18 травня 2022 року
м. Київ
справа № 340/2771/20
адміністративне провадження № К/9901/46874/21
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 340/2771/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень у 2020 році ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 23 протокольного рішення засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке викладене у Витязі із протокольного засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 182 від 27.12.2019, яким йому відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою 70 % працездатності та встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу у зв'язку із втратою 70 % працездатності та встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», відповідно до вимог статей 16-16-3 «Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 23 протокольного рішення засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке викладене у Витязі із протокольного засідання комісії відповідача з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 182 від 27.12.2019, яким позивачеві відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою 70 % працездатності та встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини;
Зобов'язано відповідача призначити позивачеві одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі, передбаченому частиною першою статті 16-2 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Не погодившись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції, відповідач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 340/2771/20 та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди вирішили спір без врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957, від 20 лютого 2020 року у справі № 806/714/18.
Верховний Суд ухвалою від 11 січня 2022 року залишив касаційну скаргу без руху відповідно до ч. 2 ст. 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
01 лютого 2022 року до Верховного Суду від відповідача надійшло платіжне доручення від 12 січня 2021 року про сплату судового збору у розмірі 1681,60 грн.
Отже, скаржник усунув недолік, який слугував підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 травня 2022 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Стрелець Т. Г., судді: Стеценко С. Г., Тацій Л.В.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, віднесено до категорії справ незначної складності.
У даній справі суд першої інстанції, врахувавши наведені положення КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів «а» - «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зазначаючи, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення.
Проте, у касаційній скарзі не визначає проблемне питання, відповідь на яке потребувала б викладення судом касаційної інстанції нового висновку щодо застосування норм права як для сторін спору, так і для невизначеного кола суб'єктів подібних правовідносин, не вказує приклади неоднакового застосування судами у інших справах у подібних правовідносинах Закону № 2011-ХІІ чи інших норм матеріального та / чи процесуального права.
Твердження скаржника щодо наявності «значного суспільного інтересу» є абстрактним, ґрунтується на доводах Міністерства оборони України щодо незаконності судового рішення апеляційної інстанції.
Тому, Суд вважає, що перегляд цієї справи у касаційному порядку не матиме фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики та не вбачає обставин, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, як зазначалося, скаржник у касаційній скарзі покликається на нерелевантні правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957, від 20 лютого 2020 року у справі № 806/714/18, висновки в яких стосуються питання застосування дворічного строку з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, передбаченого п. 4 ст.16-3 Закону № 2011-XII, у разі встановлення під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
У цій же справі судами попередніх інстанцій встановлено, що Комісія МО України відмовила у призначенні позивачу одноразової допомоги у зв'язку з тим, що між первинною втратою працездатності, яка визначалась у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення II групи інвалідності пройшов термін понад 2 роки.
Водночас судом апеляційної інстанції зазначено, що визначена у частині 4 статті 16-3 Закону заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров'я, а не внаслідок різних.
При цьому, під час прийняття оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції врахував правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 02.12.2020 року у справі № 1.380.2019.006957, від 17.02.2021 року у справі № 240/1623/20, від 31.03.2021 року у справі № 240/11307/19, від 28.10.2021 року у справі № 440/2826/20.
Таким чином, твердження заявника касаційної скарги, що справа становить виняткове значення не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів.
Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи не дають підстав для висновку, що справа має виняткове значення для відповідача.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення достатніх обґрунтувань підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 340/2771/20.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій