18 травня 2022 року
Київ
справа №380/16626/21
адміністративне провадження №К/990/10746/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2022 року в адміністративній справі № 380/16626/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у перерахунку стажу роботи судді у відставці ОСОБА_1 за заявою від 16 лютого 2021 року на підставі частини 2 статі 137 у редакції пункту 18 Розділу І Закону № 2509-УІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів, який набрав чинності 05.08.2018 р., та дає право на перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням вимог ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-УПІ; вважати правильним стаж ОСОБА_1 для розрахунку на посаді судді - не 26 років 06 місяців 07 днів, а - 28 років 06 місяців 7днів; визнати, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді 28 років 06 місяців та 7 днів; зобов'язати відповідача на підставі частини 2 статі 137 у редакції пункту 18 Розділу І Закону № 2509-УІІІ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів , зарахувати до стажу позивача по справі, 2 роки роботи (частковий стаж) зі стажу на посаді члена Закарпатської обласної колегії адвокатів-завідувача юридичної консультації Воловецького району Закарпатської області з 03 липня 1989 року до 10 лютого 1996 року, відповідно до записів у трудовій книжці,(необхідний 2-х річний стаж роботи, який був врахований при призначенні суддею); зобов'язати відповідача здійснити з 16 лютого 2021 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 66 % грошового утримання діючого судді Восьмого апеляційного адміністративного суду зі стажем 28 років; зобов'язати відповідача надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 2 років роботи (частковий стаж) зі стажу на посаді члена Закарпатської обласної колегії адвокатів-завідувача юридичної консультації Воловецького району Закарпатської області, на підставі ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до стажу роботи суддею, періоду роботи з 03 липня 1989 року до 10 лютого 1996 року на посаді члена Закарпатської обласної колегії адвокатів-завідувача юридичної консультації Воловецького району Закарпатської області. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 2 років роботи (частковий стаж) зі стажу на посаді члена Закарпатської обласної колегії адвокатів-завідувача юридичної консультації Воловецького району Закарпатської області, на підставі ч. 2 ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до стажу роботи суддею, період роботи з 03 липня 1989 року до 10 лютого 1996 року на посаді члена Закарпатської обласної колегії адвокатів-завідувача юридичної консультації Воловецького району Закарпатської області.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 16.02.2021, встановивши його у розмірі 66 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно з довідкою про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2022 року в адміністративній справі № 380/16626/21 та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Приписами пп. 1-4 ч. 4 ст. 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 4 ст. 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у ч. ч. 2 і 3 ст. 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Однак, у касаційній скарзі не обґрунтовано наявності підстав касаційного оскарження згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України та виняткових обставин передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Так, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції не урахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 07 червня 2021 року у справі № 420/4001/20, від 27 вересня 2021 року у справі №580/585/21.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Тобто, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Скаржником не зазначено яку саме норму права суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував без урахування висновків, викладених у вищевказаних постановах суду касаційної інстанції.
Враховуючи, що зазначена справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно зазначити обґрунтовані підстави касаційного оскарження судового рішення з урахуванням виключних підстав касаційного оскарження передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Відповідно до ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України та виняткових обставин передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до п. 1 ч.4 ст. 169 та ч. 2 ст. 332 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2022 року в адміністративній справі № 380/16239/21 - залишити без руху.
2. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог статті 330 КАС України касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді Л. В. Тацій
С. Г. Стеценко