пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
17 травня 2022 року Справа № 903/835/21
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коваль Олександр Миколайович
за відсутністю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/835/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Баліс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Фуд Лоджистікс” про визнання положення пункту договору нечинним,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Баліс" подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Лоджистікс" про визнання нечинним положення пункту договору поставки № 161120 від 16.11.2020 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баліс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш Фуд Лоджистікс". А саме, положення, викладене в пункті 8.3 розділу 8 вказаного договору, що передбачає обов'язок у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 7 (сім) календарних днів з моменту прострочення термінів оплати Покупець зобов'язаний додатково, крім пені сплатити на користь Постачальника штраф в розмірі 100% від суми заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на визнання недійсним вищевказаного положення пункту договору, оскільки зазначений пункт є таким, що ставить в нерівне становище покупця та постачальника, що призводить до порушення прав покупця.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2021 №911/2712/21 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Баліс" про визнання недійсним пункту 8.3 договору поставки № 161120 від 16.11.2020 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Баліс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш фуд лоджистікс" разом з доданими до неї матеріалами направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Волинської області (адреса: проспект Волі, 54А, Луцьк, Волинська область, 43000).
Відповідна ухвала обґрунтована приписами пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України.
11.10.2021 матеріали справи №911/2712/21 надійшли на адресу Господарського суду Волинської області.
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа №911/2712/21 розподілена судді Гарбару І.О.
Ухвалою суду від 12.10.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Баліс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Фуд Лоджистікс” визнання пункту договору недійсним залишено без руху.
Ухвалою суду від 22.11.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Баліс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Фуд Лоджистікс” про визнання пункту договору недійсним на 5 арк., з додатками документів на 33 арк. (в т.ч. копія платіжного доручення №2044 від 13.09.2021 на суму 2270,00 грн. про сплату судового збору повернуто позивачу без розгляду.
Через підсистему “Електронний суд” 15.10.2021 надійшла позовна заява ТзОВ “Баліс” до ТзОВ “Фреш Фуд Лоджистікс” про визнання положення пункту 8.3 Розділу 8 договору поставки №161120 від 16.11.2020 між ТзОВ “Баліс” до ТзОВ “Фреш Фуд Лоджистікс” не чинним (а.с.1-21).
Судова справа після реєстрації в Автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду” отримала номер 903/835/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2021 у справі №903/835/21 визначено головуючого суддю Дем'як В. М.(а.с.22).
Старшим інспектором відділу документального забезпечення та контролю Ліщинською М.В. під час реєстрації позовної заяви, яка надійшла 15.10.2021 через підсистему “Електронний суд” не враховано наявність вже існуючої справи №911/2712/21, яка перебувала у провадженні судді Гарбара І. О. з тими ж самими сторонами та предметом позову, що призвело до порушення порядку визначення судді для розгляду даної справи.
Отже, враховуючи вище викладене канцелярією суду помилково було зареєстровано новий позов, і розподілено справу №903/835/21 судді Дем'як В.М.
Ухвалою суду від 19.10.2021 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.11.2021 (а.с.23).
Представник відповідача подав до суду наступні документи:
1) відзив на позовну заяву від 15.11.2021, у якому просить відмовити в позові в повному об'ємі (а.с.54-59).
2) заяву, в якій просить здійснювати судовий розгляд справи без його участі, позовні вимоги заперечує (а.с.60).
Представник позивача в судове засідання не прибув, через електронний суд подав клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки ухвалою суду від 10.11.2021 у даній справі відмовлено в задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, з підстав відсутності технічної можливості та вільного зала суду. Позивач вказує, що має намір подати клопотання про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (а.с.50-51).
Ухвалою від 15.11.2021 відкладено підготовче засідання (а.с.65).
02.12.2021 відповідач подав заяву від 01.12.2021 у якій просить продовжити строк для подачі відзиву на позовну заяву. В обґрунтування підстав подачі даної заяви посилається на те, що за його підрахунком останній день подачі відзиву на позовну заяву становить включно по 15.11.2021, оскільки строк слід обраховувати з першого робочого дня, а не вихідного дня (а.с.85).
Ухвалою суду від 02.12.2021 відмовлено у задоволенні заяви від 02.12.2021 про продовження процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву встановленого п. 7 ухвали суду від 19.10.2021 (а.с.90).
Представник позивача подав відповідь на відзив від 29.11.2021 відповідно до якої просить не враховувати та не брати до уваги аргументи відповідача та просить задоволити позов в повному об'ємі (а.с.78-79).
Представник відповідача заявив усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження, для надання процесуальної можливості подати додаткові докази по справі, у зв'язку з чим просить відкласти розгляд справи.
Ухвалою суду від 02.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів по 19.01.2021. Відкладено підготовче засідання. Запропоновано позивачу подати належні та допустимі докази представництва у даній господарській справі Собчак Оксани Володимирівни (а.с.91-92).
Представник позивача керівник Смаглій С.І. через електронний суд надіслав:
1) заперечення за вх.№01-57/7733/21 від 20.12.2021 в якому заперечує дії судді Дем'як В.М., оскільки під час слухання справи 02.12.2021 суддя Дем'як В.М. з'ясувала процесуальні питання від позивача та вийшла до нарадчої кімнати час 11.28:32 згідно протоколу судового засідання від 02.12.2021 для ухвалення рішення від позивача, що підтверджується протоколом судового засідання у даній справі. При цьому рішення про розгляд клопотання суддею не ухвалено, а ухвалено рішення про розгляд клопотання відповідача, однак протокол судового засідання від 02.12.2021 не містить запису про вихід судді Дем'як В.М. до нарадчої кімнати для ухвалення рішення від відповідача (а.с.110-111).
2) клопотання за вх.№01-57/7723/21 від 17.12.2021 в якому підтверджує повноваження представника Собчак О.В. а саме: довіреністю Собчак О.В. від 04.10.2021, наказом про призначення Собчак О.В. керівником юридичного відділу за №415 від 04.10.2021, положення про юридичній відділ ТзОВ «БАЛІС» №8 від 04.10.2021 (а.с.104-109).
Представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів від 20.12.2021, а саме: гарантійний лист, акт звірки, видаткові накладні, платіжні доручення (а.с.113-130).
Ухвалою суду від 20.12.2021 відкладено підготовче засідання. Позивачу надано процесуальну можливість ознайомитись з додатковими доказами та подати обґрунтовані письмові пояснення (а.с.132-133). Господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про допуск представника в порядку самопредставництва Собчак О.В.
Представник позивача керівник Смаглій С.І. в судове засідання не прибув, через електронний суд подав:
1) Заяву про виправлення описки у судовому рішенні, відповідно до якої просить виправити допущені судом описки в ухвалах суду від 20.12.2021, від 14.12.2021, від 02.12.2021, від 19.10.2021 у справі № 903/835/21 у вступних частинах, а саме: замість Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛІС» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ ФУД ЛОДЖИСТІКС» про визнання договору недійсним виправити на «Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛІС» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ ФУД ЛОДЖИСТІКС» про визнання положення пункту 8.3 Розділу 8 договору поставки №161120 від 16.11.2020 між ТзОВ «БАЛІС» до ТзОВ «ФРЕШ ФУД ЛОДЖИСТІКС» не чинним» (а.с.157-159).
2) Клопотання, в якому просить визнати поважною причину неподання доказів: Положення про юридичний відділ ТзОВ «БАЛІС» у новій редакції від 28.12.2021, протокол №16 від 28.12.2021, загальних зборів учасників ТзОВ «БАЛІС», довіреність на керівника юридичного відділу ТзОВ «БАЛІС» Собчак О.В. від 28.12.2021 разом з позовною заявою, та поновити пропущений процесуальний строк для подання доказів позивача, оскільки дані докази з'явились у позивача 28.12.2021 (а.с.141-142).
3) Клопотання в якому просить долучити до матеріалів справи Положення про юридичний відділ ТзОВ «БАЛІС» у новій редакції від 28.12.2021, протокол №16 від 28.12.2021, загальних зборів учасників ТзОВ «БАЛІС», довіреність на керівника юридичного відділу ТзОВ «БАЛІС» Собчак О.В. від 28.12.2021 (а.с.145-150).
4) Клопотання, в якому просить відмовити у задоволенні клопотання відповідачу про долучення доказів до матеріалів справи №903/835/21, оскільки як слідує із клопотання відповідача він мав вказані докази в розпорядженні на дату подання відзиву на позовну заяву, при цьому разом із відзивом відповідача в порушення вимог процесуального закону, зазначені докази до суду не подав (а.с.151-152).
Представник відповідача подав до суду наступні документи:
1) відповідь на заперечення позивача, в якому просить поновити строк відповідачу для подачі доказів у справі, а саме: гарантійний лист, акт звірки, видаткові накладні, платіжні доручення, оскільки згідно наказу №1-21 на підприємстві відповідача на період загальнодержавного карантину введено гнучкий графік та дистанційну форму роботи працівників, у зв'язку з цим працівники, які відповідають за підготовку та ведення тієї документації, яка була доручена до матеріалів справи у формі доказів тимчасово були відсутні на самому підприємстві, а тому фізично не мали можливості такі докази підготувати та приєднати до матеріалів справи вчасно (с.с.161-162).
2) заперечення на клопотання, у якому просить відмовити у клопотанні ТзОВ «Баліс» в повному обсязі та не допустити Собчак О.В. до участі у справі №903/835/21 (а.с.163-164).
3) заяву в якій просить розглядати справу у підготовчому засіданні розглядати без його участі (а.с.165).
Ухвалою суду від 12.01.2022 (а.с.167-169) заяву позивача від 05.01.2022 про поновлення процесуального строку для подачі доказів задоволено. Заяву відповідача про поновлення процесуального строку для подачі доказів задоволено. Ухвали суду від 20.12.2021, від 14.12.2021, від 02.12.2021, від 19.10.2021 у вступних частинах викласти в такій редакції «Товариство з обмеженою відповідальністю «БАЛІС» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРЕШ ФУД ЛОДЖИСТІКС» про визнання положення пункту 8.3. Розділу 8 договору поставки №161120 від 16.11.2020 між ТзОВ «БАЛІС» до ТзОВ «ФРЕШ ФУД ЛОДЖИСТІКС» не чинним». Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.02.2022 на 10:30 год. Згідно ст. 207 ГПК України учасники справи можуть подати заяви чи клопотання, додаткові документи, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені у підготовчому провадженні до моменту розгляду справи по суті із обґрунтуванням поважності причин їх неподання у визначений строк.
20.01.2022 через канцелярію суду надійшла заява за вх.№01-131/1/22 Смаглія С.І. директора Товариства з обмеженою відповідальністю “БАЛІС” про відвід судді Дем'як В.М. (а.с.173-174).
Ухвалою від 24.01.2022 заяву ТОВ “БАЛІС” про відвід судді Дем'як В.М. за вх.№01-131/1/22 від 20.01.2022 задоволено. Відведено суддю Дем'як В.М. від розгляду справи за №903/835/21. Матеріали справи № 903/835/21 передано уповноваженій особі апарату суду для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи у порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду (а.с.213-214).
На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.01.2022 справу розподілено судді Гарбару І.О. (а.с.216).
Ухвалою суду 26.01.2022 справу №903/835/21 прийнято до розгляду. Розгляд справи по суті призначено на 22.02.2022 о 11:45 год. Згідно ст. 207 ГПК України учасники справи можуть подати заяви чи клопотання, додаткові документи, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені у підготовчому провадженні до моменту розгляду справи по суті із обґрунтуванням поважності причин їх неподання у визначений строк (а.с.218).
18.02.2022 та 21.00.2022 представник позивача в системі «Електронний суд» сформував наступні документи:
1. Клопотання/заяву, в якому просить суд повернути справу № 903/835/21 на стадію підготовчого провадження. Постановити ухвалу про повторне проведення підготовчого провадження у справі № 903/835/21. Постановити ухвалу про розгляд клопотання (а.с.217-233, 254-260).
2. Заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд визнати положення пункту 5.5. Розділу 5 «при надходженні грошових коштів від Покупця спочатку оплачуються відсотки за штрафні санкції та пеня (у випадку направлення Покупцю відповідних вимог на сплату заборгованості), а потім вартість товару відповідно до вказаних в платіжних документах номерів рахунків або накладних ; пункту 8.3. Розділу 8 «у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 7 (сім) календарних днів з моменту прострочення термінів оплати Покупець зобов'язаний додатково , крім пені, сплатити на користь Постачальника штраф в розмірі 100 % від суми заборгованості» - не чинними (а.с.234-246).
3. Клопотання про врахування правових висновків Верховного Суду, Конституційного Суду. Просить суд при ухваленні рішення у справі № 903/835/21 врахувати правові висновки:
- Верховного Суд у у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові № 910/1199/19 від 19 лютого 2020 (а.с.261-267), на які посилається Позивач.
- Конституційного суду України, викладені у рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013, на які посилається Позивач.
4. Клопотання про участь позивача ТОВ «БАЛІС» у справі № 903/835/21 через члена виконавчого органу ТОВ «БАЛІС» керівника юридичного відділу Собчак Оксану Володимирівну (а.с.247-253).
Відповідач подав клопотання від 21.02.2022 про відкладення розгляду справи, оскільки перебуватиме на розгляді іншої справи (а.с.275).
Ухвалою суду від 22.02.2022 (а.с.278-280) в задоволенні клопотання позивача про повернення справи на стадію підготовчого провадження відмовлено. Клопотання позивача про участь позивача ТОВ «БАЛІС» у справі через члена виконавчого органу ТОВ «БАЛІС» керівника юридичного відділу Собчак Оксану Володимирівну задоволено. Розгляд справи по суті відкладено на 22.03.2022 о 10:15 год. Клопотання про збільшення позовних вимог відкладено до наступного судового засідання. Запропоновано відповідачу подати письмові пояснення щодо поданого клопотання про збільшення позовних вимог в строк до 04.03.2022.
Протокольною ухвалою від 22.03.2022 суд відклав розгляд справи по суті поза межами строків встановлених ГПК України на 17.05.2022 о 12:30 год. у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану та враховуючи, що у смт.Бородянка Київської області йшли бої з російським агресором.
Представник позивача в призначене судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, оскільки відповідно до вимог процесуального законодавства часом вручення процесуальних документів в електронній формі є дата отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу (п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України).
Натомість офіційна електронна адреса відповідно до підпункту 5.8 розділу I Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), це:
сервіс Електронного кабінету ЄCITC,
адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄCITC, aбo
адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Відповідно до пункту 17 підрозділу 1 розділу III Положення особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб aбo в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством.
Інформація про надходження до Електронного кабінету відомостей і документів про результати розгляду справ додатково може надсилатися користувачу у вигляді повідомлення на електронну пошту. Дані про електронну пошту зазначаються користувачем у профілі його Електронного кабінету (пункт 38 підрозділу 2 розділу III Положення).
Таким чином, норми Положення передбачають обов'язковість надсилання документів саме до Електронного кабінету, тоді як адреса електронної пошти розглядається лише як додаткова функція повідомлення про їх надходження до Електронного кабінету. При цьому таке повідомлення, залежно від налаштування, може здійснюватися як з надсиланням самих документів, так i без нього.
Отже, серед всіх передбачених пунктом 5.8 розділу I Положення сервісів офіційної електронної адреси нормативно передбачено обов'язковість надсилання процесуальних документів лише до Електронного кабінету.
Враховуючи зазначене, перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи». Час та дату доставки документів до Електронного кабінету можна переглянути в «картці руху документа», при відкритті цього документа в Електронному суді в розділі «Мої справи».
Враховуючи вищевикладене, ухвала суду від 22.03.2022 надіслана до Електронного кабінету позивача та на електронну адресу зазначену представником позивача в позовній заяві та клопотаннях поданих до суду.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, 11.05.2022 подав заяву про застосування правових позицій у справі та 17.05.2022 заяву про розгляд справи за відсутності представника.
Щодо заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд визнати положення пункту 5.5. Розділу 5 «при надходженні грошових коштів від Покупця спочатку оплачуються відсотки за штрафні санкції та пеня (у випадку направлення Покупцю відповідних вимог на сплату заборгованості), а потім вартість товару відповідно до вказаних в платіжних документах номерів рахунків або накладних; пункту 8.3. Розділу 8 «у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 7 (сім) календарних днів з моменту прострочення термінів оплати Покупець зобов'язаний додатково, крім пені, сплатити на користь Постачальника штраф в розмірі 100 % від суми заборгованості» - не чинними (а.с.234-246), судом враховано наступне.
Ухвалою суду 26.01.2022 справу №903/835/21 прийнято до розгляду. Розгляд справи по суті призначено на 22.02.2022 о 11:45 год. Згідно ст. 207 ГПК України учасники справи можуть подати заяви чи клопотання, додаткові документи, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені у підготовчому провадженні до моменту розгляду справи по суті із обґрунтуванням поважності причин їх неподання у визначений строк (а.с.218).
Ухвалою суду від 22.02.2022 (а.с.278-280) в задоволенні клопотання позивача про повернення справи на стадію підготовчого провадження відмовлено.
У відповідності до ст.207 ГПК України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Оскільки позивач не зазначив поважних причин не подання вищевказаного клопотання в підготовчому провадженні, суд протокольною ухвалою від 17.05.2022 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог залишив без розгляду.
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2020 між ТОВ «ФРЕШ ФУД ЛОДЖИСТІКС» та ТОВ «БАЛІС» укладено договір поставки №161120 (а.с.7-8).
Згідно п.1.1 договору, в порядку та на умовах визначених цим договором, постачальник зобов'язується згідно замовлень покупця, поставляти окремими партіями та передавати у власність покупцю товари в узгодженому сторонами асортименті та кількості, а покупець зобов'язаний приймати товар та оплачувати його в порядку та на умовах, визначених сторонами в договорі.
Розділом 8 Договору передбачено відповідальність сторін.
У відповідності до пункту 8.3 Договору, покупець сплачує штраф в розмірі 100 % від суми заборгованості. У випадку не проведення розрахунків згідно умов Розділу 5 Договору та згідно з пунктом 8.4 Договору Покупець зобов'язаний за вимогою Постачальника сплатити штраф в розмірі 10 % від вартості необґрунтованої відмови від прийняття товару. Також Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення у випадку непогашення наявної заборгованості більш як 7 (сім) календарних днів з моменту прострочення термінів оплати.
При цьому відповідальність Постачальника врегульовано пунктом 8.5. Договору, згідно якого у разі прострочення терміну поставки, у разі недопоставки тощо Постачальник несе відповідальність лише у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відповідного товару за кожен день затримки.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ч. 1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Приписами ст. 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На виконання ст.549 ЦК України, сторонами спору в пунктах 8.3 та 8.4 договору чітко визначено відповідальність позивача за порушення строків виконання зобов'язання у вигляді пені та штрафу, що в свою чергу, не є подвійною відповідальністю за одне і теж правопорушення.
Приписами ст.230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відтак вказана норма Господарського кодексу України не є імперативною, що надає змогу сторонам договору визначити розмір штрафних санкцій, за порушення господарського зобов'язання, на власний розсуд та закріпити вказаний розмір в укладеному між ними договорі, що і було здійснено сторонами даного спору при визначенні розміру штрафних санкцій, закріплених в п.п. 8.3 та 8.4 правочину.
Згідно ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою та спрямованою на досягнення певної мети.
У відповідності до ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Таким чином, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою у ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороти, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно з ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різній набір санкцій.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання не чинним пункту 8.4 укладеного між сторонами Договору на підставі частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають враховуючи самостійне визначення сторонами спору розміру штрафних санкцій, за порушення господарського зобов'язання та враховуючи принцип свободи договору, закріплений в ст. 627 Цивільного кодексу України.
В свою чергу, правомірність застосування відповідачем по відношенню до позивача штрафних санкцій, в розмірі, встановленому сторонами, не є предметом розгляду справи про визнання пункту 8.4 договору не чинним та має бути розглянутий у спорі про неналежне виконання позивачем умов оспорюваного правочину.
Також, не обґрунтовано твердження позивача про визнання нечинним п. 8.3 розділу 8 вказаного договору, як такого, що суперечить загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, як такий, що містить несправедливі та дискримінаційні положення щодо позивача.
Як вже зазначалось вище, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагенту та визначені умов договору.
Розділ 8 договору, яким встановлена відповідальність сторін, містить умови, щодо відповідальності не тільки покупця, а й постачальника за порушення строків поставки товару.
Разом з цим, нечинним можна визнати лише нормативно - правовий акт чи його частину (ст. 5 КАС України), а також в окремих випадках - судове Рішення (наприклад ст. 274, 307 ГПК України).
Ч. 1 ст. 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлює допустимі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, серед них - визнання правочину недійсним. В той же час, такого способу захисту порушеного права як визнання правочину нечинним згадана стаття ЦК України не містить.
Коментована стаття ЦК України передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
В той же час, Позивач у своєму позові не зазначає, шо такий спосіб захисту порушеного права як визнання правочину нечинним встановлений договором та не посилається на жодний нормативно - правовий акт, який встановлює такий спосіб захисту порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що: «Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.» Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі N9 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі N9 569/17272/15-ц.
На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити з покладенням на позивача судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Баліс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш Фуд Лоджистікс” про визнання положення пункту договору нечинним, відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.05.2022.
Суддя І. О. Гарбар