18 травня 2022 року Справа №480/12597/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/12597/21 за позовом ОСОБА_1 до Лебединської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Лебединської міської ради, в якому просить:
1. Визнати протиправною бездіяльність Лебединської міської ради Сумської області щодо не прийняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лебединської міської ради Сумського району Сумської області.
2. Зобов'язати Лебединську міську раду Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Лебединської міської ради Сумського району Сумської області.
Також позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Лебединської міської ради Сумської області суми судового збору та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, однак, відповідач повідомив позивача про те, що звернення стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства було включено до порядку денного чотирнадцятої сесії Лебединської міської ради восьмого скликання, але за результатами депутатського голосування питання не набрало потрібної кількості голосів.
На думку позивача, відповідач порушив норми діючого законодавства, оскільки не обгрунтував своє рішення щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за наслідками розгляду заяви позивача та не зазначив причини відмови у наданні такого дозволу.
Ухвалою суду від 17.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Представник відповідача, заперечуючи проти позову, подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що виконавчим комітетом Лебединської міської ради Сумській області було розглянуто заяву позивача від 14.05.2021 та включено позивача в проект рішення «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель запасу комунальної власності для ведення особистого селянського господарства».
Вищезазначений проект рішення було включено до порядку денного чотирнадцятої сесії Лебединської міської ради восьмого скликання. Відповідно до протоколу поіменного голосування депутатів Лебединської міської ради восьмого скликання вищезазначений проект рішення не набрав потрібної кількості голосів у зв'язку з тим, що більшість депутатів утримались від голосування або були відсутні. Тому виконавчим комітетом Лебединської міської ради у формі листа від 23.07.2021 №1089 позивачу надано відповідь про те, що звернення стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства було включено до порядку денного чотирнадцятої сесії Лебединської міської ради восьмого скликання, але за результатами депутатського голосування питання не набрало потрібної кількості голосів.
Крім того, відповідач не погодився із вимогою щодо зобов'язання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з огляду на дискреційні повноваження відповідача як суб'єкта владних повноважень.
Також, відповідач не погодився із вимогою щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4500,00грн., оскільки всі послуги та витрати мають бути документально підтверджені, однак документальне підтвердження відсутнє, крім того ця справа є типовою (а.с. 29-32).
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 14.05.2021 позивач звернувся до Лебединської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Лебединської міської ради. (а.с. 11, 34).
Однак, листом від 23.07.2021 №1089 відповідач повідомив представника позивача про те, що його заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства була включена до порядку денного 14 сесії Лебединської міської ради восьмого скликання та за результатами депутатського голосування питання не набрало потрібної кількості голосів (а.с.10).
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.
Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви.
При цьому, варто відмітити, що згідно п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.
Судом встановлено, що позивач, відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України, звернувся до органу місцевого самоврядування - Лебединської міської ради Сумської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 14.05.2021 (а.с. 11-12, 34).
Однак, як вбачається з протоколу поіменного голосування депутатів Лебединської міської ради восьмого скликання від 11.06.2021, рішення за заявою позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або рішення про відмову у його наданні відповідачем не було прийнято (а.с. 35).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Тобто розгляд заяви заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади.
Водночас, Земельним кодексом України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідач за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретної земельної ділянки зобов'язаний був прийняти рішення, яким надати дозвіл на розроблення такого проекту землеустрою або надати позивачу вмотивовану (із зазначенням конкретних причин) відмову у його наданні.
Суд зазначає, що відповідачем жодного рішення за наслідками розгляду заяви позивача не було прийнято, а лише листом повідомлено позивача про результати проведення засідання сесії (а.с. 10).
Суд наголошує, що відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у формі рішення за заявою позивача, свідчить про те, що відповідач не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити саме за законом, оскільки рішення за результатами розгляду заяви позивача на сесії прийнято не було.
Таким чином, суд зазначає, що відповідач не розглянув заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та не прийняв обґрунтованого рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України, а тому, в даному випадку, відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача, як того вимагає ст.118 Земельного кодексу України, оскільки вищезазначеними нормами права не закріплено за суб'єктом владних повноважень права утримуватись від прийняття відповідного рішення за результатом розгляду питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмовляти у задоволенні заяви листом.
Враховуючи викладене, оскільки, відповідачем не було прийнято рішення про надання (чи відмову у наданні) дозволу на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, така бездіяльність відповідача не відповідає вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні належного розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Лебединської міської ради Сумської області.
В той же час вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не підлягають задоволенню, з підстав їх передчасності, оскільки відсутнє рішення відповідача щодо відмови у наданні такого дозволу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неналежному розгляді заяви позивача, у зв'язку з не прийняттям Роменською міською радою жодного з тих рішень, які передбачені Земельним кодексом України, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти відповідне рішення, тобто рішення про надання дозволу або рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання правничої допомоги від 11.10.2021, укладеного між позивачем та адвокатом Бабичем Максимом Вікторовичем (а.с.15), копію акту прийому-передачі наданих адвокатських послуг (а.с. 16), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої (правової) допомоги (а.с.17,18).
Водночас, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року по справі № 280/2635/20.
Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви.
З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, часткове задоволення позовних вимог, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 800,00 грн.
Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Лебединської міської ради Сумської області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн., сплачених за квитанцією від 16.12.2021 (а.с. 23).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Лебединської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Лебединської міської ради щодо неприйняття рішення за клопотанням ОСОБА_1 від 14.05.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Зобов'язати Лебединську міську раду (вул. Сумська, 12, м. Лебедин, Сумська область, 42200) розглянути клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) від 14.05.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Лебединської міської ради та прийняти рішення за наслідками його розгляду, передбачене ст. 118 Земельного кодексу України.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. та 800 грн. витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Лебединської міської ради (вул. Сумська, 12, м. Лебедин, Сумська область, 42200).
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Діска