18 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/8012/21 пров. № А/857/5320/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Затолочного В.С., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до їх вчинення, -
суддя в 1-й інстанції - Микитюк Р.В.,
час ухвалення рішення - 10.02.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - 10.02.2022 року,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови здійснювати щомісячну виплату пенсії без застосування обмеження у максимальному розмірі. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснювати щомісячну виплату пенсії без застосування обмеження у максимальному розмірі та виплатити різницю між фактично отриманою на належною до сплати сумою з моменту призначення пенсії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідач в своїх доводах посилається на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 (Далі - Закон №1774-VIII), який вніс зміни до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (Далі - Закон № 2262-XII) і положення якого не визнавалися неконституційними. Відповідно до частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016, який набрав чинності з 01.01.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень. Норма закону про обмеження максимального розміру пенсії, а саме ст. 43 не визнавалась неконституційною і на даний час є чинною.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 первинно є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ.
06.11.2015 року з урахуванням вислуги років 28 (календарних - 27 років 3 місяці) на підставі ст. 64 "Г" - п. 1 звільнений з ОВС у запас з посади начальника управління громадської безпеки УМВС України в Івано-Франківській області.
З 01.11.2019 по 30.06.2021 року позивач проходив службу на посаді заступника начальника територіального управління Служби судової охорони в Івано-Франківській області.
Основою для нарахування та визначення обов'язкових складових грошового забезпечення позивача, з якого визначається його пенсійне забезпечення виступили грошовий атестат №3 та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії, які зараховуються під час обчислення пенсії за період з 01.11.2019 по 30.06.2021 №40-724/21 від 03.08.2021 видані Територіальним управлінням Служби судової охорони в Івано-Франківській області.
Позивач 19.10.2021 звернувся з заявою в Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про проведення перерахунку пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру 80% сум грошового забезпечення та отримав лист-відповідь, в якому йдеться, що розмір пенсії з урахуванням всіх надбавок і підвищень становить 32114,22 грн., однак, відповідно до вимог чинного законодавства пенсія виплачується в максимальному розмірі - 18540,00 грн.
Даючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.
Ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, зазначені положення в цілому визнано неконституційними.
Рішенням Конституційного суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262-ХІІ зі змінами, зокрема:
- ч.7 ст. 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
- положення ч.7 ст. 43, першого речення ч. 1 ст. 54 Закону №2262-ХІІ зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, положення ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, щодо встановлення максимального розміру пенсії втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, тобто з 20.12.2016 року.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ слова і цифри у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року замінено словами і цифрами по 31 грудня 2017 року.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-ХІІ відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Це означає, що протягом 2017 року ст. 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774 до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення КСУ від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року. Враховуючи, що пенсія позивачу призначена 23.11.2015 році, дія положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIІІ щодо обмеження пенсії її максимальним розміром на позивача не розповсюджується та при перерахунку пенсії не повинна застосовуватися.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.04.2019 року по справі №127/4270/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17 та від 12.03.2019 у справі №522/3049/17.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, що законодавче врегулювання спірних правовідносин не передбачає застосування обмежень пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року № 300/8012/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді В. С. Затолочний
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 18 травня 2022 року.