18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 280/5989/20
адміністративне провадження № К/9901/35807/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у складі головуючого судді Татаринова Д.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Лукманової О.М. (головуючої), Божко Л.А., Дурасової Ю.В. у справі №280/5989/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіз ХХІ» до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Парадіз ХХІ» (надалі - ТОВ «Парадіз ХХІ», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, (надалі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.08.2020 №0007500402 (форма В1), та №0007510402 (форма В4 ).
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року, позов задоволено.
2.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.08.2020 №0007500402 (форма «В1»), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задекларовану на рахунок платника податків на загальну суму 2 424 872,50 грн (у тому числі штрафні (фінансові) санкції);
2.2. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.08.2020 №0007510402 (форма «В4»), яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 1 438 758,00 грн.
2.3. Стягнуто на користь ТОВ «ПАРАДІЗ XXI» (70002, Запорізька область, Вільнянський район, місто Вільнянськ, вул. Соборна, 17, ідентифікаційний код 37221297) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ідентифікаційний код 43143945) судові витрати у вигляді судового збору на суму 21 020,00 грн.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питання достовірності нарахування від'ємною значення з податку на додану вартість за квітень 2020 року, складено акт від 17.07.2020 №147/08-01-04-02/37221297, у якому зафіксовані порушення: підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого:
- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податковою кредиту поточною звітного (податковою) періоду (р.19 Декларації з ПДВ за квітень 2020 року) на суму 3 378 656 грн, що призвело до:
- завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р.20.2.1 Декларації з ПДВ за квітень 2020 року) на суму 1 939 898 грн;
- завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податковою) періоду) (р.21 Декларації з ПДВ за квітень 2020 року) на суму 1 438 758 грн.
3.2. На підставі результатів проведеної перевірки 13.08.2020 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:
3.2.1. №0007500402 (форма В1), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податків на суму 1 939 898,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 484 974,50 грн;
3.2.2. №0007510402 (форма В4), яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 1 438 758,00 грн.
3.3. Висновки акту перевірки обгрунтовані тим, що: ТОВ «Парадіз XXI» на підтвердження транспортування соняшнику від ТОВ «Дружба» протягом квітня 2020 року були надані товаро-транспортні накладні, в яких не зазанчена конкретна (фактична) адреса пункту навантаження, а лише вказано місто (Покровельський р-н, с. Орли), що не дає можливості встановити його знаходження та облік; ТОВ «Парадіз XXI» подає до податкового органу недостовірні дані, щодо обліку та використання у виробництві товарів (соняшник), отриманих від ТОВ «Дружба» протягом квітня 2020 року; згідно наданих до ГУ ДПС у Запорізькій області письмових пояснень (в порядку пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України) від 31 травня 2020 року №49, сировина отримана від постачальника ТОВ «Дружба» у кількості 105,1 тон по видатковій накладній №55 від 17 квітня 2020 року була оприбуткована на склад та 22.05.2020 відпущена у виробництво для її подальшої переробки та отримання олії соняшникової, але перевіркою даних бухгалтерського обліку та карток складського обліку встановлено, що станом на 30 квітня 2020 року по рахунку 201 Сировина (соняшник) обліковується залишок (кінцевий залишок по дебету) у кількості 58 552 кг загальною вартістю 522 320,89 грн, тому на думку податкового органу дані, які наведені у поясненні не відповідають даним про кількість сировини (соняшник) станом на 30.04.2020 згідно бухгалтерського обліку, щодо постачання товарів (соняшнику) від ТОВ «Дружба».
4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у самому акті перевірки не заперечується надходження придбаного у ТОВ «Дружба» соняшника; відповідно до матеріалів справи та акту перевірки соняшник який придбавався у ТОВ «Дружба» включений до роботи підприємства, залишок якого обліковується на складі позивача; на підставі досліджених первинних документів товар надійшов від контрагента до позивача і відпущено у виробництво для подальшої переробки та отримання олії соняшникової; у результаті господарських операцій з ТОВ «Дружба» у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов'язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом; твердження перевіряючих про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних не відповідають дійсності, оскільки в судовому порядку встановлено, що у товарно-транспортних накладних, складених на виконання спірних господарських опрацій зазначено вулицю, номер будинку, село та район.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
6. Підставою для касаційного оскарження судових рішень зазначено п. 1 ч. 4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме суд апеляційної інстанції застосував норму права (підпункти 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункт 198.5 статті 198 і пункт 199.1 статті 199, пункти 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному:
6.1. у постановах Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №803/1443/16 (провадження К/9901/31943/18) та від 27.08.2020 у справі №П/811/509/17 (провадження К/9901/42094/18), де наведено висновок, що придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та / або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків. Відповідно витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких активів поза межою господарської діяльності платника податків не дають права на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість. Суд також зазначив, що мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської операції. Лише у разі наявності розумної економічної причини та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
7. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
10. Згідно з підунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
11. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
12. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
13. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
14. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
15. Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
16. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено статтею 200 ПК України.
17. Відповідно до пункту 200.1 цієї статті Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
18. Пунктом 200.4 вказаної статті передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 20011.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
19. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
20. Згідно із абзацом 11 частини першої статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
21. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
22. Частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
23. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
24. При вирішенні податкових спорів Суд ураховує презумпцію добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
25. Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції.
26. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
27. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
28. Слід також враховувати, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).
29. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування, зокрема, податкового кредиту, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.
30. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
31. Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов'язання, сформував податковий кредит містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
32. Як установлено судами попередніх інстанцій з підтвердженням матеріалів справи, 04 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дружба» (Постачальник) (далі - ТОВ «Дружба») і ТОВ «Парадіз XXI» (Покупець) укладено договір постачання №1.
33. Відповідно до умов зазначеного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцю продукцію, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і сплатити її вартість на умовах, визначених договором; предметом постачання є соняшник, код УКТЗЕД 120600 у кількості, асортименті і за ціною вказаних в рахунках та накладних, які є невід'ємними частинами цього договору. Сторони договору погодили що одиницею виміру премету постачання є тонна (підпункти 1.1, 1.2 пункту 1 Договору постачання №1).
34. На виконання договору ТОВ «Дружба» виписало позивачу податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, наявність яких підтверджується актом №147/08-01-04-02/37221297 від 17.07.2020 та не заперечувалась контролюючим органом під час проведення перевірки позивача та розгляду даної справи.
35. На підтвердження виконання цього договору до суду були також надані:
- товарно-транспортні накладні на перевезення соняшника, відповідно до яких вантажовідправник ТОВ «Дружба», а вантажоодержувач ТОВ «Парадіз XXI»: №1 від 05.02.2020; №2 від 05.02.2020; №4 від 05.02.2020; №5 від 06.02.2020; №5-а від 12.02.2020; №6 від 12.02.2020; №7 від 12.02.2020; №8 від 12.02.2020; №8 від 12.02.2020; №9 від 12.02.2020; №10 від 13.02.2020; №11 від 13.02.2020; №12 від 13.02.2020; №13 від 13.02.2020; №14 від 13.02.2020; №15 від 14.02.2020; №16 від 14.02.2020; №17 від 14.02.2020; №1 від 14.02.2020; №18 від 14.02.2020; №19 від 14.02.2020; №20 від 15.02.2020; №21 від 15.02.2020; №22 від 15.02.2020; №23 від 15.02.2020; №24 від 15.02.2020; №25 від 15.02.2020; №26 від 15.02.2020; №27 від 17.02.2020; №28 від 23.02.2020; №29 від 23.03.2020; №30 від 23.03.2020; №31 від 23.03.2020; №32 від 23.03.2020; №33 від 24.03.2020; №34 від 24.03.2020; №35 від 24.03.2020; №36 від 24.03.2020; №37 від 07.04.2020; №38 від 07.04.2020; №39 від 07.04.2020; №40 від 08.04.2020; №41 від 08.04.2020; №42 від 08.04.2020; №43 від 08.04.2020; №44 від 08.04.2020; №45 від 08.04.2020; №46 від 08.04.2020; №47 від 08.04.2020; №48 від 08.04.2020; №49 від 08.04.2020; №50 від 09.04.2020; №51 від 09.04.2020; №52 від 09.04.2020; №53 від 09.04.2020; №54 від 09.04.2020; №55 від 09.04.2020; №56 від 09.04.2020; №57 від 09.04.2020; №58 від 09.04.2020; №59 від 09.04.2020; №60 від 10.04.2020; №61 від 10.04.2020; №62 від 16.04.2020; №63 від 16.04.2020; №64 від 16.04.2020; №65 від 16.04.2020; №66 від 16.04.2020; №67 від 16.04.2020; №68 від 16.04.2020; №69 від 16.04.2020; №70 від 17.04.2020; №71 від 17.04.2020; №72 від 17.04.2020; №73 від 17.04.2020; №74 від 17.04.2020; №75 від 23.04.2020; №76 від 23.04.2020; №77 від 23.04.2020; №78 від 23.04.2020; №79 від 23.04.2020; №80 від 29.04.2020; №81 від 29.04.2020; №82 від 29.04.2020; №83 від 29.04.2020; №84 від 29.04.2020; №85 від 29.04.2020;
- банківські виписки по рахунку позивача. Згідно витягів по рахункам, позивач перерахував на банківський рахунок TOB «Дружба» кошти у сумі 2 070 000,00 грн, 1 552 500 грн, 15 552 500,00 грн, 1 100 220,00 грн, 100 200,00 грн, 1 628 100,00 грн, 1 628 100,00 грн, 1 100 400,00 грн, 1 100 400,00 грн, 363 132,00 грн, 1 665 000,00 грн, 1 120 200,00 грн, 1 120 200,00 грн, 224 040 грн, 293 904,00 грн, 904 320,00 грн, 45 216,00 грн, 1 475 760,00 грн, 90 816,00 грн;
- рахунки на оплату: №5 від 04.02.2020; №8 від 11.02.2020; №10 від 13.02.2020; №11 від 13.02.2020; №17 від 23.03.2020; №28 від 07.04.2020; №30 від 08.04.2020; №33 від 14.04.2020; №35 від 16.04.2020; №40 від 22.04.2020; №43 від 28.04.2020;
- видаткові накладні: №7 від 05.02.2020; №8 від 06.02.2020; №15 від 12.02.2020; №16 від 13.02.2020; №17 від 14.02.2020; №18 від 15.02.2020; №19 від 17.02.2020; №34 від 23.03.2020; №36 від 24.03.2020; №44 від 07.04.2020; №45 від 08.04.2020; №46 від 09.04.2020; №47 від 09.04.2020; №48 від 10.04.2020; №54 від 16.04.2020; №52 від 16.04.2020; №55 від 17.04.2020; №59 від 23.04.2020 року; №60 від 29.04.2020;
- прибуткові накладні №ПН-0000111 від 05.02.2020, №ПН-0000112 від 06.02.2020, №ПН-0000113 від 12.02.2020, №ПН-0000114 від 13.02.2020, №ПН-0000119 від 14.02.2020, №ПН-0000120 від 15.02.2020, №ПН-0000121 від 17.02.2020, №ПН-0000224 від 24.03.2020, №ПН-000023 від 23.03.2020, №ПН-0000326 від 07.04.2020, №ПН-0000327 від 08.04.2020, №ПН-0000328 від 09.04.2020, №ПН-0000329 від 09.04.2020, №ПН-0000330 від 10.04.2020, №ПН-0000304 від 16.04.2020, №ПН-0000305 від 16.04.2020, №ПН-0000306 від 17.04.2020, №ПН-0000324 від 23.04.2020, №ПН-0000331 від 29.04.2020, підписані уповноваженими особами постачальника TOB «Дружба» та одержувача ТОВ «Парадіз ХХІ».
36. Щодо доводів контролюючого органу щодо неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, то слід зазначити, що під час судового розгляду такі доводи відповідача спростовані матеріалами справи, оскільки, товарно-транспортні накладні, складені за результатами спірних господарських операцій відповідають вимогам законодавства, а саме: в них зазначено відправника (TOB «Дружба») та одержувача (ТОВ «Парадіз ХХІ»), а також пункти навантаження: вул. Виробнича, 3а, с. Орли, Покровський район і м. Вільнянськ, вул. Соборна, 17. Перевезення вантажу здійснювалось засобами ТОВ «Парадіз ХХІ».
37. Крім того, слід зазначити, що недоліки у товарно-транспортних накладних, чи то їх відсутність не є безумовною підставою для того, щоб ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
38. Аналогічна позиція викладена у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 804/4787/16 Верховного Суду.
39. Матеріалами справи також встановлено наявність у позивача транспортних засобів згідно договорів найму (оренди) транспортних засобів, необхідних для здійснення перевезення вантажів, у тому числі насіння соняшника, а також згідно з наказами № 31-К від 05.09.2019, № 35-К від 10.09.2019, № 118-К від 12.12.2019, № 117-К від 11.12.2019, № 107-К від 15.11.2019, № 108-К від 26.11.2019, № 10 від 01.09.2013 про прийом на роботу, ТОВ «Парадіз ХХІ» має у штаті водіїв для здійснення таких перевезень.
40. Згідно з журналом обліку результатів вхідного контролю сировини - насіння соняшнику, ріпаку, сої форми Ф-ПП 10/05, позивач поставив на складський облік насіння соняшника, придбане у TOB «Дружба», а на підтвердження складського обліку насіння соняшникового, надано картки складського обліку сировини.
41. Також, як установлено судами та підтверджено самим відповідачем в акті перевірки, ТОВ «Парадіз ХХІ» має Експлуатаційний дозвіл № 08-05-37/PF для потужностей з виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів на здійснення господарської діяльності з переробки насіння соняшника, виробництва соняшникової олії гідратованої не вимороженої та жмиха (макухи) соняшникової, а також має сертифікат на систему управління безпечністю харчових продуктів стосовно виробництва олії соняшникової, виданий ДП «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», зареєстрований у реєстрі ОС ДП Київоблстандартметрологія 02.07.2016 № UA.044.СУХПХЛ. 017-16, терміном дії до 01.07.2021.
42. На основі викладеного, Суд уважає обгрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що укладений між позивачем та його контрагентом договір спрямований на реальне настання обумовлених ним наслідків, виконаний сторонами в повному обсязі та відповідає положенням цивільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Товар, який придбав позивач у ТОВ «Дружба» притаманний його господарській діяльності та використовувався ним для здійснення власної господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення з податку на додану вартість за результатами такої господарської операції є правомірним.
43. Колегія суддів зазначає, що наведені позиції Верховного Суду у справах №803/1443/16, №П/811/509/17, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, не суперечать висновку, що зроблений судами попередніх інстанцій по даній справі, та сформовані Судом за результатом розгляду справ, зважаючи на обсяг наданих сторонами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
44. Доводи відповідача в касаційній скарзі фактично обґрунтовані посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій з дослідженням в судовому процесі доказів. Водночас, згідно з частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додаткова перевірка доказів знаходяться поза межами касаційного перегляду справи.
45. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
46. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
47. Відповідно до частини першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержавнням норм матеріального і процесуального права.
48. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах касаційної скарги та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
49. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -
50. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.
51. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі №280/5989/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадіз ХХІ» до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.
52. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко