18 травня 2022 року
м. Київ
справа №580/851/20
адміністративне провадження №К/9901/26652/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду у складі судді Білоноженко М.А. від 09.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Сорочка Є.О., Коротких А.Ю., Федотова І.В. від 04.09.2020,
Короткий зміст позовних вимог
1. 11.03.2020 ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації (далі також УПФ, УПСЗН відповідно, відповідачі), у якому просив:
визнати незаконними та протиправними дії Управління соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області яке незаконно недопризначило, недонарахувало та недовиплатило ОСОБА_1 суму 6 грн. 62 коп. Соціальної пенсії по інвалідності по II групі інвалідності з дитинства за період з 01.09.1999 по 30.09.1999;
визнати незаконними та протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області яке незаконно недопризначило, недонарахувало та недовиплатило ОСОБА_1 суму 282 грн.74 коп. соціальної пенсії по інвалідності по II групі та по І групі інвалідності з дитинства за період з 01.10.1999 по 31.05.2002;
визнати незаконними та протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області яке незаконно недопризначило, недонарахувало та недовиплатило ОСОБА_1 суму 37273 грн. 60 коп. соціальної пенсії по інвалідності; по І групі інвалідності з дитинства за період з 08.10.2002 по 31.10.2011;
визнати незаконними та протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області яке незаконно недопризначило, недонарахувало та недовиплатило ОСОБА_1 суму 44431 грн. 00 коп. за період з 01.11.2011 по 31.12.2015 соціальної пенсії по інвалідності по І групі інвалідності з дитинства;
визнати незаконними та протиправними дії Уманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області яке незаконно недопризначило, недонарахувало та недовиплатило ОСОБА_1 суму 26715 грн. 00 коп. соціальної пенсії по інвалідності по І групі інвалідності з дитинства за період з 01.01.2016 по 30.11.2017;
визнати незаконними та протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області яке незаконно недопризначило, недонарахувало та недовиплатило ОСОБА_1 суму 39360 грн. 00 коп. соціальної пенсії по інвалідності по І групі інвалідності з дитинства за період з 01.12.2017 по 29.02.2020;
зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області правонаступника Управління соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області допризначити, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 ; суму 289 грн. 36 коп. соціальної пенсії; по інвалідності по II групі інвалідності з дитинства та по І групі інвалідності з дитинства, яка незаконно недопризначена, недонарахована та недовиплачена ОСОБА_1 за період з 01.09.1999 по 31.05.2002 з вини органів, які призначали та виплачували пенсію ОСОБА_1 : Управління соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області та Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації Черкаської області, на підставі частини другої статті 87 «Виплата пенсій за минулий час» Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХII від 05.11.1991 зі змінами та доповненнями де встановлено: «Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком», кошти перерахувати на банківський рахунок ОСОБА_1 що додається в додатку №57;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області/правонаступника Уманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, колишнього Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області та колишнього Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області/ допризначити, донарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму 147780 грн. 60 коп. соціальної пенсії по інвалідності по І групі інвалідності з дитинства яка незаконно недопризначена, недонарахована та недовиплачена ОСОБА_1 за період з 08.10.2002 по 29.02.2020 з вини Органів які призначали та виплачували пенсію ОСОБА_1 : колишнього Управління Пенсійного фонду України в Уманському районі Черкаської області, колишнього Управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області, колишнього Уманського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, на підставі частини другої статті 87 «Виплата пенсій за минулий час» Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХII від 05.11.1991 зі змінами та доповненнями де встановлено: «Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком», кошти перерахувати на банківський рахунок ОСОБА_1 що додається в додатку №57;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячно починаючи з 01.03.2020 суму соціальну пенсії по інвалідності по І групі інвалідності з дитинства - 3276 грн./1638,00 грн. прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність х 200 процентів/ що становить « 200 процентів мінімального розміру пенсії за віком» згідно пункту г/ статті 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами та доповненнями та дорівнює « 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність» згідно зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 23.12.2004 №229І-ІV, та робити в подальшому перерахунок соціальної пенсії по інвалідності по І групі інвалідності з дитинства ОСОБА_1 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, визначеного законом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 09.07.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2020, позовну заяву в частині вимог щодо визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату позивачу соціальної пенсії по інвалідності за період з 01.09.1999 по 11.09.2019 залишено без розгляду.
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.07.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020, в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з його безпідставністю.
4. Залишаючи частину позовних вимог без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що позивач пропустив передбачений процесуальним законом строк звернення до суду і не навів поважних підстав для його поновлення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу №2190 від 15.09.1998 позивачу органом соціального захисту населення призначено соціальну пенсію, як особі, якій встановлено другу групу інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».
7. Згідно витягу із Акту огляду МСЕК від 25.09.2001 позивачу 28.09.2001 встановлено І (першу) групу інвалідності.
8. Відповідно до Розпорядження №124649 від 10.10.2001 позивачу з 10.10.2001 перераховано пенсію у зв'язку із встановленням І (першої) групи інвалідності.
9. 08.10.2002, у зв'язку із передачею функцій із призначення і виплати пенсій згідно постанови КМУ від 11.04.2002 №497 «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами пенсійного фонду», органами соціального захисту населення передано пенсійну справу позивача до органів пенсійного фонду.
10. Відповідно до протоколу №2147 від 13.11.2002 Управлінням ПФУ в Уманському районі призначено соціальну пенсію по інвалідності на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».
11. Позивач звертався до пенсійного органу й у відповідь на заяву УПФУ в м. Умані та Уманському районі Черкаської області листом від 11.11.2011 №936-10 повідомлено ОСОБА_1 про підстави та розмір призначеної та виплаченої йому соціальної пенсії.
12. Крім того, на заяву позивача від 08.04.2016 Уманське об'єднане УПФУ Черкаської області листом від 14.04.2016 №851/02 направило позивачу копію повідомлення від 13.03.2003 №66, відповідно до якого Головним управлінням ПФУ в Черкаській області зроблено висновок, що пенсія інваліду І групи призначена правильно в розмірі 200% мінімального розміру пенсії за віком (ст. 94 Закону України «Про пенсійне забезпечення»), оскільки заявник не має трудового стажу. Розміри соціальної пенсії визначаються виходячи із розрахункового розміру 22,11 грн. відповідно до Постанови КМУ №36 від 23.01.2001.
13. Про розмір складових соціальної пенсії по інвалідності за періоди з вересня 1998 року по травень 2002 року та з жовтня 2002 року по січень 2019 року, позивач повідомлений довідками УПФУ в м. Умані та Уманському районі від 30.03.2016 №3223/02, №3222/02, №3221/02, №3220/02, а також довідками Уманського відділу обслуговування громадян від 23.11.2018 №75087/02-21 від 20.11.2018, №73584/02-21 та від 14.01.2019 №2/к-10.
14. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що в порушення вимог статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції за відсутності письмового клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження постановив ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження.
15. Скаржник звертає увагу на те, що оскільки розгляду цієї справи і залишенню без розгляду частини позовних вимог не передувало постановлення ухвали про відкриття загального позовного провадження, то й оскаржувана ухвала від 09.07.2020 є незаконною і підлягає скасуванню, а судове засідання, проведене у цей день, на думку позивача, є підготовчим й у суду першої інстанції були відсутні підстави для постановлення такої ухвали.
16. Про те, що справа фактично розглянута за правилами загального позовного провадження, на думку позивача, свідчить посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на норми статей 173, 183 Кодексу адміністративного судочинства України, які регламентують процедуру розгляду справи саме у загальному позовному провадженні, визначають завдання та строк підготовчого провадження, судові рішення у підготовчому засіданні.
17. Позивач вважає, що не пропускав строку звернення до адміністративного суду, встановленого процесуальним законом, оскільки про порушення своїх прав дізнався у жовтні 2019 року після ознайомлення з актами законодавства, якими урегульовуються спірні правовідносини і здійснюються відповідні виплати відповідачами.
18. Касаційна скарга містить доводи про порушення судом норм процесуального права, що виразилось у безпідставному роз'єднанні позовних вимог на дві частини без відповідного клопотання сторони.
19. З такими доводами касаційної скарги УПФ не погоджується, оскільки справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, а підстави для касаційного оскарження, визначені Кодексом адміністративного судочинства України, у даному випадку відсутні й скаржником не наведені.
20. У зв'язку з цим відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
21. Згідно з статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
22. Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (частина перша статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
23. Відповідно до частини другої статті 87 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
24. Водночас, за приписами частини другої статті 55 та частини п'ятої статті 125 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
25. Суть права на звернення до адміністративного суду розкриває частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
26. Строки реалізації цього права, а саме - строк звернення до адміністративного суду, регламентує статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, частинами першою, другою якої встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
27. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначає стаття 123 Кодексу адміністративного судочинства України, частинами першою - третьою якої встановлено таке:
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
28. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
29. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи Верховний Суд виходить з такого.
31. Передусім колегія суддів наголошує, що ухвалою Верховного Суду від 04.11.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 у цій справі.
32. Касаційне провадження відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 лише в частині оскарження ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2020, якою залишено без розгляду частину вимог його позову у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
33. Зважаючи на це, Верховний Суд, проводячи касаційний розгляд цієї справи, перевіряє дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права тільки в частині висновків стосовно залишення без розгляду частини вимог позову через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.
34. Так, питання стосовно застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, вже вирішувалось Верховним Судом у справі №240/12017/19, де у постанові від 31.03.2021 колегія суддів у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду зазначила про таке.
35. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
36. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
37. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
38. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
39. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, розглядаючи у касаційному порядку справу №240/12017/19, зазначила, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1.
40. Зокрема, як засвідчує зміст статей 42, 44, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
41. Аналогічне правило закріплене й у пункті 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
42. Пунктом 4.9 вищевказаного Порядку також передбачено, що у разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії.
43. Вирішуючи ж питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
44. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
45. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, які виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
46. При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
47. У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 наголошено й на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
48. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
49. Колегія суддів бере до уваги й те, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
50. З урахуванням зазначеного, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого процесуальним законом у спорах цієї категорії, а саме:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо.
51. Верховний Суд відзначає й те, що згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
52. У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
53. Аналіз практики Європейського суду з прав людини у питанні поновлення строку звернення до суду здійснювався й Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду під час касаційного розгляду справи №240/12017/19, яка, у постанові від 31.03.2021 (пункт 46) зазначила про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
54. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав звертала увагу й на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
55. До того ж, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Для цього, а також з огляду на необхідність дотримання принципу юридичної визначеності, має бути виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку після спливу значного періоду часу (у даному випадку понад дванадцять років).
56. Разом з тим, на чому також наголошено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, питання щодо застосування строків звернення до адміністративного суду, що передує вирішенню спору по суті, слід розмежовувати з питанням щодо застосування строку (періоду), за який проводиться перерахунок пенсії, у разі встановлення судом вини пенсійного органу відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії, яка є тотожною статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
57. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначала, що буквальне тлумачення наведеної вище норми права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини пенсійного органу.
58. Визначаючи поняття «нарахованої пенсії», колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18, згідно з якими пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас, пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
59. За такого правового регулювання, норми статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в частині необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
60. Разом із цим, як встановлено судами у справі, що розглядається, суми соціальних виплат, стосовно яких подано цей позов, не були нараховані відповідачами ОСОБА_1 .. Ці суми є спірними, а бездіяльність відповідачів щодо виплати таких коштів охоплюється предметом цього позову.
61. Соціальні виплати, про які іде мова у позовній заяві, виплачувались позивачу починаючи з вересня 1998 року, однак позивач не звертався до відповідачів з вимогами щодо проведення перерахунку соціальних виплат та жодного разу не оскаржував їх дії чи бездіяльність.
62. Оскільки відповідачі у судах попередніх інстанцій заперечували право позивача на отримання спірних сум, про які іде мова у позовній заяві, та ці суми не були йому нараховані у складі соціальних виплат, то такі є спірними, а отже не підлягали виплаті за минулий час без обмеження буд-яким строком на підставі норм статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
63. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правильними висновки апеляційного суду про відсутність у даному конкретному випадку підстав для застосування до спірних правовідносин положень вищевказаних правових норм, оскільки наведені у їх диспозиції умови у даному конкретному випадку не настали.
64. У справі, яка розглядається, позивач, наголошуючи на дотриманні ним строку звернення до адміністративного суду, посилався лише на те, що дізнався про порушення своїх прав 18.10.2019 та 21.10.2019, оскільки саме в зазначений період вперше ознайомився із законодавчими актами, якими врегульовані питання призначення та перерахунку пенсії.
65. Судовим розглядом справи установлено й те, що позивач, до моменту звернення до суду з цим позовом, тобто, упродовж більше ніж двадцяти років, щомісяця отримуючи соціальну виплату і проживаючи в Україні, не проявляв жодної зацікавленості стосовно того, з яких складових та на підставі яких норм законодавства така виплата була обчислена, а також жодного разу не оскаржував дії відповідачів з приводу обчислення розміру виплат у адміністративному чи судовому порядку, й не звертався з вимогами щодо здійснення перерахунку.
66. Зважаючи на викладене, колегія суддів констатує, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідачів. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
67. Оскільки, як установлено апеляційним судом, з наведених позивачем аргументів та матеріалів справи не вбачається наявності об'єктивних обставин непереборного характеру, які унеможливили або ж значно утруднили можливість реалізації ним права на звернення до суду у межах строків, встановлених для цього процесуальним законом, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, залишаючи без розгляду частину вимог позовної заяви.
68. Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково, з огляду на відсутність відповідної письмової заяви позивача, розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки у розумінні підпункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України ця справа є справою незначної складності.
69. Згідно з імперативними приписами частини другої статті 12 та частин першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності.
70. Поряд із цим, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частина друга статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).
71. Згідно з частиною першою статті 259 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.
72. При цьому, як визначено у частинах першій - третій статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У випадку, передбаченому частиною першою статті 259 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:
1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; або
2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
73. Разом з тим, частиною сьомою статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що частини друга - шоста цієї статті не застосовуються до справ, визначених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 цього Кодексу.
74. Оскільки справа, яка розглядається, прямо віднесена процесуальним законом до категорії справ незначної складності, для розгляду якої передбачено спрощене позовне провадження, то у такому разі питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі без застосування норм частин другої - шостої статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України.
75. Як засвідчує зміст вступної частини оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, справа розглядалась цим судом у порядку спрощеного позовного провадження і саме таке провадження було відкрито у справі відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі.
76. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів критично оцінює аргументи касаційної скарги про те, що оскільки у оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції наявні посилання на норми статей 173, 183 Кодексу адміністративного судочинства України, то ця справа розглядалась судом у порядку загального позовного провадження, а судове засідання, у межах якого була постановлене судове рішення, яке оскаржується, було підготовчим.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
77. Ураховуючи викладене, Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не виявив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та/або порушень норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.
78. За правилами частини другої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
79. Керуючись статтями 340, 341, 343, 349, 350, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2020 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: Я.О. Берназюк
Т.Г. Стрелець