17 травня 2022 року Справа № 480/11870/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/11870/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці Держмитслужби про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці Держмитслужби, і просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 22.07.2021 № 0000192419 на суму 6043,74 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 22.07.2021 № 0000202419 на суму 13296,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.05.2019, на підставі митної декларації №UA805180/2019/013613, позивачем було розмитнено ввезений із США для власних потреб транспортний засіб Jeep Patriot, номер VIN: НОМЕР_1 . 18.08.2021 позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 22.07.2021 № 0000192419 та від 22.07.2021 №0000202419.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 22.07.2021 № 0000192419 на підставі акта від 08.06.2021 № 37/21/7.14-19/ НОМЕР_2 встановлено порушення частин 1 та 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58, частини 1 статті 257 та статті 368 Митного кодексу України, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України.
Зазначено, що «перевіркою за результатами опрацювання матеріалів встановлено порушення вимог законодавства України з питань оподаткування. Платником податків/декларантом занижено базу оподаткування товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією ІМ 40 ДЕ від 13.05.2019 №UA805180/2019/013613 такі дії (подання неправдивих відомостей про мигну вартість товару без врахування витрат за логістичні, консультативні, транспортні послуги по доставці транспортного засобу), призвели до порушення законодавства України з питань оподаткування, та як наслідок, до фактичного ненадходження податків (коштів) до Державного бюджету України. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством вимог є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов'язків закріплених за платником податків у статтях 16 та 36 ПКУ.».
Згідно податкового повідомлення-рішення від 22.07.2021 № 0000192419 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем МИТО на транспортні засоби, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами на суму 6 043, 74 грн, з яких 4834,99 грн. податкових зобов'язань та 1208,75 грн штрафних санкцій.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 22.07.2021 № 0000202419, на підставі акта від 08.06.2021 № 37/21/7.14-19/ НОМЕР_2 , встановлено порушення частин 1 та 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58, статті 368 та частини 1 статті 257 Митного кодексу України, пункту 36.1 статті 36, пункту 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України.
Зазначено, що «перевіркою за результатами опрацювання матеріалів встановлено порушення вимог законодавства України з питань оподаткування. Платником податків/декларантом занижено базу оподаткування товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією ІМ 40 ДЕ від 13.05.2019 № UА805180/2019/013613, такі дії (подання неправдивих відомостей про митну вартість товару без врахування витрат за логістичні, консультативні, транспортні послуги по доставці транспортного засобу), призвели до порушення законодавства України з питань оподаткування, та як наслідок, до фактичного ненадходження податків (коштів) до Державного бюджету України. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством вимог є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов'язків закріплених за платником податків у статтях 16 та 36 ПК України».
Згідно податкового повідомлення-рішення від 22.07.2021 № 0000202419 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 13 296, 21 грн, з яких 10 636, 97 грн за податковими зобов'язаннями та 2659, 24 грн - за штрафними санкціями.
Позивач не погоджується із спірними рішеннями контролюючого органу, оскільки, на його думку, при їх прийнятті порушено ч. 4 ст. 368 Митного кодексу України, ч. 2 ст. 19 Конституції. Крім того, звертає увагу суду на те, що перевірка проведена за умов встановленого мораторію на період дії карантину, з підстав, не визначених законом, та проведена за умови відсутності належного повідомлення особи, що перевіряється, про проведення перевірки.
Ухвалою суду від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (ст.262 КАС України).
Представник відповідача надав суду відзив на позов, у якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що Законом України від 16.10.2020 №466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» пункт.75.1 статті 75 ПКУ доповнено абзацом третім, згідно з яким порядок планування документальних перевірок митних органів, проведення та оформлення їх результатів встановлюються МКУ.
Так, на підставі наказу Слобожанської митниці Держмитслужби від 21.05.2021 №175 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи» відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку. Слобожанською митницею Держмитслужби громадянину ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, направлено повідомлення від 21.05.2021 № 41 про проведення з 25.05.2021 по 26.05.2021 документальної невиїзної перевірки, місце проведення якої здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки (яка проводилась з 25.05.2021 по 26.05.2021 та тривала 2 робочих дні) у відповідності до вимог статті 351 Митного кодексу України було складено Акт перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформлені товару, митне оформлення якого вже здійснено за митною декларацією №UА 805180/2019/013613 від 13.05.2019. Отже, митницею дотримані строки призначення при призначенні та проведенні документальної невиїзної перевірки, дотримано як положень національного законодавства, так і положень міжнародних договорів, укладених у встановленому законом порядку.
Документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення законодавства України з питань оподаткування платником податків громадянином ОСОБА_1 :
за митною декларацією типу “ІМ 40 ДЕ” від 13.05.2018 №UА805180/2019/013613:
1) частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58, частини 1 статті 257 та статті 368 Митного кодексу України, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита, за митною декларацією від 13.05.2018 №UА805180/2019/013613, наведеними у Додатку 2 до Акту перевірки, на загальну суму 4834,99 грн$
2) пункту 190.1 статті 190, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), за митною декларацією від 13.05.2018 №UА805180/2019/013613, наведеними у Додатку 2 до Акту перевірки на загальну суму 10636,97 грн.
При проведенні перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 13.05.2019 №UA805180/2019/013613, встановлено, що до митного оформлення декларантом/уповноваженою особою надавались:
- Invoice від 12.02.2019 №54863648 на суму 4878 дол. США;
- документ права власності на пошкоджений транспортний засіб (salvage certificate of title ) від 04.02.2018 №15016672;
- коносамент від 11.03.2019 №ZIMUORF0862836-03 (контейнер), доставка з New York (США) до порту м. Одеса (Україна).
- висновок експертного авто товарознавчого дослідження №899-19 від 13.05.2019;
- платіжні документи (квитанція про сплату митних платежів від 09.04.2019, платник : ОСОБА_1 ; призначення: за митне оформлення автомобіля).
Слобожанською митницею Держмитслужби 12.02.2021 отримано лист Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146вих-21 (вх. 2225/8.7 від 12.02.2021), в якому, крім іншого, надана інформація про транзакції з наданням копій платіжних доручень в іноземній валюті (вихідні через SWIFT), які здійснені громадянами на іноземні рахунки за товар та витрати на транспортування (з прив'язкою до марки та ідентифікаційного номера VIN транспортного засобу).
Листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021, митниці додатково надано копії інвойсів (із засвідченням особою, на яку виписаний інвойс) на транспортні засоби та транспортні витрати, за якими фактично сплачувалися (перераховувалися) кошти у іноземній валюті на рахунки іноземних фірм (аукціони) та надано дозвіл митниці відповідно до статті 222 КПК України на використання цих даних.
За результатами опрацювання даної інформації встановлено, що через АТ КБ “ПриватБанк” OSTAPENKO SERHII MYKOLAIOVYCH здійснив сплату коштів:
- за платіжним дорученням від 03.04.2019 (SW24J403O55257) у розмірі 1845,0 дол. США на рахунок Wells Fargo Bank ( 420 Montgomery Street San Francisco, CA 94104), згідно інвойсу від 01.04.2019 №287099 №11010419.
Зазначений платіж був здійснений за логістичні, консультативні, транспортні послуги по доставці транспортного засобу Марка JEEP; Модель PATRIOT. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_3 в контейнері НОМЕР_4 за коносаментом від 11.03.2019 №ZIMUORF0862836-03 до порту м. Одеса (Україна).
Таким чином, перевіркою встановлено не декларування в повному обсязі витрат на транспортування транспортного засобу (вантажне відправлення) та інші послуги, які сплачені громадянином України ОСОБА_1 на рахунок транспортної компанії за перевезення ТЗ у контейнері (1845,0 дол.США) та не враховані в повному обсязі декларантом при визначенні митної вартості товару .
Платіжних документів, що підтверджують сплату за перевезення транспортного засобу JEEP; модель PATRIOT, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_3 в контейнері НОМЕР_5 за коносаментом від 11.03.2019 №ZIMUORF0862836-03 до порту м.Одеса (Україна) від 03.04.2019 (SW24J403O55257),інвойсу від 01.04.2018 №11010419 до митного оформлення не подавалось та в графі 44 МД не зазначено.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані учасниками справи докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі наказу Слобожанської митниці Держмитслужби від 21.05.2021 №175 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання громадянином України ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи» відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку (а.с.9).
Слобожанською митницею Держмитслужби громадянину ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, направлено повідомлення від 21.05.2021 № 41 про проведення з 25.05.2021 по 26.05.2021 документальної невиїзної перевірки, місце проведення якої здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).
За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки (яка проводилась з 25.05.2021 по 26.05.2021 та тривала 2 робочих дні) у відповідності до вимог статті 351 Митного кодексу України було складено Акт №37/21/7.14-19/ НОМЕР_2 від 08.06.2021 перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при митному оформлені товару, митне оформлення якого вже здійснено за митною декларацією №UА805180/2019/013613 від 13.05.2019 (а.с.13).
Згідно висновку вказаного акту, документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення законодавства України з питань оподаткування платником податків громадянином ОСОБА_1 за митною декларацією типу “ІМ 40 ДЕ” від 13.05.2018 №UА805180/2019/013613:
1) частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58, частини 1 статті 257 та статті 368 Митного кодексу України, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита, за митною декларацією від 13.05.2018 №UА805180/2019/013613, наведеними у Додатку 2 до Акту перевірки, на загальну суму 4834,99 грн;
2) пункту 190.1 статті 190, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), за митною декларацією від 13.05.2018 №UА805180/2019/013613, наведеними у Додатку 2 до Акту перевірки на загальну суму 10636,97 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 22.07.2021 № 0000192419, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем МИТО на транспортні засоби, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами на суму 6 043,74 грн, з яких 4 834,99 грн. податкових зобов'язань та 1 208,75 грн. штрафних санкцій (а.с.20-22);
- від 22.07.2021 № 0000202419, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на суму 13 296,21 грн, з яких 10 636,97 грн за податковими зобов'язаннями та 2 659,24 грн - за штрафними санкціями (а.с.23-25).
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Щодо законності проведення відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача, то суд зазначає, що 10.04.2008 Україна шляхом ратифікації Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (далі - СОТ) приєдналася до Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (далі - ГАТТ) чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень ГАТТ/СОТ. Згідно з частиною першою статті 8 ГАТТ держави-члени СОТ визнають скорочення до мінімуму обсягу і складності імпортних та експортних формальностей, а також зменшення і спрощення вимог щодо митної документації.
Відповідно до положень Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у редакції протоколу від 26.06.1999, до якого Україна приєдналася Законом України від 05.10.2006 № 227-V) основними принципами митного оформлення є мінімізація процедур митного контролю для випуску товарів.
Таким чином, на міжнародному та національному рівні закріплено принцип мінімального та вибіркового митного втручання на етапі пропуску та під час здійснення митного оформлення для скорочення часу на митні формальності з метою сприяння міжнародному товарообігу та суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності.
У той же час, відповідно до статті 17 Угоди про застосування статті 7 ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання. Тому, разом з принципом мінімального втручання на етапі пропуску та митного оформлення в системному та логічному зв'язку для забезпечення повноти нарахування та сплати податків і зборів закріплено право митних органів здійснювати контрольні функції після операцій митного контролю та митного оформлення. Зазначене право митних органів закріплене у стандартному правилі розділу 2 Міжнародної Конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, зокрема: митна служба має можливість достягнення платежів шляхом здійснення поглибленого аудиту після закінчення операцій митного контролю. Відповідно до пункту 4.14 зазначеної Конвенції у випадках, коли митна служба виявляє, що помилки, допущені в декларації на товари або при нарахуванні мита та податків, призведуть або призвели до стягнення чи призначення суми мита та податків меншої, ніж це встановлено законодавством, вона виправляє помилки та стягує недоплачені суми.
Статтею 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом, зокрема, проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Частиною третьою статті 245 Митного кодексу України передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення, зокрема, документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:
правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов'язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.
Відповідно до статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:
1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;
2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.
Відповідно до частини другої статті 345 Митного кодексу України документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Судом встановлено, що строки давності, визначені ст. 102 Податкового кодексу України, під час проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи Слобожанською митницею Держмитслужби було дотримано.
Щодо твердження позивача про те, що зазначена перевірка в порушення підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, була проведена митним органом під час дії мораторію, то суд зазначає наступне.
Так, підпунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Разом з тим, Законом України від 16.10.2020 №466- IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України доповнено абзацом третім такого змісту: "Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України". Зазначений Закон набрав чинності 23.05.2020.
Згідно п.п. 41.1.2. ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв'язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.
Виходячи із викладеного, суд доходить висновку, що мораторій щодо проведення перевірок, встановлений підпунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, з 23.05.2020 не розповсюджується на перевірки, що проводяться митними органами.
Також, з матеріалів справи суд вбачає, що спірна перевірка була призначена наказом Слобожанської митниці Держмитслужби від 21.05.2021 № 175 на підставі п.7 ч.1 ст.336, п.1ч.3 ст.345, п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України та інформації, наданої листом Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21, листом Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021 (а.с. 9).
Зі змісту листів Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 та Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021, суд вбачає, що ними, зокрема, надана інформація про транзакції з наданням копій платіжних доручень в іноземній валюті (вихідні через SWIFT), які здійснені громадянами (в тому числі і позивачем) на іноземні рахунки за товар та витрати на транспортування (з прив'язкою до марки та ідентифікаційного номера VIN транспортного засобу) та копії інвойсів (із засвідченням особою, на яку виписаний інвойс) на транспортні засоби та транспортні витрати, за якими фактично сплачувалися (перераховувалися) кошти (а.с. 26-27).
Оскільки вказані платіжні документи та інвойси позивачем при здійсненні митного оформлення автомобіля митному органу не надавалися, суд доходить висновку про наявність підстав у контролюючого органу для призначення та проведення перевірки відповідно до п.7 ч.1 ст.336, п.1ч.3 ст.345, п.1 ч.2 ст.351 Митного кодексу України.
Відтак, твердження позивача про відсутність у відповідача підстав для проведення спірної документальної перевірки, суд вважає необґрунтованим.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що при проведенні перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 13.05.2019 №UA805180/2019/013613, встановлено, що до митного оформлення декларантом/уповноваженою особою надавались:
- Invoice від 12.02.2019 №54863648 на суму 4878 дол. США;
- документ права власності на пошкоджений транспортний засіб (salvage certificate of title ) від 04.02.2018 №15016672;
- коносамент від 11.03.2019 №ZIMUORF0862836-03 (контейнер), доставка з New York (США) до порту м. Одеса (Україна).
- висновок експертного авто товарознавчого дослідження №899-19 від 13.05.2019;
- платіжні документи (квитанція про сплату митних платежів від 09.04.2019, платник : ОСОБА_1 ; призначення: за митне оформлення автомобіля).
За митною декларацією №UA805180/2019/013613, митна вартість товару визначена декларантом/уповноваженою особою за основним методом на рівні 4878,00 дол. США (еквівалент 12783,23 грн.) за курсом Національного банку України на дату подачі МД: 1 дол. США =26,20588700 грн.) з урахуванням витрат на транспортування.
При цьому, як зазначено в акті перевірки, що при здійсненні аналізу електронних митних декларацій та інформації отриманої за листами Сумської обласної прокуратури від 11.02.2021 №31-146 вих-21 та Головного управління Національної поліції в Сумській області від 29.03.2021 №2714/117/24/6-2021, встановлено, що через АТ КБ “ПриватБанк” OSTAPENKO SERHII MYKOLAIOVYCH здійснив сплату коштів:
- за платіжним дорученням від 03.04.2019 (SW24J403O55257) у розмірі 1845,0 дол. США на рахунок Wells Fargo Bank ( АДРЕСА_2 ), згідно інвойсу від 01.04.2019 №287099 №11010419.
Зазначений платіж був здійснений за логістичні, консультативні, транспортні послуги по доставці транспортного засобу Марка JEEP; Модель PATRIOT. Ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_3 в контейнері GAOU6273370 ZIMULAX0125616 за коносаментом від 11.03.2019 №ZIMUORF0862836-03 до порту м. Одеса (Україна).
Таким чином, перевіркою встановлено не декларування в повному обсязі витрат на транспортування транспортного засобу (вантажне відправлення) та інші послуги, які сплачені громадянином України ОСОБА_1 на рахунок транспортної компанії за перевезення ТЗ у контейнері (1845,0 дол.США) та не враховані в повному обсязі декларантом при визначенні митної вартості товару .
Як зазначалося судом вище, дані платіжні документи та інвойси позивачем до митного оформлення не надавалися всупереч вимог частини 2 статті 53 МКУ, якою передбачено подання для підтвердження заявленої митної вартості товарів, в тому числі, таких як: декларація митної вартості; рахунок - фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товар та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Враховуючи зазначене під час перевірки правильності визначення митної вартості товарів, митне оформлення яких здійснено за МД від 13.05.2019 №UA805180/2019/013613 після їх випуску, прийнято рішення про коригування митної вартості товару як бази оподаткування ввізним митом та податком на додану вартість в розмірі 176182,18 грн. (еквівалент (4878+1845) = 6723 дол. США), яка складається з вартості товару за висновком оцінювача товару від 13.05.2019 №899-19 - 4878 дол. США (заявлено декларантом за основним методом визначення митної вартості товару) та х урахуванням транспортних витрат, зазначених у платіжному дорученні від 03.04.2019 (SW24J403O55257) та інвойсі від 01.05.2019 №1100419 - 1845 дол. США) перерахованих за курсом Національного банку України на дату митного оформлення 1 дол. США = 26,20588700 грн)
Суд зазначає, що пунктом "а" та пунктом "b" частини 2 статті 7 Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) передбачено що:
а) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
b) під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої транзакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або з порівнюваними кількостями, або із кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Статтею 49 МКУ визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів визначено статтею 368 МКУ, частиною 2 цієї статті встановлено, що при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.
Відповідно до пункту 1 та пункту 4 частини 1 статті 50 МКУ, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів та розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно частин 1 статті 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 2 статті 51 МКУ визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МКУ, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною 2 статті 53 МКУ визначено документи, що подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів, в тому числі, такі як: декларація митної вартості; рахунок - фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування. - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 10 статті 58 МКУ зазначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті такі як (не виключно): витрати, понесені покупцем (в тому числі комісійні на брокерська винагорода): витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України: витрати на страхування цих товарів.
Частиною 21 статті 58 МКУ зазначено, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Частиною 1 статті 257 МКУ визначено, що декларування здійснюється шляхом заявляння за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Згідно пункту 4 частини 5 статті 54 МКУ, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу.
Відповідно до частини 8 статті 264 МКУ з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Частиною 1 статті 55 МКУ визначено, що Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорт), приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 МКУ виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п.п. 54.3.6 п.54.3, ст. 54 ПКУ, у разі, якщо результати митного оформлення, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях, митний орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 279 МКУ, базою оподаткування товарів митом, що переміщуються через митний кордон України, на які Законом встановлено адвалорні ставки мита, є митна вартість товарів.
Відповідно ст. 278 МКУ, датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Згідно п. 190.1. ст. 190 ПКУ базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МКУ, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Відповідно п. 187.8. ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Виходячи із аналізу зазначених вище норм, суд доходить висновку, що не виявлення під час митного оформлення порушень законодавства, не може бути підставою для звільнення платника від сплати податків, якщо такі порушення були виявлені у подальшому.
Частиною 2 статті 293 МКУ, встановлено, що особою, на яку покладається обов'язок із сплати донарахованих митних платежів - податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки, є відповідний платник податків.
Таким чином, суд погоджується з висновками митного органу щодо заниження позивачем митної вартості товару, що призвело до порушення частини 1 та частини 2 статті 51, пункту 2 частини 2 статті 52, частини 21 статті 58 частини 1 статті 257 та статті 368 Митного кодексу України, пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита та ПДВ за митною декларацією від 13.05.2019 №UA805180/2019/013613.
При цьому суд зазначає, що в позові позивач стверджує, що митна вартість товару за митною декларацією № UA805180/2019/01363 складалася із вартості самого товару - 4878,00 дол. США та суми за його доставку 400 дол. США, а платіжне доручення від 03.04.2019 (SW24J403O55257) на суму 1845 дол. США підтверджує оплату агенту із придбання товару Car West LLC за придбання та оформлення документації на товар в Сполучених штатах Америки, в тому числі в складі цієї суми включена вартість доставки 400, 00 дол. США, яку Car West LLC організовував.
Суд вважає, твердження позивача, що іноземна компанія Cars West LLC 33753 виступала агентом для придбання та оформлення документів на товар в Сполучених штатах Америки і отримала винагороду в сумі 1845 дол. США, спростовується інвойсом №11010419 від 01.04.2019, в якому позивачем підтверджена інформація про сплату коштів із зазначенням складових (безкоштовна наземна доставка 353$, морський фрахт 850$, комісія 300$, відправка документів 35 $, безкоштовне зберігання 100$).
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що компанія Car West LLC в зазначених відносинах виступала агентом.
Щодо посилань позивача на те, що відповідач діяв недобросовісно направивши 21.05.2021 повідомлення про проведення перевірки від 21.05.2021 №41, тобто за 4 дні до проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 345 Митного кодексу України визначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
За змістом статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.
Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.
Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної невиїзної перевірки, за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог Митного кодексу України повідомлення про проведення перевірки (формальна підстава).
З матеріалів справи вбачається, що вимоги статті 351 МК України щодо повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки громадянина ОСОБА_1 були дотримані митним органом, про що свідчить направлення останньому, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повідомлення від 21.05.2021 № 41 про проведення з 25.05.2021 по 26.05.2021 документальної невиїзної перевірки, місце проведення якої здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, суд зауважує, що у згідно положень вказаної статті присутність громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов'язкова.
Згідно з статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач як суб'єкт владних повноважень належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваних рішень, при їх прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
На підставі аналізу норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Сумської митниці Держмитслужби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька