11 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/6521/21 пров. № А/857/2174/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,
представника відповідача Васильчук І. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці Державної митної служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 р. (прийняте у м. Тернополі суддею Баранюк А. З.) у справі № 500/6521/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправним і скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 29.09.2021 № UA403030/2021/000030/2.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що при здійсненні митного оформлення автомобіля ним було надано документи, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом. Твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу відповідають вимогам чинного законодавства і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів. Вважає, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила Тернопільська митниця Державної митної служби України, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що до митної декларації позивачем на підтвердження заявленої митної вартості надано лише рахунок-фактуру (інвойс) від 23.09.2021 № 1004572021, проте, не надано банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару, або інших платіжних або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, як це передбачено пп. 4, 5 ч. 2 статті 53 Митного кодексу України. При цьому, такі документи позивачем були надані лише на вимогу митниці. Разом з тим, додатково надані на вимогу митниці платіжні документи, а саме, копія квитанції № 381/4 від 07.09.2021 щодо здійсненої позивачем оплати в сумі 500 євро та копія додаткових реквізитів до заяви на переказ готівки в сумі 500 євро № 381/4 від 07.09.2021 неможливо було ідентифікувати із здійсненою операцією та оцінюваним транспортним засобом, оскільки в них відсутня інформація про рахунок -фактуру (інвойс), згідно з яким здійснювалась оплата, відсутні відомості про транспортний засіб, за який здійснювалась оплата. Натомість, в графі призначення платежу вказано лише інформацію щодо здійснення приватного переказу, що не дає можливості ідентифікувати даний документ із здійсненою операцією та оцінюваним транспортним засобом. Щодо додатково наданої квитанції № б/н від 23.09.2021, то необхідно зазначити, що в ній міститься інформація щодо оплати в сумі 7000 євро, хоча згідно з рахунком-фактурою вартість транспортного засобу становила 7500 євро. При цьому, платіжних доручень, які можливо було б ідентифікувати із здійсненою операцією та оцінюваним транспортним засобом щодо здійсненої оплати іншої частини коштів (500 євро) до митного оформлення не було надано.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити.
Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 27.09.2021 уповноважена особа позивача, агент з митного оформлення ОСОБА_2 подала до митного оформлення митну декларацію (далі - МД) №/2021/006137, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення товар: «Автомобіль легковий, що використовувався; марка: VOLKSWAGEN; модель: GOLF; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; модельний рік випуску: 2020; календарний рік випуск 2020; тип двигуна: електричний; потужність: 100 кВт; ємність електричного акумулятора: 35,8 кВт·г.; загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5; колісна формула: 4x2; колір: сірий; призначення: для використання на дорогах загального призначення (приватне користування). Торгова марка: VOLKSWAGEN. Виробник: VOLKSWAGEN/DE.».
До цієї митної декларації уповноваженою особою позивача до митного оформлення було подані такі документи:
-рахунок-фактура (інвойс) № 100 457 2021 від 23.09.2021;
-декларація про походження товару № 100 457 2021 від 23.09.2021;
-акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобі ручної поклажі та багажу № UA209040/2021/046540 від 26.09.2021;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 02.11.2020;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 віл 02.11.2020;
-документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка № б/н від 27.09.2021;
-внутрішній договір (контракт) доручення НРМ221351 від 16.09.2021;
-договір про надання послуг митного брокера № б/н від 17.09.2021;
-паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4 від 11.10.2017;
-паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_5 від 23.10.2014;
-заява про видачу посвідчення про реєстрацію транспортного засобу від 27.09.2021;
- фото від 27.09.2021;
-платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів ПН 2698480 від 27.09.2021;
-паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України НОМЕР_6 від 30.07.2021.
Під час митного оформлення митним органом було виявлено, що подані декларантом до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. 27.09.2021 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення, яким запропоновано надати:
-якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
-за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ запропоновано надати (за наявності) такі додаткові документи:
-копію митної декларації країни відправлення;
-висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта додатково надано:
-копію митної декларації країни відправлення № 21DE805161051458E0 від 23.09.2021;
-копію квитанції № 38 1/4 від 07.09.2021;
-копію додаткових реквізитів до заяви на переказ готівки №38 1/4 від 07.09.2021;
-копію квитанції № б/н від 23.09.2021;
-цінову інформацію з Інтернет-ресурсу ooyyo.com від 28.09.2021.
Також, листом від 29.09.2021 уповноважена особа декларанта повідомила митницю про те, що інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, крім поданих, протягом 10 днів надавати не буде.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.09.2021 № UA403030/2021/000030/2, у гр. 33 якого, зокрема, зазначено «Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів. Не надано інформації про рух коштів від покупця до продавця. Не подано висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв'язку з тим, що інформація яка міститься на загальнодоступних інтернет-ресурсах вартість товару є вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи та додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно МД від 15.09.2021 № UA204080/2021/29999 на рівні 13 000 EUR/шт.».
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з вимогою визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом (ціною договору).
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України визначено, зокрема, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 49 Митного кодексу (МК) України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 53 МК України регулює перелік та порядок подачі документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Так, відповідно до приписів цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
За змістом цих норм митний орган може витребувати від декларанта додаткові документи лише у разі, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, є ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
При цьому митний орган повинен вказати конкретні факти та обставини, які викликали такі сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки цих відомостей та вказати перелік документів, які необхідно надати для усунення цих сумнівів чи розбіжностей.
Якщо наданих відомостей недостатньо для підтвердження задекларованої митної вартості товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідно подати для підтвердження відповідних складових.
Разом з тим відсутність у рішеннях про коригування митної вартості товарів підтверджень того, що надані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи викликають сумнів у достовірності поданої інформації, та які документи повинні це підтвердити чи спростувати, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості товарів.
Водночас витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За приписами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.
Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право зокрема:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Проте, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод (стаття 64 МК України).
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Тобто, згідно норм МК України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17 висловив правову позицію про те, що в силу частини другої статті 55 МК України та вимог Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
А наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з цим, витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
А відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій зокрема у постанові від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17 (провадження № К/9901/59766/18).
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, (гр. 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості») посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59,60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Тобто, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу(стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Всупереч цьому, у графі 33 рішення «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості», джерелом інформації для коригування митної вартості вказано лише дата і номер митної декларації: від 15.09.2021 № UA204080/2021/29999 на рівні 13 000 EUR/шт.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 вказав, що сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Крім того, у постанові від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17 Верховний Суд зазначив, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України - прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відтак, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
З огляду на зазначене, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення (зокрема, митної декларації, на яку покликався відповідач в оскаржуваному рішенні і яка була використана ним як джерело інформації для здійснення коригування) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за визначеним в декларації митної вартості основним методом та достатнім доказом для обґрунтування скоригованого відповідачем значення митної вартості.
У постанові Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17 суд вказав, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
З урахуванням наведеного, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару з урахуванням реального його стану відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну).
Крім того, як слідує з матеріалів справи, під час здійснення консультацій на вимогу відповідача уповноваженою особою позивача (декларанта) додатково надано такі документи: копію митної декларації країни відправлення № 21DE805161051458E0 від 23.09.2021; копію квитанції № 38 1/4 від 07.09.2021; копію додаткових реквізитів до заяви на переказ готівки №38 1/4 від 07.09.2021; копію квитанції № б/н від 23.09.2021; цінову інформацію з Інтернет-ресурсу ooyyo.com від 28.09.2021.
Так, за придбання вказаного автомобіля позивачем було сплачено 7500,00 євро, що підтверджується квитанцією №38 1/4 від 07.09.2021 про здійснення авансового платежу у розмірі 500,00 євро (15 903,15 грн) та від 23.09.2021 про сплату 7000,00 євро.
Наведене також підтверджується додатковими реквізитами до заяви на переказ готівки № 38 1/4 від 07.09.2021 та довідкою від 23.09.2021, з яких видно, що ОСОБА_1 сплатив кошти директору DA-CARS GmbH ОСОБА_3 07.09.2021 500,00 євро завдатку та 23.09.2021 решту суми в розмірі 7000,00 євро.
Доводи відповідача, що до митного оформлення не надано платіжні документи, що стосуються оцінювання товару та здійсненої операції купівлі-продажу з огляду на неможливість ідентифікації поданих документів із здійсненою операцією та оцінюваним транспортним засобом, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв'язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.
Щодо ненадання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, митний орган не вказав, яким чином такий висновок може підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено.
При цьому, положення статті 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Також суд звертає увагу на те, що митний орган з будь-якими запитами щодо підтвердження ціни автомобіля чи обставин його продажу до продавця не звертався.
Разом з тим, декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.
Відтак, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач у відповідності до вимог статті 53 МК України подав всі необхідні документи для митного оформлення придбаного товару за ціною договору, що свідчить про неправомірність відмови позивачу у визнанні задекларованої ним вартості товару за основним методом та безпідставність прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Що стосується решти доводів апеляційної скарги, то такі висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак відповідно до п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 таке не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч приписам частини другої статті 77 КАС України, не довів обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості імпортованого товару, інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено, а надані позивачем документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митних деклараціях.
За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року в адміністративній справі № 500/6521/21- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 17 травня 2022 року.