовчому засіданні 22.12.2021 заперечив проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 31.01.2022.
Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2022 підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог.
Судом у судовому засіданні 31.01.2022 оглянуто оригінали договорів про надання цільової поворотної фінансової допомоги та довіреності від 12.07.2018.
Представник відповідача у судовому засіданні 31.01.2022 заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
У судовому засіданні 31.01.2022 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 21.02.2022.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 21.02.2022 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -
04.06.2016 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про проведення державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток", єдиним засновником (учасником) якого станом на 07.02.2020 зазначено Велгевос Ентерпрайзес Лімітед, з розміром внеску до статутного капіталу - 1000,00 грн, основний вид економічної діяльності: купівля та продаж власного нерухомого майна.
Згідно Наказу № 1К від 03.06.2016 на підставі протоколу № 1 загальних зборів засновників (учасників) товариства від 03.06.2016 директор Маркунтович В.Ф. приступив з 15.07.2016 до виконання обов'язків директора ТОВ "Хот-Сток".
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.07.2019 внесено запис про зміну керівника юридичної особи ТОВ "Хот-Сток" на ОСОБА_2 .
Станом на день розгляду справи керівником товариства є ОСОБА_3 , а учасником, що володіє 100% статутного капіталу товариства, є Ліджин Трейдінг Лімітед, що в тому числі підтверджується Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Хот-Сток" від 26.02.2020, укладеним Велгевос Ентерпрайзес Лімітед (продавець) та Ліджин Трейдінг Лімітед (покупець) та актом приймання-передачі частки від 26.02.2020 у Статутному капіталі ТОВ "Хот-Сток" за договором купівлі-продажу частки від 26.02.2020, та Статутом товариства, затвердженим Рішенням єдиного учасника ТОВ "Хот-Сток" від 26.02.2020.
19.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток" , в особі директора Маркунтовича Владислава Феліксовича (надавач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Белрум", в особі директора Маркунтовича Владислава Феліксовича, який діє на підставі статуту (отримувач) було укладено договір № 19/12/17-ФД про надання цільової поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до умов цього договору надавач зобов'язується надати отримувачу цільову поворотну фінансову допомогу для потреб господарської діяльності останнього відповідно до статутних цілей діяльності отримувача, а отримувач зобов'язується використати цільову поворотну фінансову допомогу за цільовим призначенням та повернути її у визначений даним договором строк (п 1.1 договору).
Цільова поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана отримувачу у користування на визначений строк відповідно до даного договору, яка не передбачає нарахування процентів за користування такою допомогою та є обов'язковою до повернення (згідно п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України) у строк до 31.12.2018 включно (1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору сума допомоги, яка надається надавачем та отримується отримувачем по цьому договору становить 750 000,00 грн.
Отримувач зобов'язаний повернути надану допомогу в строк до 31.12.2018 включно (п. 5.1 договору).
Розділом 7 договору передбачено в тому числі нарахування пені та штрафу за несвоєчасне виконання отримувачем зобов'язань з повернення поворотної фінансової допомоги.
Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по ньому (п. 11.1 договору).
Як вбачається з платіжного доручення № 200 від 21.12.2017 ТОВ "Хот-Сток" перерахувало ТОВ "Белрум" грошові кошти у сумі 750000,00 грн з призначенням платежу: цільова поворотна фінансова допомога згідно договору № 19/12/17-ФД від 19.12.2017.
12.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток", в особі представника Котирло Юрія Анатолійовича, який діє на підставі довіреності від 12.07.2018 (надавач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Белрум", в особі директора Маркунтовича Владислава Феліксовича (отримувач) було укладено договір № 12/07/18-ФД про надання цільової поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до умов цього договору надавач зобов'язується надати отримувачу цільову поворотну фінансову допомогу для потреб господарської діяльності останнього відповідно до статутних цілей діяльності отримувача, а отримувач зобов'язується використати цільову поворотну фінансову допомогу за цільовим призначенням та повернути її у визначений даним договором строк (п 1.1 Договору).
Цільова поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана отримувачу у користування на визначений строк відповідно до даного договору, яка не передбачає нарахування процентів за користування такою допомогою та є обов'язковою до повернення (згідно п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України) у строк до 17.07.2019 включно (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1, 5.1, 11.1 договору сума допомоги, яка надається надавачем та отримується отримувачем по цьому договору становить 500 000,00 грн (п. 5.1 договору).
Отримувач зобов'язаний повернути надану допомогу в строк до 11.07.2019 включно.
Розділом 7 договору передбачено в тому числі нарахування пені та штрафу за несвоєчасне виконання отримувачем зобов'язань з повернення поворотної фінансової допомоги.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по ньому (п. 11.1 договору).
Як вбачається з платіжного доручення № 19 від 13.07.2018 ТОВ "Хот-Сток" перерахувало ТОВ "Белрум" грошові кошти у сумі 500 000,00 грн з призначенням платежу: цільова поворотна фінансова допомога згідно договору № 12/07/18-ФД від 12.07.2018.
До матеріалів справи долучено довіреність від 12.07.2018, якою ТОВ "Хот-Сток" в особі директора Маркунтовича Владислава Феліксовича уповноважило Котирло Юрія Анатолійовича представляти інтереси товариства щодо укладення та підписання договору № 12/07/2018-ФД про надання цільової поворотної фінансової допомоги ТОВ "Белрум", для чого представнику надано повноваження підписати зазначений договір.
09.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток", в особі представника Котирло Юрія Анатолійовича, який діє на підставі довіреності від 12.07.2018 (надавач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Белрум", в особі директора Маркунтовича Владислава Феліксовича (отримувач) було укладено договір № 09/08/18-ФД про надання цільової поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до умов цього договору надавач зобов'язується надати отримувачу цільову поворотну фінансову допомогу для потреб господарської діяльності останнього відповідно до статутних цілей діяльності отримувача, а отримувач зобов'язується використати цільову поворотну фінансову допомогу за цільовим призначенням та повернути її у визначений даним договором строк (п. 1.1 договору).
Цільова поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана отримувачу у користування на визначений строк відповідно до даного договору, яка не передбачає нарахування процентів за користування такою допомогою та є обов'язковою до повернення (згідно п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України) у строк до 31.12.2019 включно (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.1, договору сума допомоги, яка надається надавачем та отримується отримувачем по цьому договору становить 100 0000,00 грн.
Отримувач зобов'язаний повернути надану допомогу в строк до 31.12.2019 включно (п. 5.1 договору).
Розділом 7 договору передбачено в тому числі нарахування пені та штрафу за несвоєчасне виконання отримувачем зобов'язань з повернення поворотної фінансової допомоги.
Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по ньому (п. 11.1 договору).
Згідно платіжного доручення № 29 від 10.08.2018 ТОВ "Хот-Сток" перерахувало ТОВ "Белрум" грошові кошти у сумі 445000,00 грн з призначенням платежу: цільова поворотна фінансова допомога згідно договору № 09/08/18-ФД від 12.07.2018.
Сума за трьома договорами, які позивач перерахував ТОВ "Белрум" поворотної фінансової допомоги становить 1 695 000,00 грн.
Позивачем до матеріалів справи долучено довідку Публічного акціонерного товариства "Банк Восток" № 05/3621 від 06.04.2020, якою повідомлено, що платіжне доручення № 200 від 21.12.2017 на суму 750000,00 грн, отримувач ТОВ "Белрум" надійшло до банку засобами системи дистанційного доступу "Інтернет-Банк" з накладанням електронно-цифрового підпису директора ТОВ "Хот-Сток" - ОСОБА_1 .
З довідки АТ "ОТП Банк" від 06.04.2020 № 70-1-1/1339 вбачається, що платіжні доручення № 19 від 13.07.2018 на суму 500 000,00 грн, № 29 від 10.08.2018 на суму 445 000,00 грн про перерахування коштів на рахунок ТОВ "Белрум" були підписані електронно-цифровим підписом директора Маркунтовича Владислава Феліксовича.
Суд відзначає, що з поданих до матеріалів справи документів вбачається, що платіжні доручення на перерахування грошових коштів за укладеними з ТОВ "Белрум" договорами були підписані саме директором товариства Маркунтовичем В.Ф., шляхом накладення електронно-цифрового підпису, який прирівнюється до власноручного підпису особи.
Про втрату чи викрадення носія з ЕЦП відповідач не повідомляв і при розгляді справи також не зазначав про такі обставини.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, з наступних підстав:
- ОСОБА_1 не підписував від імені ТОВ «Хот - Сток» договір про надання цільової поворотної фінансової допомоги № 19/12/17- ФД від 19.12.2017 та довіреність від 12.07.2018;
- кошти у розмірі 200 000, 00 грн були частково повернуті ТОВ «Белрум», що на думку відповідача спростовує наявність у діях ОСОБА_1 всіх елементів, необхідних для застосування такої відповідальності як стягнення збитків, а саме не доведено протиправної поведінки відповідача;
- позивачем не доведено що відповідач уклав вказані договори з перевищенням повноважень, з огляду на те, що учаснику ТОВ «Хот - Сток» була відома інформація про видатки товариства, в тому числі щодо укладених правочинів, оскільки загальні збори товариства кожного року затверджують річні результати діяльності;
- позивачем не доведено розмір збитків у вказаному розмірі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, у тому числі, спори у справах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Отже, позовні вимоги учасника товариства заявлено правомірно та відповідно до чинного процесуального законодавства як учасником товариства.
Як встановлено пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту порушеного права є відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 Цивільного кодексу України).
Згідно із ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
Згідно п.п в, д, е, о пункту 16.1 статуту до компетенції Загальних зборів учасників товариства належить: створення, обрання та відкликання виконавчого органу товариства та ревізійної комісії; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; затвердження річних результатів діяльності товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків; прийняття рішень про укладення всіх інших договорів (угод, правочинів), якщо ціна (сума) такого одного договору (угоди, правочину) (або пов'язаних між собою договорів) складає більше ніж 100 000,00 грн.
Пунктом 18.1 статуту загальні збори учасників скликаються не рідше 2 разів на рік. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного зменшення статутного капіталу.
За змістом п. 19.1 у Товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - директор.
Директор Товариства, в межах свої компетенції, самостійно вирішує питання, що пов'язанні з діяльністю товариства, а саме: в межах своєї компетенції приймає рішення щодо укладення, укладає та підписує від імені Товариства договори (правочини, угоди) (п. 19.4 статуту).
Директор несе матеріальну відповідальність перед товариством за заподіяну шкоду (п. 19.6 статуту).
Пунктами 20.1 - 20.4, 20.6, 20.8 статуту передбачено, що контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу товариства та його посадових осіб може здійснюватися ревізійною комісією, що утворюється за рішенням Загальних зборів учасників товариства з їх числа або залученим за рішенням Загальних зборів учасників товариства аудитором. Директор не може бути членом ревізійної комісії. Перевірка діяльності виконавчого органу товариства може проводитись ревізійною комісією (після її створення) (ревізором), (аудитором) за дорученням Загальних зборів учасників товариства, з власної ініціативи або на вимогу учасника товариства. Ревізійна комісія в праві вимагати від посадових осіб товариства подання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи інших документів та надання особистих пояснень. При здійсненні контролю за фінансово-господарською діяльністю директора ревізійна комісія (ревізор) (аудитор) перевіряє: дотримання директором товариства наданих йому повноважень щодо розпорядження майном товариства, укладання правочинів та проведення фінансових операцій від імені товариства; зберігання грошових коштів та матеріальних цінностей; фінансовий стан товариства, рівень його платоспроможності, ліквідності активів, співвідношення власних та позичкових коштів. Ревізійна комісія вирішує питання, пов'язані із проведенням перевірок та організацією роботи на своїх засіданнях. Засідання проводяться за необхідністю, але не менше одного разу на 6 місяців, а також перед початком перевірок та їхніми результатами. Ревізійна комісіє є правомочною приймати рішення, якщо в засіданні беруть участь не менше половини її членів. Рішення ревізійної комісії вважають прийнятими, якщо за нього проголосувало більше половини членів ревізійної комісії, які беруть участь у такому засіданні. Ревізором рішення приймається одноособово. Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачергового скликання загальних зборів учасників товариства у разі виникнення загрози суттєвим інтересам товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовими особами товариства.
Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом,та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб'єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).
Як зазначає позивач, в результаті протиправних дій ОСОБА_1 підконтрольній останньому компанії було безпідставно перераховано 1 695 000,00 грн, чим завдано збитки ТОВ "Хот-Сток", оскільки відповідач діяв з перевищенням повноважень та за відсутності обов'язкового погодження таких дій загальними зборами учасників Товариства.
При оцінці вказаних доказів судом враховується позиція Верховного Суду викладена в постанові від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18. Так, протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов'язки директорів підприємства, як обов'язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов'язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього). Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов'язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов'язання їх відшкодувати.
Таким чином, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
Як встановлено судом предметами укладених договорів про надання цільової поворотної фінансової допомоги від 19.12.2017, 12.07.2018 та 09.08.2018 визначено, що надавач зобов'язується надати отримувачу цільову поворотну фінансову допомогу для потреб господарської діяльності останнього відповідно до статутних цілей діяльності отримувача, а отримувач зобов'язується використати цільову поворотну фінансову допомогу за цільовим призначенням та повернути її у визначений даним договором строк.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як встановлено судом, строк повернення наданої цільової поворотної фінансової допомоги за трьома договорами є таким, що настав (31.12.2018, 11.07.2019 та 31.12.2019).
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 124 від 14.08.2018 про часткове повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Белрум» фінансової допомоги згідно договору № 19/12/17-ФД від 19.12.2017 у розмірі 200 000, 00 грн.
Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином.
Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх обов'язків діяти в інтересах товариства. У цьому разі вже відповідач зобов'язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.
Зазначена правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.
З огляду на викладене вище, позивач у цій справі має довести неправомірність рішень та дій відповідача або вчинення ним неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат його діяльності в контексті зменшення обсягу майна товариства чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов'язаність протиправної поведінки відповідача та існуючого негативного результату.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи наявна ухвала Господарського суду Одеської області від 25.08.2021 у справі № 916/329/21 про визнання вимог кредитора, відповідно до змісту якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Хот - Сток» звернулось з грошовими вимогами до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Белрум» у сумі 1 495 000, 00 грн.
За результатом розгляду заяви судом у справі № 916/329/21 було визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот - Сток» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Белрум» у сумі 1 495 000, 00 грн та включено вказану суму у четверту чергу задоволення вимог кредитора, що є свідченням того, що кошти у розмірі 1 495 000, 00 грн будуть повернуті ТОВ «Хот - Сток», що виключає стягнення цієї з суми з відповідача.
Отже, за висновком суду позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, яка б полягала у неналежному та недобросовісному виконанні своїх обов'язків, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю, приймаючи очевидно необачні, марнотратні та завідомо корисливі рішення, що вчинялися виключно на користь ТОВ «Белрум» без врахування та нехтуючи інтересами товариства, з огляду на часткове повернення ТОВ «Белрум» грошових коштів у розмірі 200 000, 00 грн.
Суд погоджується із запереченнями відповідача про те, що позивачем не доведено, що Договори про надання поворотної фінансової допомоги укладено з перевищення наданих повноважень, оскільки як встановлено в п. 19.2 статуту, директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до компетенції загальних зборів учасників товариства.
В п. 16.1 статуту вказано, що вирішень питань, зазначених в п.п. а), б), в), д), е), к), л), м), н) цієї статті, належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, тобто питання визначені в. п. п. 0) п. 16.1. статуту можуть передаватись для вирішення виконавчому органу товариства, тобто директору.
Суд критично оцінює доводи відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву про те, що останній не підписував Договір про надання цільової поротної фінансової допомоги №19/12/17-ФД від 19.12.2017 та довіреність від 12.07.2018, яка видана від імені ТОВ «Хот - Сток» на ім'я Котирло Юрія Анатолійовича щодо укладення та підписання договору про надання цільової поворотної фінансової допомоги № 12/07/18-ФД, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а саме Висновком експерта Київського науково - дослідного експертно - криміналістичного центру № СЕ-19/111-21/51587-ПЧ від 01.11.2021, в якому встановлено наступне:
- Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Надавач Товариство з обмеженою відповідальністю Хот - Сток, директор» напроти прізвище В.Ф. Маркунтович у договорі № 19/12/17-ФД від 19.12.2017, виконано ОСОБА_1 ;
- Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Директор ТзОВ «Хот - Сток» напроти прізвище В.Ф. Маркунтович удовіреності ТОВ «Хот - Сток» від 12.07.2018, виконано ОСОБА_1 .
Отже дані твердження та доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що не беруться судом до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено протилежне.
Суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 зазначено, що за загальним правилом розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Розмір шкоди визначається шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження.
Розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або робіт, необхідних для відновлення речі (ст. 1192 Цивільного кодексу України). Це корелюється із ч. 2 ст. 221 Цивільного кодексу України - збитками є витрати, які особа місить зробити для відновлення порушеного права.
Пред'явлення вимоги про відшкодування шкоди (збитків) покладає на позивача обов'язок довести, що ці збитки не є абстрактними, а дійсно були стягнуті з відповідача в грошовому еквіваленті або шляхом продажу майна, внаслідок чого товариство дійсно зазнало шкоди.
Однак, позивач не надав суду належні та допустимі докази (стягнення) понесення ним збитків у сумі 1 495 000, 00 грн.
Саме укладення директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Хот - Сток» договорів про надання цільової фінансової допомоги не доводить завдання відповідачем позивачу шкоди у сумі 1 495 000, 00 грн., а отже суд приходить до висновків, що матеріали справи не підтверджують реальність завдання позивачеві збитків у заявленому розмірі.
Також позивачем не надано належних та допустимих доказів складу цивільного правопорушення такого як причинний зв'язок між протиправною поведінкою ОСОБА_1 та шкодою.
Дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, господарський суд дійшов висновку, що докази відповідача переважили доводи позивача.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Аналогічні положення закріплені також і нормами ГПК України, зокрема, ст. 13 названого Кодексу, за приписами якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 викладено правовий висновок щодо стандарту доказування враховуючи, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Верховний Суд неодноразово відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Судовий збір та інші витрати, понесені учасниками ТОВ "Хот-Сток", не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, а залишаються за учасниками позивача.
Керуючись статтями 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед) в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток" відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 17.05.2022.
Суддя М.Є.Літвінова