18 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/11539/21 пров. № А/857/3334/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року (прийняте у м. Львові суддею Клименко О.М.) у справі № 380/11539/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
У липні 2021 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг у сумі 21 402,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у відповідача є податковий борг перед бюджетом, який виник у зв'язку з несплатою податку на нерухоме майно, яке відмінне від земельної ділянки, та земельного податку з фізичних осіб у розмірі 21 402,58 грн, який є узгодженим та у добровільному порядку позивачем не сплачений, а відтак, підлягає стягненню у судовому порядку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто до бюджету з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 21 402,58 грн.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а тому просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з нього податкового боргу в розмірі 12 074,35 грн.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2020 року № 0055685-5006-1324 та № 0055686-5006-1324, які нібито йому надсилались, стосуються нерухомого майна, яке йому не належить. Зазначає, що обов'язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, в розмірі 12 074,35 грн не міг виникнути у нього у 2020 році, позаяк він не є власником цієї нерухомості з 29.06.2017.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до довідки Головного управління ДПС у Львівській області про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються Головним управлінням ДПС у Львівській області від 18 травня 2021 року № 5807/5/13-01-13-08-06-12, станом на 12 травня 2021 року у ОСОБА_1 є податковий борг в сумі 21 402,58 грн за платежами: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» (12 074,35 грн) та «земельний податок з фізичних осіб» (9328,23 грн).
Податковий борг відповідача у сумі 12 074,35 грн за платежем: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості» виник на підставі:
- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Ф» № 0055685-5006-1324 від 30 травня 2020 року на суму грошового зобов'язання у розмірі 7607,38 грн;
- податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Ф» № 0055686-5006-1324 від 30 травня 2020 року на суму грошового зобов'язання у розмірі 6404,44 грн;
Податковий борг відповідача у сумі 9328,23 грн за платежем: «земельний податок з фізичних осіб» виник на підставі самостійно задекларованих грошових зобов'язань згідно поданої податкової декларації з плати за землю від 28 квітня 2020 року на суму 9328,23 грн.
20 серпня 2019 року Головне управління ДФС у Львівській області виставило відповідачу податкову вимогу форми «Ф» № 123773-58, згідно якої загальна сума податкового боргу ОСОБА_1 станом на 19 серпня 2019 року становить 3514,47 грн (основний платіж). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 7900063850116 зазначена податкова вимога вручена відповідачу 02 квітня 2021 року.
Вважаючи, що суми грошових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу, контролюючий орган звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду справи сума податкового боргу відповідача в розмірі 21 402, 58 грн є узгодженою та у встановлені законом строки не сплачена, тому відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визнається сумою податкового боргу.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до статті 22 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Згідно з абзацом третім пункту 63.3 статті 63 ПК України об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Відповідно до пункту 266.2.1 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що податковий борг, у спірних правовідносинах, виник у зв'язку із несплатою відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку з фізичних осіб.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).
Пунктом 57.3. ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань не охоплюється предметом цього позову, оскільки податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов'язання визначено, не є предметом дослідження у цій справі, а тому суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими доводи скаржника про протиправність податкових повідомлень-рішень, оскільки такі обставини повинні з'ясовуватися при їх оскарженні.
З урахуванням викладених законодавчих приписів, дослідженню і оцінці підлягають питання - чи набула сума податкового зобов'язання, визначена контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, статусу узгодженого грошового зобов'язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене, чи були правові підстави для її стягнення.
Як видно з наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме податкових повідомлень-рішень від 30 травня 2020 року № 0055685-5006-1324 та № 0055686-5006-1324, на підставі яких виник податковий борг, такі були вручені ОСОБА_1 у листопаді 2020 року.
При цьому, податкова вимога форми «Ф» № 123773-58 від 20 серпня 2019 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручена ОСОБА_1 02 квітня 2021 року.
З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг, а також податкова вимога були вручені позивачу у встановленому законом порядку.
Оскільки відповідач не оскаржив в адміністративному чи судовому порядку податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, сплата податкових зобов'язань не відбулася, тому сума визначених грошових зобов'язань набула статусу узгоджених зобов'язань.
Отже, заборгованість позивача зі сплати податку на нерухоме майно, яке відмінне від земельної ділянки, та земельного податку з фізичних осіб, у розмірі 21 402,58 грн набула статусу узгодженого грошового зобов'язання та статусу податкового боргу, а тому така підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року в адміністративній справі № 380/11539/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин