вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.05.2022м. ДніпроСправа № 904/126/22
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження)
заяву Фізичної особи-підприємця ЛОХАНЬКО Маргарити Миколаївни
щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу
у справі
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дунайська 41А"
до Фізичної особи-підприємця ЛОХАНЬКО Маргарити Миколаївни
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
У відзиві Фізична особа-підприємець ЛОХАНЬКО Маргарита Миколаївна (далі - відповідач) звернулася до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дунайська 41А" (далі - позивач) з вимогою про стягнення 20.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
08.02.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволенні вимог про стягнення 20.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
27.04.2022 через відділ документального забезпечення від відповідача надійшла заява від 26.04.2022 за вих. №б/н в порядку ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України (щодо витрат на правничу допомогу).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/126/22 від 03.05.2022 у задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дунайська 41А" до Фізичної особи-підприємця Лоханько Маргарити Миколаївни про стягнення 204.100,01 грн матеріальних збитків відмовлено у повному обсязі. Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.
Ухвалою від 03.05.2022 вирішено здійснювати розгляд заяви відповідача щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
10.05.2022 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання від 05.05.2022 за вих. №б/н про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції відповідача
У відзиві на позов відповідач зазначив, що витрати на правничу допомогу складають 20.000,00 грн, проте докази витрат на правничу допомогу будуть надані додатково після узгодження сторонами акта виконаних робіт (т. 1 а.с. 107).
На виконання вимог ст. 129 ГПК України, відповідач надав докази витрат на професійну правничу допомогу (копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 18.01.2022, копію звіту адвоката (акт виконаних робіт/наданих послуг) від 22.02.2022, копію платіжного доручення №508 від 19.01.2022 на суму 2.000,00 грн).
Стислий виклад позиції позивача
Позивач звертає увагу, що відповідач не надав доказів того, що ним дійсно сплачені грошові кошти на допомогу адвоката.
Позивач зазначив, що відповідач під час провадження у справі №904/126/22 склав два процесуальних документа (відзив та клопотання від 02.02.2022), звичайна вартість яких по 500,00 грн кожний.
Таким чином позивач доходить висновку, що вимоги відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є неправомірними, необґрунтованими, ціна послуг явно завищена та підлягає зменшенню.
Позивач проаналізував надані відповідачем документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та дійшов таких висновків.
1. Предметом договору від 18.01.2022 про надання правничої допомоги визначено надання адвокатом правничої допомоги в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. Тобто предмет договору носить загальний характер.
2. Звіт адвоката (акт наданих послуг/виконаних робіт) до договору про надання правничої допомоги від 18.01.2022, датується 22.02.2022 та має формальний характер.
3. Позивач зазначає, що на час складання звіту (акту наданих послуг/виконаних робіт) справа ще не була розглянута, а відповідно і адвокат не надав послуг у повному обсязі.
4. У тексті звіту (акту наданих послуг) вказано, що послуги вже надано, проте рішення суду ухвалено лише 03.05.2022.
5. В звіті зазначено про участь відповідача у судових засіданнях, що не відповідає дійсності, оскільки справа №904/126/22 розглядалася у письмовому провадженні.
Отже, позивач просить суд зменшити витрати відповідача на професійну правничу допомогу до 2.000,00 грн.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
18.01.2022 між відповідачем (далі - клієнт) та адвокатом Корніловою Еліною Юріївною (далі - адвокат) укладений договір про надання правничої допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Повноваження адвоката Корнілової Еліни Юріївни на представництво інтересів відповідача підтверджені ордером серії АЕ №1117500 від 18.01.2022.
Відповідно до п. 4.1 договору про надання правничої допомоги гонорар за надання правничої допомоги адвоката за цим договором оплачується у формі попередньої оплати готівкою або шляхом переказу на банківський рахунок в сумі 20.000,00 грн.
Розмір гонорару адвоката визначний у фіксованому розмірі та не залежить від кількості документів (аркушів) та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги.
Згідно з п. 4.2 договору про надання правничої допомоги на підтвердження факту надання правничої допомоги за даним договором сторони підписують відповідний акт (звіт адвоката). Правнича допомога є такою, що надається (надана) адвокатом за даним договором незалежно від того, від імені кого підписані процесуальні документи або будь-які документи, пов'язані з предметом даного договору.
Даний договір, відповідно до п. 7.1, укладений на невизначений строк та набирає чинності з моменту його підписання.
На виконання п. 2.1 договору про надання правової допомоги від 17.01.2022 адвокат надав (надасть) клієнту таку правову допомогу в межах справи №904/126/22:
- Ознайомлення з позовною заявою та доказами;
- Вивчення судової практики;
- Узгодження правової позиції з клієнтом;
- Підготовка відзиву у справі;
- Ознайомлення з матеріалами справи (у разі необхідності);
- Підготовка, подання, направлення сторонам інших заяв по суті справи, пояснень тощо;
- Підготовка клопотання про визнання дій, необхідність в яких виникне при розгляді вищевказаної справи;
- Отримання процесуальних рішень від імені клієнта.
Також вказано, що гонорар адвоката за надання правничої допомоги складає 20.000,00 грн. Сплачений 19.01.2022, що підтверджується платіжним дорученням №508 від 19.01.2022 на суму 2.000,00 грн.
Вказане підтверджується Звітом адвоката від 22.02.2022 (акт наданих послуг/виконаних робіт) до договору про надання правничої допомоги від 18.01.2022.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З урахуванням вищезазначених вимог закону при визначені розміру правничої допомоги суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21).
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Також Об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що рішення відбулось на користь відповідача і спір виник внаслідок неправильних дій позивача, витрати у справі в даному випадку покладаються на позивача.
За приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі «East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6.672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,0 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (позивача).
Надаючи оцінку укладеному між відповідачем та адвокатом договору від 18.01.2022 про надання правничої допомоги, господарський суд встановив, що договір укладений з метою отримання клієнтом як фізичною особою-підприємцем в Господарському суді Дніпропетровської області під судового розгляду спору по суті у справі №904/126/22 правничої допомоги.
Сторони договору узгодили розмір гонорару у сумі 20.000,00 грн, який оплачується в якості попередньої оплати готівкою або шляхом переказу на банківський рахунок.
Тобто сторонами договору узгоджено фіксований розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, який, з огляду на положення п. 4.1 договору, не залежить від кількості документів (аркушів) та/або годин, витрачених адвокатом для надання правничої допомоги.
Дійсно ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Проте вирішуючи питання про судові витрати відповідача, господарський суд враховує складність справи, якість процесуальних документів, розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та інші істотні обставини.
Процесуальні документи, наявні у справі (клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (том 1 а. с. 75), клопотання від 02.02.2022 за вих. №б/н про визнання дій позивача зловживанням процесуальними правами (том 1 а. с. 81 - 84), відзив від 02.02.2022 за вих. № (том 1 а. с. 102 - 107), заява від 26.04.2022 за вих. №б/н в порядку ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України (щодо правової допомоги) (том 1 а. с. 119 - 120) підтверджують надання правової допомоги відповідачу у цій справі адвокатом Корніловою Е.Ю.
При цьому, суд враховує позицію Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, наведеній у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, відповідно до якої Об'єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України; разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Проаналізувавши Звіт адвоката від 22.02.2022 в частині переліку послуг професійної правничої допомоги, господарський суд звертає увагу, що у зазначеному переліку зазначено ознайомлення з позовною заявою та доказами та ознайомлення з матеріалами справи (за необхідності). Фактично представник відповідача ознайомилася з матеріалами справи 21.01.2022, про що свідчить відмітка на клопотанні від 20.01.2022 за вих. №б/н про ознайомлення з матеріалами справи, тобто не двічі, а один раз.
Такі послуги адвоката як подання, направлення сторонам інших заяв по суті справи, пояснень тощо та отримання процесуальних рішень у справі від імені клієнта не відноситься до послуг правової допомоги, а тому і витрати за такі послуги не підлягають покладенню на позивача, як витрати на професійну правничу допомогу.
Участь у судових засіданнях, як одна з послуг професійної допомоги зазначена у переліку, не здійснювалася через розгляд справи №904/126/22 в порядку письмового провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відтак:
- з огляду на заявлене позивачем клопотання про зменшення розміру судових витрат (том 1 а. с. 114, а. с. 144);
- враховуючи, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу не відповідають критерію розумності і обґрунтованості таких витрат з огляду на незначну складність справи (позов заявлений про стягнення збитків за типовим договором підряду, виконання робіт за яким не відбулося, відтак підготовка до розгляду справи не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль),
- враховуючи обсяг наданих послуг (адвокатом складені заява про ознайомлення з матеріалами справи, клопотання про визнання дій позивача зловживанням процесуальним правом, відзив на позов та заява від 26.04.2022 за вих. №б/н в порядку ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України (щодо витрат на правничу допомогу) та баланс інтересів сторін у даному питанні;
- беручи до уваги незначну ціну позову (204.100,01 грн) а також те, що дана справа є малозначною та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а підставами для відмови у задоволенні позову суд визначив інші підстави, ніж зазначені адвокатом у відзиві на позов;
- суд дійшов висновку, що розумним розміром судових витрат на правову допомогу, понесених відповідачем при розгляді даної справи, що можуть бути стягнуті з позивача, є 5.000,00 грн.
На підставі викладеного, враховуючи, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критерієм розумності і обґрунтованості таких витрат, право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи обсяг наданих послуг та баланс інтересів сторін у даному питанні, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог відповідача та про визнання обґрунтованою заяви позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 233, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Вимогу Фізичної особи-підприємця ЛОХАНЬКО Маргарити Миколаївни про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20.000,00 грн задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дунайська 41А" (Україна, 51900, Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, ВУЛИЦЯ ДУНАЙСЬКА, будинок 41А, корпус 1; ідентифікаційний код 43632267) на користь Фізичної особи-підприємця ЛОХАНЬКО Маргарити Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 5.000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк