17 травня 2022 року
Київ
справа №990/42/22
адміністративне провадження № П/990/42/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білоуса О.В., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Президента України про визнання частково протиправним та скасування в частині Указу Президента України,
ОСОБА_1 12 лютого 2022 року звернулася до суду з позовом до Президента України про визнання частково протиправним та скасування в частині Указу Президента України від 24 червня 2021 року №265/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку із недодержанням вимог, встановлених статтею 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, в обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що в квітні 2021 року їй стало відомо, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке було введено в дію Указом Президента від 21 червня 2018 року №176/2018, було вирішено застосувати відносно неї персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на три роки.
Строк дії вказаних персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) закінчився 21 червня 2021 року, однак оскаржуваним Указом Президента України від 24 червня 2021 року №265/2021 такі санкції введено знову.
Суд критично поставився до наведених доводів позивача, оскільки відповідно до вимог статті 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та вказав, що оскаржуваний Указ Президента України від 24 червня 2021 року №265/2021 набрав чинності 26 червня 2021 року і був опублікований в Урядовому кур'єрі від 26.06.2021 - №121, Офіційному віснику Президента України (від 06.07.2021 - 2021р., №18, стор. 29, стаття 872), Офіційному віснику України (від 09.07.2021 - 2021р., №52, том 1, стор. 82, стаття 3192, код акта 105735/2021).
Зазначене свідчить, що в період з 26 червня 2021 року по 26 грудня 2021 року (шестимісячний строк, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) позивач не проявляла інтерес стосовно свого, на її думку, порушеного права.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом та не подала обґрунтованої заяви про поновлення цього строку.
Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Станом на 17 травня 2022 року рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу Верховного Суду не повернулося, однак 02 травня 2022 року (направлено поштою 26 квітня 2022 року) позивачем подано заяву про поновлення строку на звернення.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначила, що з квітня по вересень 2021 року вона зверталась до СБУ для зняття персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Крім того, за зверненням адвоката 09 грудня 2021 року за №45-01/2558 з Офісу Президента Україну надано відповідь, якою питання зняття персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) проігноровано.
Відтак, позивач вважає, що перебіг шестимісячного строку звернення до суду розпочався саме 09 грудня 2021 року
Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судом наслідків пропущення строків звернення до суду саме по собі не є порушенням права на доступ до суду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Згідно із пунктом 3 Указу Президента України від 24 червня 2021 року №265/2021 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.
Судом встановлено та про це зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, що оскаржуваний Указ Президента України був опублікований в Урядовому кур'єрі від 26.06.2021 - №121 і відповідно набрав чинності 26 червня 2021 року.
З огляду на встановлені обставини, Верховний Суд приходить до висновку, що звернення ОСОБА_1 із цим позовом 12 лютого 2022 року відбулось зі пропуском установленого процесуальним законом шестимісячного строку. При цьому звернення до суду з позовом напряму залежало від волевиявлення позивача, а тому наведені скаржником обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску цього строку, що унеможливлює його поновлення.
Не є слушними посилання ОСОБА_1 на те, що після запитів адвоката до Ради національної безпеки і оборони України та Офіс Президента України виникло право на звернення до Верховного Суду, оскільки строки звернення до суду, визначені статтею 122 КАС України, не пов'язують початок перебігу строку на звернення до суду з обізнаністю з підставами прийняття оскаржуваного рішення. Наведені норми процесуального закону були відомі позивачу, а тому він повинен був розуміти юридичні наслідки суттєвого зволікання з поданням позову.
За приписами частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання частково протиправним та скасування в частині Указу Президента України повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя О.В.Білоус