17 травня 2022 року
м. Київ
справа № 215/2384/21
адміністративне провадження № К/990/10896/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Данилевич Н.А., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2022 року
у справі №215/2384/21 за позовом ОСОБА_1 до виконуючої обов'язки головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради Косяк Наталії Володимирівни про визнання бездіяльності протиправною,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконуючої обов'язки головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради Косяк Наталії Володимирівни про визнання бездіяльності протиправною.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено, зменшено розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі № 215/2384/21 до 1216, 2 грн (одна тисяча двісті шістнадцять гривень 20 копійок) та залишено без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі № 215/2384/21 повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року позов повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, проте ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; зменшено розмір судового збору за подання апеляційної скарги до 1216,2 грн., апеляційну скаргу залишено без руху для надання суду оригіналу документу про сплату судового збору та надано десятиденний строк, який обчислюється з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги.
Копію ухвали разом з супровідним листом направлено на адресу апелянта.
На адресу Третього апеляційного адміністративного суду повернувся конверт з поштовим відправленням з відміткою пошти про його невручення "за закінченням терміну зберігання", у зв'язку з чим суд повторно направив на поштову адресу апелянта копію ухвали від 10 листопада 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху.
На адресу суду повторно повернувся конверт з поштовим відправленням із відміткою пошти про його невручення "за закінченням терміну зберігання".
Кодексом адміністративного судочинства визначені порядок вручення судових повісток і судових рішень.
Так, порядок вручення судового рішення регулюється статтею 251 КАС України, відповідно до частини 5 якої якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, його копія протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі надсилається в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Оскільки позивачем електронна адреса, як у позові, так і апеляційній скарзі не зазначалась, ухвала суду про залишення позову без руху надсилалась рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте двічі поверталась до суду з відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання», що свідчить про неотримання особою поштового відправлення у поштовому відділенні з власних невідомих суду міркувань.
Пунктом 4 частини 6 статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Отже, апелянт не відмовлявся отримати судове рішення, проте і судом апеляційної інстанції двічі виконані усі передбачені чинним процесуальним законодавством заходи для повідомлення скаржника про прийняте рішення.
Таким чином, виникла ситуація, яка не передбачена КАС України.
Фактично законодавцем створено ситуацію, коли після повернення конверту із судовим рішенням з позначкою «за закінченням терміну зберігання» суди не можуть прийняти жодного рішення, оскільки таке судове рішення не вважається врученим і відлік будь-якого строку (оскарження, усунення недоліків тощо) не починає свій перебіг.
Така ситуація також виникла у зв'язку з тим, що Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, містять лише приписи щодо вручення судових повісток і не визначають окремого порядку вручення судових рішень.
Разом з тим, згідно з ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Отже, чинним КАСУ не заборонено застосовувати аналогію закону щодо прогалин у процесуальному законодавстві.
Судом двічі направлялась ухвала про залишення апеляційної скарги без руху на адресу, яка зазначалась позивачем у апеляційній скарзі. Тобто, судом виконані усі залежні від нього дії для повідомлення апелянта про необхідність усунення виявлених недоліків апеляційної скарги, проте скаржником ухвала суду не отримана з невідомих причин.
Приписами статті 126 КАС України регулюється порядок вручення повісток, а саме її частиною 11 визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
З наведеного вбачається, що вручення судових повісток і судових рішень визначені окремими статтями, які не є тотожними і по різному регулюють таке вручення.
Так, стаття 251 КАС України, яка регулює порядок вручення судових рішень, на відміну від статті 126, що регулює порядок вручення судових повісток, не визначає днем вручення судового рішення «закінчення терміну зберігання» у поштовому відділенні.
У зв'язку з цим, апеляційний суд вважав за можливе застосувати до ситуації, яка виникла, аналогію закону, а відповідно і правила, визначені ч. 11 ст. 126 КАС України.
Інше застосування процесуальних норм взагалі не дозволить судам ніколи прийняти рішення в подібній ситуації.
Крім того, апеляційний суд зауважив, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи мають не тільки права, але і відповідні обов'язки, зокрема зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Апелянт подав скаргу на відділення пошти 05 жовтня 2021 року, проте станом на 17 березня 2021 року жодних дій для з'ясування долі апеляційної скарги не вчиняв, у поштове відділення для отримання поштового відправлення від суду не з'являвся, що розцінено судом як неналежна процесуальна поведінка.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник, будучи належним чином повідомлений, у встановлений судом строк і до цього часу вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 10 листопада 2021 року не виконав.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч. 4. ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року у справі №215/2384/21 повернуто скаржнику.
У касаційній скарзі позивачем зазначено, що ним не отримано копії ухвали суду від 10 листопада 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху. При цьому, вказує, що судом не було враховано матеріальний стан позивача, відповідно до якого він мав бути звільнений від сплати судового збору.
Разом з тим, скаржником жодним чином не обгрунтовано неможливість отримання ним конверту за адресою, яка зазначалась ним у апеляційній скарзі. Також не зазначено інших об'єктивних підстав, які були б причиною неподання заяви про усунення недоліків.
Отже, позивач у касаційній скарзі не спростовує висновки суду апеляційної інстанції, а також не надає доказів щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу скаржнику, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169, 298 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2022 року у справі №215/2384/21 за позовом ОСОБА_1 до виконуючої обов'язки головного лікаря Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 1» Криворізької міської ради Косяк Наталії Володимирівни про визнання бездіяльності протиправною.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
С. А. Уханенко