17 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 813/1411/17 пров. № А/857/23215/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області,
на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року про закриття провадження у справі (суддя - Хома О.П., час ухвалення - 11:27 год, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - 02.12.2021р.),
в адміністративній справі №813/1411/17 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»,
про стягнення коштів з рахунків у банках,
встановив:
У листопаді 2016 року позивач Червоноградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Червоноградська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (далі - ПАТ «Львівська вугільна компанія»), в якому просив стягнути на користь бюджету в особі Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з рахунків ПАТ «Львівська вугільна компанія» у банках, обслуговуючих такого платника податків, коштів в сумі 25075879 грн. 01 коп. в рахунок погашення податкового боргу.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №813/4097/16 за цим позовом про стягнення коштів з рахунків у банках.
Ухвалою цього ж суду від 06 квітня 2017 року роз'єднано позов Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області шляхом виділення в окреме провадження позову про стягнення коштів з рахунків платника податків ПАТ «Львівська вугільна компанія» у банках в сумі 12365079 грн..
Ухвалою цього ж суду від 07.04.2017 року прийнято справу №813/1411/17 до провадження і призначено до судового розгляду.
20.04.2017 року позивачем Червоноградською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області подано до суду першої інстанції уточнений адміністративний позов, в якому позивач просив стягнути на користь бюджету в особі Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з рахунків ПАТ «Львівська вугільна компанія» у банках, обслуговуючих такого платника податків, коштів в сумі 12365079 грн. в рахунок погашення податкового боргу.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25.04.2017 провадження у справі №813/1411/17 було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі №813/228/17 за позовом ПАТ «Львівська вугільна компанія» до Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою цього ж суду від 30.11.2021 року провадження у справі №813/1411/17 поновлено та замінено позивача у справі Червоноградську ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області).
Позивачем ГУ ДПС у Львівській області до суду першої інстанції подано клопотання про закриття провадження у справі №813/1411/17 та передачу цієї справи до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія».
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року зазначене вище клопотання про закриття провадження та передачу справи до господарського суду - задоволено частково. Закрито провадження у справі №813/1411/17 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення коштів з рахунків. У задоволенні клопотання про передачу справи до господарського суду - відмовлено.
З цією ухвалою суду першої інстанції від 30 листопада 2021 року про закриття провадження у справі частково не погодився позивач ГУ ДПС у Львівській області та оскаржив її в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийняв оскаржувану ухвалу з порушення норм процесуального права, а тому вважає судове рішення таким, що підлягає частковому скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що з прийняттям Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) законодавець змінив правила визначення юрисдикції спорів, сконцентрувавши розгляд усіх майнових та ряду немайнових вимог в межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції, задля повного та комплексного вирішення усіх правових проблем неплатоспроможної особи. Відтак позивач зазначає, що у правовідносинах щодо визначення розміру податкових зобов'язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу підлягають застосуванню положення статті 7 КУзПБ, які визначають юрисдикцію розгляду таких спорів у межах провадження у справі про банкрутство у господарському судочинстві. Тому справу за позовом ГУ ДПС у Львівській області до ПАТ «Львівська вугільна компанія» про стягнення коштів з рахунків у банках, на думку позивача, слід направити до Господарського суду Львівської області. Суд же першої інстанції ухвалою від 30.11.2021 року безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про передачу справи №813/1411/17 до господарського суду.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу суду від 30 листопада 2021 року в частині відмови у передачі справи №813/1411/17 до Господарського суду Львівської області та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким передати справу №813/1411/17 до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія».
Також апелянт (позивач) подав до апеляційного суду заяву про передачу справи №813/1411/17 до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія», яка фактично містить обгрунтування аналогічні як і в апеляційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст.7 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів визначена статтею 19 КАС України, відповідно до пункту 5 частини першої якої така поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Тобто розгляд справ за зверненням контролюючого органу з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків відбувається в порядку адміністративного судочинства.
Водночас банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 року №2597-VIII та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).
Отже, КУзПБ у порівнянні з попереднім процесуальним законом розширив свою дію щодо суб'єктів, які підпадають під його регулювання (неплатоспроможних фізичних осіб), що зумовило розгляд у господарському суді спорів про неплатоспроможність фізичних осіб, незалежно від того, чи займаються вони підприємницькою діяльністю.
Особливістю провадження у справі про банкрутство є те, що врегулювання правовідносин неплатоспроможності боржника вимагає поєднання в одній процедурі як цивільних, так і адміністративних правовідносин щодо його майна (майнових прав) з метою якнайповнішого задоволення у ній вимог кредиторів - приватних осіб та контролюючих органів з грошовими вимогами до боржника у черговості, визначеній КУзПБ.
Застосувавши принцип концентрації у справі про банкрутство ряду майнових та немайнових спорів, КУзПБ розширив підсудність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та які раніше розглядалися судами інших юрисдикцій.
Тому, статтею 7 КУзПБ як процесуальним законом змінено юрисдикцію розгляду ряду спорів фізичних осіб - боржників щодо їх майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції ряд інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника (юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з кредиторами - контролюючими органами щодо сплати податків та зборів.
Отже, законодавець визначив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
У постановах від 15.05.2019 у справі №289/2217/17, від 12.06.2019 у справі №289/233/18, від 19.06.2019 у справах №289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 року в справі №914/2441/15 відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» (код ЄДРПОУ 35879807).
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що справа №813/1411/17 за позовом ГУ ДПС у Львівській області до ПАТ «Львівська вугільна компанія» про стягнення коштів з рахунків у банках, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому провадження в такій адміністративній справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.
Водночас, постановляючи оскаржену ухвалу від 30 листопада 2021 року, окружний суд зазначив, що визначений частиною 1 статті 239 КАС України порядок направлення справи за встановленою юрисдикцією унеможливлює задоволення клопотання позивача в частині передачі справи №813/1411/17 до Господарському суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія».
Суд апеляційної інстанції враховує, що пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (абз.2 ч.2 ст.239 КАС України).
Водночас колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що частиною третьою статті 7 КУзПБ визначено процесуальні наслідки щодо необхідності надіслання до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та який розглядає спір по суті, матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Зазначена правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року в справі №905/2030/19 (905/1159/20), яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас урегульована однопредметними нормативно-правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній» (див. абзац 5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп).
КУзПБ та КАС України є нормативними актами рівної юридичної сили - процесуальними законами, які мають визначену законодавцем сферу правового регулювання. Отже, у випадку колізії норм між статтями КУзПБ та КАС України, повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше.
Відтак у правовідносинах щодо стягнення коштів з рахунків у банках боржника у справі про банкрутство з 21 жовтня 2019 року підлягають застосуванню положення статті 7 КУзПБ, які визначають процесуальні наслідки щодо необхідності надіслання до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство та який розглядає спір по суті, матеріалів справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна.
Отже матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, слід надсилати до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Таке надіслання матеріалів справи до господарського суду повинно здійснюватись тим судом у провадженні якого знаходяться ці матеріали справи і який вирішує питання, зокрема, про закриття провадження в адміністративній справі.
Такі дії суду сприятимуть реалізації права позивача на справедливий суд, а також відповідатимуть підходу, згідно із яким, позивач має право на направлення його справи за встановленою юрисдикцією для розгляду в межах справи про банкрутство.
Таким чином, колегія суддів приходить до переконання про помилковість висновку суду першої інстанції в оскарженій ухвалі від 30.11.2021 року щодо відсутності підстав для задоволення клопотання позивача про передачу матеріалів адміністративної справи до господарського суду.
Отже, оскаржену ухвалу суду першої інстанції від 30.11.2021 року необхідно скасувати частково, а саме, в частині відмови у задоволенні клопотання позивача про передачу справи до господарського суду, і в цій частині слід прийняти нову постанову про задоволення відповідного клопотання.
У решта частині ухвала суду від 30.11.2021 року постановлена з всебічним та об'єктивним встановленням обставин справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування чи зміни у цій частині.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставною подану до апеляційного суду заяву Головного управління ДПС у Львівській області про передачу справи до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія», оскільки відповідно до положень ст.239 КАС України, така заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.
Тобто, у розглядуваній справі №813/1411/17 заява (клопотання) про передачу справи до господарського суду повинна подаватись до суду першої інстанції, який вирішив питання про закриття провадження у справі і який повинен здійснювати передачу матеріалів справи до господарського суду.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про передачу справи №813/1411/17 до Господарського суду Львівської області для розгляду в межах справи №914/2441/15 про банкрутство ПАТ «Львівська вугільна компанія» - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - задоволити.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року про закриття провадження в адміністративній справі №813/1411/17 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення коштів з рахунків у банках - скасувати частково, а саме, в частині відмови у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про передачу справи до господарського суду - і в цій частині прийняти нову постанову.
Передати матеріали справи №813/1411/17 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія» про стягнення коштів з рахунків у банках на розгляд до Господарського суду Львівської області.
У решта частині ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року в адміністративній справі №813/1411/17 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль