18 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/263/22 пров. № А/857/6176/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Затолочного В.С., Мікули О.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації, Акціонерного товариства "Ощадний державний банк України", Міністерства соціальної політики України про зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Біньковська Н.В.,
час ухвалення рішення - 28.02.2022 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не вказано,
У січні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації, Акціонерного товариства "Ощадний державний банк України", Міністерства соціальної політики України про визнання незаконними дії управління та АТ «Ощадний державний банк України» щодо неповідомлення про зміни порядку надання знижок на оплату житлово-комунальних послуг, необхідність подачі реквізитів для зарахування коштів на карткові рахунки для соціальних виплат, відсутність повідомлення про результати розгляду на електронну пошту; зобов'язання АТ «Ощадний державний банк України» підключити та забезпечити інформування про зарахування грошових коштів на пенсійний картковий рахунок та картковий рахунок для соціальних виплат, зарахувати грошові кошти, які нараховані як виплата пільги на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2020 року по 31.12.2021 року на поточний рахунок соціальних виплат, який відкрито в ТВБВ №10008/0118 ОПЧ Надвірна.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року позовну заяву повернуто позивачеві з усіма доданими до неї матеріалами.
Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який вважає, що судом при винесенні рішення допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.
Свої вимоги мотивує тим, що з березня 2020 року в Україні запроваджено загальнонаціональний карантин, встановлено обмеження щодо сполучення між регіонами, транспортне та поштове сполучення між Івано-Франківською областю то окремими районами Донецької та Луганської областей, м. Донецьк з березня 2020 року відсутнє. Відповідно до рішення Державної Судової адміністрації України процесуальні строки повинні продовжуватися на строк дії карантину. Оскільки з липня 2020 року по серпень 2021 року позивач перебував на лікуванні в м. Донецьку, строк пропущено з поважних причин. Звертає увагу на те, що звернення до відповідачів з питань пільг на оплату житлово-комунальних послуг не розглянуті.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до ч.2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 року позовну заяву позивача до Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації та Акціонерного товариства «Ощадний державний банк України» про визнання дій незаконними і зобов'язання до вчинення дій залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом приведення позовної заяви в частині позовних вимог та їх обґрунтування у відповідність до вимог ст.ст. 5, 160 КАС України; надання суду нової заяви про поновлення строку звернення до суду із обґрунтуванням причин його пропуску та доказів їх поважності; надання суду належним чином засвідченої копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номера/реєстраційного номера облікової картки платника податків позивачу; надання власного письмового підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На виконання вимог вищевказаної ухвали на адресу суду першої інстанції від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду та продовження строку для усунення недоліків визначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 19.01.2022 року у зв'язку із залишенням АТ «Ощадбанк» звернення позивача без розгляду, у зв'язку із неотриманням відповіді на звернення за телефоном гарячої лінії та на звернення від 21.12.2021 року, а також необізнаністю щодо отримання інформації від відповідачів та Міністерства соціальної політики України. Позивач надав суду копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера/реєстраційного номера облікової картки платника податків, а також власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Крім того, зазначив, що відповідно до рішень Кабінету Міністрів України з березня 2020 року в Україні запроваджено загальнонаціональний карантин, запроваджено обмеження щодо сполучення між регіонами, транспортне та поштове сполучення між Івано-Франківською областю то окремими районами Донецької та Луганської областей, м. Донецьк з березня 2020 року відсутнє. Зауважує, що під час переосвідчення МСЕК у м.Івано-Франківськ 04.11.2021 року враховано лікування позивача у м. Донецьк та продовжено групу інвалідності. Зазначив, що відповідно до рішення Державної Судової адміністрації України процесуальні строки повинні продовжуватися на строк дії карантину. Позивач також зазначив, що оскільки АТ «Ощадбанк» надані повноваження щодо перерахування коштів пільговикам, комунальним установам, встановлення порядку надання інформації, форми запитів та інше, що встановлює ознаки виконання банком функції суб'єкта владних повноважень. Зауважив, що оскільки протягом 2020 та 2021 року не користувався газом, електроенергією та водою у АТ «Ощадбанк» залишилися кошти на виплату позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг, а саме у 2020 році виділено 7794,18 грн., у 2021 році 4715,67 грн. Зазначає, що інформації про перерахування коштів АТ «Ощадбанк» на користь комунальних установ позивачу не надано, борги за житло-комунальні-послуги з січня 2020 року по січень 2022 року позивач сплатив за рахунок власних коштів. АТ «Ощадбанк» жодних коштів на рахунок позивача не зараховано, жодних повідомлень про зарахування ним також не отримано. Зауважує, що на сьогоднішній час звернувся із листами до відповідачів та Міністерства соціальної політики про надання інформації щодо облікового рахунку позивача в частині перерахування коштів комунальним установам, стягнутим комісіям АТ «Ощадбанк», залишкам коштів, алгоритму дій з обслуговування забезпечення виплати пільг. Зазначає, що після отримання відповідей від вказаних органів, можливо будуть змінені позовні вимоги та залучено Міністерство соціальної політики України в якості другого відповідача.
14.02.2022 року на адресу суду першої інстанції надійшла заява, в якій позивач визначив ще одного відповідача Міністерство соціальної політики України, а також сформулював наступні позовні вимоги: визнати дії відповідачів незаконними щодо залишення звернень без розгляду та неналежного розгляду звернень, не доведення змін щодо виплати пільг на житлово-комунальні послуги інвалідам війни, відсутність контролю за операціями АТ «Ощадбанк» з перерахування коштів виконавцям комунальних послуг, стягнуті комісії і залишок коштів з облікового запису (рахунку); зобов'язати установи соціального захисту населення поновити дані (інформацію) у обліковому записі (рахунку); зобов'язати відповідачів надати інформацію по обліковому запису (рахунку) щодо перерахунку коштів виконавцям комунальних послуг, стягнути кошти, залишок коштів, перерахунок коштів та інше за період з 01.01.2020 року по 31.01.2022 року помісячно, зобов'язати забезпечити перерахування та зарахування, зарахувати грошові кошти, які незаконно не перераховані, не використані для перерахунку АТ «Ощадбанк» виконавцям житлово-комунальних послуг за період з 01.01.2020 року по 31.01.2022 року АТ «Ощадбанк», Міністерством соціальної політики України та Управлінням соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 року позовну заяву повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами. Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції не визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду, не обгрунтував вимоги до відповідача - АТ «Ощадний державний банк України», не сформулював чітко позовні вимоги до кожного із відповідачів окремо.
Вирішуючи спірні правовідносини, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого законодавством строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Верховний Суд наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення високої вірогідності того, що особа могла дізнатися про порушення своїх прав, зокрема, якщо особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.
При цьому, законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
В заяві позивача про усунення недоліків позовної заяви, поданій на виконання вимог ухвали судді суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, та апеляційній скарзі позивач як на підставу поновлення строку звернення до суду вказує на те, що в країні введено карантинні обмеження, а також перебування на лікуванні в м. Донецьк.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постановою КМУ від 11.03.2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12.03.2020 року на усій території України карантин.
Постановою КМУ № 392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», запроваджено адаптивний карантин на території України та дію карантину продовжено до 31.07.2020.
З червня 2020 року в Україні було пом'якшено карантинні обмеження та запроваджено так званий "адаптивний карантин", під час якого діяли лише окремі обмеження в залежності від встановленого рівня епідеміологічної небезпеки поширення COVID-19, які загалом, на переконання суду, не могли перешкодити позивачеві звернутися до органів соціального захисту для отримання відповідної інформації та захисту своїх прав.
Також, не підлягає застосуванню положення пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 року № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020 року, так як процесуальні строки, які були продовжені, зокрема, відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства Українив редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мали право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
До суду позивач звернувся 12.01.2022 року, а строки, обумовлені коментованими вище законами завершилися 06.08.2020 року.
Позивачем не надано суду доказів, що неможливість звернення з позовною заявою до суду в межах строків, встановлених законодавством, зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, оскільки суди та органи державної влади здійснювали свою діяльність в звичному режимі.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відсутність сполучення між територією України та тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях не створювало перешкод для звернення позивача засобами електронного зв'язку для отримання інформації чи захисту своїх прав.
Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Таким чином, правильним є також висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем довідки від 18.06.2021 за №778, від 26.08.2021 №1090 не можуть братись до уваги як такі, що видані органами, діяльність яких є незаконною.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення з позовними вимогами до суду та ненаведенням поважних причин такого пропуску.
Позивачем не враховано роз'яснення суду першої інстанції та норми п.1 ч.1 ст.19 КАС України, згідно яких юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Крім того, ним не сформульовано чітко позовні вимоги до кожного із відповідачів окремо, як і позовній заяві так і в заяві від 14.02.2022 року на виконання вимог ухвали суду. З матеріалів справи слідує, що на звернення позивача від 24.11.2020 року Міністерство соціальної політики України надало відповідь листом від 03.12.2020 року, на звернення до Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації листом від 11.06.2021 року надано відповідь.
Щодо звернень позивача від 26.01.2022 року та 27.01.2022 року, то суд першої інстанції вірно наголосив, що вони подані після звернення до суду із позовом, стосуються нових правовідносин, а суд надає оцінку сформованим вимогам щодо спірних правовідносин на час подання позову до суду.
За встановлених обставин, з огляду на процесуальні норми, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 308,312,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 300/263/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді В. С. Затолочний
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 18 травня 2022 року.