18 травня 2022 року Справа № 480/11808/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11808/21 за позовом ОСОБА_1 до 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013 року по 2018 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
2. Зобов'язати 5 прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013 року по 2018 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що по позивач проходив військову службу за контрактом у 5 прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. За період проходження служби у Сумському прикордонному загоні з 2013 по 2018 позивачу не надавалась щорічна додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки при звільненні не нараховувалася. Відповідно до абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-ХІІ), у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі не використання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. Таким чином, позивач вважає, що має право на отримання грошової компенсації.
Ухвалою суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні. Зокрема, зазначає, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено.
Крім того, відповідач зазначає, що нарахування компенсації за додаткові відпустки абз. 3 п.14 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ не передбачає, а так само не регламентує нарахування компенсації особам, які вже звільнені з військової служби і в яких припинені правовідносини з військовою частиною.
Також зауважує, що спеціальною нормою постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2021 №702 "Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах" (далі - Порядок № 702) не передбачено механізму виплати компенсації у випадку невикористання додаткової відпустки.
Абз. 3 ч. 4 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Крім того, відповідач вважає, що позивач втратив право на грошову компенсацію додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, оскільки 12.12.2020 йому, відповідно до п.12 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплачено грошову компенсацію за не використані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 роки в кількості 56 календарних днів в сумі 14754, 94 грн.(а.с. 25-30).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази у їх сукупності та встановивши всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач з 20.11.2010 по 13.05.2018 проходив військову службу за контрактом у 5 прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (а.с. 13) та, згідно посвідчення серії НОМЕР_2 , є учасником бойових дій (а.с. 9).
Наказом начальника 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 11.05.2018 № 115-ОС ОСОБА_1 звільненого з військової служби у запас наказом начальника 5-го прикордонного загону від 27.04.2018 № 108-ОС за підпунктом "а" (у зв'язку із закінченням строку контракту) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с. 11).
Згідно довідки 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, розрахункового листа за грудень 2020 та платіжної відомості №161 позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 роки в кількості 56 календарних днів у сумі 14754,94 грн (а.с. 31,32, 34-35).
Водночас, під час звільнення з військової служби позивача, відповідачем не виплачено грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки військовослужбовця за виконання обов'язків військової служби пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2013 року по 2018 рік включно, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Постановою № 702 затверджено переліки військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту - згідно з додатками 2 - 5.
Додаток 4 до вказаної постанови містить перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, які дають право на щорічну додаткову відпустку.
Як встановлено судом, позивач проходив військову службу за контрактом у Сумському прикордонному загоні Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, у тому числі займав посаду молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії, що підтверджується копією військового квитка позивача (а.с. 12-15).
Таким чином, позивач, будучи військовослужбовцем Держприкордонслужби, займаючи посаду, визначену постановою № 702, у період з 2013 року по 2018 мав право на щорічну додаткову відпустку відповідно до ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Згідно довідки Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 20.10.2021 № 12/П-493, наданої щодо використання позивачем щорічної додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за час проходження військової служби на відповідних посадах за період з 2012 по 2018 рік повідомлено, що за 2012 рік надавалась відпустка у 2013 році. За час проходження служби у 2013 - 2018 роках відпустка не надавалась, не використана відпустка становить 30 календарних днів, у тому числі: за час проходження служби у 2013 році - 1 день; за час проходження служби у 2014 році - 6 днів; за час проходження служби у 2015 році - 7 днів; за час проходження служби у 2016 році - 7 днів; за час проходження служби у 2017 році - 7 днів; за час проходження служби у 2018 році - 2 дні (а.с. 16).
Відповідно до п. 8, 14, 17-19 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Такого висновку дійшов Верховний Суд в рішенні від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 (щодо прав учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки), яке постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 рішення від 16.05.2019 залишено без змін.
Отже, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 № 702 за період 2013-2014 роки.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 також затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
При цьому, право нараховувати та визначати кількість днів належить відповідачу. Посилання відповідача на те, що позивач вже звільнений зі служби, а тому не має права на отримання коштів за невикористані дні додаткової відпустки, судом визнається необґрунтованим та безпідставним, з огляду на те, що сума компенсації входить до складу грошового забезпечення і, з врахуванням сталої практики Верховного Суду, не може бути обмежена будь-яким строком на виплату.
При цьому відсутність механізму виплати компенсації у випадку невикористання додаткової відпустки не звільняє відповідача від обов'язку здійснити повний розрахунок на час звільнення позивача із служби.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльністі відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2013 та 2014 роки підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за період з 2015 по 2018 роки, суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, позивач є особою, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 9).
Суд наголошує, що додаткова відпустка учаснику бойових дій передбачена пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, а додаткова відпустка за виконання обов'язків військової служби, які пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, передбачена абзацом першим пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII. Обидві ці відпустки є додатковими відпустками.
На відміну від відпустки, передбаченої абзацом першим пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII, право на яку мають військовослужбовці, відпустка як учаснику бойових дій надається не лише військовослужбовцям, а й будь-якій особі, яка не є військовослужбовцем, однак має статус учасника бойових дій або особам, прирівняним до них.
У межах спірних правовідносин позивач, як учасник бойових дій, якому нараховано грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, претендує на компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період несення ним військової служби, виконання обов'язків за якою пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я. Надання указаних щорічних додаткових відпусток передбачено двома різними законами.
Разом з тим, відповідно до абзацу третього пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Таким чином, зазначена норма спеціального закону передбачає право військовослужбовців за своїм вибором отримати додаткову відпустку із збереженням грошового та матеріального забезпечення як компенсацію за виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, або на підставі іншого закону. Тобто, військовослужбовці, за наявності у них права на отримання щорічної додаткової відпустки на підставі абзацу третього пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII та на підставі іншого закону, мають права на отримання щорічної додаткової відпустки лише за однією з підстав за своїм вибором.
Відповідно, нарахування та виплата позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбаченої абзацом першим пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII, унеможливлює нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, і навпаки.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2020 році позивачу відповідно до пункту 12 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було виплачено грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018 роки в кількості 56 календарних днів в сумі 14754,94 грн. (а.с. 31,32, 34-35).
Тобто, позивачем, як військовослужбовцем вже використано право на отримання компенсації за одну з додаткових відпусток із збереженням грошового та матеріального забезпечення, а саме за додаткову відпустку як учаснику бойових дій. Отже, законодавчо встановлені підстави для нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюються в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за період з 2015 по 2018 роки відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 5 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2013 та 2014 роки.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (вч НОМЕР_1 ) (а/с 103, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_4 ), грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я за 2013 та 2014 роки.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Діска