18 травня 2022 року
м. Київ
справа №462/4491/16-а
адміністративне провадження № К/9901/30503/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова
на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 (суддя Улицький В.З.)
у справі № 462/4491/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова
про визнання дій неправомірними.
1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова, в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати йому пенсії з 01.06.2015, як інваліду третьої групи та зобов'язати відповідача здійснити виплати з 01.06.2015 пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
2. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 16.11.2016, позов задоволено.
3. На зазначену постанову суду Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова подано апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2016 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 16.11.2016 було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору.
5. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова повернуто скаржнику, з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017).
6. 10.02.2017 Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
7. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що кошторисом Пенсійного фонду України на 2016 рік не було передбачено коштів на оплату судового збору, однак у відповідності до пункту 18 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774 - VIII Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.02.2017, відкрито касаційне провадження у справі.
9. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
10. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
11. Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
12. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постановах від 17.04.2018 у справі № 296/7256/16-а, від 26.06.2018 у справі № 820/449/18, від 25.04.2019 у справі № 551/1024/16-а Верховний Суд дійшов наступного висновку: <…> відсутність затвердженого кошторису суб'єктів владних повноважень й відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати.»
14. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
15. Як вбачається з матеріалів справи, в межах строку наданого для усунення недоліків відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2016 заявник апеляційної скарги звернувся із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, яке мотивовано відсутністю коштів на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
16. На підтвердження цієї обставини відповідачем не було надано жодного доказу.
17. Разом з тим, Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова не надано доказів про вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання коштів на сплату судового збору у даній справі.
18. Отже, враховуючи те, що Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова не виконано вимоги ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.12.2016 щодо сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про повернення апеляційної скарги.
19. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
20. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, у зв'язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2017 року у справі № 462/4491/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб