номер провадження справи 18/16/22
13.05.2022 справа № 908/342/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/342/22
за позовом приватного підприємства "Швидкість світла" (79052, м. Львів, вул. Сірка, буд. 16, кв. 22)
до відповідача державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)
про стягнення 157772,55 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Заявлено позовні вимоги про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 157772,55 грн., які складаються з: 152935,20 грн. основного боргу за договором поставки товару №53-121-01-21-10407 від 30.06.2021, 1319,85 грн. 3% річних та 3517,50 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару №53-121-01-21-10407 від 30.06.2021 щодо сплати вартості отриманого товару у визначений договором строк, що є підставою для стягнення заборгованості та нарахованих за порушення зобов'язання 3% річних та інфляційних втрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на статті 525, 526, 530, 625, 662, 691, 692, 712 ЦК України та статті 188, 193 ГК України. В позові позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2022 справу № 908/342/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою суду від 14.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/342/22, присвоєно справі номер провадження 18/16/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/342/22 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 09.03.2022, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі повноважному представнику позивача 11.03.2022 та довідкою про доставку документу в електронному вигляді повноважному представнику відповідача 14.02.2022.
Від відповідача 31.03.2022 засобами електронного зв'язку до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти заявлених вимог заперечив та вказав, що позивачем не враховані умови договору, якими передбачено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі сум ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника належним чином оформленої податкової накладної. При цьому строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ умовами договору не визначений. Вимоги від позивача про сплату частини вартості товару у розмірі ПДВ (25489,20 грн.) відповідач не отримував. Відносно нарахування 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначив, що нарахування передбачених 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки відносяться до одного виду відповідальності - цивільно-правової, тому вимога про їх стягнення задоволенню не підлягає. Просив в позові відмовити.
Відповідач просив прийняти відзив до розгляду посилаючись на неможливість надання відзиву у визначений судом строк з огляду на настання форс-мажорних обставин - військову агресію Російської Федерації проти України. Відповідач зазначив, що ухвала суду від 14.02.2022 зареєстрована в ВП ЗАЕС 15.03.2022.
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи запровадження воєнного стану на території України та ведення бойових дій на території Запорізької області, суд дійшов висновку про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву. Відзив прийнято судом до розгляду.
Від позивача відповіді на відзив до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/342/22 дозволяють здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, а також запровадження воєнного стану на території України та ведення бойових дій на території Запорізької області, рішення прийнято без його проголошення - 13.05.2022.
Розглянувши матеріали справи, суд
Приватним підприємством "Швидкість світла" (Постачальником, позивачем у справі) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупцем, відповідачем у справі) 30.06.2021 укладений договір поставки товару №53-121-01-21-10407 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар (перелік товару наведений у таблиці).
Строк поставки товару: серпень 2021 року (п. 1.3 Договору).
Згідно із п. 3.1 Договору вартість товару за договором - 127446,00 грн., крім того ПДВ 25489,20 грн. Разом з ПДВ - 152935,20 грн.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Згідно з п. 3.3 Договору оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
У пункті 4.3 Договору сторони обумовили, що товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 шт.; б) рахунок-фактура - 1 шт.; сертифікат якості або паспорт, виданий підприємством-виробником відповідно ТУУ:2/2-37535551-002:2012.
Згідно з п. 10.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов'язковим.
Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє один рік.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачений договором товар на суму 152935,20 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 274 від 28.07.2021.
Видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін без зауважень.
Грошове зобов'язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано.
У зв'язку з наявністю заборгованості позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 2810/05 від 28.10.2021.
У відповідь на претензію відповідач листом вих. № 28-23/28684 від 25.11.2021 повідомив позивача про відсутність можливості вчасно та в повній мірі здійснювати розрахунки за зобов'язаннями перед ПП «Швидкість світла» та зазначив, що сума в розмірі 152935,20 грн. буде перерахована за фактом розподілу з боку ДП «НАЕК «Енергоатом» коштів для розрахунків з контрагентами.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Долучена до матеріалі справи видаткова накладна, на підставі якої виникла заборгованість відповідача за Договором, підписана з боку Покупця без зауважень.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Виходячи з умов п. 3.2 Договору оплата за поставлену за продукцію - 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару.
Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив, що відповідачем не заперечується.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманої продукції у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 152935,20 грн.
Доводи відповідача про неправильне визначення позивачем строку виконання Покупцем зобов'язання з оплати товару з огляду на розмежування строку оплати вартості товару без ПДВ та не визначення строку сплати ПДВ суд визнав необґрунтованими з огляду на наступне.
За змістом п. 4.5 Договору визначено, що Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПП у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgm.npp.zp.ua.
Надання позивачем податкових накладних на поставлену продукцію відповідачем не заперечується. Доказів звернення відповідача до позивача з питанням щодо не надання податкової накладеної суду не надано.
Крім того, зауваження в п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати товару в частині суми ПДВ.
Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 152935,20. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 1319,85 грн. 3% річних та 3517,50 грн. інфляційних втрат.
Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 05.10.2021 по 17.01.2022, виходячи із простроченої суми заборгованості 152935,20 грн., суд встановив, що розрахунок позивача є правильним. Вимога про стягнення з відповідача 3% річних задовольняється судом в заявленій сумі 1319,85 грн.
При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 надала наступні роз'яснення:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця;
- якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці;
- методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
1) час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
2) час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період: з жовтень 2021 року - грудень 2021 року, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 3544,18 грн. Оскільки у суду відсутні повноваження виходити за межі заявлених позовних вимог, до стягнення підлягає сума 3517,50 грн. інфляційних втрат, як визначено позивачем.
Доводи відповідача, що нарахування передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки вони відносяться до одного виду відповідальності - цивільно-правової, суд відхиляє як необґрунтовані.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, заявляючи вимогу щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідач доводи позивача не спростував та не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором щодо оплати вартості отриманого товару у визначений договором строк.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь приватного підприємства "Швидкість світла" (79052, м. Львів, вул. Сірка, буд. 16, кв. 22; ідентифікаційний код 43400907) 152935,20 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот тридцять п'ять грн. 20 коп.) основного боргу, 1319,85 грн. (одну тисячу триста дев'ятнадцять грн. 85 коп.) 3% річних, 3517,50 грн. (три тисячі п'ятсот сімнадцять грн. 50 коп.) інфляційних втрат та 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 18.05.2022.
Суддя В.В. Левкут