Справа № Б-11/45-3/270-21/145 (909/169/22)
16.05.2022 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Руда Г. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: ОСОБА_1
(
АДРЕСА_1 )
до: Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової
та лікеро-горілчаної промисловості
(вул. Княгинин, буд. 44, м. Івано-Франківськ, 76003)
про стягнення 37 652, 95 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
поданої в межах справи № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості,
за участі:
від позивача: представник в судове засідання не з'явився,
від відповідача: представник в судове засідання не з'явився.
1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
2. Рішення у цій справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.
3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.
І. СУТЬ СПОРУ
4. У березні 2022 року ОСОБА_1 , в межах справи про банкрутство, звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про стягнення 37 652, 95 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У позовній заяві позивачем заявлено клопотання про звільнення (розстрочення або відстрочення) від сплати судового збору.
ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
5. 24.03.2022 за вх. № 3686/22 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за її відсутності.
6. Ухвалою від 25.03.2022 суд задовольнив клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору; відстрочив позивачу сплату судового збору за подання позовної заяви до суду до ухвалення рішення у справі; прийняв позовну заяву до розгляду в межах справи № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; розгляд справи по суті призначив на 28.04.2022; зобов'язав відповідача в строк п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.
7. 27.04.2022 за вх. № 4732/22 на електронну адресу суду від ліквідатора Седлецького О. В. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
8. 28.04.2022 суд відклав судове засідання на 16.05.2022.
9. 11.05.2022 за вх. № 5312/22 на електронну адресу суду від ліквідатора Седлецького О. В. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, в якому останній також просить суд долучити до матеріалів справи копію зведеної відомості на перерахування заробітної плати та інших виплат від 06.12.2019.
10. Станом на 16.05.2022 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав.
11. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
12. Водночас, як визначено в частині 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
13. Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
14. Відповідно до частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
15. Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.
16. За наслідком судового засідання 16.05.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН
17. Позиція позивача. Обґрунтована тим, що позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем та 29.06.2017 була звільнена з роботи. В день звільнення, в порушення статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), з нею не було проведено жодних розрахунків. Так, боржник частково провів розрахунок належних при звільненні сум тільки 18.12.2019. Посилаючись на приписи статей 40, 47, 233, 235 КЗпП України, просила суд стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.06.2017 по 08.05.2018 у розмірі 37 652, 95 гривень.
18. Позиція відповідача. Відзив на позов не подав, проти позову не заперечив.
IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
19. ОСОБА_1 працювала в Івано-Франківському обласному державному об'єднанні спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на посаді бухгалтера та 29.06.2017 була звільнена відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією підприємства.
20. Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2017 у справі № Б-11/45-3/270-21/145 припинено процедуру розпорядження майном Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, визнано боржника банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Седлецького О. В.
21. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2017 скасовано. Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2017 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.07.2017 та постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2017 скасовано, справу направлено до Господарського суду Івано-Франківської області на новий розгляд на стадію розпорядження майном в іншому складі суду.
22. Однак незважаючи на оскарження постанови Господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.2017, ліквідатор Седлецький О. В. 29.06.2017 наказом № 18 звільнив позивача з роботи, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
23. Остаточний розрахунок, відповідно до вимог статті 116 КЗпП України, в день звільнення проведений не був.
24. 08.05.2018 суд припинив процедуру розпорядження майном, визнав Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, призначив ліквідатором арбітражного керуючого Седлецького О. В.
25. Так судом встановлено, що перерахування ліквідатором позивачу всіх належних до виплати сум відбулося 06.12.2019 (копія зведеної відомості на перерахування заробітної плати та інших виплат від 06.12.2019 знаходиться в матеріалах справи - а. с. 38).
26. При цьому, позивач посилалася на те, що з 29.06.2017 по 08.05.2018 знаходилася у вимушеному прогулі, та просила суд стягнути з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на її користь 37 652, 95 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вищевказаний період.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Всебічно дослідивши усі обставини справи та письмові докази, з урахуванням допустимості, належності та достовірності доказів суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
27. Частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
28. За змістом статей 4, 14 Господарського процесуального кодексу України, процесуальним законом гарантується право на звернення до господарського суду фізичним особам, які не є підприємцями, за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. Розгляд справ господарським судом здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, що є реалізацією з боку суду принципу диспозитивності як однієї із засад господарського судочинства.
29. Приписами частини 1 та абзаців 1 - 3 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
30. Згідно з записом № 9 в трудовій книжці позивача, 29.06.2017 останню було звільнено з роботи, у зв'язку з ліквідацією підприємства.
31. Суд встановив, що в порушення норм статті 116 КЗпП України, відповідач розрахунок з позивачем при звільненні 29.06.2017 не зробив. Такий розрахунок проведено тільки 06.12.2019. Дані факти підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.
32. Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
33. Згідно із статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
34. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).
35. Таким чином, розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку ведеться з дати звільнення працівника по день фактичного розрахунку. При цьому суд вказує на те, що порушення процедури про банкрутство роботодавця не свідчить про відсутність його вини в невиплаті працівникові належних коштів у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 02.07.2014 у справі за № 6-76 цс 14.
36. Водночас, статтею 28 Закону України "Про оплату праці" визначено, що у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги), виконану у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 Кодекс України з процедур банкрутства).
37. Отже, Законом України "Про оплату праці", який є спеціальним, врегульовано, що зобов'язання із заробітної плати, які виникли у період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
38. Абзацами 1 - 4 частини 1 статті 59 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу, крім укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу у процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
39. Отже, після введення ліквідаційної процедури у банкрута не виникає додаткових зобов'язань, зокрема, і по виплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку у зв'язку із тим, що господарська діяльність банкрута завершується і строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
40. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.06.2018 у справі № 908/487/16 та від 20.06.2018 у справі № 5/191/10.
41. Оскільки постанова про визнання Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості банкрутом винесена судом 08.05.2018, строк нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку проводиться до 08.05.2018.
42. При цьому, позивач керуючись статтею 235 КЗпП України, звертається до суду з позовом про стягнення з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.06.2017 по 08.05.2018.
43. Статтею 235 КЗпП України врегулювано питання поновлення на роботі, зміна формулювання причин звільнення, оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи.
44. Так, відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
45. Таким чином, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу стягується тільки у разі поновлення на роботі, як взаємопов'язаної вимоги. Отже, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у контексті цієї справи є похідною від вимоги про поновлення на роботі, оскільки її вирішення напряму залежить від вирішення питання поновлення на роботі (Правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 17.02.2022 у справі № 757/53948/16-ц).
46. Водночас суд зазначає, що вимога про поновлення на роботі позивача у даній позовній заяві заявлена не була.
47. Зважаючи на зазначені законодавчі положення та вказані правові висновки, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.06.2017 по 06.08.2017.
48. Разом із тим, суд звертає увагу на правовий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, відповідно до якої зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір. З'ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічні правові позиції зазначені в п. 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та п. 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).
49. Саме суд має обов'язок здійснити юридичну кваліфікацію відносин сторін, виходячи зі встановлених під час розгляду справи фактів, і визначити, який припис треба застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є спірні відносини, не є зміною підстави позову (обставин, якими обґрунтований позов) та обраного позивачем способу захисту (предмета позову) (п. 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).
50. Враховуючи вказані вище висновки щодо застосування норм права Великої Палати Верховного Суду, суд самостійно застосовує норми матеріального права, предметом регулювання яких є виниклі між сторонами правовідносини.
51. При розрахунку середнього заробітку суд керується п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", згідно якого при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії, отже стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України розраховується з однієї величини - середньої заробітної плати, та не виходить за межі заявлених позовних вимог.
52. З огляду на наведене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.06.2017 по 06.08.2017 (всього за 215 робочих днів), на підставі 117 Кодексу законів про працю України.
53. Частиною 1 статті 233 КЗпП України визначено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів, відповідно до якої працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
54. Проте, відповідно до правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Як зазначено у вказаній постанові, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою. Водночас Велика Палата Верховного Суду враховує, що звернення працівника про стягнення відшкодування пов'язане з порушенням законодавства про оплату праці, а відповідно до статті 238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
55. Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
56. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
57. Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
58. Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
59. У вищевказаній постанові зазначено, що в разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд України сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 161/12771/15-ц).
60. Таким чином суди зобов'язані враховувати правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.
61. Виходячи з викладеного суд вважає, що до позовних вимог про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні не застосовується строк позовної давності, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України та суд, що розглядає спір має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
62. Водночас суд керується вимогами ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (яка діяла на час відкриття ліквідаційної процедури банкрута), які передбачають, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.
63. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
64. Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
65. Згідно з останнім абзацом пункту 4 цього Порядку, в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
66. Відповідно до абзацу 3 пункту 8 цього Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
67. У відповідності до довідки виданої позивачу ліквідатором Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості Седлецьким О. В., посадовий оклад посади бухгалтера II категорії на дату звільнення останньої з роботи становив 3 415, 00 гривень за місяць.
68. Відтак, здійснивши розрахунок середнього заробітку, за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, суд встановив що середньоденна зарплата ОСОБА_1 становила 175, 13 гривень.
69. Звідси, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.06.2017 по 08.05.2018 становить 37 652, 95 гривень (середньоденна заробітна плата 175, 13 гривень х 215 робочих днів).
70. При цьому тривалість робочого часу визначена листом Міністерства соціальної політики України від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік" та листом Міністерства соціальної політики України від 19.10.2017 № 224/0/103-17/214 "Про надання роз'яснення (щодо норми тривалості робочого часу)".
71. Водночас, стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов'язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 року у справі № 805/1008/16-а.
72. Відтак, з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 37 652, 95 гривень з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків та платежів.
73. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
74. Згідно із ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
75. У відповідності до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
76. При цьому суд виходить з того, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Висновок суду.
77. Таким чином, здійснюючи системний аналіз положень чинного законодавства України та наведених правових позицій Верховного Суду, а також, як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати.
78. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 2 481, 00 гривень покладається на відповідача.
Керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 86, 123, 129, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості про стягнення 37 652, 95 гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
2. Стягнути з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (вул. Княгинин, буд. 44, м. Івано-Франківськ, 76019; ідентифікаційний код: 00375409) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) 37 652, 95 гривень (тридцять сім тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні дев'яносто п'ять копійок) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків та платежів.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Стягнути з Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (вул. Княгинин, буд. 44, м. Івано-Франківськ, 76019; ідентифікаційний код: 00375409) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), бюджетний рахунок UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106; стягувач: Державна судова адміністрація України; вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) 2 481, 00 гривень (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) судового збору.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
8. Повний текст рішення складено - 18.05.2022.
Суддя В. В. Михайлишин