майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
Від "18" травня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/258/22
За заявою: ОСОБА_1 (смт.Черняхів)
про неплатоспроможність боржника
Суддя Гнисюк С.Д.
29.04.2022 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ (система "Електронний суд"), надійшла заява від ОСОБА_1 (смт.Черняхів) від 28.04.2022 про неплатоспроможність, з додатками.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.05.2022 заяву ОСОБА_1 (смт.Черняхів) від 28.04.2022 про неплатоспроможність - залишено без руху; надано ОСОБА_1 10 днів, з дня вручення даної ухвали суду, для усунення недоліків заяви шляхом подання до суду докази авансування на депозитний рахунок Господарського суду Житомирської області винагороди керуючому реструктуризацією майна за три місяці виконання повноважень у розмірі 37215,00грн. (доплати 31945,00 грн.).
03.05.2022 зазначену ухвалу було направлено на адресу ОСОБА_1 , вказану у заяві.
13.05.2022 копія ухвали суду від 03.05.2022 повернулась до суду без вручення адресату, з відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
При цьому, 16.05.2022 на електронну адресу суду (сформовано в системі "Електронний суд" 13.05.2022), через загальний відділ, від ОСОБА_1 надійшла заява від 13.05.2022 про усунення недоліків, згідно якої заявником зазначено про те, що нею було було отримано ухвалу 03.05.2022. Щодо надання доказів авансування на депозитний рахунок Господарського суду Житомирської області вказує про те, що звернулася до суду за захистом, оскільки через скрутне фінансове становище не здатна самостійно врегулювати питання із кредиторами, які постійно тиснуть та погрожують. Відсутність достатніх матеріальних ресурсів не дозволяє виконати вимогу суду в частині авансування на депозитний рахунок господарської суду одразу всієї винагороди керуючому реструктуризацією. Вказує про те, що нею узгоджено участь у справі арбітражного керуючого, укладено із ним договір, відповідно до умов якого визначено розмір його винагороди, а також умови авансування на рахунок суду грошових коштів. Вважає, що надання такої Угоди з арбітражним керуючим є саме мирним врегулюванням правовідносин щодо оплати його послуг, то питання виплати такої винагороди повинно перебувати та врегульовуватись лише у площині відносин, саме між арбітражним керуючим та боржником.
Враховуючи вищезазначене, просить суд прийняти та розглянути заяву про усунення недоліків та відкрити провадження у справі.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом враховано те, що при поданні заявником заяви про неплатоспроможність через підсистему "Електронний суд" (забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених), заявник, у відповідності до Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", є користувачем ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.
Дослідивши матеріали заяви про неплатоспроможність боржника, заяви про усунення недоліків, доказів доданих до них, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення її заявнику, зважаючи на таке.
Положеннями ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство) встановлені вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також встановлено перелік відомостей та доказів, які мають бути зазначені/додані до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
В ухвалі Господарського суду Житомирської області від 03.05.2022 зазначено про те, що судом не прийнято договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 30.09.2021, як належний доказ врегулювання між заявником та арбітражним керуючим питання щодо оплати винагороди керуючого реструктуризацією, яка підлягає авансуванню боржником. Тому боржник має надати суду докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в сумі 37215,00 грн. на депозитний рахунок Господарського суду Житомирської області.
ОСОБА_1 вимоги ухвали від 03.05.2022 не виконано, а саме: не надано суду докази авансування на депозитний рахунок Господарського суду Житомирської області винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі 37215,00грн. (доплати 31945,00 грн.).
Відповідно до ч.1 ст. 12 Кодексу про банкрутство, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідне положення зазначається також і в ст. 30 Кодексу про банкрутство, яка імперативно встановлює, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.
Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство визначено положеннями статті 30 Кодексу про банкрутство.
Статтею 30 Кодексу про банкрутство встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Отже, нормами Кодексу про банкрутство встановлено фіксований розмір основної грошової винагороди.
Законодавцем установлено спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Тож держава виконує свій позитивний обов'язок щодо забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство, не встановлюючи для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансування на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає положенням частин 2, 6 ст. 43 Конституції України.
Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на у м о в а х в і д с т р о ч е н н я о п л а т и до р е а л і з а ц і ї м а й н а б о р ж н и к а виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи, та п о д а т и до с у д у р а з о м і з з а я в о ю про відкриття провадження у справі про банкрутство в і д п о в і д н е з в е р н е н н я о б о х о с і б (боржника та арбітражного керуючого) про призначення цього арбітражного керуючого керуючим реструктуризацією у справі про банкрутство фізичної особи. Місцевий суд може розглянути подані документи як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи (правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.11.2020 у справі №910/726/20).
З огляду на зазначене, Верховний суд встановив наявність умов на укладення угоди з арбітражним керуючим, а саме: укладається на умовах відстрочення оплати та наявності майна боржника для погашення грошової винагороди у розмірі, який підлягає авансуванню боржником.
У даному випадку, арбітражний керуючий уклав угоду с боржником на умовах розстрочення (оплата рівними частинами протягом 10 місяців у сумі 1784,25грн. щомісячно, на депозитний рахунок суду в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність), а не відстрочення, як це зазначено у постанові Верховного суду від 19.11.2020 у справі № 910/726/20.
Заявник посилається на рішення місцевих судів, як на практику у подібних правовідносинах.
Суд зазначає про те, що в частині 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо обов'язку застосування (врахування) судом висновків, викладених у рішеннях судів першої інстанції (зокрема господарських), норми Господарського процесуального кодексу України не містять.
З огляду на зазначене, суд не приймає доводи заявника про можливість укладання договору на умовах розстрочення оплати винагороди арбітражного керуючого.
Крім того, суд враховує те, що у вищезазначеній постанові від 19.11.2020 у справі №910/726/20 (п. 40) Верховний Суд звернув увагу на те, що Кодекс України з процедур банкрутства та інші норми законодавства не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією не може становити менше ніж п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Заявником надано договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 30.09.2021, згідно умов якого оплата послуг розпорядника майна становить 17 842,50грн. (п.3.1).
Тобто, Договір укладено не на всю суму винагороди керуючого реструктуризацією, яка підлягає авансуванню боржником у сумі 37215,00грн., що є порушенням норм Кодексу про банкрутство та позиції Верховного суду, яка не передбачає можливості зменшення розміру грошової винагороди керуючого реструктуризацією сплата (авансування) якої у будь-якому випадку покладається на боржника у розмірі встановленому Кодексом про банкрутство.
Крім того, зважаючи, що розмір основної грошової винагороди не може становити менше ніж п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в майбутньому сума, яка не доплачена заявником, може стати тягарем для кредиторів щодо її сплати арбітражному керуючому, адже доказів наявності майна, за рахунок якого може бути сплачено винагороду, заявником суду не надано.
Отже, суду не надано належних доказів, в розумінні ст. 79 ГПК України, за рахунок чого буде погашатися винагорода керуючого реструктуризацією, на суму яка підлягає авансуванню боржником та можливості її подальшої сплати.
Твердження заявника про те, що істотні умови договору не порушені суд не приймає, так як його умови суперечать нормам Кодексу України з процедур банкрутства щодо розміру грошової винагороди керуючого реструктуризацією та висновків Верховного суду України з даного питання.
Крім того, слід зазначити, що за умовами Договору судом встановлено наступні невідповідності.
П.1.1. Договору не містить інформації на кого саме покладено обов'язки керуючого реструктуризацією.
У п. 3.4. Договору зазначено про те, що розрахунки проводяться шляхом оплати грошових коштів за умови (надсилання поточних звітів).
Також, слід зазначити про те, що заявником самостійно визначено мінімальний строк процедури реструктуризації 10 місяців, що має уявний характер.
З наданого заявником плану реструктуризації вбачається, що витрати у заявника перевищують доходи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що заявником не підтверджено наявність джерел для погашення винагороди керуючого реструктуризацією.
Також, слід зазначити, що заявником та арбітражним керуючим не було подано суду клопотання (заявлено вимогу) про розгляд питання щодо прийняття договору про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 30.09.2021, як альтернативу сплати грошової винагороди, на виконання вимог ст. 116 Кодексу про банкрутство.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд не приймає договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 30.09.2021, як належний доказ врегулювання між заявником та арбітражним керуючим питання щодо оплати винагороди керуючого реструктуризацією, яка підлягає авансуванню боржником, про, що вже було зазначено в ухвалі Господарського суду Житомирської області від 03.05.2022.
Приписами ч. 1 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
Згідно ч. 3 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Отже, заявником вимоги ухвали Господарського суду Житомирської області від 03.05.2022 не виконано, недоліки не усунуто у встановлений судом строк.
Таким чином, заява підлягає поверненню, оскільки заявник не усунув недоліки заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
З огляду на те, що заява фізичної особи про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до суду надійшла через систему "Електронний суд" повернення боржнику паперового варіанту заяви судом не здійснюється.
Суд повторно вказує про те, що ОСОБА_1 подано заяву про неплатоспроможність втретє.
Ухвалами суду матеріали заяви було повернуто заявнику без розгляду з підстав не усунення недоліків з аналогічних, зазначених вище підстав.
Статтею 43 ГПК України закріплено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Керуючись статтями 2, 38, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області -
1. Повернути заяву ОСОБА_1 (смт. Черняхів) від 28.04.2022 про неплатоспроможність - без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та підлягає оскарженню.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Гнисюк С.Д.