Справа № 909/327/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18.05.2022 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за заявою ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ,
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодексу) визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 115 Кодексу, провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи-підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо: 1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців; 3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення; 4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Зміст та форма заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство повинні відповідати приписам Кодексу України з процедур банкрутства.
За змістом частин 1, 3 ст. 116 Кодексу, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема: конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
Так, ОСОБА_1 в обґрунтування наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність вказує на те, що у неї наявні невиконані зобов'язання перед:
- АТ "ТАСКОМБАНК" на суму 21 169 грн 46 коп. за договором № 811/7303179-СК від 03 лютого 2022 р.;
- ТОВ "АВЕНТУС УКРАЇНА" на суму 48 275 грн за договором № 5341133 від 06 січня 2022 р.;
- ТОВ "МІЛОАН" на суму 36 000 грн за договором № 5341133 від 06 січня 2022 р.;
- ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" на суму 154 118 грн 70 коп за договором № 750532 від 25 листопада 2021 р.;
- ТОВ "БІЗПОЗИКА" на суму 52 503 грн 53 коп за договором № 398897-КС-001 від 16 вересня 2021 р.;
- АТ "ПУМБ" на суму 56 646 грн 52 коп. за договором № 1001874884401 від 17 травня 2021 р.;
- АТ "АЛЬФА-БАНК" на суму 3 465 грн 03 коп. за договором № 54956087 від 05 травня 2021 р., на суму 28 020 грн 79 коп. за договором № 53718554 від 17 лютого 2021 р., на суму 22 172 грн 30 коп. за договором № 19009951 від 27 серпня 2014 р.;
- АТ "УКРСИББАНК" на суму 54 189 грн 19 коп. за договором № СТХ26200966775687 від 15 січня 2021 р.;
- АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" за договором № 26206311918099 від 01 грудня 2020 р.;
- АТ "КБ Приват Банк" за договором № 0066638 від 18 липня 2018 р. та договором № 26200300402955 від 28 вересня 2007 р.;
- АТ "Ідея Банк" на суму 58 345 грн 60 коп. за договором № 21368389 від 07 грудня 2020 р. та на суму 90 837 грн 65 коп. за договором № 14628573 від 06 листопада 2017 р.;
- АТ "ОЩАДБАНК" на суму 478 419 грн 81 коп. за договором №72/20-0129 від 27 листопада 2020 р.
Таким чином, загальна сума заборгованості, яку визначив боржник, становить 1 140 163 грн 58 коп.
Однак, в підтвердження зазначеного заявник більшість згаданих у конкретизованому списку кредиторів договорів не подала, а натомість, подала особисті розрахунки та роздруківку Українського бюро кредитних історій щодо боржника ОСОБА_1 .
Проте, роздруківка та особисті розрахунки не можуть бути належними, допустимими та достатніми доказами, що підтверджують обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договором.
Згідно з вимогами ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати на те, що серед кредиторів боржник зазначила такі фінансові установи як АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" та АТ "КБ Приват Банк", тоді як згідно з даними конкретизованого списку кредиторів поточна заборгованість перед цими банками становить 0 грн, а по деяких договорах, укладених, зокрема, з ТОВ "СЛОН КРЕДИТ", АТ "ТАСКОМБАНК", АТ "ПУМБ", АТ "АЛЬФА-БАНК", АТ "УКРСИББАНК", АТ "Ідея Банк" та АТ "ОЩАДБАНК" строк погашення кредиту ще не настав.
Таким чином, згідно з даними долучених до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність документів, не можливо встановити, який розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредиторами і чи боржник припинив погашення кредитів та інших планових платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців до звернення до суду з врахуванням вимог ч. 3 ст. 115 Кодексу (не включаючи неустойку (штраф, пеня) та інші фінансові санкції).
Отже, зазначені вище обставини свідчать про відсутність, на дату подання до суду заяви, підстав для звернення із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Однак, всупереч цим вимогам Кодексу, заявник таких доказів не подала, натомість, у своїй заяві ОСОБА_1 послалась на постанову Верховного Суду від 19 листопада 2020 у справі № 910/726/20 зазначила, що 02 травня 2022 р., вона з арбітражним керуючим Білінською Наталією Олександрівною уклала договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Проаналізувавши вказане, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Частиною 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Отже, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансування на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особою на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин 2, 6 ст. 43 Конституції України.
Верховний Суд у згаданій боржником постанові вказує на право, а не обов'язок, місцевого господарського суду розгляду питання щодо альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність, зокрема, на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника.
У даному випадку договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 02 травня 2022 р., укладений на умовах розстрочення оплати праці арбітражного керуючого (3 721 грн 50 коп. протягом 10 місяців), а не відстрочки оплати до реалізації майна боржника, як це визначено у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2020 у справі № 910/726/20.
Крім того, у вищезгаданій постанові (п. 40) Верховний Суд звернув увагу на те, що Кодекс України з процедур банкрутства та інші норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.
За змістом ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі.
Отже, укладений між боржником та арбітражним керуючим договір суперечить імперативній нормі ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, що свідчить про порушення сторонами договору положень ст. 203 ЦК України.
Відтак, поданий заявником договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 02 травня 2022 р. не може бути прийнятий господарським судом в якості доказу альтернативного врегулювання питання винагороди арбітражного керуючого у даній справі.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі відмовляє у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, провадження у справі про банкрутство боржника не допускається згідно з цим Кодексом.
Про відмову у прийнятті заяви господарський суд постановляє ухвалу, яка надсилається заявнику разом із заявою та доданими до неї документами.
Враховуючи, що заяву про неплатоспроможність разом з додатками сформовано в системі "Електронний суд" та надано їх суду лише в електронному вигляді, відповідно паперовий варіант вказаної заяви з додатками заявнику (боржнику) не повертаються.
Керуючись статтями 2, 37, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 ГПК України та, суд
у прийнятті заяви ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у визначені статтями 256, 257 ГПК України строк та порядку.
Суддя І. В. Ткаченко