18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 640/1990/20
адміністративне провадження № К/9901/12916/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/1990/20
за позовом Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Науково-виробничий комплекс «КУРС» до Державної служби експортного контролю України, за участю Військової прокуратури Центрального регіону України, про визнання протиправними і скасування постанов, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби експортного контролю України
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів Земляної Г.В., Файдюка В.В.,
І. РУХ СПРАВИ
1. 27.01.2020 ПрАТ «Науково-виробничий комплекс «КУРС» звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати постанови Державної служби експортного контролю України від 13.01.2020 № 69 та № 70 про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів - юридичну особу штрафу за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
Позовні вимоги ПрАТ «Науково-виробничий комплекс «КУРС» обґрунтувало необґрунтованістю і безпідставністю оспорюваних рішень Державної служби експортного контролю України, оскільки нею не враховано того, що міжнародна передача товару не відбулась, що виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій. Позивач вважає помилковим висновок відповідача про навмисне приховування ним інформації щодо права власності на складову частину науково-технічного продукту, надану Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» (далі - ДП «КБ «Південне»), оскільки продукти, які розроблялись за договорами з цим підприємством та з Науково-технологічним центром короля Абдулаіза (КАСSТ, Королівство Саудівська Аравія), є двома різними товарами (продуктами), тому інформація, надана ПрАТ «Науково-виробничий комплекс «КУРС» відповідачу в заявах для отримання дозволів та у довідці від 24.04.2019 №564 відповідає дійсності і не приховує інших власників чи розробників.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12.10.2020 відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 02.03.2021 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.
4. 08.04.2021 Державна служба експортного контролю України звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення ним норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 11.05.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою з підстави, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребував матеріали справи.
6. 31.05.2021 від позивача до суду касаційної інстанції надійшов відзив на вказану вище касаційну скаргу, у якому ПрАТ «Науково-виробничий комплекс «КУРС» просить залишити останню без задоволення, а оскаржувану Державною службою експортного контролю України постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. У справі, яка розглядається суди встановили, що 13.01.2020 Державна служба експортного контролю України прийняла постанови №69 та №70, якими за порушення ПрАТ «Науково-виробничий комплекс «КУРС» вимог законодавства в галузі державного експертного контролю, склад якого визначено абзацу 5 частини першої статті 24 Закону України від 20.02.2003 № 549-IV «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» (далі - Закон № 549-IV), та відповідно до абзацу 5 частини першої статті 25 цього Закону на позивача накладено штрафи у розмірі 100 відсотків вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передачі, а саме:
у розмірі 5 499 994 доларів США, що на момент винесення постанови за курсом Національного банку України (23, 9677 грн за 100 доларів США) становить 131 822 206,19 грн (постанова від 13.01.2020 № 69);
у розмірі 6 доларів США, що на момент винесення постанови за курсом Національного банку України (23, 9677 грн за 100 доларів США) становить 143, 80 грн (постанова від 13.01.2020 № 70).
Згідно із вказаними постановами відповідач встановив наступні обставини.
ПрАТ «Науково-виробничий комплекс «КУРС» зареєстрований в Державній службі експортного контролю України як суб'єкт здійснення міжнародних передач товарів, отримав відповідне посвідчення про реєстрацію підприємства як суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів від 15.12.2017 №2054/01/2017 терміном дії до 15.12.2020.
Листом від 24.04.2019 №567 ПрАТ «Науково-виробничий комплекс «КУРС» звернулось до відповідача з метою отримання дозвільних документів для здійснення міжнародної передачі (експорту) товарів подвійного використання, а саме: інжинірингових послуг з розроблення технічної документації «Багатоцільовий транспортний космічний модуль»; технічної документації «Багатоцільовий транспортний космічний модуль. Концептуальний проект» - англійською мовою на DVD-дисках для лазерних систем зчитування (комплект); технічної документації «Багатоцільовий транспортний космічний модуль. Ескізний проект. Вимоги щодо розробки» - англійською мовою на DVD-дисках для лазерних систем зчитування (комплект); технічної документації згідно з Переліком № KURS-CACST/MPSTM/1-001 - англійською мовою на DVD- дисках для лазерних систем зчитування (комплект) (Товар).
Підставою для здійснення цієї міжнародної передачі був укладений між позивачем та Науково-технологічним центром короля Абдулаіза (Королівство Саудівська Аравія) («King Abdulaziz City for Science and Technology» (КАСSТ), P.O. Box 6086, Riyadh 11442, Kingdom of Saudi Arabia) договір (контракт) від 06.05.2017 №KURS-KACST-2412.
10.06.2019 позивач отримав від Державній службі експортного контролю України разові дозволи на експорт послуг та документації № 28951402 та № 28951403, строком дії до 31.12.2019.
У зверненні для отримання дозвільних документів позивач надав довідку про походження інжинірингових послуг з розроблення технічної документації «Багатоцільовий транспортний космічний модуль» від 24.04.2019 №564, відповідно до якої виконавцем інжинірингових послуг з розроблення технічних документацій «Багатоцільовий транспортний космічний модуль» є позивач, також позивач є розробником і власником технічної документації, яка розробляється в рамках договору (контракту) від 06.05.2017 №KURS-KACST-2412.
Також суди встановили, що у Технічному завданні на розробку Концептуального проекту «Багатоцільовий транспортний космічний модуль (БЦТКМ)», доданого до договору від 06.05.2017 №KURS-KACST-2412, основними задачами робіт, які підлягають виконанню, є:
- розробка концепції БЦТКМ;
- вибір конфігурації БЦТКМ;
- визначення задач, які можуть бути вирішені за допомогою БЦТКМ;
- визначення послідовності роботи та режимів БЦТКМ;
- визначення комплексу підсистем БЦТКМ;
- розробка системної діаграми та структурної конфігурації БЦТКМ;
- визначення основних технічних характеристик підсистем БЦТКМ та БЦТКМ в цілому;
- визначення основних характеристик силових установок БЦТКМ;
- обрання системи запуску БЦТКМ;
- визначення інфраструктури наземного комплексу управління БЦТКМ з урахуванням експлуатаційних умов на території Замовника;
- визначення складу та розподілу заходів, що виконуються при розробці БЦТКМ та наземного комплексу управління;
- визначення термінів та етапів робіт;
- підрахунок витрат робіт на розробку БЦТКМ.
У свою чергу у Технічному завданні на розробку Концептуального та Ескізного проекту «Багатоцільовий транспортний космічний модуль (БЦТКМ)», доданого до договору від 20.11.2018 №21/18, основними задачами робіт, які підлягають виконанню, є:
- розробка концепції БЦТКМ;
- вибір конфігурації БЦТКМ;
- визначення задач, які можуть бути вирішені за допомогою БЦТКМ;
- визначення режимів та послідовності роботи БЦТКМ;
- визначення комплексу підсистем БЦТКМ;
- розробка системної діаграми та структурної конфігурації БЦТКМ;
- визначення основних технічних характеристик підсистем БЦТКМ та БЦТКМ в цілому;
- визначення основних характеристик рушійних установок БЦТКМ;
- вибір засобів виведення БЦТКМ на орбіту;
- визначення інфраструктури наземного комплексу управління БЦТКМ з урахуванням експлуатаційних умов на території Замовника;
- визначення складу та розподілу заходів, що виконуються при розробці БЦТКМ та наземного комплексу управління;
- визначення термінів та етапів робіт;
- розрахунки витрат на створення БЦТКМ.
У Технічному завданні на розробку Концептуального проекту «Багатоцільовий транс-портний космічний модуль (БЦТКМ)», доданого до договору від 06.05.2017 №KURS-KACST-2412, зазначено, що після розгляду Концептуального проекту, у відповідності до Додатку В до Договору (Специфікація доставки), Виконавець повинен поставити Замовнику таку документацію:
- технічна документація «Багатоцільовий транспортний космічний модуль. Концептуальний проект»;
- технічна документація «Багатоцільовий транспортний космічний модуль. Ескізний проект. Вимоги щодо розробки».
У розділі 2 Технічного завдання на розробку Концептуального та Ескізного проекту «Багатоцільовий транспортний космічний модуль (БЦТКМ)», доданого до договору від 20.11.2018 №21/18, зазначено, що згідно з Календарним планом та Переліком та графіком поставки науково-технічної продукції після виконання Концептуального проекту Виконавець повинен поставити Замовнику наступну науково-технічну документацію:
- «Багатоцільовий транспортний космічний модуль. Концептуальний проект»;
- «Багатоцільовий транспортний космічний модуль. Ескізний проект. Вимоги щодо розробки».
Згідно з копією Додатку №5 до договору від 20.11.2018 №21/18 «Перелік та графік поставки науково-технічної продукції» саме Виконавець (ДП «КБ «Південне»), передає Концептуальний та Ескізний проект БЦТКМ позивачу.
Надалі Служба безпеки України (далі - СБУ) листом від 15.07.2019 повідомила Державну службу експортного контролю України про наявність у діях позивача ознак порушення законодавства в галузі державного експортного контролю. При цьому надано копію договору на виконання дослідно-конструкторської роботи від 20.11.2018 №21/18, укладеного між позивачем (Замовник) і ДП «КБ «Південне» (Виконавець).
Відповідачем було зупинено дію разових дозволів №28951402 та №28951403, про що листом від 01.08.2019 №3120/30-19 повідомлено позивача та запропоновано надати пояснення щодо його дій вчинених для отримання зазначених дозволів.
Листом від 14.08.2019 №32 ПрАТ «Науково-виробничий комплекс «КУРС» повідомив Державну службу експортного контролю України, що він є виконавцем інжинірингових послуг з розроблення технічної документації «Багатоцільовий транспортний космічний модуль», а також розробником і власником технічної документації, яка розробляється в рамках Договору, а саме: технічної документації «Багатоцільовий транспортний космічний модуль. Концептуальний проект» - англійською мовою на DVD-дисках для лазерних систем зчитування (комплект); технічної документації «Багатоцільовий транспортний космічний модуль Ескізний проект. Вимоги щодо розробки» - англійською мовою на DVD-дисках для лазерних систем зчитування (комплект); технічної документації згідно з Переліком №KURS-CACST/MPSTM/1-001 - англійською мовою на DVD-дисках для лазерних систем зчитування (комплект), та надав на підтвердження Додаткову Угоду №2 від 05.08.2019 до Договору від 20.11.2018 №21/18, якою замінено слова «Виконавець зберігає свої права» на «Замовник та Виконавець мають», а також виключено з пункту 9.4 абзац перший.
В ході розслідування Державною службою експортного контролю України встановлено, що відповідно до Договору від 20.11.2018 №21/18 позивач замовив у ДП «КБ «Південне» послуги з розробки технічної документації «Багатоцільовий транспортний космічний модуль». Пунктом 9.1 цього договору визначено, що об'єктом права інтелектуальної власності за Договором є створена відповідно до вимог і умов Договору науково-технічна продукція.
Відповідно до пункту 9.4 зазначеного Договору позивач (Замовник) не має права передавати створену науково-технічну продукцію третім особам та публікувати без дозволу ДП «КБ «Південне» (Виконавця) науково-технічні результати, одержані при виконанні роботи.
Зроблений Державною службою експортного контролю України порівняльний аналіз Договорів від 06.05.2017 № KURS-KACST-2412, укладеного між позивачем і Науково-технологічним центром «KACST», та від 20.11.2018 №21/18, укладеного між позивачем та ДП «КБ «Південне», встановив ідентичність технічної документації «Багатоцільовий транспортний космічний модуль» та науково-технічної продукції, щодо якої Договором від 20.11.2018 №21/18 встановлені певні обмеження щодо передач третім особам.
Також відповідачем встановлено, що серед документів, поданих позивачем на отримання дозвільних документів, відсутня інформація щодо вищезазначених обмежень позивача щодо передачі товару третім особам, а також відсутні посилання на Договір від 20.11.2018 №21/18.
За таких обставин, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем навмисно було приховано відомості, які мають значення для вирішення питання про надання дозвільних документів на здійснення міжнародної передачі, а укладення додаткової угоди №2 до Договору від 20.11.2018 №21/18 вказує на намагання позивача уникнути відповідальності за правопорушення, що стало підставою для прийняття Державною службою експортного контролю України постанов від 13.01.2020 №69 та №70.
Не погоджуючись із постановами Державної служби експортного контролю України від 13.01.2020 №69 та №70, ПрАТ «Науково-виробничий комплекс «КУРС» звернулось до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Відмовляючи у заколенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із обґрунтованості висновків відповідача про допущення позивачем порушення вимог абзацу 5 частини першої статті 24 Закону № 549-IV з огляду на ідентичність науково-технічної продукції (технічної документації), визначеної до передачі за укладеними з Науково-технологічним центром «KACST» і ДП «КБ «Південне» договорами, яка розроблена ДП «КБ «Південне», а також, зважаючи на відсутність у позивача, на час отримання дозволів, права на передачу науково-технічної продукції третім особам та відсутність посилань у поданих для отримання дозволів документах на розробку технічної документації на ДП «КБ «Південне» чи на договір від 20.11.2018 №21/18.
9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючі позовні вимоги, критично поставився до висновків відповідача про ідентичність складових науково-технічної продукції, яка є предметом міжнародної передачі і зазначена у пунктах 1, 2 додатку до наданого позивачу дозволу, оскільки ДП «КБ «Південне» не є розробником системи зближення та системи механічного захвату, та вказав на те, що твердження відповідача стосовно навмисного приховування позивачем відомостей, які мають значення для вирішення питання надання дозволу в оскаржуваних постановах, не ґрунтуються на вимогах Закону №549-IV, оскільки висновки відповідача щодо умисного приховання відомостей зроблені в процесі прийняття оскаржуваних постанов здійснено щодо відомостей, передача яких не передбачена при подачі документів для отримання дозволу на експорт, а беручи до уваги той факт, що здійснення міжнародної передачі товарів за договором №KURS-KACST-2412 від 06.05.2017 не відбулось, відтак вказане виключає можливість застосування до позивача санкцій, передбачених абзацом 5 частини першої статті 25 Закону № 549-IV.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга відповідача мотивована зокрема тим, що судом апеляційної інстанції не враховано того, що в силу положень статті 11 Закону № 549-IV визначення походження товару є завданням експертизи в галузі державного експортного контролю, яка є ключовим елементом (етапом) процедури прийняття рішення про надання дозволу на експорт товару, відтак його висновки про те, що Порядком здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 №86 (далі - Порядок № 86) не передбачено надання довідки про походження товару, є помилковими. При цьому Державна служба експортного контролю України вказує на те, що фат здійснення чи не здійснення міжнародної передачі у межах спірних відносин не має юридичного значення, оскільки згідно із диспозицією положень абзацу 5 частини першої статті 24 Закону № 549-IV правопорушенням є навмисне приховання відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
12. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Закон № 549-IV регулює діяльність, пов'язану з державним контролем за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, з метою забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання нею міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях.
14. Дія Закону № 549-IV поширюється на діяльність, пов'язану з міжнародними передачами товарів, включаючи надання посередницьких (брокерських) послуг, виробниче, науково-технічне та інше кооперування, демонстрування товарів як експонатів на міжнародних виставках та ярмарках з метою рекламування, проведення випробувань, торгівлю та операції з обміну ними (частина перша статті 2).
15. Відповідно до статті 1 Закону № 549-IV міжнародні передачі товарів - це експорт, імпорт, реекспорт товарів, їх тимчасове вивезення за межі України або тимчасове ввезення на її територію, транзит товарів територією України, а також будь-які інші передачі товарів, що здійснюються за межами України.
16. Згідно із статтею 8 Закону № 549-IV порядок здійснення контролю за міжнародними передачами товарів установлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів України, актів Президента України залежно від конкретних груп товарів та видів їх міжнародних передач.
17. На реалізацію положень статті 8 Закону № 549-IV Кабінет Міністрів України постановою від 28.01.2004 № 86 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання» затвердив Порядок № 86, який визначає процедури здійснення державного контролю за міжнародними передачами:
товарів подвійного використання, внесених до Єдиного списку товарів подвійного використання, згідно з додатком;
товарів, не внесених до Єдиного списку товарів подвійного використання, у випадках, визначених статтею 10 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».
18. Загальні вимоги до здійснення міжнародних передач товарів визначені у пунктах 12-18 Порядку № 86.
19. Зокрема, для отримання дозволу чи висновку на право здійснення експорту, імпорту, реекспорту чи тимчасового вивезення, тимчасового ввезення товарів до Держекспортконтролю подаються:
1) заява на отримання дозволу чи висновку на право здійснення відповідної міжнародної передачі. Форма заяви, порядок її заповнення та подання визначаються Мінекономіки;
2) оригінал документа, яким кінцевий споживач підтверджує право посередника на постачання йому товарів, - подається у разі, коли суб'єкт або іноземний суб'єкт, який здійснює імпорт товарів, є посередником. У разі отримання відкритого або генерального дозволу оригінал такого документа подається разом із звітом про фактично здійснений (частково здійснений) експорт чи імпорт товарів, зазначеним у пункті 31 цього Порядку. Якщо участь посередника у виконанні зовнішньоекономічного договору (контракту) щодо постачання товарів кінцевому споживачеві визначена у поданому разом із заявою сертифікаті кінцевого споживача, імпортному сертифікаті, такий документ не подається;
3) оригінали документів, які містять зобов'язання кожного посередника щодо передачі ним товару іншому посереднику або кінцевому споживачеві, визначеному в сертифікаті кінцевого споживача або імпортному сертифікаті, - подаються у разі, коли постачання товарів кінцевому споживачеві здійснюється через посередників. Для отримання відповідного відкритого або генерального дозволу оригінали документів не подаються із заявою, а подаються разом із зазначеним у пункті 31 цього Порядку звітом про фактично здійснений (частково здійснений) експорт чи імпорт товарів (пункт 13 Порядку № 86).
20. Пунктом 15 вказаного Порядку визначено, що оригінали та засвідчені копії документів, зазначені у цьому Порядку, подаються суб'єктом звернення до Держекспортконтролю разом із супровідним листом.
Документи, що подаються до Держекспортконтролю, повинні бути складені державною мовою. До документів, складених іноземною мовою, обов'язково додається їх переклад на українську мову, засвідчений в установленому порядку підписом уповноваженої особи суб'єкта звернення.
Заява і документи, які подані до Держекспортконтролю для отримання дозволу чи висновку на право здійснення міжнародної передачі товарів, повинні містити повну та достовірну інформацію про всіх учасників здійснення міжнародної передачі товарів, зазначеної у заяві, про товари та порядок їх міжнародної передачі, про кінцеве використання цих товарів, а також про гарантії щодо їх використання виключно у заявлених цілях.
Посадова особа, уповноважена діяти від імені суб'єкта, несе персональну відповідальність за достовірність і повноту інформації та відомостей, зазначених у документах, поданих для оформлення дозволів чи висновків на право здійснення міжнародних передач товарів.
21. Зміст наведених норм права свідчить про те, що положення Порядку № 86 не містить чіткого переліку документів, які необхідно подати до Держекспортконтролю для отримання дозволу чи висновку на право здійснення експорту, імпорту, реекспорту чи тимчасового вивезення, тимчасового ввезення товарів.
22. У свою чергу відповідно до статті 23 Закону № 549-IV з метою запобігання правопорушенням у галузі державного експортного контролю центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, а також центральні органи виконавчої влади в межах своїх повноважень мають право проводити розслідування, пов'язані з порушеннями законодавства в галузі державного експортного контролю, у тому числі перевірки доставки до кінцевих споживачів товарів, відповідності їх фактичного використання заявленим цілям та відповідності законодавству документації, на підставі якої здійснено міжнародну передачу товарів.
У разі виявлення порушень законодавства в галузі державного експортного контролю, передбачених статтею 24 цього Закону, зазначені центральні органи виконавчої влади інформують про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.
За наявності достатньої інформації про намір вчинення або про вчинення встановленими чи невстановленими особами кримінальних правопорушень, предметом яких є товари, що підлягають державному експортному контролю, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, інформує про це відповідні органи досудового розслідування.
23. Згідно із абзацом 5 частини першої статті 24 Закону № 549-IV навмисне приховання відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, висновку чи міжнародного імпортного сертифіката є порушенням вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
24. За вказане порушення абзацом 5 частини першої статті 25 цього Закону передбачено накладення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, на суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів - юридичних осіб штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передачі.
25. Процедура накладання штрафів за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю визначена положеннями статті 26 Закону № 549-IV, відповідно до частини першої якої штрафи, передбачені статтею 25 цього Закону, від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, накладаються керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, чи його заступником.
26. Про вчинення правопорушення, зазначеного у статті 24 цього Закону, уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, що його виявила, складається протокол, який разом з поясненнями керівника, іншої відповідальної посадової особи та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надається посадовим особам, зазначеним у частині першій цієї статті (частина друга статті 26 Закону № 549-IV).
27. Згідно із частиною третьою статті 26 Закону № 549-IV керівник чи заступник керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, приймає рішення про накладення штрафу протягом десяти днів після отримання документів, зазначених у частині другій цієї статті.
28. Рішення керівника чи заступника керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю, про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на суб'єкта здійснення міжнародних передач товарів штрафу за порушення у сфері державного експортного контролю відповідно до цього Закону (частина четверта статті 26 Закону № 549-IV).
29. У справі, яка розглядається суди встановили, що оспорювані постанови про накладення на позивача штрафів прийняті відповідачем за результатами розгляду протоколів від 28.12.2019 №69 і №70 про порушення суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів - юридичною особою вимог законодавства в галузі державного експортного контролю та оформлені відповідними постановами. При цьому при розгляді справи в присутності керівника позивача відповідачем з'ясовано відомості щодо наявності або відсутності (факту вчинення порушення; вини юридичної особи у вчиненні порушення; відповідальності за вчинене юридичною особою порушення; інших обставин, що мають значення для прийняття законного, об'єктивного та обґрунтованого рішення у справі).
30. Вказані обставини свідчать про дотримання відповідачем процедури накладання на позивача штрафів за порушення вимог законодавства в галузі державного експортного контролю.
31. Щодо суті оспорюваних постанов відповідача, то із їх змісту видно, що висновок про порушення позивачем вимог законодавства в галузі державного експортного контролю обґрунтований встановленням методом порівняння ідентичності технічної документації «Багатоцільовий транспортний космічний модуль» та науково-технічної продукції щодо якої Договором від 20.11.2018 №21/18 встановлені певні обмеження щодо передач третім особам, а також відсутністю у поданих позивачем на отримання дозволу документах інформації щодо вищезазначених обмежень та відсутністю посилань на договір від 20.11.2018 №21/18.
32. Встановлені у справі обставини з врахуванням того, що фактичним виконавцем робіт із розробки Концептуального та Ескізного проектів «Багатоцільовий транспортний космічний модуль (БЦТКМ)» і складення технічної документації було ДП «КБ «Південне», зважаючи на відсутність у позивача, на час отримання дозволів, права на передачу науково-технічної продукції третім особам та відсутність посилань у поданих для отримання дозволів документах на розробку технічної документації ДП «КБ «Південне» чи на договір від 20.11.2018 №21/18, свідчить про навмисне приховання позивачем відомостей, які мають значення для вирішення питання про надання дозволу, що є порушенням вимог законодавства в галузі державного експортного контролю за яке передбачене накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передач.
33. При цьому, приходячи до такого висновку, Верховний Суд вважає такі відомості важливими для цілей отримання дозволу, оскільки згідно з частинами першою та другою статті 16 Закону № 549-IV рішення про надання дозволу приймається за результатами експертизи в галузі експортного контролю, одним з основних завдань якої згідно із статтею 11 цього Закону є визначення походження товарів.
34. При цьому Верховний Суд відхиляє доводи позивача про те, що міжнародна передача товарів не відбулась, тому застосування штрафів у розмірі 100 відсотків вартості товарів, які були об'єктом відповідної міжнародної передачі є безпідставним і передчасним, оскільки зміст приписів абзацу 5 частини першої статті 24 і абзацу 5 частини першої статті 25 Закону № 549-IV не дають суду підстав для висновку про те, що обов'язковою передумовою для накладення на суб'єктів здійснення міжнародних передач товарів - юридичних осіб є факт міжнародної передачі товарів, оскільки за здійснення міжнародних передач товарів без отримання в установленому порядку дозволів, висновків чи документів про гарантії або здійснення таких передач на підставі дозволів, висновків чи документів про гарантії, отриманих шляхом подання підроблених документів чи документів, що містять недостовірні відомості цим Законом передбачена інша санкція.
35. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що оспорювані постанови прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.
36. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
37. З огляду на наведене, оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, то постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 слід скасувати із залишенням в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 про відмову задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 341, 345, 352 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Державної служби експортного контролю України задовольнити.
Скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 у справі №640/1990/20 - залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик